Урок "Ліна Костенко. Філософські роздуми в романі “Маруся Чурай” над історичним минулим українського народу, звеличення вірності в коханні та осудження зради.

Тема: Ліна Костенко. Філософські роздуми в романі  “Маруся Чурай” над історичним  минулим  українського народу,  звеличення вірності в коханні та осудження зради.

Мета: визначити найголовніші сюжетні лінії твору, знайти сцени, які становлять картину духовного життя нації, показаної крізь призму нещасливого кохання, визначити роль митця та пісні в житті народу, історичне минуле якого філософськи осмислює поетеса; удосконалювати навички аналізу тексту твору, характеристики героїв.

Теорія літератури: історичний роман у віршах (повторення).

Тип уроку:  комбінований.

        Форма проведення: урок-дослідження,  урок пошук істини.

Обладнання:  портрети Ліни Костенко, Марусі Чурай, текст роману «Маруся Чурай», книжкова виставка, на дошці – тема й епіграф, пісня « Ой не ходи, Грицю» у виконанні Р. Кириченко, фото пам’ятника Марусі Чурай в місті Полтаві, презентація.

Епіграф:

               Красива ж я була, правда?

Схожа на свою матір.

Смілива я була, правда?

Схожа на свого батька.

Співуча я була, правда?

Схожа на свій народ.

«Маруся Чурай» Л. Костенко

 

                                  Хід уроку

1.                     Організаційний момент.
2.                     Актуалізація опорних знань.  

Фронтальне опитування:

 

• Коли і де народилася Ліна Василівна Костенко? (19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині)

 

• Ким за фахом були батьки Ліни Костенко? ( вчителювали, батько знав 12 мов)

 

• В якому вузі навчалася майбутня поетеса? ( спочатку вступила до Київського педагогічного інституту, але згодом перервала навчання в ньому і вступила до Московського літературного інституту імені Максима Горького (1952-1956рр.))

 

• Назвіть першу збірку  поезій   Ліни Костенко.

                     («Проміння землі» 1957р.)

• У якому році було написано роман у віршах « Маруся Чурай»?

                                                                                        ( 1979р.)

• Яких нагород удостоєна Л.В. Костенко?
• (1987р.- за роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку «Неповторність»(1980) поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.;
• За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994р. присуджено премію Франческа Петрарки.
• У 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира.
• У 2000 році Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги.

 

3.                     Тема, мета уроку:

   ( Учні записують у зошити тему уроку( Слайд № 1),

читають епіграф) Слайд № 2.

       Слайд № 3.

 

Учитель. «Маруся Чурай» Ліни Костенко, — зауважував Михайло             Слабошпицький,—не просто наша обікрадена й поганьблена історія,

не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це — історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія.

- Іван Іскра – один із персонажів роману « Маруся Чурай» - говорить про головну героїню так: « Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш.

Це – пісня. Це – душа».          Слайд № 4.

- Ці слова свідчать про те, що Маруся є уособленням творчих сил українського народу, його таланту і високості душі. Але так сталося, що цей талант виявився завдяки сумним речам – війні та зраді в коханні. Саме нещасливе кохання відкриває усі глибини душі героїні.

- А що ми знаємо про цю легендарну дівчину?

( Виступ учня)

                                               Легенда.    Слайд № 5.

За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір'ю в Полтаві. В юності у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його 4 роки. Але, повернувшись до Полтави, Гриць вже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу - Галю із заможної полтавської родини. Зраджена дівчина не витримала втрати і вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року Полтавський суд засудив Марусю до страти, але вона була амністовані універсалом Богдана Хмельницького, який привіз Іскра. Для покаяння дівчина ходила на прощу до Києва, але повернулася в 1653 році в Полтаву. Померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого. За іншими даними померла в 1652 році в Полтаві від туберкульозу, незадовго після амністії або стала черницею якогось із українських монастирів.

- Хто з вас досліджував пісенну творчість Марусі Чурай? («Засвіт встали

козаченьки», « Віють вітри, віють буйні», « Ой не ходи, Грицю..»).Слайд№6.

- До якого жанру належить твір? ( повторення).   Слайд № 7.

Жанр твору: Історичний роман у віршах — великий ліро-епічний твір, в якому ліризовану розповідь викладено у віршовій формі.

Його особливості:

●великий обсяг;

●велика кількість персонажів;

●щонайменше дві сюжетні лінії;

●органічна єдність ліричного, епічного й драматичного.

- Яка тематика роману?

Тематика роману:   Слайд № 8.

●багатостраждальна українська історія з її  трагічною героїкою;

●характеристика колоритних народних типів, взятих з різних соціальних прошарків  українського життя XVII ст.;

●кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних граней та переживань — поетичних і трагічних;                     

● роздум про місію митця та його поезії  для українського народу.

- Яка головна ідея та головна думка роману?

Головна ідея:     Слайд № 9.

Утвердження незламності, сили духу українського народу у визвольній боротьбі проти поляків; засудження зради у коханні

Головна думка твору.

Незнищенність  українського народу, глибока віра в його духовну силу й могутність, оспівування особистості з багатим духовним світом.

- Які проблеми порушує Ліна Костенко у романі?

Проблематика твору:          *вірність і зрада;                    Слайд № 10. 

                                                 *митець і суспільство;

                                                 *пісня і народ;

                                                 *батьки і діти;

                                                 *проблему історичного минулого України.

4. Cприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

   1. Еврістична бесіда.

 * Назвіть розділ  роману  «Маруся Чурай»  Л.Костенко, який,  на  вашу думку, дає можливість найповніше схарактеризувати  героїв твору.

(Розділ I. «Якби знайшлась неопалима книга»).

- Так, це сцени суду.

 

* На які групи діляться герої роману в сцені суду? Що засуджує в них автор?

 Перша група – це ті, що стали на захист Марусі: українські козаки Іван Іскра, Лесько Черкес, Богдан Хмельницький, Яким Шибилист.

* Чому Марусю захищають козаки? (козаки жили за законами честі, демократії)    Слайд № 11.

Друга група – це ті, що засуджують її:

Орихна  Бобренчиха – головна мета цієї жінки – розбагатіти.

Галя Вишняківна – обмежена, пихата, самовпевнена. Бажання кохати не має, натомість дуже хоче заміж. Любові до пісні не відчуває.

Семен Горбань, полтавський війт, духовно обмежений, крадій, виявляє жорстокість до Марусі.

 

* До якого з таборів, на вашу думку, належить Гриць? ( Гриць міг би бути серед захисників Марусі: він виріс у Чураїв, які жили не для себе, а для людей, були гордими і незалежними. Але хлопець успадкував нестійку вдачу від батька і пристосуванство від матері. Його потрібно віднести до ворогів Марусі.)   

 

*  Що, на вашу думку, є причиною роздвоєності Грицька: убогість його душі чи лише прагнення нажити Вишнякове добро?                  Слайд № 12.

 

*  Розкрийте значення батьківського дому у формуванні світоглядних позицій та виборі життєвих ідеалів (Гриць Бобренко, Маруся Чурай, Іван Іскра, Галя Вишняківна). (Учні зачитують відповідні рядки твору.)   Слайд № 13.

 

 

* Що спільного у Марусі та Мавки з "Лісової пісні" Лесі Українки та Гриця і Лукаша?

( Маруся, як і Мавка, живе в світі ідеального, у світі любові, творчості, пісні, вічних цінностей, а Гриць приземлений, земний: «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Гриць і Лукаш мали багатий життєвий потенціал, але власноруч його знищили.)                                Слайд № 14.

 

*   Чому Маруся не може простити Грицькові зради?            Слайд № 15.

 

*   Як ви розумієте слова Івана Іскри, в яких висловлено його ставлення до Марусі:

Ми з нею рідні. Ми одного кореня.

Мабуть, один лелека нас приніс.

 

(Взаємини Івана і Марусі - це своєрідний виразник великого кохання двох рівноправних людей, двох високих і чистих душ.  Іван  був їй рівнею, бо, як ніхто інший, цінував винятковість її душі. І, якщо Маруся піднімала до себе і ошляхетнювала Гриця, то з Іваном була зовсім інша ситуація – їй самій багато в чому треба було підніматись до Івана, Іван і Маруся – духовно близькі, але доля судила їм нерозділену любов, і остання зустріч з Іваном викликала у Марусі велику тугу – вона відчула в ньому по-справжньому близьку людину.)

 

2. Інсценізація суду над Марусею Чурай.                             Слайд № 16.

Диктор:

Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту.         

Горіли солом`яні стріхи над Ворсклою.

Плавились бані дерев`яних церков.

Вітер був сильний. Полум`я гуготіло.

І довго ще літав над руїнами магістрату

Легенький попіл спалених паперів –

Всіх отих книг міських Полтавських,

Де були записи поточних судових справ.

Може, там була і справа Марусі Чурай?

Може, тому і не дійшло до нас жодних свідчень про неї,

Що книги міські Полтавські «през войну,

Под час рабованя города, огнем спалени»?

А що, якби знайшлася хоч одна, -

В монастирі десь або на горищі?

Якби вціліла в тому пожарищі –

Неопалима – наче купина?

І ми б читали старовинний том,

Де писар вивів гусячим пером,

Що року божого такого-то, і місяця такого-то, і дня,

Перед Мартином Пушкарем, полковником,

В присутності Семена Горбаня,

Що був на той час війтом у Полтаві,

Перед суддею, богом і людьми

Чурай Маруся – на підсудній лаві,

І пів-Полтави свідків за дверми.

Спробуймо зараз відтворити події того далекого ХVІІ століття.

Секретар:

Всім встати, суд іде!

Суддя:  

Вітаю всіх. Прошу всіх сідати. Прошу доповісти суду про готовність до проведення судового процесу.

Секретар:

Ваша честь! До суду з`явилися всі викликані особи. Всі присутні попереджені про правила поведінки в суді.

Суддя:  

Слухається справа про вбивство через отруєння козака Полтавського полку Григорія Бобренка. Підсудна, підведіться, будь ласка, назвіть свої анкетні дані.

Підсудна:

Чурай Марія Гордіївна, 1625 року народження. Народилася і проживаю в місті  Полтаві. Батько, Чурай Гордій, козацький сотник Полтавського добровільного козачого полку, був людиною хороброю, чесною, палким патріотом. Брав участь у походах проти польської шляхти. Був страчений у Варшаві після того,  як  потрапив у полон до польського коронного гетьмана Потоцького. Живу з  матір`ю. Не одружена.

Суддя:

Потерпіла, назвіть свої позивні вимоги.

Бобренчиха:

Панове судді, ускаржаюся Богу і вам на Марусю,

                        Що вона, забувши страх божий,

                        Отруїла сина мого Григорія.

Захисник  підсудної:

Маруся Чурай не вбивала Гриця. Вона дуже гарна дівчина. Подобалась багатьом хлопцям. Її палко кохав молодий козак, полковий обозний, син Якова Остряниці – Іван Іскра, але своє серце Маруся віддала Грицю Бобренку - сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. 1648 року, коли спалахнуло повстання українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польської шляхти, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись і одружитися з Марусею. Дівчина вірно чекала його 4 роки, сумувала за ним. Я маю підтвердження своїх слів.

Представник потерпілої: Це ще не доказ того, що Маруся не могла отруїти Гриця. Адже він, повернувшись через 4 роки до Полтави, уже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу: дівчину з заможної полтавської сім`ї – Галю Вишняківну.

Суддя:

Свідок Галина Вишняк, займіть своє місце на лаві свідків. Ви попереджені, що ви несете кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень?

Свідок:

Присягаюсь говорити правду і тільки правду.

Суддя:

Назвіть суду свої анкетні дані.

Свідок:

Вишняк Галина, наречена покійного Григорія Бобренка.

… Любилися ми з Грицем,

Побратись мали… мови не стає…

Що він ходив до тої чарівниці,

Панове суд, то істина не є.

Вона у нього розум відіймила,

Але було це не тепер, колись.

А як вона була йому немила,

То хто ж його присилує: женись!

Вона ж, дурна, чогось була топилась,

Потому ще й заслабла і злягла.

А я кажу: чого ти причепилась?

Чи ти його у власність набула?

А він такий, що він брехать не буде.

Грицько був чесний, не якийсь бабій.

Він сам казав, що вже її забуде.

У домі в нас він був уже, як свій.

 

Суддя:

В такому разі будемо відверті,

бо тут не до прикрас.

Чого ж тоді він в ніч своєї смерті

Таки у неї був, а не у вас?

Захисник  підсудної:

Бо ж Гриць кохав Марусю, а не Галю.

Суддя:

Скажіть, підсудна, як так сталося, що Григорій Бобренко, будучи нареченим Галини Вишняк, у ніч своєї смерті був у вас?

Підсудна:

Дівчата потягли на вечорниці,

То й я пішла, щоб дома не сидіть.

Вони собі жартують з парубками,

А я сиджу собі, самотня, при стіні.

Пряду куделю. Не зберусь думками.

В мені умерли всі мої пісні.

Вони співають про якусь кирею,

Про те, як хтось когось занапастив.

Я оступіла: Гриць прийшов із нею.

Мене побачив – очі опустив.

 …Мені всю ніч в очах це маячіло.

А після тих проклятих вечорниць

Пройшло два дні, вже добре споночіло,

Аж, боже мій! – заходить в хату Гриць.

 

Суддя:

Потерпіла, то, виходить, це Ваша ідея була сватати сина на Галині Вишняк?

Потерпіла:

Признаюсь, що так. Але ж, коли я залишилася вдовою, усе наше господарство пішло на спад. Ну, одружився б Гриць з Марусею… А що у неї є, окрім пісень? А нам хазяйство треба піднімати… Але ж у нас нема грошей! Тому й почала я вмовляти Гриця заслати старостів до Вишняків. Вони багаті. В них поля шмат, винокурня й два млини…

Захисник  підсудної:

Нарешті Григорій Бобренко підкорився умовлянням матері і заслав старостів до Галі. Та коли побачив Марусю, вирішив вимолити пробачення в коханої і пов` язати своє життя навіки з Марусею

Представник потерпілої:

Кохання і зрада якраз і стали причиною вбивства Григорія Бобренка.

Підсудна:

Не помста це була, не божевілля.

Людина спроста ближнього не вб`є.

Я не труїла. Те прокляте зілля

Він випив сам. Воно було моє.

Представник потерпілої:

Вона ж свій злочин визнала прилюдно!

Бо, як до Гриця, мертвого, припала,

Казала все – як зілля те копала,

Як полоскала, як його варила

І як уранці Гриця отруїла.

Вона ж співала, наче голосила,

На себе кари божої просила.

Співала так, як лиш вона уміла!

А потім враз – неначе заніміла.

Суддя:

Підсудна, це правда?

Підсудна:

 Так. Але…

Захисник  підсудної:

Це справді так. Але… Маруся приготувала те зілля для себе, бо дуже кохала Гриця й не уявляла свого життя без нього. Вона навіть не зовсім розуміла, що робить. Якби тоді Гриць не прийшов, вона б випила те зілля сама. І я маю доказ своїх слів.

Відео Раїса Кириченко «Ой, не ходи, Грицю».   Слайд № 17.

Свідок запорожець:

Ця дівчина… Обличчя, як з ікон.

А ви її збираєтесь карати?!

А що як інший вибрати закон, -

Не з боку вбивства, а із боку зради?

Ну, є ж про зраду там якісь статті?

Не всяка ж кара має буть незбожна.

Що ж це виходить? Зрадити в житті

Державу – злочин, а людину – можна?!

Потерпіла: …

Бачив Бог із неба.

Я знаю все, так наче там була.

В ту ніч вона сама його до себе,

Розпутниця, обманом затягла.

 

 

Мати, Чураїха:

 Чужа душа – то, кажуть, темний ліс

А я скажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа – то тихе море сліз.

Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.

І чим же, чим ви будете карати

Моє смутне, зацьковане дитя?

Чи ж вигадає суд і магістрати

Страшнішу кару, ніж таке життя?

Ви грамотні. Ви знаєте латину.

За крок до смерті, перед вічним сном,

Одного прошу: у мою дитину

Не кидайте словами, як багном!

Іван Іскра:

Я, може, божевільним тут здаюся.

Ми з вами люди різного коша.

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це- голос наш. Це – пісня. Це- душа.

Вона ж була як голос України,

 що клекотів у наших корогвах!

 А ви тепер шукаєте їй кару.

 Вона ж стоїть німа од самоти.

 Людей такого рідкісного дару

 хоч трохи, люди, треба берегти!

 

Суддя:

Закон є суть, тверда його основа.

Для того він і звелений судам.

Але оце як хочете, панове,

А на тортури згоди я не дам!

Диктор:

Після тривалих дебатів Марусі дали три дні для сповіді. За цей час вона ще раз прожила все своє життя. У той час, як Маруся сповідається, Іван Іскра на змиленому коні мчить до гетьмана сповістити його про те, що діється в Полтаві. «Тільки б не спізнитися. Тільки б не спізнитися», - думає він.

Суддя:

 Продовжується розгляд справи Марусі Чурай.

Іван Іскра:

Спиніться! Гетьман вас уповновластив

Читати вголос цей універсал!

Суддя:

 "Дійшла до нас, до гетьмана, відомість,

 іж у Полтаві скоївся той гріх,

 що смертю має буть покараний.

 Натомість ми цим писанням ознаймуєм всіх:

 В тяжкі часи кривавої сваволі

 смертей і кари маємо доволі.

 І так чигає смерть вже звідусіль,

 і так погрeбів більше, ніж весіль.

 То чи ж воно нам буде до пуття —

 пустити прахом ще одне життя?

 Чурай Маруся винна у в одному:

 вчинила злочин в розпачі страшному.

 Вчинивши зло, вона не є злочинна,

 бо тільки зрада є тому причина.

 Не вільно теж, караючи, при цім не

 урахувати також і чеснот.

 Її пісні — як перло многоцінне,

 як дивен скарб серед земних марнот.

Маруся:

Виходить полк. Іван під корогвами.

І я край шляху осторонь стою.

Моя душа здригнулася словами.

Співають пісню, боже мій, мою!

Дівчата вчора берегом ішли.

Та й заспівали «Ой, не ходи, Грицю».

А я стала… Що ж мені, кричати?..

Які мені сказати їм слова?..

Дівчаточка, дівчатонька, дівчата!

Цю не співайте, я ж іще жива!

3. Міні- дослідження: «Історичне минуле народу в романі».

- Які історичні події постають у романі перед читачем?( Очима Марусі, яка подорожує  нелегкою дорогою від Полтави до Києва через понівечені війною міста і села України за часів Богдана Хмельницького.)

*« Усі віки ми чули брязкіт зброї ».

*«Часи були непевні, лиховісні.

 Як хмари в небі, купчилась війна».

 

Історичні події, зображені у романі:                             Слайд № 18.

*Зародження козацтва на теренах України;

*Повстання Северина Наливайка, гетьмана  Павлюка;

*Батько Марусі, козацький урядник Гордій Чурай у 1637 році був страчений у Варшаві;

*Пожежа в Полтаві 1658 року;

*Національно – визвольна війна 1648-1657рр. під проводом         Б.Хмельницького.

- Які історичні особи зображені у романі?

Історичні особи у романі: Слайд № 19.

*Дмитро Вишневецький – ватажок  українського козацтва;      Слайд № 20.

* Северин Наливайко – козацький  ватажок; гетьман Павлюк;     Слайд № 21.

*Мартин Пушкар – полтавський  полковник;                  Слайд № 22.

*Богдан Хмельницький- гетьман  України;                     Слайд № 23.

*Ярема Вишневецький – польський  магнат, “страшний руйнатор України”;           Слайд № 24.

*Януш Радзивілл – литовський князь;                              Слайд № 25.

*Іван Іскра(Остряниця), Лесько Черкес, Семен Горбань,Яким Шибилист –

          запорожці.

«А тут до самої Волині  лежать ці села удовині!              Слайд № 26.

Хто знає, що тут відбулося?  Хто розказав це людям до пуття?

 Неназване, туманом пойнялося.  Непізнане, пішло у небуття.

 І десь, колись, через багато літ,  ніхто цього й не втямить вже як

 слід, не зніме шапку, не проллє  сльози, бо що? — дорога, їздили

вози, гули вітри, бриніла хохітва.

 Велике діло — писані слова!   Історії ж бо пишуть на столі.

 Ми ж пишем кров'ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

піснями і невільницьким плачем.

 Могилами у полі без імен,  дорогою до Києва з Лубен!»

*Кому належать ці слова?( мандрівному дяку-філософу, з яким Маруся йде до Києва.

В уста цього героя Ліна Костенко вкладає своє ставлення до українського

 народу як до народу- героя, який розуміє свій обов’язок:

« Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.  Ми пишем плугом, шаблею,

мечем,   піснями і невільницьким плачем».

 

4. Визначте найголовніші сюжетні лінії роману. Слайд № 27

Сюжет твору розгортається двома лініями:

●особистою – доля М. Чурай та інших персонажів, які відіграють у її житті важливу роль;

●історичною- національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького 1648-1657-рр.

5. Композиція роману:                                             Слайд № 28.

Роман складається з дев’яти розділів, кожен з яких має добре продуману назву. Твір починається фактично із розв’язки, причому несподіваної і страшної, а розташування частин композиції у нехронологічному порядку тільки збільшує напругу й загострює цікавість.

I розділ «Якби знайшлась неопалима книга». Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар й Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.

ІІ розділ «Полтавський полк виходить на зорі». Полтавський полк на зорі виступає в похід боронити волю свого народу.

ІІІ розділ «Сповідь». Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. У кінці розділу (він найбільший у творі, центральний) Марусю виводять на страту.

ІV розділ «Гінець до гетьмана». Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.

V розділ «Страта». Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Марусиної трагедії.

В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України покарано було на горло у Варшаві.

VI розділ «Проща». Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка й з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини.                                         

VII розділ «Дідова балка». Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.

VIII розділ «Облога Полтави». Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.

IX розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння». Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю…»

 

- Що стало фольклорною основою  твору? ( Балада « Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»).

- Про які народні свята згадує Маруся у романі? (свято Івана Купала, колядування, щедрування, Водохрещення)                             Слайди № 29-30.

- Знайдіть рядки у творі, які свідчать про глибокий патріотизм Ліни Костенко.                                                                                      Слайд № 31.

 Буває, часом сліпну від краси.

 Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

 оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо,

 усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься— Україна.

 Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.

 

- То чому ж для України Маруся «не  просто так Маруся, а це голос, це пісня, це душа»?

Учні висловлюють свої власні судження, а саме:

• Маруся - голос України, тому що вона бачить своє місце в житті народу, складає для нього пісні.
• Маруся не може вмерти, бо вона піднімала дух воїнів своїми піснями.
• Вона увічнювала героїчну боротьбу за визволення.
• Маруся знайшла своє місце в житті нації, вона реагує на криваві події, що принесли горе на рідну землю, її пісні піднімали духовне життя нації.

Символічність образу Марусі Чурай.                        Слайд № 32.

 

Висновок вчителя.

 Життя – це не чернетка, в якій можна закреслити помилки, вирвати аркуш. В житті не може бути так, що одного разу, зрадивши людині, коханій, країні, а завтра ти знову станеш порядною людиною і будеш робити тільки добро. Отруївши кохання  Марусі підступною зрадою, Гриць, сам того не помічаючи, став на слизьку і холодну стежку підлості.

*  Хто ж з героїв роману не схибив, не зрадив ні собі, ні своєму народові, ні своєму високому призначенню - бути людиною? (учні називають імена героїв роману)

Займи позицію.

* Які погляди на любов і сім’ю  імпонують вам особисто після детального розгляду образів роману?

(Мені подобається, що Маруся мріяла побудувати сім’ю на любові, взаєморозумінні, довірі і повазі одне до одного «Мене потрібно любити», - говорила вона.)

Учениця. Мені подобається, що Маруся навчилася у батьків великої любові. Вона хоче бути схожою на батька та матір.

« Я колись, як виросту, і в мене буде отака любов», - мріяла Маруся.

Турбуючись про духовне життя нації, ми не маємо права забувати свою історію, треба відновити свою історичну пам’ять і зберегти її, утримати зв'язок поколінь. Завжди пам’ятати: хто ми є, чиїх батьків чиї діти. Тільки тоді ми зможемо мати сильну українську державу, жити красиво і багато гордитись, що ми українці. У нашій свідомості образ Марусі органічно зливається з образом України. Маруся увібрала в собі кращі риси нашого народу.

* А тепер, пройшовши емоційним мостом із 17ст. в 21 ст., прокладеним Ліною Костенко, давайте визначимо ту межу, що відділяє чесних людей від нечесних (учні відзначають самостійні судження)

•                  глибина душі;
•                  поняття людської моралі – добро, чемність, благородство;
•                  гідність людини, що виявляється ступенем участі її в долі нації;
•                  справжня людина має своє обличчя – однакове вдень і вночі  і… навіть у смерті.

 

5.                     Підсумок учителя.

Отже, роман "Маруся Чурай" сприймається як дуже сучасний, бо примушує нас ще раз замислитись, якою повинна бути людина. Сьогодні ми вчимось жити на уроці, завтра вашим учителем стане саме життя, іноді важке, нестерпне. Ліна Костенко постійно нас переконує: внутрішні можливості людини безмежні, не забувайте про це і завжди боріться за людину в собі, за незаплямоване сумління.

                                                                                                  Слайд № 33.

Навесні, 2006р. в місті Полтаві біля театру ім. Гоголя, був урочисто відкритий пам’ятник Марусі  Чурай. Ініціатором спорудження пам’ятника виступив  Анатолій Кукоба, автор пам’ятника Анатолій Чернощоков, а скульптор Андрій Споришев. Вилитий із бетону і окутий міддю, він споруджений на кошти громадських організацій, полтавчан, шанувальників пісні. 

6.                     Оцінювання.
7.                     Висновки.

* Тож хай наш сьогоднішній діалог запалить в наших душах любов до рідної землі, до отчого дому. Маруся живе серед нас, пісня її продовжує жити! (звучить пісня «Пісня про Марусю Чурай» у виконанні Раїси Кириченко)

                                                                                                          Слайд № 34.

 І хай разом з цією піснею живе в нашій пам’яті і ім’я нашого славного солов’я України Раїси Кириченко, ще однієї Чураївни, що промовляє до нас воістино святії слова:

Нема її могили, земля над нею рівна,

А значить, не вмирала Маруся Чураївна …  

                                                                                         Слайд № 35-36.

Домашнє завдання: 

Збір та систематизація матеріалів для твору: «Маруся Чурай — втілення в образі моральної краси й таланту українського народу (за романом Ліни Костенко "Маруся Чурай").