Урок "Лірична драма І.Франка «Зів’яле листя» - шедевр інтимної лірики".

Тема. Лірична драма  І.Франка «Зів’яле листя» - шедевр інтимної лірики.

Мета: розкрити дітям особистість І.Франка не тільки, як геніального поета, громадського діяча, а й ніжної людини, яка прагнула знайти в житті справжнє кохання; використовуючи шедеври інтимної лірики (лірична драма «Зів’яле листя»), поглибити розуміння суті поетичного мистецтва; творчо осмислити і відтворити події, що відбулися в житті поета;зясувати особливості пристрасних почуттів та майстерне їх втілення в збірці; навчити учнів самостійно опрацьовувати науково – публіцистичні статті; виховувати в душах учнів доброту, милосердя, красу і щирість почуттів.

Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІАктуалізація набутих знань, умінь і навичок.

Грає тиха музика.

О, розмотай шляхи мені,

Богине!

Світ за очі від тебе забіжу,

Рятуй мене, врятуй мене,

Бо згине

Моя душа, задивлена в чужу.

Л.Костенко.

У класі тиша, горить свіча. Під тихі звуки музики учень читає напам’ять вірш.

Як почуєш вночі край свойого вікна,

Що хтось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім , не збавляй собі сна,

Не дивися в той бік, моя пташко!

Це не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя зірко;

А розлука моя, невтишима тоска,

Це любов моя плаче так гірко.

І.Франко.

Учитель. Пригадайте, хто автор цих рядків? Так ,  І.Франко. Цей вірш входить до збірки І.Франка «Зів’яле листя», якій автор дав ще назву лірична драма. Збірка пройнята тугою за щастям, за нещасливим коханням.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

ІУ. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Сьогодні на уроці слова «туга», «сум», «нещасливе кохання» звучатимуть досить часто. Адже пошуки берега любові в складному бурхливому житейському морі тривог не бувають без перешкод. А говорити сьогодні ми будемо саме про це. Наш Каменяр геніальний , до того ж ще й людина, людина з палким серцем, яка все своє життя прагнула кохання, справжнього , великого, але…

Кохання – як дар безцінний і до того ж довічний: щаслива зустріч може мати трагічне завершення, кохану людину можна втратити, але назавжди залишається пам'ять почуття, котра іноді триваліша за саме кохання.

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й умрій уткана, із основ

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Купав її в рожевих блисках май,

На пурпуровій хмарі вранці сіла.

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна , як дитина,

Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

 

Явилась друга – гордая княгиня,

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула й шепнула потаємно:

«Мені не жить, тож дай умру одна!»

І мовчки щезла там , де вічно темно.

 

Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір.

Та разом страх бере, душа холоне

І сила розпливається в простір.

Спершу я думав, що бокує, тоне

Десь в тіні, що мене й не зерне –

Та враз мов бухло полум’я червоне

За саме серце вхопила мене,

Мов сфінкс у душу кігтями вп’ялилась

І смокче кров, і геть спокій жене.

(повідомлення учнів  про Ольгу Рошкевич, Ольгу Хоружинську ,Юзефу Дзвонковську та Целіну Журовську)

Ольга Рошкевич… Перша любов Франкова

Ольга Рошкевич з родини священика Михайла Рошкевича. Дівчина досить освічена , знала німецьку і французьку мови. Перший раз Франко побачив Ольгу , коли їй було 20 років, 1874 рік, і закохався в неї. Франко радив Ользі та її сестрі Михайлині братися до літературної діяльності. Друкуючи свої етнографічні записи , вона підписувалась псевдонімом «Надежда». Їй посвятив першу свою книгу «Баляди і розкази», видану1876 року.

Чи любила Франка Ольга? Запитаємо у неї.

Ольга. Я любила Івана. Незвісне досі чуття любові пробудилося в мені, почало будити молоду кров. Ми вмовлялися – віддати своє життя боротьбі за свободу людини від пут, які на неї накладають другі люди .. Ф були блаженні хвилі для й Івана, коли людини з людиною сходиться любими думками, подає дружньо руку на полі найсвятіших поривань.

Вчитель. Любить він, кохає вона, а кохання двох було щасливим?(відповіді дітей)

Я хочу зачитати лист І. Франка до А.Кримського:»Ще в гімназії я влюбився у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич. Наша любов тяглася 10 літ, батьки зразу були прихильні до мене, надіючись, що я зроблю блискучу кар’єру, але по моїм процесі 1878 – 1879 р. заборонили бувати в своїм домі, а в 1880 році присилували панну вийти заміж за іншого… А був для мене важкий удар.»

Чому не смієшся ніколи?

Чи в твойому серці зима,

І горе зморозило душу,

Що сміху у горлі нема?

Чому не смієшся ніколи?

Чи, може, лежить який гріх

Великий на твоїм сумлінні

І здавлює радісний сміх?

Лежить…якийсь смуток таємний

На твоїм чудовім чолі,

І усміх твій – наче під осінь

Всміхається сонце у мглі.

Ольга виконувала волю батьків. Хоч у неї був дуже сильний характер, але , мабуть, піти проти батьків вона не могла: традиції, вплив виховання в родині священика позначився.

Він. І ти лукавила зо мною!

Ах, ангельські слова твої,

Був лиш облиском брехні!

І ти лукавила зо мною!

І нетямущому мені

Затрули серце гризотою.

Ті ангельські слова твої…

І ти лукавила зо мною!

Вона. Я не лукавила з тобою!

Клянуся правдою святою!

Я чесно думала й робила,

Та доля нас лиха слідила.

Що щирая любов долала,

Вона на лихо повертала;

Що чиста щирість говорила,

Вона в брехню перетворила,

Аж поки нас не розлучила.

Він. Та під пліною золотою

Ховались скази мідяні,

І цвіт, розцвілий навесні,

Під пишнотою золотою

Крив черв’яка! Ох, чи не в сні

Любились щиро ми з тобою?

І серце бідне рвесь у мні,

Що ти лукавила зо мною!

Вона. Ти ж думаєш, я не терпіла,

В новії зв’язки радо бігла?

Ти ж думаєш, я сліз не лила;

По ночах темних не тужила?

Не я лукавила з тобою,

А все лукавство в нашім строю-

Дороги наші віддалила.

Учитель. Початок 1880 року  був особливо важким для франка. Він  втратив назавжди Ольгу Рошкевич , ту єдину , без котрої не уявляв собі майбутнього. 14 вересня 1879 року вона вийшла заміж за Володимира Озаркевича, котрий саме закінчував Львівську духовну семінарію.

Франко відчував себе спустошеним і неспроможним далі не тільки боротись, а й жити. Не міг забути Ольги, хоч розумів, що вийшла вона заміж лише для того, щоб бути вільною. Ольга була його мрія, а мрії завжди залишались мріями

Франко. Не знаю, що мене до тебе тягне,

Чим вчарувала ти мене, що все,

Коли погляну на твоє лице, чогось мов щастя й волі серце прагне.

І в груді щось метушиться, немов

Давно забута загадка піль зелених,

Весни і цвітів – молода любов

З обійм виходить гробових, студених…

Учитель. Ось лист Франка до Ольги перед її шлюбом: « Не бійся, не стану дораджувати тобі, стративши тебе, стратив цим опору в житті»…

Навіть після одруження Франко пише листи Ользі, підтримує перші кроки молодої жінки в літературі. Та з переїздом Ольги дот чоловіка, вона і Франко поступово віддаляються одне від одного. Листи до Франка Ольга пише все рідше.

«Кохана Олю! Не можу не писати тобі хоч кілька слів. Не знаю , чи дійде до Тебе мій лист, та все одно пишу. Ти сама знаєш, що приємніше і легше живеться, хоч і не разом, коли знаєш, що не з чиїхось рук їси і маєш власну волю в усьому. Єдина, не заказана і доступна до тебе дорога – письменницька. Ти ще не знаєш , що можеш на цій дорозі зробити. Але я впевнений , що ти зробиш великий вплив на інших жінок. І моя рука, оскільки на початку це буде потрібно, ніколи не відмовиться допомогти тобі.

При щирій любові наше щастя повинно рости, не зменшуватись! Нічого тужити за минулим! Ми молоді, світ ще усміхнеться нам, - жити хороше, любити хороше! Прощай , моє серце! Цілую Тебе з щирою душею. Твій Іван»

Пам'ять першого кохання зостанеться з ним на все життя, допоможе в нелегкій справі виховання власних почуттів. Ідеал не перестає бути ідеалом, навіть якщо його втрачають. Франко буде писати про жіночі образи в галицьких народних піснях, а єством відчуватиме присутність   Ольги . коли чуття брало гору над розумом, усі жінки ставали схожими на неї.

Як ви ставитесь до вчинку Ольги? Чи можна його вважати зрадою коханому?(відповіді учнів)

У  травні 1886 року І.Франко вдруге приїхав до Києва, маючи намір одружитися з Ольгою Хоружинською (повідомлення учениці).

Він оселився у помешканні власника «Мінеральних вод» , галицького емігранта  Качали, використовуючи час не тільки на женихання, але й на студіювання наукових матеріалів. Наприкінці травня відбулося вінчання у церкві колегії Галагана.

Ольга Федорівна була доброю матір’ю, вірною дружиною, невтомною помічницею Івана Яковича. Допомагала  йому в літературній праці, видавала заснований письменником журнал «Житіє і слово». На свій кошт вона опублікувала книжку Франка «В поті чола « і вдруге збірку «З вершин і низин». Разом з чоловіком збирала казки, легенди, писала статті. Здавалося би, що саме їй і були адресовані всі любовні гімни. Але…(музика)

Безмежне поле в сніжному завою,

Ох, дай мені обширу й волі!

Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною.

Неси ж мене коню по чистому полю,

Як вихор, що тутка гуляє,

А чень утечу я від лютого болю,

Що серце моє розриває.

Це перша і не остання поезія, яку І.Франко присвятив Целіні Журовській, до одруження Зигмунтовській.

Учениця. За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце треплеться в грудях несамовито ,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так ,і мучусь, і терплю?

 Тітка Целіни .Целіно, віддай мені ці всі листи, вони тобі зовсім не потрібні. Невже ти не бачиш , що цей Франко тобі зовсім не пара. Ти повинна вийти заміж за чоловіка замолжного , який забезпечить тебе і твоїх дітей. Крім того, Еліно, ти на державній службі і маєш декрет, який при одруженні втратиш. Бо ти ж сама прекрасно знаєш, що закони Австрії не дозволяють заміжнім  жінкам працювати на державній службі.

Франко. Так ти одна моя правдивая любов,

Та що не суджено в житті їй вдовольниться;

Ти найтайніший порив той, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться..

(Франко встає із-за столу і підносить до свічки щойно прочитаного вірша , який горить на підносі, лунає пісня)

Юзефа Дзвонковська свідомо відмовила І.Франкові, знаючи про свою смертельну недугу.

Учитель. І.Франко у збірці створив узагальнений і досить абстрактний образ жінки. Він то підносить її до небес, то кидає в глибоке провалля. Перед нами не три особи, а три силуети однієї й тієї ж самої жіночої постаті, три грані одного кристала. В одному образі безліч відтінків гордості і гіркоти, непорочності і звабливості, стриманої одержимості і прихованої іронії.

Ліричний герой – це закоханий юнак, що зворушує нас силою свого почуття до дівчини., це людина з ніжною, вразливою душею і разом із тим – з сильним характером, однак він не в силі вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру покохав до самозречення.

Виразне читання віршів Івана Франка із збірки «Зів’яле листя»

1. «Не знаю, що мене до тебе тягне»
2. «Так , ти одна моя правдивая любов…»
3. «Червона калино, чого в лузі гнешся?»
4. «Ой жалю, мій жалю…»
5. «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…»
6. «Не минай з погордою…»
7. «Я не люблю тебе, о ні….!»
8. «І ти прощай! Твого ім’я не вимовлю ніколи я».

У.Підсумок уроку.

Кохання. Воно існує, мабуть, відтоді, як на землі з’явилася людина. Тема кохання – чистого, благородного почуття – вічна тема в літературі. Недарма в народі кажуть «Світ постав з любові» . Глибоко хвилюючі слова про кохання знаходимо в збірці «Зів’яле листя»

УІ. Домашнє завдання. Вивчити напам’ять поезію  «Чого являєшся мені у сні?», додатково у підручнику  опрацювати статтю про збірку «Зів’яле листя» .