Урок ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. І. СЕНЧЕНКО „Діамантовий берег ”

 

 

 

Розробка уроку  з української мови для 8 класу

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ.

І. СЕНЧЕНКО „Діамантовий берег ”

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель української

мови та літератури

Грядун О.І.

 

 

 

 

Зоря, 2019 рік

 

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ.

 І. СЕНЧЕНКО „Діамантовий берег ”

Мета: продовжити знайомити школярів з письменниками рідного краю, зокрема з життям і творчістю І. Сенченка, проаналізувати ідейний зміст його твору «Діамантовий берег»; продемонструвати ставлення автора до дітей, їхнього світусприймання, проблем і турбот; розвивати культуру зв'язного мовлення, читацький кругозір, уміння аналізувати художній твір, робити узагальнення, висновки, необхідний коментар, висловлювати власну думку щодо прочитаного; формувати естетичний смак у школярів; виховувати любов до рідного краю, повагу до його письменників; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Сенченка, бібліотечка його творів, презентація,  дидактичний матеріал (тестові завдання).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності.

«Ні, я , мабуть, таки не вибагливий до химерної долі своєї. Я ніколи не вимагав від життя багато і, проте, ніколи не жалкував за цим. В самому процесі життя, як би не склалося воно, я бачив тільки те, що хороше. І як на нього жадібне моє серце!»

                                                                                   (Іван Сенченко)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

ІV. Основний зміст уроку

Складне у них (моїх героїв) життя. І прекрасне.

І вони такі малі, що навіть не знають цього.

                         І. Сенченко

1. Життя і творчість І. Сенченка (матеріал для вчителя)

ІВАН ЮХИМОВИЧ СЕНЧЕНКО (1901-1975)

Зі спогадів людей, котрі знали І. Сенченка, вимальовується образ людини скромної, тактовної, надзвичайно працьовитої і працездатної, непохитної у своїх принципах, відданої обраній справі, широкоосвіченої.

Народився в с. Наталиному поблизу м. Краснограда, що на Харківщині, в родині безземельного селянина.

Батько майбутнього письменника перепробував чимало професій (працював садівником, білетером кінотеатру, різноробом), але жодна з них не принесла в дім достатку.

Учився хлопець спочатку в сільській школі, потім у Костянтиноградському училищі. Образ першої вчительки зберіг він у своєму серці на все життя. Це вона навчила його розуміти добро і зло, відрізняти прекрасне від потворного, прищепила любов до книжки, до художнього слова.

Після закінчення училища І. Сенченко мав намір продовжити навчання в гімназії, але коштів у батьків не було, тому вступив до учительської гімназії. В оповіданні „Я познайомився з Йосипом” автор розповідає про один випадок зі свого життя під час перебування в цьому навчальному закладі: „Ввечері відбулася розмова з мамою. Від мами вимагалося три копійки. І на що?! На книжку! (Такого в цій родині не було ще зроду-віку. В цій хаті, як і в сусідніх витрачалися гроші на що завгодно, тільки не на книжки. Дивиться мати на своє шмаркате дітище. Очі в неї стають круглі, великі. Де це видано, де це чувано отак переводити гроші?! Три копійки! Цілі три копійки! Фунт хліба коштує одну копійку, четвертинка олії — дві копійки. При лихій годині на ці гроші можна день прожити! Але життя є життя. Воно завжди неспокійне. І мама сидить, думає. Проклятущі гроші! Добре з ними й дуже погано без них. Під причілковою стіною в хаті в мами стоїть скриня, у скрині є прискринок, у прискринку шматинка, у шматинці дев'яносто три копійки грошей. Кожна копійка на обліку; для кожної вже наперед визначено канал, по якому вона спливе з маминих рук. Отож, з одного боку, шматинка і в ній дев'яносто три копійки грошей, з другого — Іван. На небесах підноситься Справедливість. Задумалась мати на мить. Цього й вистачило, щоб Справедливість своє діло зробила. В руках у неї терези: на одну шальку склала ті гроші у шматинці, на другу згромадила Івана. Шальки хитаються, з ними й Іван: то поженеться угору, то сяде вниз. Цікава картина. Кінчається вона тим, що наша мама зітхає, каже сама собі: „Це вже, видно, такі часи настали, що людям і книжка потрібна стає...” Вголос обзивається:

— Добре, дам тобі три копійки, тільки не сьогодні. Післязавтра або в неділю.

Бідолашна мама, як їй тяжко з тими грішми розлучатися! Вони, видно, нелегко даються їй.

В той день я повернувся додому з міста з книжечкою в руках. Книжечка називалась „Малий Кобзар”.

Перші літературні спроби І. Сенченка припадають на час навчання в Харкові (в 1923 році були надруковані збірки оповідань „Навесні”, „Ярема Кавун”; у 1925 році вийшла в світ книжка віршів „В огнях вишневих завірюх”).

У Харківський інститут народної освіти юнак прийшов з деяким доробком, на нього як на молодого автора вже звернула увагу критика.

Значну роль у творчості майбутнього письменника відіграла його дружба з О. Копиленком, який вчився тоді на природничому відділі цього ж інституту. 1923 року вийшла навіть поетична збірка, авторами якої були І. Коляда, О. Копиленко, І. Сенченко.

Становлення творчості Івана Юхимовича припадає на тридцяті роки, початок яких ознаменувався тим, що боротьба з творчим духом письменників була визнана загальнодержавною проблемою, а вказівки про те, кому, що і як писати, вважалися цілковитою нормою. І хоч, як відомо, І. Сенченко вцілів у роки кривавого терору, він був зарахований до „неблагонадійних” людей. А підстав для цього було більш ніж досить: „у минулому член спілки письменників „Плуг”, член „Вапліте” („Вапліте” — організація, у якій зібралися яскраві літературні індивідуальності: Микола Хвильовий, М. Куліш, О. Слісаренко та інші відомі письменники), учень і один з найбільш активних сподвижників Миколи Хвильового, автор „Записок Холуя” та інших сатиричних творів.

Подейкують, що життя Івана Юхимовича минуло між редакційним столом і домашнім робочим столом. Майже сорок років працював він у редакціях різних газет і журналів, готував до друку матеріали, а на власну творчість залишались вечірні години та вихідні дні.

До кращих творів письменника для дітей належать повісті „Руді вовки”, „Діамантовий берег”, збірки оповідань „Мої приятелі”, „Два дні з життя Женьки і Левка” та інші.

1. Сенченко відомий у літературі і як перекладач. Зайнявшись перекладацькою діяльністю ще в ранній період творчості (під час укладання хрестоматій), він переклав українською мовою багато творів російських письменників (О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Горького та інших).

Учені вважають, що І. Сенченко міг би, як і багато інших українських письменників, створити значно більше, якби не ті жорстокі обставини, за яких чимало талановитих митців було знищено фізично, інших — мордовано, регламентовано, загнано в рамки. Однак його не без підстав називають одним із найобдарованіших українських прозаїків.

 

2. Складання анкети письменника

□ Народився:...

□ Навчався:...

□ Перші літературні спроби:...

□ Кращі твори для дітей:...

 

3. Гра “Вірю. Не вірю”
1. с. Наталине — це Шахівка? (Вірю)
2. Батька Сенченка звали Юхим? (Так)
3. “Лихі люди” - повість Сенченка? (Ні)
4. І. Ю. Сенченко був перекладачем? (Так)
5. Він працював на заводі? (Так)
6. Писав дитячі творі? (Так)
7. Учителював у Наталиному? (Так)
8. Знайомий із Шевченко Т.Г?.(Ні)
9. Згадує в оповіданні “Кінчався вересень 1941 року” про те, як крав кавуни в дитинстві? (Так)
10. Захоплюється війною? (Ні)
11. Автобіографічний твір — це твір про епізоди із життя? (Так)

 

4. В. Брюховецький — про І. Сенченка

Ось що сказав про твори Івана Сенченка для юнацтва відомий літературознавець В. Брюховецький: „Сенченко сприймає й показує нам дітей у повнокровному багатстві їхніх зацікавлень, клопотів, турбот. Водночас його розповідь просвітлена мудрою інтонацією людини, котра розуміє всю серйозність і значущість дитинства. Пишучи для дітей, Сенченко вдало утримує рівновагу в зображенні, цього відмінного від уявлень дорослого світу, — він не дивиться на дитину розчулено-захопленим поглядом і водночас не утворює надмірної дистанції між собою і своїм героєм”.

V. Опрацювання твору І. Сенченка „Діамантовий берег”

5.1. Виразне читання, переказування окремих цікавих для дітей епізодів з твору.

5.2. Жанр – повість.

5.3 Головні проблеми твору

 1. Проблема дорослих, взаєморозуміння дорослих і дітей.
2. Проблема першого кохання.
3. Проблема народної моралі та авторитету у суспільстві.
4. Проблема дружби, взаємовиручки.

5. Проблема сприйняття світу дітьми.

5.4 Аналіз твору

 На природі відбуваються серйозні й кумедні події з учнями молодого педагога Григорія Савича, героя повісті «Діамантовий берег». Учитель і школярі Пилип, Хома, Тимофій, Куприк, Женька, Оля, Люся постійно взаємодіють, вчать один одного і разом краще пізнають багато нового за час їхньої літньої експедиції від Полтавщини до одного з північних районів України. Письменник показує прагнення дітей до пізнання нового: Пилип своїм «археологічним» ножем робить розкопки пагорбів і допомагає Люсі викопувати рослини для гербарію. Куприк мріє служити на флоті, марить морем, похід сприймає як екзамен на готовність до випробувань. Автор підкреслює інтерес дітей до пригод і через опис їхніх читацьких смаків: «У Олі було пів-шафи томів Майна Ріда, Юрія Смолича, Джека Лондона, Миколи Трублаїні. Портрет Миколи Трублаїні висів у Олі над ліжком» Вибір пригодницького сюжету для повісті про школярів зумовлений педагогічним досвідом автора. Гумористичному забарвленню повісті “Діамантовий берег” сприяє розповідь про двох повноправних членів експедиції – собаки Білана й вислюка Явтуха, які не лише розмовляють подумки, але й з власної ініціативи охороняють знайдені скарби. Посилює гумористичне сприйняття “внутрішній монолог” бліх, який передає їхнє обурення тим, що Білан посмів полізти у воду й таким чином потурбував їх. Такий прийом, наближаючи дитячий твір до казки, надає йому особливої теплоти. Повість «Діамантовий берег» насичена педагогічними роздумами молодого вчителя, який вимагає дисципліни в поході, але й дає дітям можливість самовияву, самоствердження. Автор не пропонує готових рецептів виховання, не ідеалізує молодого вчителя. Усі персонажі показані в стані пошуків свого «я» і в діалогічних зв’язках типу «дитина-дитина», «дитина-дитячий колектив», «дитина-батьки й родичі», «учитель-учень», «учитель-дитячий колектив», «учитель-батьки», «учитель-колеги». Ось приклад роздумів Григорія Савича над поведінкою Олі, яка зуміла розв’язати на одному уроці математики задачу Лева Толстого, а наступного дня отримала двійку, бо не змогла відповісти на якесь буденне запитання: «Що може вирости з такої людини… Годилося б завести щоденник і в тому щоденнику записувати, яка вона тепер, що з неї стане через десять, двадцять років…Еге ж…Дуже цікаво було б побачити її дорослою. Та і всіх інших…».

VI. Тести за І, ІІ розділом твору І. Сенченка “Діамантовий берег” (позакласне читання)

1. Що зробили хлопці (Хома та Пилип) зі своєю знахідкою (черепком)?

а) віднести до краєзнавчого музею;

б)розтовкли й кидалися ним;

в) обміняли.

2. Спробувавши на смак жабу і пригостивши нею бабу Теклю, хлопці сказали, що їли:

а)голубів;

б)куріпок;

в)перепеленят.

3. Яка пристрасть була у  Тимофія?

а) красти;

б) грати у квача;

в)дарувати друзям різні речі.

4. Хто збирався проводити з дітьми екскурсію?

а)один із батьків;

б)учитель Григорій Савич;

в)директор школи.

5. Яке захоплення було у молодого вчителя?

а)грати на сцені Мартина Борулю;

б)грати на гітарі;

в)грати в шахи.

6. Як звали кохану дівчину молодого вчителя?

а)Ієреміада;

б) Соломонида;

в) Єфросинія.

7. Чим займалася обраниця Григорія Савича?

а) також працювала вчителькою;

б)вчилася в місті;

в) працювала в колгоспі.

8. Що робив Григорій Савич в шкільній майстерні, коли до нього прийшли діти?

а) ремонтував парти;

б) читав газету;

в) ремонтував шкільну дошку.

9. Ким мріяв стати Куприк?

а)матросом;

б) трактористом;

в) директором колгоспу.

10. Кого взяли з собою у похід?

а) кота і курку;

б)вовкодава і віслюка;

в) вола та віз.

11. Куди діти пішли у похід?

а)у зону кристалічного щита;

б) у гори;

в) у ліс.

12. Назвіть жанр твору І. Сенченка “Діамантовий берег”:

а) романтичне оповідання;

б) фантастичний роман;

в)пригодницька повість.

 

VI. Підсумок уроку

1. Метод «Мікрофон»

- Чи вдалося авторові у повісті “Діамантовий берег” розкрити проблеми й турботи дітей?
- В чому полягає особливість світосприйняття дітьми?

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання

• Дібрати цитати до характеристики улюбленого персонажу;
• Написати твір-мініатюру «Мої враження від повісті».