Урок.Література рідного краю. "Шевченко і Полтавщина. ХІХ століття і сьогодення. «Мар’янська осінь» Тараса Шевченка очима Івана Нечитайла"

 

                                                    Відділ освіти

Великобагачанської ОТГ Великобагачанського району

Полтавської області

 Великобагачанський  заклад загальної середньої освіти І - III ступенів

 

 

                                                           9 клас

 

                    Література рідного краю.

Шевченко і Полтавщина. ХІХ століття і сьогодення. «Мар’янська осінь» Тараса Шевченка очима Івана Нечитайла

 

 

Крахмілець Світлана Василівна,  учитель української мови та літератури   Великобагачанського ЗЗСО   I – III   ступенів

 

 

Велика Багака

2018  

 

 

Тема. Література рідного краю. Шевченко і Полтавщина. ХІХ століття і сьогодення. «Мар’янська осінь» Тараса Шевченка очима Івана Нечитайла.

Мета. Дослідити, яке місце в житті і багатогранній творчості Тараса Шевченка займає Полтавщина і полтавці, зупинитись на трьох подорожах письменника на Україну, кожна з яких ознаменувалась відвідуванням полтавського краю, ознайомитись з дослідженнями  митців, що зв’язані з Шевченкіаною на Полтавщині, доторкнутись до барв поетичного слова нашого земляка, уродженця села Огирівка  Івана Нечитайла, який у віршованій формі відтворив “Мар’янську осінь” генія 1845 року, простежити особливості вшанування пам’яті Кобзаря у селах і містах Полтавщини.

Тип.  Прес-конференція. Презентація дослідницького проекту ”Шевченко і Полтавщина”.

Обладнання. Портрет Тараса Шевченка, український вишитий рушник,”Кобзар”,портрет Івана Нечитайла, поема “ Мар’янська осінь Тараса”, відеопрезентація про Шевченка, презентація”Шевченко і Полиавщина” з використанням уривків поеми І. Нечитайла, власних поетичних творів, унаочнення  (фотоматеріали, схема”Основні моменти дослідження”).

                                                     Хід уроку

I.Організаційний момент.

Доброго  дня! Оберніться, будь ласка, до гостей, привітайтеся.

 II.Актуалізація опорних знань. Відеопрезентація про Шевченка.

 

III.Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.(тема записана на дошці, мета оголошується вчителем),(слайд 1).

IV.Основний зміст уроку.

1.Вступне слово вчителя.

      Нещодавно  світова спільнота відзначила 200 – річчя Великого Кобзаря, який «став володарем у царстві духа, …велетнем у царстві людської культури,… вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.»

     Українці мають право пишатися перед Богом і людством постаттю свого велета духу – поетом і маляром —Тарасом Шевченком. Саме фізична (Кобзар був у кожній хаті в найжахливіші для народу часи!) і, найважливіше, його духовна присутність у свідомості людей зберегли й зміцнили націю.

     Муза Шевченка могутня народними життєдайними  джерелами. Поет глибоко вивчав минуле і сучасне рідного краю, багато подорожував селами і містами України. Про Шевченка  говорили і говорять, писали його сучасники, пишуть наступні покоління. Проза.лірика ... Головне  - фейєрверк своїх відчуттів,душевних порухів. Тож наше слово про  поета.

Своє бачення ролі Кобзаревого слова для людства подасть  Ткаченко   Аліна.

2.Випереджувальне завдання. Виступ учениці із власною поезією”Шевченка слово”(напам'ять)

Хлопчиною ще пас овець

І був слугою в пана…

У руки взяв він олівець,

Й картина вийшла славна…

 

Сидів при зорях і свічі,

Все думав про майбутнє…

Чому усі ті багачі

Та панство всемогутні?

 

Він взяв перо і написав,

Що на душі і в серці…

Думки в рядки заколисав,

Відкривши музі дверці.

 

Тепер не просто він Тарас,

А серце України.

Словом своїм навчає нас

Любить ліси й долини.

 

Писав колись про кріпаків,

Про нелегку годину,

Про війни, долю козаків,

Про нещасливу днину.

 

Хоч скільки років пролетить,

Шевченка щире слово

Єдна світи, летить в блакить,

Гуртує людство знову!

 

Аліна Ткаченко

 

3.Слово вчителя. Читання власної поезії, присвяченої 200-річчю Кобзаря,”Полтавців слово у вінок Безсмертя”(2,3 слайд).

  Особливе  місце в  житті і багатогранній творчості Шевченка займає Полтавщина, яка  надихала Великого Кобзаря на переосмислення історії України, її розвитку та багатої культурної спадщини.

Полтавський край був знаковим Тарасу…

І благотворною була свята земля…

Як кажуть, все вимірюється часом,

Його ж бо Слово душі окриля.

 

Горіла зірка творчості яскраво…

Скільки тобі підставлено рамен!

Скільки полтавців долучилось слави!

Скільки в історію вкарбовано імен…

 

Тебе ,Тарасе, твій талант могутній

Підтримали, розквітнути дали…

У ті хвилини щастя незабутні,

Як пута кріпосницькії зняли,

 

Скільки великих славної Полтави–

Гребінка, Григорович і Мартос…–

В тобі вбачали України славу,

Оту, яка звеличує і досі.

 

Тут кращі друзі, зустрічі, шедеври…

Не раз звучала у душі струна

Таємна й чиста, як вода джерельна.

Закревська Ганна, Рєпніна - княжна..

 

Як гордість переповнює нам груди,

Що можемо сказати зараз ми:

Ти на Полтавщині  змальовував споруди,

Ти спілкувався з нашими людьми!

 

Ти чув про  Базилевську , Турбаї,

Був у Ромнах, у Мар’янськім, Полтаві…

І постають у повістях твоїх

Полтавський край і постаті яскраві.

 

Високий, худорлявий, як святий,

У білім полотняному халаті,

В брилі селянському і, як усі, простий,

В своїй оселі, у селянській хаті…

 

Це – Котляревський. А ще є присвяти

Славним і добрим нашим землякам.

І «Тризна», і «Кавказ» по  духу  брату,

Бере за душу відданість така…

 

Вражаюче горіння, творчий злет,

Поема, вірш, портрет, автопортрет…

Майже усі поезіі «Трьох літ»

З полтавської землі пішли у світ.

 

Тож не чужий, а свій серед своїх…

Тобою стільки стоптано доріг

В Украйні милій, між полтавців, багачан…

О як, Пророче, нам тебе не вистача!

 

 

Хоч є, так,є твоє пророче Слово,

Що гоїть рани й кидає у жар…

І у сім’ї великій, вольній, новій

Ти Батько наш, Предтеча, наш Кобзар!

 4.Власне подорож” Шевченківськими місцями” на Полтавщині(частина i).

 Слово вчителя.

 Для роботи над проектом клас був поділено на 4 групи:

• 1 група - “дослідники — історики”(відстежували місця і час перебування поета на Полтавщині);
• 2 група - “дослідники — сучасники”(збирали матеріал про вшанування пам'яті Великого Кобзаря у селах і містах Полтавщини,про встановлення пам'ятників, збереження природних пам'яток);
• 3 група -  “дослідники — літературознавці”(робили сюжетний, ідейно — тематиний аналіз, дослідження поетичної форми  поеми“ Мар’янська осінь Тараса” Івана Нечитайла);
• 3 група - “поети — читці”(готували виразне читання власних творів, уривків з поеми“ Мар’янська осінь Тараса” Івана Нечитайла).

        А зараз учасники проекту проведуть нас місцями Полтавського краю,де  ступала нога Тараса, ми ще раз зустрінемось з відомими і невідомими мешканцями нашого краю, які зіграли визначну роль у долі Великого Кобзаря, ознайомлять з дослідженнями  митців, що зв’язані з Шевченкіаною на Полтавщині, простежимо разом з ними за особливостями вшанування пам’яті Кобзаря у селах і містах Полтавщини (презентація супроводжується виступами унів).

Учень 1. Особливе місце в його житті і багатогранній творчості займає Полтавщина. Ще в Петербурзі кінця ЗО - поч... 40 років XIX ст. до кола його близьких знайомих входили полтавці : письменник Є. Гребінка, художник

А. Мокрицький, конференц-секретар Академії мистецтв В.Григорович. Вони багато зробили для викупу Шевченка з неволі, а Є. Гребінка разом з полтавцем П. Мартосом домоглися у цензури дозволу на вихід у світ «Кобзаря». Шевченко завжди пам'ятав, що з полтавської землі «сонцем засіяла» слава І. Котляревського і М, Гоголя, що тут розквітнув сценічний талант його близького друга М. Щепкіна(4 слайд).

      Як відомо, Тарас Григорович Шевченко тричі приїздив на Україну. І кожного разу він обов’язково бував на Полтавщині.  Перебування Т. Г. Шевченка як окрема монографічна тема давно привертає увагу дослідників(3 слайд).

    Видання «Ідемо за Шевченком» та «Шевченків Вільно»2012р  - — результат клопіткої роботи двох авторів – українця Віктора Жадька і литовця Раймундаса Лопати, які не просто здійснили подорож містами, селами і містечками, де жив і бував Т. Шевченко(на Полтавщині включно), а впродовж трьох років їздили, вивчали історичні місця й архітектурні пам’ятки, працювали в архівах, шукали відповіді на суперечливі думки відносно якоїсь події чи людини(5 слайд).

Учень 2 . Перша подорож (1843 – 1844) – це початок періоду «трьох літ», розпочалася в Качанівці. Євген Гребінка був першим, хто запросив і привіз Т. Шевченка до себе на батьківщину, в Убіжище, влітку 1843 р. У липні-серпні 1843 р. Т. Шевченко проживав у Березовій Рудці, Линовиці, Ісківцях, Лубнах та ін. На початку жовтня з рідної Кирилівки поет знову повернувся на Полтавщину. У Березані 9 жовтня написав вірш «Розрита могила». Тоді ж, приїхавши до Яготина.. Загалом проживав там аж до 10 січня 1844 р. У цей період він відвідує Березову Рудку, Андріївку Гадяцького пов., Пирятин, Ковалівку.

 Сердечно ставилася до Шевченка дочка колишнього військового губернатора Полтавщини  князя М. Рєпніна(6 слайд),старшого брата декабриста С. Волконського , яка відзначалася «оригінальністю розуму, милою привітністю і простотою взаємин». У листі до свого наставника Ш. Ейнара вона зізналася: «Шевченко зайняв місце в моєму серці». Поет не зміг відповісти на це почуття, але він завжди щиро поважав княжну Варвару, бачив у ній свого справжнього друга, присвятив їй поему «Тизна».У Рєпніних часто проводилися літературні вечори, на яких Шевченко познайомився з талановитими сестрами Псьол — поетесою Олександрою і художницею Глафірою  — і залучив їх   до роботи на ниві української культури. Плідною була в Яготині робота Шевченка як художника -—  він виконав дві копіії портрета М. Г. Рєпніна, намалював також автопортрет, який подарував В. Рєпніній

Учень 3. В Ісківцях Шевченко зацікавився панським лакеєм Акак'ієм Гречкою(слайд 7).Неграмотний кріпак складав вірші, тягнувся до прекрасного. Він запам'ятав Шевченкові поезії, читав їх людям, наче дорогоцінність, беріг подарований поетом «Кобзар». І хоч жандарми неодноразово брали його на допит, «але він нічого їм не признався».

    Часто Тарас Шевченко відвідував маєток панів Закревських у селі Березова Рудка Пирятинського повіту. Господарем Березової Рудки був Платон Закревський, духовно обмежена і жорстока людина. За історичними даними, він шмагав кріпаків на власній конюшні. Пан Закревський мав красуню-дружину. Ганна Закревська була молодшою від чоловіка на двадцять один рік(слайд 8). Тарас Шевченко захопився  її вродою. Він намалював портрет Ганни, присвятив вірші «Якби зустрілися ми знову», «Г.З».,в яких опоетизував образ своєї далекої мрії.

      У 1960 році у Березовій Рудці відкрито музей Шевченка, у якому знаходиться понад 300 експонатів. У 1961 році на колишньому будинку панів Закревських встановили меморіальну дошку з написом: «У цьому будинку в 1843, 1845, 1846 роках перебував великий український народний поет Т. Г. Шевченко».

       Під час першої подорожі Шевченка на Україну, зокрема на Полтавщину, відбувалася інтенсивна кристалізація його ідейно - естетичних поглядів. Поет глянув із загальнолюдських гуманістичних позицій на свою батьківщину і жахнувся; злою волею царів і панів вона була перетворена в оту пророковану біблійними провидцями землю плачу і рабської праці.

   Учень 4.  Друга подорож відбулася в 1845 – 1846 рр., після закінчення       Петербурзької Академії мистецтв. 23 березня 1845 р. Тарас Шевченко отримав дозвіл на поїздку в Україну і виїхав на запрошення О. А. Лук’яновича в с. Мар’їнське Миргородського повіту. Там він повинен був малювати портрети членів родини поміщика. Цю справу відклали на осінь, а літо поет провів у роз’їздах по містечках і селах Полтавщини (виконуючи завдання Київської археографічної комісії). Побував у Решетилівці, Шедієвому на Орелі, Василівці (Хорольського пов.), Старих Санжарах, Устивиці, Ромнах та ін.

       Побував поет у розташованому поблизу Лубен старовинному Мгарському монастирі, про який є згадки у повісті «Близнецьі». По дорозі на Полтаву ІЦевченков і  запамяталося село (містечко) Білоцерківка, що розкинулося на березі  Псла. Переправляючись у Білоцерківку через Псьол, поет слухав перекази старожилів про Турбаївське повстання, про білоцерківську пані Базилевську — надзвичайно багату і скупу поміщицю.

    На початку липня 1845 р. Т. Шевченко прибув до Полтави (9 слайд).

    «Час приїзду і термін перебування Т. Г. Шевченка у Полтаві точно встановив і переконливо довів відомий літературознавець П. П. Ротач. Він звернув увагу на маловагому на перший погляд деталь російськомовної повісті «Близнецы», у якій відбилися полтавські враження поета: співаки церковного хору, який був на той час у Полтаві, повідомляють герою повісті Степану Мартиновичу Левицькому, що «завтра после литургии владыка отъезжает в Переяслав и что они, его певчие, туда же едут по почте». Звернувшись до «Полтавских губернских ведомостей» за 1845 р., П. П. Ротач з’ясував, що архієпископ прибув у Полтаву 23 червня, а виїхав після 1 липня. Працюючи над повістю у засланні, Т. Г. Шевченко, безумовно, не міг читати названу газету, але згадав про подію, свідком якої був сам». Загалом, у повісті «Близнецы» Полтава згадується близько 30 разів

 Учень 5. Метою перебування Тараса Шевченка в Полтаві було замалювати історичні будівлі та пам’ятні місця. Він замалював Хрестовоздвиженський монастир, відвідав оселю Івана Котляревського, якого вважав батьком української літератури, виконав акварельний малюнок «Будинок Котляревського в Полтаві». Він створив безцінний живописний документ – залишив нам первісний образ хати І. П. Котляревського(слайд 10). Обидва полтавські малюнки Тараса Григоровича зараз зберігаються в Київському музеї Т. Г. Шевченка. Поет відвідав міське кладовище, відшукав могилу письменника, якого дуже шанував, доземно йому вклонився. Саме Тарас Шевченко першим звернувся до поетичного вшанування Івана Петровича, створивши поетичну елегію «На вічну пам’ять Котляревському», пророчі слова з якої золотими літерами викарбовані на пам’ятнику на могилі поета.

       І ще одна дуже цікава історія пов’язує Тараса Шевченка і Полтаву. У 50-ті роки ХІХ ст. Т. Шевченко відбував заслання на півострові Мангишлак. Біля хати, в якій він оселився, викопав криницю і посадив біля неї гілку верби, яку купив на базарі в Оренбурзі. В 1963 р. в полтавському дендропарку дендролог Яценко Яніна Яківна висадила маленьку гілочку «шевченківської верби», привезену з далекого Казахстану.

   Останнім часом прав громадянства набула гіпотеза П. Ротача про «решетилівські маршрути» Кобзаря. Справа в тому, що, на думку дослідника, в Полтаві поет був, Їдучи у Шедієве, де   жив   батько   О. Лукяновича добрий знайомий Котляревського. Туди Шевченко і Лук'янович виїхали з Полтави через Машівку і Нехворощу. У Шедієвому Шевченко  4_липня виконав

рисунок «На Орелі»(слайд 11), змалював кам'яних баб, цікавився побудовою так  званої Української лінії на цій річці. Дальший їх маршрут проліг через села Марківку і Михнівку до Решетилівки.   У селі Решетилівка Тарас Шевченко зупинявся у будинку пана Попова, деспотичної й владолюбної людини. Пан мав велику бібліотеку, де зберігалися різні документальні матеріали та книги з історії України. Сучасники Шевченка у своїх спогадах згадують, що поет уважно вивчав їх, цікавився минулим своєї батьківщини.

Учень 6.  7 і 9 липня він виконав два малюнки «В Решетилівці»(слайд 12). "Шевченка вразила велика кількість церков у цьому міістечку. У повісті «Близнецьі» він зауважив: «У Решетилівці церков з десять, я думаю, буде, і живуть все козаки».

         У  20-х числах липня – у Ромнах стає свідком і учасником знаменитого тоді навіть за межами України Іллінського ярмарку. Після поїздки на ярмарок  поет відвідує Сорочинці, Лубни, Переяслав і, сповнений яскравими враженнями, з приходом осені, поспішає углиб Полтавщини. 4 жовтня в Миргороді він пише ліричні вірші «Не завидуй багатому» і «Не женися на багатій». Це були перші ластівки його поетичного злету.

Осінь Т. Г. Шевченка, проведена в Мар’янському(слайд 13) ознаменувалася створенням таких визначних творів, як «Єретик», «Сліпий» («Невільник»), «Стоїть в селі Суботові…»

 У народних оповідях Шевченко постає перед нами людиною простою, уважною, сердечною. Він — «мужик у панській одежі», що не цурається ні свого походження, ні хліборобської праці: «коли кріпаки були   на роботі, то Шевченко виходив до них в поле і ходив за плугом... орав, розпитував, як кому живеться».

Між простими людьми був своєю людиною. Як збереться де гурт селян, він підходив, розмовляв з ними. Зі спогадів Арсена й Горпини Татарчуків випливає, що Шевченко «багато розповідав про минуле України, про подвиги козаків, про боротьбу їх з турками і панами».

Кріпаки просто горнулися до Шевченка, навіть з навколишніх сіл йшли до нього за порадою. І для кожного з них він знаходив щире слово. Особливо близький був Шевченко молоді. Коли женився в Мар’янському парубок Михайло Кір'ян,  то «покликали на весілля й Тараса Шевченка. Він любив   народні пісні і все просив дружок і бояр, щоб співали та танцювали, і сам гарно співав, від них не відставав».

  Про перебування в  Богачці великий поет згадує в повісті «Близнецы» та «Археологічних нотатках». Через Багачку йшов і тут же відпочивав, прямуючи до Полтави герой повісті «Близнецы»  Степан Мартинович. У  Злодіївці Шевченко гостював у поміщика Замятіна.  Поет любив ці місця. Він неодноразово приїжджав із Мар’янського до Злодіївки , щоб скупатись у чистих водах Псла.

У селі Мар’янське  і дотепер зберігається  дуб, під яким працював Т.Г.Шевченко.

 Осінній же період перебування поета-художника в Мар’янському  виявився надзвичайно плідним, його навіть порівнюють із Болдинською осінню

О. С. Пушкіна. І справді, тоді Шевченко написав усього понад 1610 поетичних рядків, тобто більше , ніж 400 строф.

5.Аналіз поеми Івана Нечитайла “ Мар’янська осінь Тараса”.

Слово вчителя.

      У контексті досліджень моментів перебування поета на Полтавщині  ми звернули увагу на творчу інтерпретацію  періоду перебування Кобзаря в  Мар’янському 1845 року  нашим земляком Іваном  Нечитайлом. Як писалися твори, як з'являлися шедеври  Шевченка — художника? Яке ідейно — художнє оформлення твору?

Зараз на ці питання дадуть відповідь юні дослідниці(виходядь до дошки, тримають книгу в руках).

Дослідниця 1. Будучи уродженцем цих країв, використовуючи вже згадані спогади, член Національної спілки письменників України Іван Нечитайло(слайд 14) спробував у віршованій формі відтворити “Мар'янську осінь” Т. Г. Шевченка. (саме з цієї поеми віршовані рядочки використовуються у презентації).  Автору цієї поеми випала доля зустрітися з онучкою дівчини, яка в час перебування Шевченка в Лук'яновичів працювала в маєтку ключницею і в сім'ї котрої частим гостем був Кобзар. Про спогади цієї жінки, яка на той час мала досить поважний вік, а незабаром відійшла в інші світи, автор писав ще в 1961 і 1963 роках. Закінчена поема у  2012 році. В обласній бібліотеці імені Івана Котляревського  Іван Нечитайло у вересні 2013 року  презентував цей свій черговий творчий доробок .

Дослідниця 2.. Поема «Мар’янська осінь  Тараса» складається з прологу і шістнадцяти розділів. У пролозі, як у своєрідному вступі, І. Нечитайло звеличує Шевченка як пророка, що понад усе любив свою Україну, наголошує на відвідинах Трасом саме Мар’янського, невеличкого села нині Великобагачанського району, родом з якого є і сам поет, вказує на джерело здобутої інформації – зустріч із онукою дівчати, у родині якої у гостях не раз був Тарас. У 1845 році, за словами автора, ця дівчина працювала в маєтку О. Лук’яновича. Наголошується і на поетичній формі викладу матеріалу:

…Спочатку мав я намір в прозі написати,

   Але Шевченко все ж – насамперед поет.

   Оповідь ведеться від імені ліричного героя, ліричні відступи, монологи про красу Української природи і про кріпацьку долю ми зустрічаємо вже в першому розділі; тут же ми читаємо про святкування Воскресіння у Мар’янському молоддю, на яке потрапляє і Тарас.

Роздуми про самітню долю, мрія про одруження, читання до рання власних творів про долю Катерини, образи Лук’янковича, непомітний від’їзд Шевченка… Це короткий зміст І-ІІ розділів поеми.

Дослідниця 1.Третій розділ починається з повернення поета до Мар’янського, коли:

Замлоїло теплом гаряче літо,

Поля війнули хлібом запашним …

  Малювання портретів родини Лук’яновичів і … роздуми про життя. Далі розгортання подій – це подорож Тараса разом з Лук’яновичем до Полтави через Велику Багачку:

Ось і Багачка вже на видноколі,

То вирине, то зникне за бугром.

Містечко не різнилось чимсь довкола,

Хіба що краєвидами над Пслом.

Природа й справді тут неоціненна:

Псел миготить - небесна мов блакить,

Хатинки тонуть в омуті зеленім,

Аж захотілось трохи побродить.

 Красногорівка, Білоцерківка, зупинка в Решетилівці – містечку з козацьким духом.

Спустились з красногорівської гірки,

Над Пслом прогуркотіли через міст.

Позаду вже й село Білоцерківка... і

Все нижче сонце хилиться в прихист.

Дослідниця 2.У маєтку поміщика (за П. Загайком О. Попова) «Царство криг! А скільки манускриптів, Яким не знати справжньої ціни!» Два малюнки, виконані в Решетилівці, – це показ реального тогочасся.

Лиш два малюнки встиг зробити чисто,

Але й вони є свідченням того,

Як розкошує панство глитаїсте

І як бідують піддані його.

Горбок. На ньому ветхі дві хатини,

А поряд - панський зоряний палац.

Біля хатин немає навіть тину,

Паркан же пана золотом пала.

Картина ця - реальність тогочасся,

Те як до нього ставився Тарас:

Він з кожним днем все більше упевнявся,

Що не повинен буть такий контраст.

Дослідниця 1. З  ІХ частини  описується відвідання кобзарем Полтави, «древньої Полтави»…

|Полтава для Тараса, наче Мекка,

Відвідати її — найвища честь.

Нарешті він здійснить свою надію:

Відвідає священні ті місця.

Де Котляревський жив. творив і мріяв,

Був українцем щирим до кінця.

|«Його назвав я батьком недаремно. —

Він справді батько, і не тільки мій.

А й, Господом самим благословенний,

Літературі українській всій».

Змалювання хатини Івана Котляревського, замальовка монастиря, що височить над містом, вражає:

І ось воно, те місце невмируще,

Де він співав чарівним солов'єм...

Ні, він не вмер, він і понині сущий

І буде вічно, доки сонце є!

Відразу не пішов він до будинку,

А непоспішно обійшов довкіл.

Постоявши, присів на крутосхилку.

Внизу хатки ховались між садків.

За ними річка грала голубінню,

Все місто огортав якийсь міраж...

Подумалось: «Це не просте видіння -

Живих картин хранитель - Ермітаж.

Це — монастир, що височить над містом

( І шле на нього Божу благодать).

Козацького він символ славнозвістя,

Що вміли ворогам «хвости» рубать.

Його заклав ще сам Пушкар-полковник,

Він майже два століття вже стоїть,

Хранить своїм священним передзвонням

Полтавців від усяких лихоліть. |

  Дослідниця 2. Ліро-епічний твір, який складається з 87 сторінок, не міг оминути ліричну лінію: ключниця Лук’яновича Ярина, молода дівчина, закохалася в Шевченка.

І раз по раз у ліричних відступах постають роздуми – душевні пориви митця:

Він знав: Вона закохана у нього,

Це помічав, ще вперше як зустрів.

Та порішив, що путнього нічого

Не вийде, якби тим же відповів. 

Вона – кріпачка, а це пана власність,

Мов річ якась а чи домашня твар.

А ми ж бо люди і підвладні власне

Лиш Богу, він для нас і пан, і цар.

Повернення у Мар’янське, «живі» малюнки – сільські пейзажі, складання віршів…

Дослідниця 1.У ХІV розділі напруження ліричної сюжетної лінії сягає апогею(кульмінація твору).

Жаль дівчини. І він хоч на прощання

Рішив відверто все це обсудить,

Аби той спалах  юного кохання

В майбутньому їй не зашкодив жить.

 Її цей захват помічав давненько

І на взаємність часом так тягло,

Що ладен серце затискать в обценьки,

Аби воно до неї не втекло.

...Закінчений портрет паняночки Софії. Тарас збирається в дорогу. А пан Лук’янович повідомляє поету про майбутнє весілля Ярини, весілля без кохання, як прийнято було в панів висватувати своїх кріпосних.

Тож доведеться жить їй в нелюбові,

Терпіти гніт, народжувать дітей…

Коли ж спадуть невільницькі окови

І справжня воля осія людей?

Цей епізод і є розв’язкою поеми. Твір написаний семистопним ямб, застосоване перехресне римування, наявне чергування жіночих і чоловічих рим.

6.Власне подорож” Шевченківськими місцями” на Полтавщині(частина II).

Учень7.На початку 1846 року Шевченко ще перебував на Полтавщині.

 У Лубнах Шевченко викликав своїми революційними висловлюваннями обурення консервативно настроєних чинів. ». В. Рєпніна з  доносом лубенського  городничого  пов'язувала навіть арешт Шевченка 1847 року.

Останній раз був на Полтавщині у червні і серпні 1859 р. Проїхавши через Зіньків, Гадяч, Лохвицю до Пирятина, зупинився у П. Мокрицького (Таволги-Мокрицького), де 10 червня написав вірш "Ой, маю, маю я оченята". Подальший маршрут — Переяслав, Прохорівка (Михайлова Гора), Яготин, Прилуки. 20 серпня 1859 р. покинув межі Полтавської губернії.

        А в цей час його чекали в Полтаві. Поет дуже хотів заїхати в наше місто. Його давній друг по Петербургу, викладач малювання в Полтавській гімназії, Федот Ткаченко писав у грудні 1860: «Приїжджай, тільки весною, удобніш буде тебе приймати…».У 1860 році склав і надрукував українською мовою «Букварь южнорусский». У листі до викладача Полтавської гімназії Ф. Л, Ткаченкака Т. Шевченко 12 січня 1861 року писав: «Сьогодні посилаю тобі, Федоте, 1000 букварів... найди десять чоловік добрих людей та роздай їм по сотні книжечок по 3 крб. сотня. Та, зобравши оті сердешні, ЗО крб., оддай на воскресну школу».   

На початку березня 1861 року до Т. Г. Шевченка надійшла вітальна телеграма: «Батьку, полтавці поздоровляють любого Кобзаря з іменинами і просять: «Утни, батьку, орле сизий». «Спасибі, що не забувають»,— сказав важкохворий поет.  Не діждались полтавці бажаного гостя. Прийшла сумна звістка про передчасну смерть поета.

      Іще за життя Т. Г. Шевченко відчував, що Полтавщина стала близькою йому, й відтоді до кінця життя згадував її села й міста, людей, із якими пощастило познайомитися.

     У Полтаві розпочинав свою письменницьку діяльність один з перших біографів Шевченка О. Я. Кониський. Його ім'я неодноразово згадується у жандармських рапортажах як учасника засідання Громади. Письменнику належить хвилюючий спогад про те, як скорботно зустріла Полтава повідомлення про смерть Т. Г. Шевченка.

 Учень 8.  У той час, коли труна з тілом Кобзаря дісталася Києва, члени полтавської громади в урочистій обстановці, в присутності «панів, козаків, кріпаків, міщан і купців», як писав одночасник, посадили дуб над дорогою в приватному саду І. Гуссона(слайд15), що розміщувався на околиці Павленок за річечкою Тарапунькою, і з того часу він став місцем ушанування пам'яті народного поета.

У 1918 році у Ромнах на Полтавщині скульптор Іван Кавалерідзе  звів перший в Україні монументальний пам'ятник Тарасу Шевченку. Через вісім років пам’ятник видатному сину українського народу Тарасу Григоровичу Шевченку  відкрито в Полтаві  12 березня 1926 року. Знаходиться монумент у мальовничому Петровському парку навпроти Краєзнавчого музею(слайд16). Споруджений він за проектом українського скульптора, уродженця Полтавщини І. П. Кавалерідзе. Коли спало покривало, полинула добре знайома всім чудова мелодія композитора Г. П. Гладкого, і кількатисячний хор заспівав «Заповіт». Цим незвичним хором керували добре відомі полтавцям композитори В. М. Верховинець та Ф. М. Попадич.

 У 1978 р. в останньому інтерв’ю Іван Кавалерідзе  на питання “Які свої твори він вважає одкровенням?» - автор назвав пам’ятники княгині Ользі у Києві, Артему в Бахмачі та Тарасові  Шевченку в Полтаві

 Погруддя Тараса Шевченка споруджено у багатьох містах та селах Полтавщини.

 Учень 9.   Традиційне свято кобзарського мистецтва у 2003 році ознаменувалося ще однією визначною подією: урочистим відкриттям на площі перед школою мистецтв пам’ятника Великому Кобзарю Тарасу Шевченкові у Великій Багачці(слайд17), який того ж дня був освячений настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці о.Василієм. На відкритті пам’ятника був присутній автор - скульптур із Полтави, заслужений художник України Володимир Білоус.

        У місті Гадячі, що на Полтавщині, відкрили пам'ятник Великому Кобзареві. Відкриття приурочили святкуванню 350-річчя Гадяча як гетьманської столиці Лівобережної України. У селі Яреськи Шишацького району урочисто відкрили перший у районі та сорок перший на Полтавщині пам’ятник Тарасу Шевченку.., з ініціативою про встановлення пам’ятника Шевченку на території села виступили мешканці Яресьок.

На Полтавщині нарахували таких населених пунктів, де був Шевченко, 78, з яких 7 — уже зникли з мапи., 16 населених пунктів, де назви пов'язані з ім'ям Шевченка(слайд18) .

5.      Підсумок уроку(слайд19).

Слово вчителя. Згідно мети і поставлених завдань, учасники проекту звернули увагу на всі заплановані аспекти ,глибоко дослідивши тему “Шевченко і Полтавщина”.Тож підсумуємо, користуючись схемою(учні зачитують, схема прикріплена до дошки,на декількох партах).

VI. Підготовка до виконання домашнього завдання.

Подати власне бачення(у формі вірша, твору  - роздуму, есе) з питань:

•  “Шевченко в  Мар’янському»;
•  «Білоцерківська» переправа»;
• «Шевченко і Великобагачанщина».