Урок "Література рідного краю. Зінаїда Бебешко"

Тема: Література рідного краю. Зінаїда Бебешко

Мета:

• Навчальна: подати відомості учням про поетесу, її творчість; продовжувати роботу з аналізу художніх текстів;
• розвивальна: Формувати вміння аналізувати віршові тексти, визначати настрій ліричного героя; розвивати навички виразного читання; удосконалювати вміння знаходити засоби мовної виразності;
• виховна: виховувати любов до природи, спостережливість, уважність;

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Зінаїди Бебешко, збірки поетеси « Оксанчині сніжинки», « Тернівські зорепади», «Іду я рідною землею».

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
3. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
4. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Лекція вчителя

Зінаїда Прокопівна Бебешко народилася 7 лютого 1939 року на хуторі Терновому (Запорізька область, Пологівський район). Спочатку ходила до хутірської початкової школи, потім до семирічки в сусідньому селі Березівці, середню освіту здобула в Чубарівській десятирічці. Закінчивши у 1969 році Запорізький державний педагогічний інститут, отримала диплом викладача української мови та літератури. Потім все життя працювала в школі вчителем української мови та літератури.

Перші поезії були надруковані в газеті «Зірка». Вірші писала працюючи на заводі «Комунар» і навчаючись в педагогічному інституті, натхнення було і в роки вчителювання. Загалом, опубліковано понад 2 тисячі віршів: друкувалася у всеукраїнській (тоді ‒ республіканській), обласній і районній пресі. Її поезії були надруковані в Канаді (збірка «Барви рідного слова»).

У 1995 р. вийшла друком «Оксанчині сніжинки» пройняті ніжністю, добротою, ліризмом.

У жовтні 1999 року побачила світ  збірка поезій «Тернівські зорепади». Про неї поетеса написала так: «Є на Запоріжжі славне село Чубарівка. Велике село, зелене. Його хати ген побігли далеко в степ і складають собою окремі виселки. А там, біля широкого ставка, що колись славився рибою, розташувався невеличкий хутірець Терновий. Так ось: у цьому степовому хутірці провела я свої дитячі роки».

 2002 року виходить збірка віршів «Іду я рідною землею».  Любов до Батьківщини, природи, до своїх близьких все це є у збірці, але у 2014 р. було перевидання останньої книжки завдяки Поповської Ірини Вікторівни та вихованців Палацу дитячої та юнацької творчості.

Поетеса планувала й видання збірки пісень, адже на слова її віршів пишуть музику композитори М. Сова, А. Урозовський, В.Томченко. Понад сто пісень виконують діти Палацу творчості, шкільні ансамблі, колектив вокального ансамблю «Чайка». На жаль, 11 серпня 2002 року поетеси не стало.

Зінаїда Прокопівна Бебешко виростила двох доньок, трьох онуків, але не тільки цим залишила слід на землі. Її поетична спадщина входить до найкращих зразків літератури рідного краю. У 2017 році запорізька поетеса Ольга Ліщук на вірш Зінаїди Бебешко «Українська мова» поклала музику, а також низку пісень створив Володимир Козеровський на слова талановитої поетеси.

Гра «Найкмітливіший»:

1. Коли і де народилась Зінаїда Прокопівна Бебешко?
2. Ким працювала письменниця?
3. Пригадайте назви поетичних збірок авторки.

Повторення

 

Виразне читання текстів

Оксанчині сніжинки

− Подивися, мамо, сніг

На гілки крислаті ліг.

Завихрилися сніжинки …

Ну пусти хоч на хвилинку,

Я їх з неба наловлю,

На ялинку почеплю.

Вона буде краща всіх,

Бо на ній не вата – сніг.

− Що ти, донечко Оксанко,

Знов піймаєш кашель зранку,

Сніг не можна в руки брати,

І сніжинки не впіймати,

Бо вони, як невидимки,

Ці білесенькі пушинки.

Бачиш: гарно пролітають,

Тільки в хаті не бажають

На ялиночку сідати –

Їм страшне тепло кімнати,-

Занесеш – і вже не сніг,

А вода хлюпне до ніг.

То нехай вони поволі

Натанцюються на волі,

Ляжуть тихо на поля

Аж до крику журавля.

 

Зрубали дерево

Зрубали дерево зелене,

Що квітло цвітом угорі,

Було окрасою для мене,

І втіха добра дітворі.

 

Зрубали дерево… Навіщо?

Воно вже листом лепетало.

Тепер лиш вітер мимо свище

Холодним протягом металу.

 

Хто міг безжалісно зрубати?

Як піднялась жорстока рука?

Мабуть, не здатний він саджати,

Коли душа така мілка!

 

Ми так уміємо губити:

Либонь такий вже грішний час…

Коли ж научимось любити,

Щоб добре думали про нас?!

 

Синички

У саду, де груші-дички,

Поселилися синички.

Я їм хатку змайстрував –

Годівницю збудував.

І прошусь я в свого татка:

«Можна віднести зернятка?»

«Ну звичайно, - каже тато, -

Їсть же пташка небагато,

А от користь немала,

Бо рятує півсела:

Всяку гусінь поїда

Без найменшого труда.

Будуть квітнути сади

І давать свої плоди»

 

Дощ

Сипле дощ свої сльозинки –

Розсипає намистинки.

І на полі, і у лісі –

Крапле краплями по стрісі.

І під нього добре спиться:

Спочива собі синиця,

А під дахом горобці,

Задрімали стрибунці.

Дощ спадає на поля –

До прильоту журавля

Треба землю підпушити,

Добросовісно змочити.

Виростає хай пшениця

І червона полуниця.

Сійся, дощику, густіше,

Заколисуй дзвоном тишу.

 

Кульбаби

Кульбаби – сонечка краплинки –

В траві палають, мов росинки,

Вони на сонці дуже схожі –

Такі ж привітні і пригожі.

 

А відцвітуть – то ніби дольки,

Летять в повітрі парасольки,

А потім падають в траву,

Щоб стати цвітом наяву.

 

Щоб знову сонечком цвісти,

До спеки встигнуть підрости,

В повітрі пухом полетіти,

Щоб їм зраділи милі діти.

 

Щоб заплели із них віночки –

Маленькі внучечки і дочки,

Із цвітом разом підросли, -

Щасливі й радісні були.

Бесіда за змістом прочитаного

1. Які теми наявні у творчості З. Бебешко?
2. Як описані почуття ліричної героїні?
3. Який настрій викликали у вас поезії?
4. Які переживання супроводжують ліричну героїню?

 

Робота з таблицею

Заповніть таблицю, виписавши засоби художньої виразності.

 

Епітет	Метафора	Порівняння	Персоніфікація

 

5. ПІДСУМОК УРОКУ
6. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Намалюй ілюстрацію до вірша З. Бебешко, який тобі сподобався найбільше, або знайди вірш поета рідного краю і вивчи напам’ять.