Урок літератури рідного краю. Андрій Ілліч Дурунда "Не карай самотністю"

9 клас

Література рідного краю

Тема. А. І. Дурунда: «Не карай самотністю. Важка доля жінки-горянки»

Мета: навчальна:продовжити роботу над вивченням творів письменників Закарпаття; ознайомити учнів із творчим доробком А.Дурунди; за допомогою аналізу художнього тексту здійснити психологічне дослідження, розкрити внутрішню красу та силу жінки-матері Марії;

розвивальна: розвивати зв'язне  мовлення учнів;

виховна: формувати духовні цінності учнів: любов, милосердя, майбутні батьківські почуття, уміння переборювати життєві труднощі, здатність до самопожертви заради дітей.

Форма проведення: урок – психологічне дослідження.

Обладнання: твори А.Дурунди, комп'ютер, грамзапис пісні у виконанні Н.Шестак «Сину, сину, ангел мій», презентація.

Епіграф.  Жінка – мати, жінка – трудівниця,

Промінчик сонця в золотій імлі.

Жінка – це пісня, що у небо лине,

Веселка, що над лугом розцвіла,

Жінка – це справжня на землі Богиня

І Берегиня затишку й тепла.

В.Фесенко

Хід року

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

(Лунає пісня Павла Дворського «Мама Марія»)

Учитель. У народі кажуть: «Материнське серце, як літнє сонце». Воно світить, пестить і гріє. Не завжди життя у кожної матері є солодким. Інколи буває тернистим, і жінка сама залишається на роздоріжжі. Доля героїні оповідання А. Дурунди «Не карай самотністю» переборює життєві труднощі і здатна до самопожертви заради дітей. Марія поклала своє життя на вівтар любові своїх дітей, виховує їх, дотримуючись народних звичаїв та законів людської моралі.

ІІІ. Сприйняття та усвідомлення навчальної діяльності.

Учитель. Не так давно на карті літературної Міжгірщини з'явилося прізвище письменника-прозаїка А.І.Дурунди, який народився в сусідньому селі Рекіти. Вже перша збірка оповідань свідчить про те, що в українську літературу прийшов  талановитий письменник.

Твори А.Дурунди – це велика правда життя Верховини, що є частиною рідної України. Події, відтворені в оповіданнях збірки «Не карай самотністю», - це життя закарпатського села з його трудолюбивими людьми та багатим народним фольклором.

 А.І.Дурунді  доля із щедрого свого рукава сипонула потроху всього: радощів, і смутку, і зустрічей, і праці, і таланту.Та найбільше, напевно, дала віри – великої, всеперемагаючої, спонукаючої до дії.

 А.І.Дурунда свято вірить у свою Україну, безмежно любить свої Карпати і добрих, щирих на добро верховинців.

Сьогодні ми будемо працювати за таким планом:

План

1. Стислий зміст оповідання (анотація).

2. Психологічна характеристика образів Марії та Василя.

3. Проблеми, порушені у творі.

4. Образ Марії Буркало – типовий образ жінки-закарпатки.

Учитель. На цьому уроці ми розглянемо оповідіння А.Дурунди «Не карай самотністю» з однойменної збірки. Перш, ніж перейти до розгляду оповідання, розкажіть, що ви знаєте про автора. Слово надається учням-дослідникам.

Виступ  учнів – дослідників

1-ий учень – дослідник. Андрій Ілліч Дурунда народився 1956 року в селі Рекіти Міжгірського району на Закарпатті в багатодітній  родині.

Батько помер, коли Андрієві було 9 років, і це пришвидшило його зрілість і змусило прилучитись до трудового життя. Відслужив в армії, працював журналістом у газеті «Молодь Закарпаття», потім у держапараті інструктором. Закінчив Ужгородський університет, філологічний факультет.

 Почав писати вірші та оповідання з 6 класу, в університеті відвідував літературну студію імені Ю.Гойди.

 Друкував свої твори на шпальтах газет і журналів, у  збірниках творчості молодих «Новоліття» (1974), «Суцвіття» (1977), «Ранковий клич» (1981), «Дзвінке джерело» (1983), «Відлуння» (1987).

 Збірка оповідань «Не карай самотністю» вийшла  у 1988 році. Згодом з’являється повість «Невидимі пута», «Сльози святої Марії». Та вершиною його творчості став роман «Запах на Паганіні», за який письменник  удостоєний премії імені Богдана Лепкого.

2-ий учень – дослідник. Поява збірки «Не карай самотністю» (1981) засвідчила про те, що в українську літературу прийшов талановитий письменник – прозаїк. Уже в першій збірці Андрій Ілліч порушує насущні проблеми, які  є співзвучні з нашим сьогоденням.

Наскрізними в збірці є такі мотиви:

- любов до рідної Верховини та її трудолюбивих людей;

- глибока шана до жінки – матері;

- любов до природи і збереження її;

- мотив вірності і зради;

- мотив материнства;

- мотив людської совісті;

- мотив людської самотності;

- утвердження високих моральних якостей людини;

- мотив екології і людської душі.

3-ій учень – дослідник. Життя героїв першої його збірки несолодке, не заквітчане. Воно не лаковане, бо автора  вабить сувора правда життя. Він домагається, щоб читач вірив його героям, а значить, співпереживав із ними. У кожному оповіданні – по гіркому шматочку тієї долі, того світу, яким живе автор, який його бентежить. Головне – він не прикрашає, не згладжує ці гострі кути. Немає в збірці героїв суто негативних, бо в кожній людині він прагне вгледіти риси не лише погані, а передусім позитивні, добрі («Ціндоля», «Ножик»).

 Приваблюють Андрія Ілліча образи людей, умудрених життєвим досвідом (оповідання «Поплюванка», «Заки наша коломийка…», «Босоркун», «Іване, Іване, Іва-а-а …»). Їм випало захищати рідну землю від ворожих зайд, пройти тяжкі дороги, губити свою любов, творити красу земну, служити людям аж до смертної миті, до останку. Це прості верховинці - краса, гордість і сила гір, невсипущі трудівники. Їх Андрій Ілліч виписує з любов'ю, бо сам виріс серед них, наслухався в дитинстві безліч оповідей.

 Герої Андрія Дурунди живуть і діють серед верховинської природи, що повсякчас живуть їх оптимізмом, життєдіяльністю, поезією. Природа у творах збірки живе людським життям. Вона жива, мінлива, як і людський вік.

 Інтерактивна гра «Прес – конференція з письменником»

Учень. Шановний Андрію Іллічу, нам дуже приємно поспілкуватися з вами. Ваші твори ми читаємо із захопленням і великою цікавістю.,

Скажіть, коли вийшла ваша перша збірка оповідань «Не карай самотністю»?

Письменник. Збірка «Не карай самотністю» вийшла у 1988 році.

Учень. Яка провідна тема вашої першої збірки «Не карай самотністю»?

Письменник. Провідна тема творів моєї збірки - Верховина і світ її людей.

Учень. Що є джерелом написання оповідання «Не карай самотністю»?

Письменник. Джерелом написання оповідання є реальні факти із життя односельців.

Учень. Хто є героями вашої збірки?

Письменник. Героями моєї збірки є прості наші верховинці - горяни зі своїм несолодким, незаквітчаним життям. У кожному оповіданні є сувора правда життя.

Учень. Чи мають прототипи образи Василя і Марії?

Письменник. Звичайно, мої герої оповідання мають свої прототипи в рідному селі.

Учень. Будучи письменником, як ви розумієте проблему обов'язку перед сім'єю?

Письменник. На жаль, стала зростати дитяча злочинність. Більшість наших сімей виїжджають на заробітки за кордон, а дітей залишають на виховання бабусь і дідусів. Тому стали процвітати алкоголізм та наркоманія серед неповнолітніх.

Учень. Чому у вашому оповіданні таке болюче питання самотності?

Письменник. У нашому суспільстві багато самотніх людей не тільки у старшому віці, а й у молодому. Одинокі люди почувають себе нещасливими, вони пасивні в суспільстві. Самотність страшна для будь-кого, а найстрашніша, коли людина залишається сама на роздоріжжі. І нема кому їй підказати, яким шляхом іти, підтримати морально. А яка страшна самотність для батьків, коли вони з якоїсь причини залишаються самотніми.

Учень. Як ви дивитесь на проблему міграції?

Письменник. Нас дуже хвилює і проблема міграції. Адже багато верховинців виїжджають на заробітки у світи. Часто розпадаються сім'ї за тих чи інших причин, залишаються сиротами діти. Як бачимо, зростає дитяча злочинність, п'янство, наркоманія. Наша держава починає дбати про те, щоб забезпечити робочими місцями молодь, покращити життєвий рівень молодих сімей.

Учитель. Зараз ми будемо працювати над оповіданням «Не карай самотністю», де мотив людської самотності найбільш наскрізний. В оповіданні письменник вивів образи Марії та Василя, які не залишать байдужим нікого з нас. Спробуємо дати психологічну характеристику Марії і Василя через сприйняття героїні, через її спогади, разом із нею пережити її нелегку долю.

1-ий учень – літературознавець. Оповідання «Не карай самотністю» входить до однойменної збірки А.Дурунди, яка вийшла у світ 1988 р. Першу книгу молодого закарпатського прозаїка склали оповідання, в яких досліджуються непрості людські долі. Герої книги – переважно люди села, натури, неординарні, з цікавими життєвими шляхами-дорогами. Героїнею оповідання є вже немолода жінка-трудівниця Марія Буркало, мати трьох дітей, яка через зраду чоловік, змушена була сама їх виховувати. Доля Марії досить типова для закарпатських жінок…

2-ий учень – літературознавець.  Була непогана сім'я, Марія з Василем одружилися «по любові», народили троє дітей. Але, як і багато інших селян, Василь виїжджав на заробітки за межі області. Марія сама давала лад у господарстві, виконувала і свою, і чоловічу роботу, сама ростила дітей.

 Одного разу Василь поїхав на заробітки і не повернувся додому. Односельці сказали, що Василь одружився з іншою жінкою…

 Марія важко працювала, щоб нагодувати і зодягнути дітей. Вона змушена була красти сіно, щоб зимувати корову, яка була годувальницею сім'ї. Багато горя їй довелося пережити. Найбільше їй дошкуляла самотність.

 Скільки разів плакала, писала листи Василеві, але відповіді не отримала…

 І ось діти виросли, одружились, а Марія з обвугленою душею дотліває, доживає свого віку…

3-ій учень- літературознавець. Раптово повертається Василь. Життя з іншою жінкою не склалося. Марія подумки картає Василя за зраду, за те зло, яке він заподіяв їй і дітям, але душа скам’яніла. Ні, не хочеться навіть докоряти зрадникові, який розтоптав її життя і сім'ї.

Інсценізація уривка

Автор. Солодка дрімота вже почала оповивати й приколисувати натруджене за день тіло Марії. Раптом собака під вікном тривожно загавкав. Підніматися не поспішала: може, якийсь пізній подорожній.

Марія. Хто б це був? Сном – духом не відала. Босоніж вийшла у сіни, увімкнула світло надворі. Василю, се ти?...

Василь. Я, Марько. Ну, говори. Чекаю. Дуже кортить знати про дітей.

Марія. Як ми живемо? Тобі не все одно?... Твої діти, кажеш, то маєш знати.

Василь. Так. Хочу знати.

Марія. А ти як жив, куди мандрував? Нічого розповідати? Мені було нелегко самотній. Скільки разів писала тобі: «Васильку, надоумся, вернися до сім'ї». Діти, бувало питають мене: де тато? Що я могла їм відповісти? Мовчиш? Боїшся гіркої правди, зізнання свого. Та я тобі скажу, як жила твоя «законна» жона, як одна вигодувала наших з тобою дітей. Не  склалося у тебе життя з іншою? Мовчиш?

Учитель. Повернувшись через стільки років (15), Василь намагається ввійти в свою хату як господар, але Марія своїм мовчанням дає йому зрозуміти, що «треба йти, коли просять, вичікують, а не тоді, коли вже й не ждуть, не надіються».

Монолог Марії.

Ну навіщо, за чим примаявся? Що я йому чи діти винні? Скільки літ звістки не давав про себе – десять, п'ятнадцять…? Більше?..

Не подавала на аліменти, сама ростила і зодягала. Хоч люди наставляли: давай, тепер держава, закон – за тебе, за дітей…

Не хотілося, аби потому він мав законні претензії до неї чи до них; не спомагав нічим, то й вони в старість не зобов’язані доглядати.

Гм-м, держава, закон… А совість людська? Хіба вона вічно мовчатиме, не заговорить, не окликнеться?..

Хоч тепер зізнайся, ти зраду свою виношував, готував ще тут, удома, чи так вирішив уже там?Не бійся, правдою бий. Я під старість іду й мені вже нич не страшно… Ну говори, чекаю. Дуже хочеться знати. Мовчиш, мовчиш…

Метод «Мікрофон» Як ви розумієте поняття зради?

(Орієнтовні відповіді)

• Монолог Марії – це крик зболеної душі, звертання до долі зрадниці, яка не наділила Марії простого жіночого щастя.
• Марія жила своїми дітьми, сама їх вивела в люди, важко заробляючи їм на шматок хліба. Марія не хотіла, щоб батько-зрадник мав на старість законні претензії до її дітей. Не допомагав їх ростити, то й на старість вони не зобов’язані доглядати його.

Міні – дискусія «Як ви розумієте проблему обов’язку перед сім’єю?»

(Орієнтовні відповіді)

Василь тікає від рідної домівки як злодій, а Марія залишається доживати віку в самотині. Василь зрадив Марії і вона не може йому простити. Зрада для жінки найважча . Монолог Марії свідчить про внутрішню боротьбу: як їй бути – чи прийняти Василя чи ні.

 Пекучим болем у душі Марії відбивається кожен спогад. Щоб розкрити глибину душевної муки героїні, автор використовує прийом сну, в який поринула вона після гірких роздумів.

Метод «Мікрофон». Як ви розумієте проблему вірності? Чи актуальна вона у наш час?

Учитель. Яке місце посідає образ Василя у тексті?

• Із спогадів Марії ми уявляємо собі, яким був Василь. А скупий опис у творі викликає у нас осуд і навіть жаль.
• Василь легковажно прожив вік: «пускав за білявками свої заробітки», а до дітей запізнився. Я думаю, що такий батько не може мати прощення. Василь знову кидає сім’ю, зрозумівши, що прийшов пізно.

Вчитель. Образи Марії та Василя не залишать байдужими нікого з нас. Спробуємо дати їх психологічну характеристику героїв.

Метод «Асоціативний кущ» образів Марії та Василя.

Марія Вірна

  Любляча мати

  Добра господиня

  Невтомна трудівниця

  Добра, ласкава.

Василь Зрадливий

  Безвідповідальний

  Легковажний

  Підлий, лицемірний.

Учитель. На старість Марія і Василь залишаться самотніми. Кінцівка твору нас примушує задуматись над тим, чому у світі так багато самотніх людей. Чому автор вважає самотність найстрашнішою карою?

Вчитель. Про що свідчить те, що Василь знову кидає сім'ю?

Учень. Василь зрозумів: Марія йому не простить зради.

Міні –дискусія

«Яка проблема порушена у кінці оповідання? Чи є вона суспільно значимою?»

Учитель. Кінцівка твору примушує нас задуматись над тим, чому у світі так багато одиноких людей.  Чим можна зарадити цим людям?

 Отже, опрацювавши текст, спробуємо узагальнити все і з'ясувати, які ж проблеми порушені в оповіданні.

1. Як ви розумієте проблему обов'язку перед сім'єю?

(Орієнтовні відповіді.)

Учень. Я думаю, що це дуже актуальна тема, адже у нашому суспільстві ще багато сімей, у яких батьки мало або зовсім не займаються вихованням дітей. Свідченням цього є зростання злочинності серед молоді, вживання молодими людьми алкоголю та наркотиків. Можливо, якби батьки більше уваги приділяли дітям, то було б менше алкоголіків та наркоманів. А найголовніше-  якби самі батьки були гідним прикладом  для свої дітей.  Щоб батьки більше цікавилися духовним життям свої дітей, ніж їх матеріальним благополуччям. Історія життя Марії – це типовий образ наших жінок, матерів, адже і в нашому селі є подібні випадки.

2. Вчитель. Що ви думаєте про проблему вірності? Чи актуальна вона зараз?

Учень 1. На мою думку, ця проблема має неабияке місце у нашому суспільстві, особливо серед  молоді, яка несерйозно відноситься до сім'ї, до родини і забуває, «що сім'я – це маленька держава, а міцна сім'я – міцна і держава». Хоча я вважаю, що це залежить від кожної людини, зокрема її світогляду і розуміння своєї відповідальності перед рідними та близькими людьми.

Учень 2. А я вважаю, що проблема справжньої вірності і справжніх почуттів існувала й існує зараз. Кожна молода людина мріє про вірного друга на все життя, але тільки тоді сім'я буде справді міцною, коли між членами родини пануватимуть мир, злагода і любов.

3. Вчитель. Чи є оправдання тим батькам, діти яких при живих батьках є сиротами чи напівсиротами?

Учень. Діти нашої героїні росли напівсиротами при живому батькові, який забув, що у людини є не тільки молодість, а й старість. Цей твір мені нагадав героїв оповідання «Хто ти?, у якому дівчина при живій матері виховувалася у школі- інтернаті і хотіла її побачити, а коли знайшла її, вмираючу, мати доньку не впізнала! Дівчина зрозуміла, що батьків не вибирають і не мають права їх засуджувати. Так і Василь, очевидно, зрозумів, що він повернувся пізно, коли його діти уже не чекають на його ласку чи підтримку, тому він може викликати у нас хіба що щире співчуття або навіть осуд і зневагу.  Людина завжди повинна пам'ятати про свої обов'язки перед іншими  людьми, перед сім'єю, перед колективом, у якому працює, перед державою.

4. Учитель. Чому автор вважає самотність найстрашнішою карою?

Учень. Одинокі люди – це нещасні люди, які перебувають постійно у пригніченому стані. Часто вони байдужі до горя  інших, а в громадському житті вони пасивні і праця їх малопродуктивна

Учитель. Мені хочеться звернути вашу увагу на те, що проблеми, порушені А. Дурундою в оповіданні «Не карай самотністю»,  - це вічні проблеми. Тому ми ведемо з вами розмову про, це щоб у майбутньому застерегти вас від необдуманих поступків, через які ви можете бути нещасними самі і заподіяти горе іншим.

Над оповіданням працювали і учні-мовознавці.

1 учень –мовознавець. В оповіданні «Не карай самотністю» достатньо відчутний народний фолькльор. Маріїна душа каралась від самотності, душевного болю. Своє важке «вдовине» і не вдовине життя вона виливає в пісні про жіночу долю, що широко побутує на Верховині: «Сама п'ю, сама наливаю, сама собі стелю, сама і лягаю, сама я». Відчутний і вплив дзвінкої верховинської коломийки: «Доле моя, доле моя, де-сь ся , доле, діла, ци тя вода примулила, ци тя риба з'їла».

 Плач і стогін серця Марії передано синонімом «зачаяла Маріїна душа» (синонім до слова «плакати»).

 Оповідання «Не карай самотністю» багате на метафори:

«У студену осінню даль линув погляд смутку і жалю».

2 учень-мовознавець. В оповіданні автор використав прислів'я і приказки, крилаті вислови, порівняння, фразеологізми. Наприклад: «Чужа сім'я – темний ліс», «Щоб щось знайти, треба щось загубити», «Ранок від вечора мудріший», «В світ за очі», «Бити правдою», «Докопатися кореня», «Берегти, як зіницю ока». Його твори багаті на діалектні слова, прийоми сну, порівняння.

 3 учень – мовознавець. Картини пейзажу в оповіданні домагають розкрити психологічний стан душі Марії та Василя. Природа, як правило, живе людським життям. Картина осені викликає асоціації з осінньою порою в людському житті. Холодна осінь прийшла в душу Василя. Осінь зранила серце Марії, бо Василь від неї пішов восени на заробітки востаннє. Осінь із холодним дощем навіює зажуру на Марію. Образ жовтого листя – символ розлуки: «А в студену осінню даль линув погляд смутку і жалю Марії…»

 Андрію Іллічу до вподоби рання осінь із прив'ялою красою жоржин.

 Білий колір в оповіданні – уособлення чистоти дум, почувань.

 Учитель. З'ясувати  тему оповідання «Не карай самотністю».

 Учень. Тема оповідання – показ суворої правди життя з неприкрашеними, незгладженими кутами.

 Учитель. Визначити ідею оповідання.

 Учень. Ідея оповідання – утвердження високих моральних цінностей.

 Метод «Коло ідей»

 Учитель. Та не хочеться завершувати урок на такій песимістичній ноті. Давайте  заглянемо у  майбутнє нашої героїні. Як ви думаєте, чи зможе ще хтось зробити її щасливою?

 Учень. Я думаю, Марія, не зазнавши  щастя у молодому віці, зможе бути щасливою у старому. А зможуть її ощасливити діти і онуки. Бо  ж як кожна пора року має свої принади, так і різний вік людини має свої переваги. Хочеться вірити, що Марія все-таки буде щасливою серед своїх дітей  та онуків.

 Учитель. Ви повинні були вивчити поезії, у яких звучить тема самотності, одинокості. Будь ласка, хто підготував?

Учні читають поезії «О жінко» Наталії Костенко, «Твоя величність»,

 «Не карай мене, доле, любов’ю». О. Самаруки.

ІІІ. Закріплення матеріалу.

1.Евристична бесіда

- Які основні проблеми порушує А.Дурунда в оповіданні «Не карай самотністю»?

- Чи мають образи Марії і Василя свої прототипи?

- Чим приваблює нас образ Марії?

- Що засуджує автор в образі Василя?

- Чому Марія не могла простити Василеві зради?

- Яке ваше ставлення до образу Василя?

Дискусія «Як ви розумієте поняття долі?»

IV. Підсумок уроку.Оцінювання.

V. Домашнє завдання. Поетичний світ В.Фесенко.