Урок літератури рідного краю на тему "Я нащадок козацького роду".

«Я нащадок козацького роду»

Дивосвіт поезії Віктора Ганоцького

 

Урок за моделлю навчання в педагогіці  «емпауермент»

 

Г.І. Боровик, учитель української мови та літератури Вищетарасівського ліцею Нікопольського району  Дніпропетровської  області

 

 

Мета :  •  допомогти учням осмислити життєвий та  творчий шлях

                     поета-земляка Віктора Федоровича  Ганоцького, велич його

                            творчої особистості;

  •  донести до учнів яскравий світ його художнього слова та

                           громадянську одухотвореність поезій;

  •  поглиблювати навички ідейно-художнього аналізу поетичних  творів;

  •  формувати ключові компетентності;

  •  розвивати уміння й навички пошукової діяльності учнів,

                           критичне та творче мислення, уміння виразно читати поезії;

  •  виховувати патріотичні почуття, повагу до славетних земляків

                           та гордість за них.

 

Тип уроку :  урок літератури  рідного краю.

 

Форма проведення :  урок-презентація учнівських досліджень,

уроку                            аналіз їх.

 

Обладнання : мультимедійний проектор,  мультимедійна презентація

                         «Я нащадок козацького роду», портрет Віктора Ганоцького,

                         збірки його творів, газетні публікації про поета-земляка,

                         фотографії з сімейного архіву, слайди «Краєвиди  Вищетарасівки».

 

Методи та  :  інтерактивні, робота  в творчих групах, моделювання проблемних

прийоми          питань,  аналітико-пошукові завдання, їх вирішення

                          і презентація, складання сенкану, фрейму.

 

Словник :  «емпауермент»-педагогіка -  це методологія навчання, за якої

                    учням надаються повноваження й відповідальність за рішення

                    та дії, які вони приймають і виконують.

         Основна ідея навчання за педагогікою «емпауермент» :

  • учень – активна творча особистість;

  • учень здатен пізнавати й  саморозвиватися.

          Основна умова навчання за педагогікою  «емпауермент» :

  • зняття механізмів контролю;

  • надання підтримки.

 

У спадок я залишу сину

Найбільший скарб, що в мене є :

У серці вишиту Вкраїну

Й ім’я незаплямоване моє.

 

                                                                                                        Віктор Ганоцький

 

                                                            Перебіг уроку

 

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Мотиваційний  етап. Цілевизначення. Створення атмосфери

     позитивного  настрою.

 

(Звучить музика. Слайд «Зустріч однокласників»)

 

 Учитель.  Тихий  лагідний липневий вечір обняв землю. На подвір’ї школи невеликий

                    гурт святково одягнених літніх людей. Когось чекають. І ось бадьорим кроком

                    наближається до них ставний сивоголовий чоловік.

       - Та це ж він! Наш Віктор, наш поет!

    … Були обійми і сльози радості на очах, адже зустрілися біля рідної школи

                     однокласники, яких від їхньої юності відділяло  цілих п’ятдесят років.

           З отих радісних емоцій і народився «Вальс рідної школи».

(Звучить мелодія вальсу, учень читає поезію Віктора Ганоцького

«Вальс рідної школи»)

Летять роки, як журавлі,

Летять у вирій.

Я народивсь на цій землі

І тут я виріс.

Я повертаюся до вас,

Дніпро і люди.

І знов звучить той давній вальс

І пам’ять будить.

Немало пройдено доріг,

Та знає серце,

Що є десь батьківський поріг

І односельці.

Я повертаюся до вас,

Село і люди.

І повернуся ще не раз

З усіх усюдів.

Де знов звучить шкільний той вальс,

Де випускний десятий клас

І незабутній вальс.

 

Робота з епіграфом

 

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

 

Учитель. Сьогодні ми проводимо урок-спогад, присвячений пам’яті  нашого

                  поета-земляка Віктора Ганоцького, члена  Національної спілки  письменників

                  України. Його поезія сповнена добра й щирості, любові до рідного краю,

                  односельців. Тож занурімося у  дивосвіт поезії Віктора Ганоцького,

                  торкнімося життєдайного джерела, щедро дарованого нам поетом-земляком.

                  Ви отримали випереджувальні завдання. Сьогодні  на уроці будете

        презентувати результати своєї діяльності. Головне, суттєве, записуйте в

                  опорних конспектах.

                  Проблемне питання : «Які моральні настанови, закладені в поезіях

                  Віктора Ганоцького, ви взяли б у дорогу життя?»

 

ІУ. Опрацювання навчального матеріалу.

 

 (Перегляд презентації «Нащадок козацького роду»)

 

Рольова гра

 

Учень.  «Отже, з усього виходить, що я нащадок козацького роду, про що нагадувало й

               бабусине прізвище Яра. У нашому селі було багато сімей з прізвищами, які,

               напевне ж, дісталися від запорожців : (адже, за легендою, наше село заснував

               козак Тарас) Дніпро, Верба, Борщ, Коваль, Балабуха.

     А по  вуличному звалися Камоня (від комонний, кінний), Казначей,

               Кощовий, Матюха, Харлашка.

    У такій атмосфері, де все дихало героїчною минувшиною, не можна було не

               писати. Вперше я  опубліковувався у районній газеті в 1954р.

               Моє дитинство і юність минули у селі Вищетарасівка на берегах  Дніпра і

               привіллі запорозького Великого Лугу. Після служби в армії закінчив Харківський

               інститут культури, потім працював у закладах культури міста Кіровограда. З 1966

               року – на роботі в обласних газетах. Друкувався в журналах  «Дзвін», «Ранок»,

               «Радуга», колективних збірках,  альманахах. Та де б не був,  з усіх доріг я

               поспішав до моєї малої батьківщини –  милої серцю Вищетарасівки, бо саме там

               моє коріння, коріння мого роду».

 

   Учень читає поезію «Уклінне»

 

Куди б не їздив,  де б я не ходив,

Які б дороги не манили звабно,

Та все ж на хвильку заверну сюди,

Хоча я тут вже гість давно незваний.

Серед хлібів і розмаїтих трав

Розраю душу й наберуся сили,

Бо хто ж із нас додому не вертав,

Як тільки осінь встелить скроні сиво,

Бо тут мої і радість, і болінь,

І серце, заколисане в пшениці.

… А степ,  як в хаті батьківський черінь,

Де вистигають білі паляниці.

 

Учитель.  Творча спадщина Віктора Ганоцького складається з десяти книг. Назвіть їх.

 

Учень.   Досліджуючи  творчість поета-земляка, ми познайомилися зі  збірками його

               поезій :  «Не продавайте моїх сліз», «Світло у вікні»,  «Сто віршів», «Дотик  до

               вічності», «Ім’я стиглого літа», «Змах крила», «Спокута». У збірці «Поцілунок

               роси» -  новели, есе, нариси.

               Ці книги – це своєрідне  освідчення автора в любові до рідної  природи, до

               навколишнього світу і людини, яка в  ньому живе.

 

Учитель. Визначте жанри творчої діяльності поета-земляка, створивши

                  інформаційне ґроно.

                                                                               поезії

                                                                                нариси

                      Жанри                                             документальні повісті

                     творчої                                               есе

                   діяльності                                           новели

        

Учитель.  Виконайте завдання на встановлення відповідності між жанром

                   і назвою твору (робота на слайді).

 

 1. Поезія    А.  «Чорнобиль зблизька»

 

 2. Нарис    Б.   «Вулиця широка»

 

 3. Документальна   В.   «Поцілунок роси»

               повість

 

 4. Новела    Г.   «Балада про білий трактор»

 

Учитель. Завдяки Віктору Ганоцькому   поповнилася духовна і лірична скарбничка

                  нашого краю душевним словом, народженим з болю і любові. Він був великим

                  життєлюбом,  оптимістом, людиною, яку називають «пізнім поетом», попри це,

                  душа його залишалася невтоленою. Він прагнув глибоко пізнати себе, цей

                  світ і залишити свій слід у ньому.

 

(Поезію «Невтоленість» читає учень)

 

До співу жайвора, до поля,

До зір, що вихлюпнула вись,

До квітки першої, як долі,

Очима серця придививсь.

Пізнав і радощі, і горе,

Пізнав та, мабуть, не сповна,

Бо знов вітрами мандрів хворий,

Які навіяла весна.

Що я знайду на тих дорогах,

В нелегких пошуках себе?

Чим стануть перший крок з порога,

Чи міст у небо голубе?

Я наперед не загадаю,

Куди дорога та  спішить,

Яку настійно вибирає

Щораз невтоленість душі.

 

Учитель.  Сьогодні ми здійснимо віртуальну подорож до малої батьківщини поета, тієї

                   Вищетарасівки, яку так любив Віктор Ганоцький і натхненно оспівав у своїх

                   поезіях. Але  спочатку зустрінемося з людиною, для якої Віктор  Федорович

                   Ганоцький був не тільки земляком, а щирим приятелем, другом.

 

(Перегляд  відеоролика. Відеоінтерв’ю з однокласницею Дарчук Г.І.)

 

Учитель.  Визначте тематичні пласти лірики Віктора Ганоцького, опираючись на власні

                   дослідження. (Робота на плакаті,  створення схеми)

 

 

 «Тематичні домінанти лірики Віктора  Ганоцького»

 

 

                               любов                                                                        біль 

                                                                                               

                                                                           

              до                до           до                                  за знівечені           сплюндровані

         рідного         жінки   природи                                  душі                      землі

            села

 

Цикл «Моє село»

 

1-й учень.                                             З далекого

Вже стільки літ спливло,  а  я і досі,

Як тільки вечір скрасить неба тло,

Зі степу повертаюся на возі

В парним пропахле молоком село.

Он ніч  сипнула на дорогу жару,

Стара верба при березі куня.

Везу додому золоті Стожари

Чумацьким Шляхом. Ньокаю коня.

А поруч Вічність в зоряній оборі

П’є спрагло тишу з віщого Ковша.

Щербатий місяць проводжа до двору,

Біжить за возом, як мале лоша.

 

2-й учень.                                         Моя Мекка

За далеким  отим косогором,

Де цілуються з небом жити,

Підперезана радістю й горем,

Рідна хата у землю вроста.

Наче бачу усе, як учора,

Як колись у дитинстві було –

Стелить килим  спориш серед двору,

У тополі – шпачине дупло.

У  рум’янах калина, мов  дівка,

В чорнобривцях цвіте палісад.

Пахне скошеним сіном долівка.

На іконі – блискучий оклад.

Повертають і досі лелеки

До гнізда із далеких доріг.

Так до тебе і я, - моя Мекко,

Моя хато – ясний оберіг.

 

3-й учень.                                  Знов наснилося село

Літо серед току заблудило,

Сотні сонць на збіжжя пролило.

Знов мене до себе поманило,

Знов мені  наснилося село.

Як мені знайомо все наснилось!

Літо, що у липні заблудилось

І гарячим сонцем пропекло.

Надвечір’ям тепла, тиха втома,

Стежка. що веде  мене додому.

… Знов мені наснилося село.

 

Учитель.  Хто є ліричним героєм поезій? Яка це людина?  До якого виду лірики належать

                   поезії з циклу «Моє село?» Який головний мотив цих віршів?

 

Учень.       Поезії «З далекого», «Моя Мекка», «Знов наснилося село» -  це своєрідна

                    ілюстрація палкої любові автора, який і є ліричним  героєм цих віршів,  до

                    землі батьків,  спогад про яку – завжди в серці поета.

                    Ліричний герой цих поезій -  це людина-патріот, це вдячний син своєї землі,

                    людина, здатна в  усьому бачити прекрасне цінувати його.

                    Головний мотив поезій із циклу «Моє село» - це любов до малої батьківщини,

                    вдячність долі за те, що народився у цьому краї.

 

Учитель.   Які поезії В. Ганоцького, що належать до пейзажної лірики, найбільше

                    вразили вас?

 

1-й учень.                                   Народження

Іще зима на білому коні

Гарцює попід вікнами у березня…

Та верболози, що ростуть у березі,

Уже дарують котики весні.

Вже пробує синичка голос свій,

Бруньками пахне тиша вечорова.

Як першоцвіт, народжується слово.

У полі тане марева сувій.

У березня ще тисячі прикмет,

Вагітні ними і земля, й повітря.

… Дивись : он, взявши сонячну палітру,

Весна вже пише свій автопортрет.

 

2-й учень.                             В небі сонце виконує соло,

Наче струни, його проміння.

І пульсують гарячі соки

В кострубатім корінні.

А на лузі лягає сіно

Запашними валками.

І корови у синє небо

Цілять зігнутими рогами.

А на дасі дзвінка антена

Ловить вечір, немов локатор…

Я, аж доки не стане темно,

Буду слухати коло хати,

Як велике червоне сонце

В надвечір’ї виконує соло.

 

                                                            Бабине літо

(Відеозапис. Читає поезію автор)

Уже курличе в небі рання осінь.

Збирають яблука у пелену сади.

Вплітають травам білі стрічки в коси

Дзвінкі, як струни, срібні холоди.

Сумним акордом бабиного літа

Спливе, як бабин вік, короткий день

І вслід за сонцем,

Наче птах підбитий,

За обрій журно каменем впаде.

 

Учитель.   За допомогою яких  художніх засобів створено такі прекрасні пейзажні

                    замальовки? Учні  працюють у парах,  визначають тропи, озвучують їх.

  Епітети :  «сонячна палітра», «гарячі соки», «запашні валки»,

                                       «срібні холоди».

  Порівняння : «проміння. наче струни», «антена, немов локатор»,

                                             «холоди дзвінкі. як струни».

  Метафори : «зима гарцює на коні», «сонце виконує соло»,

                                              «антена ловить вечір», «сади збирають яблука в пелену».

 

Учитель.   Книга Віктора Ганоцького  «Ти» пронизана світлим промінчиком,  який дарує

                    кохання. Автор зізнається : «Якби я володів ста мовами,  на всіх ста

                    написав би про любов, про кохання».

         Цикл поезій про кохання. Читають учні.

 

1-й учень.                                     * * *

Напроти очі,

Мов відкрита книга

Ще з давньої, шкільної ще пори.

І серце тане,

Як весняна книга …

Не говори.

Не говори.

Не говори.

Цей вальс у нас,

Можливо, вже останній –

Свіча життя

Вже скоро догорить,

І музика у вічності

Розтане…

Не говори.

Не говори.

Не говори.

У нас ще й досі

Кучерявий хлопчик

Із  лука цілиться

Згори.

Читаю, наче книгу,

Твої  очі …

Не говори.

Не говори.

Не говори.

… Боюся, що спружинить

Тятива,

І я почую жадані

Слова.

Не говори …

 

2-й учень.                              Ти серед ночі, як лілея

 В холоднім прірвищі ріки.

 І ніч холодна. А за нею –

Тепло несмілої руки.

Лиш  простягни і доторкнися,

Зірви на пам’ять білий цвіт.

… Де зараз ти? Хоч озовися

Вже з далини прожитих літ,

В яких ти й досі, як лілея,

Живеш в мені усім святим

Росою, ніжністю, зорею

І світлим іменем твоїм.

 

Учитель.   Якою постає жінка з інтимної лірики Віктора Ганоцького? Створіть сенкани.

Орієнтовні відповіді.

Учень.                                   Жінка

  Бажана, пристрасна, жагуча

                        любить, оберігає, чекає

  На ній тримається світ

                        Берегиня.

 

Учень.                                   Жінка  

  Прекрасна, мила, загадкова

  Кохає, піклується, вірить 

  Вона несе на руках планету

  Таїна.

 

Учитель.    А якою ж була муза поета?

                     (Міні-повідомлення про Наталію Ганоцьку – дружину поета.

                      Відеоінтерв’ю. Показ слайдів «Виставки вишивок Н. Ганоцької

                     «Квітковий розмай», «Пані»).

 

Учитель.    Душу нашого поета-земляка полонить не тільки любов, її

                    сповнює біль за спустошені землі, знівечену природу.

 

   Учень читає поезію «Нема Дніпра»

Ще у піснях тече старий Дніпро.

Ще у піснях козацька воля свище.

А в мене не душа, а  попілище,

Струхлявіла, як  у  вербі дупло.

І на Дніпрі, мов виразки, моря.

Оті, що називають рукотворні.

Гнилі людського генія потвори,

Чи доля знищена моя.

І тиша над усім стоїть німа.

Над мертвою водою,  сонним людом.

Лиш чути траурну мелодію прелюду.

…Нема Дніпра.

Вважай, і нас нема.

 

  Учень читає поезію «Вмирало дерево»

Вмирало дерево.

Без стогону вмирало,

А навкруги, мов ярмарок, веселе,

Юрмилось місто, і ніхто не бачив,

Не чув, як дерево вмирало.

На стовбурі його ятрилась рана

Сокири слід, ні – деспота то слід.

І ось листок  упав, а потім  два упало,

А згодом всі – весь заросили  тротуар,

Неначе сльози.

І місто зупинило враз свою гонитву,

Побачило  (воно ж бо місто не сліпе),

Що дерево умерло серед літа.

Побачило, та ж не почуло.

Хіба ж у міста, крім очей,

Немає серця?

… Про те спитайте в дерева,

Що серед літа вмерло,

Серед такої благодаті вмерло!

 

Учитель.   А ще терзав душу нашого поета-земляка Віктора Ганоцького біль за знівечені

                   людські душі. Є у нього збірка поезій «Не продавайте моїх сліз», у якій

                   переважають філософські мотиви. У них крізь призму ліричного серця видно

                   і чути болісне сьогодення України,  її громадян. Болить душа поета за людей,

         які втратили все людське в гонитві за матеріальним.

 

  Учень читає поезію «Пасуться корови»

На братській могилі пасуться корови.

Троянд пелюстки, наче крапельки крові.

Надвечір додому повернуть корови,

І чорні, і білі – всі кольору крові.

Зустріне хазяйка, води дасть корові,

Надоїть дійницю солдатської крові.

Всю ніч буде снитись червоній корові

Земля на могилі кольору крові.

Стікатимуть кров’ю солдати в могилі,

Яких ми сьогодні вдруге убили.

А в День Перемоги, під сум прапорів

Ми будем їм клястись у вічній любові

І … пасти на братських могилах корів.

На крові.

На крові.

На крові.

 

  Учень читає поезію «Вовки»

На тільну лосину напали вовки

І гнались, аж поки знесилять таки.

Терзали по черзі, смакуючи кров,

Й на здобич по черзі кидалися знов.

Лосиха вже здатися ладна була,

Та тільки під серцем дитятко несла.

Лосиха знесилена падала з ніг,

Як раптом в оселях уздріла вогні.

Вона у село повернула свій слід –

Пропали вовкам  і вечеря, й обід.

До першого ж двору ледь-ледь добрела.

І в муці лягла.

На стогін господар з дверей якраз – хрясь :

«Ти ба, яка здобич! Як з неба взялась,

Хутенько у сінях сокиру знайшов

І поспіхом з ґанку, сміючись, зійшов,

Приміривсь, як слід. Розмахнувся ,як слід …

В цей час лосенятко з’явилось на світ.

Відкрило очиці й пройняв його жах :

Стояв із сокирою вовк у руках.

 

Учитель. Чим вас вразили ці поезії?

 

Учень. Справді, ці поезії зачіпають найтонші струни душі. Я в цьому переконаний.

                        Хіба що це буде якийсь нелюд, котрий давно вже втратив право називатися

                        людиною. Сюжети цих поезій жорстокі й трагічні. Як можна так  опуститися

                        і морально деградувати, щоб пасти  череду на братських могилах?! Та це не

                        вигадка. Є вандали, які нівечать те, що для всіх є священним. Ці нелюди –

                        ганебне тавро на тілі нашої України. Тема жорстокості, байдужості, 

                        звироднілості звучить і у вірші «Вовки». Тільна лосиха, втікаючи від вовчої

                        зграї, шукає захисту в  людини. А натомість знаходить смерть. Її

                        новонароджене лосеня побачило двоногого вовка. І ця сувора правда

найжахливіша, бо це правда нашого життя.

 

Учитель. На жаль, у межах одного уроку неможливо розглянути всі вірші нашого

                       поета-земляка Віктора Ганоцького.  А вони варті того, щоб ми їх прочитали,

                       осмислили й сприйняли душею. Отож погортаймо ці справжні поетичні

                       перлини -  його збірки – і  ми отримаємо душевну насолоду і мудрі поради,

                       до яких варто прислухатися.

Поезії Віктора Ганоцького не тільки  глибокі за змістом, а й  досконалі за

художньою формою.

 

(Повідомлення учениці про дослідження нею різновидів строф віршів Віктора Ганоцького та способів римування.

Демонстрація прикладів на слайдах.)

 

Різновиди строф поезій В.Ф. Ганоцького

 

1. Дистихи, наприклад, поезія «Пасуться корови».

    На братських могилах пасуться корови.

    Троянд пелюстки – наче крапельки крові.

 

2. Катрени, наприклад, поезія «Моя Мекка».

 

        За далеким отим косогором,

                                                       Де цілуються з небом жита,

                                                       Підперезана радістю й горем

                                                       Рідна хата у землю вроста!

 

Способи римування поезій В.Ганоцького

 

1. Парне, наприклад, поезія «Пасуться корови».

Надвечір додому повернуть корови

                        І чорні, і білі – всі кольору крові.

 

2. Перехресне, наприклад, поезія «Осінь».

Уже курличе в небі рання осінь,

Збирають яблука у пелену сади,

Вплітають травам срібні стрічки в коси

Дзвінки, як струни, перші холоди.

 

3. Кільцеве, наприклад, поезія «Додому».

Красиву казку з глибини століть

Шепоче віттям степова оаза.

Оказія лиш трапиться – одразу

Зцілити душу все ж сюди приїдь.

 

У. Підсумок.

Створення учнями фрейму

       

                                           Віктор Ганоцький

 

 

       Хто він?                                                    Який він?

                                           (орієнтовні відповіді)

                                                                                       

            поет-земляк,                                      великий оптиміст  і життєлюб,  

член Національної спілки                                     талановитий поет,

письменників України,                                        зачарований словом,           

   знаковий журналіст,                                  правдивий і безкомпромісний,

ліквідатор аварії на ЧАЕС                                 закоханий у рідний край

 

         Рефлексія.

- Що ви відкрили для себе на уроці?

- Які моральні настанови, закладені в поезіях  Віктора Ганоцького, ви взяли

  б у дорогу життя?

 

               Інтерактивна вправа «Мікрофон»

(орієнтовні відповіді)

 

• будь людиною;

• люби рідний край;

• бережи природу;

• примножуй її красу;

• цінуй кохання;

• цінуй кожну мить життя.

 

УІ. Оцінювання.

 

 - Чи задоволені ви своєю роботою на уроці?

    (Заповнення аркушів оцінювання навчальних результатів).

 - Чи можна вважати нашу роботу над літературною спадщиною Віктора

              Ганоцького завершеною?

Учень. Ні, адже ми дослідили тільки поетичну спадщину і презентували її на уроці,

                        а  Віктор Ганоцький є ще й автором есе, нарисів, повістей. Це й буде тема

                        нашого наступного дослідження.

 

УІІ. Домашнє завдання.

 1. Прочитати нариси, новели, есе В. Ганоцького.

 2. Написати  лист дружині Віктора Ганоцького.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Ганоцький Віктор. Не продавайте моїх сліз. Поезії//Кіровоград. – 1998.

2. Ганоцький Віктор. Дотик до вічності. Вірші. Поема.//Кіровоград. – 2006.

3. Ганоцький Віктор. Світло у вікні// - Кіровоград. – 2002.

4. Ганоцький Віктор. Вибране// - Кіровоград : Центрально – Українське

    видавництво. – 2004.

5. Ганоцький  Віктор. Ім’я стиглого літа. Поезії//Кіровоград. – 2001