урок літератури рідного краю " Т. Шевченко на Сумщині"

Тема. Позакласне читання. Література рідного краю.

Тарас Шевченко й Сумщина.

Хід уроку

І. Організаційний момент

 

ІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

     Мотивація навчальної діяльності учнів.

 

Вступне слово вчителя.Тарас Шевченко…Мабуть,   немає такої людини в Україні, яка б не знала це ім’я і прізвище, не чула поезій митця. Олесь Гончар  говорив: «Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас…». Безперечно, ім’я Тараса Григоровича стало символом самовідданої любові до   рідної землі, священної ненависті до  ворогів.  Поет називав Україну матір’ю, приймав її з усіма негараздами,  духовну велич і красу народу він  підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ.

Сьогодні ми продовжимо розмову про Тараса Григоровича, зокрема про його перебування в нашому краї – на Сумщині.Крокуючи Тарасовими стежками,  дізнаємося про нові факти з життя і творчості поета, помандруємо місцями, пов’язаними з іменем  Кобзаря, побачимо, як увічнено пам'ять генія в нашому краї.

Кожен матиме можливість висловитися, показати, на що здатен. У цьому допоможуть ті матеріали, які ви готували, досліджуючи тему уроку.

 

ІІІ. Сприйняття та осмислення учнями нового матеріалу

 

1 літературознавець. Тема «Тарас Шевченко й Сумщина» - цікава та грандіозна. Висвітлення зв’язків Кобзаря з нашою місцевістю- складне й багатогранне завдання. Воно охоплює різні аспекти: перебування Т.Шевченка на сумській землі, відображення вражень у літературній і художній творчості, особисті зв’язки та стосунки з місцевими жителями та вшанування пам’яті митця.

Великий Кобзар був у нашому краї під час усіх трьох подорожей по Україні.

Перша  відбулася в 1843-1844 роках. Яким шляхом Т.Шевченко їхав із Петербурга в Україну, точно не відомо. Молодий поет побував у різних місцях Київщини, Чернігівщини, Полтавщини (із суміжних районів цих областей і Харківщини в 1939 р. була утворена Сумська область), зокрема в селі Андріївці Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині Роменського району). Під час другої мандрівки по Україні також був у цьому селі.

У 1844 році Т. Шевченко разом із П.О.Кулішем уперше відвідав Глухів. У цьому місті він був неодноразово.

Під час другої подорожі по Україні  в 1845-1847 роках  Т.Г. Шевченко відвідав с. Есмань,  Глухів, Кролевець, Ромни, можливо, і м. Охтирку.

Утретє побував Кобзар в Україні 1859 року –після заслання. Зі своїм товаришем Тарас Григорович відвідали Суми, хутір Лихвин (Лебединського повіту), Лебедин.

Поїздка Тараса Шевченка 1859 р. була останньою.

 

2 літературознавець «Перебування Т. Шевченка на Роменщині»

 

Під час першої подорожі по Україні Тарас Григорович гостював у маєтку В.М. Рєпніна в АндріївціГадяцького повіту Полтавської губернії (нині Роменського району). Також приїжджав туди восени 1843 р., 1845 р.

Улітку, десь у 20-х числах липня 1845р., Т.Г.Шевченко побував на Іллінському ярмарку в Ромнах - повітовому місті Полтавської губернії (тепер районний центр Сумської області). Це місто, як гадаютьдеякі шевченкознавці, він мігнавідати ще під час першого приїзду в Українув 1843р. Пізніше, 20 липня 1857р., Т.Шевченко у своєму «Щоденнику» писав: «Ильин день. Ильинскаяярмарка в Ромни... В 1845 году я случайновиделзтознаменитое торжище. Три дня срядуглотал пыль и валялся в палаткепокойного Павла ВикторовичаСвички» (поміщика з Пирятинського повіту, потомка відомого козаць­кого полковника). Тут же, на ярмарковій виставі, Кобзар «перевый раз виделгениального артиста Соленика в роли Чуп­руна («Москаль – чарівник»)». Цей артист здався йому «естественнее и изящнеенеподражаемогоЩепкина». 3 цього вип­ливає, що Ромни в свій час відігравали помітну роль у культур­ному житті України

Відвідини Тарасом Шевченком Ромен лишили помітний слід у його спогадах і творчості. Про них він згадує не лише в «Щоденнику», а й у ряді художніх творів - поемах «Великий льох» і «Княжна», повістях «Наймичка»та «Капитанша». У  повісті «Наймичка» наводиться народний (чумацький) переказ про Ромоданівський шлях, описується краса річки Сули й при­роди Посулля, що так контрастувала з тяжким становищем уярмленого народу. Можливо, що в час поїздки по РоменщиніТ. Шевченко виконав такі малюнки, як «Дерева», «Узлісся», «Урочище Стінка».

Був Кобзар і в Прилуках, звідти їздив у Густиню малювати Густинський монастир, деякий час жив у маєтку Галаганів у Сокиринцях і Дігтярах.

Роменщина надовго закарбувалася в серці Тараса Григоровича Шевченка…

Справжньою  перлиною пам’яті про Т.Г. Шевченка в Ромнах є пам’ятник Кобзареві, збудований І. П. Кавалерідзе в 1918 році.  Івану Петровичу допомагали десятки добровільних помічників – простих майстрів із народу. Пізніше пам’ятник із бетону перевели в бронзу й граніт. У 1982 р. перед міськими жителями він постав у бронзі.

Окрім Ромен пам’ятники Кобзареві встановлено в селах Глинську, Андріївці, Смілому, ім’я Шевченка носять бульвар, парк культури й відпочинку,а в краєзнавчому музеї зберігається музичний інструмент – торбан, що належав Тарасу Григоровичу.

 

 

3 літературознавець « Перебування Т.Г. Шевченка на Глухівщині»

 

У життєпис Кобзаря ввійшла також давня земля Глухівщини. Уперше Тарас Григорович Шевченко побував тут на початку лютого 1844 року, коли повертався з України до Пе­тербурга через Москву. То був час його першої подорожі по рідній українській землі. Тарас Григорович зазначав: «Я задал себе такойвопрос: а чтоесли у моего приятеля в Глухове, на которого я надеюся, как на каменную стену, не случитсяденег, что я тогда стану делать? Правда, у меня в Глуховеесть и другой приятель, на которогонавернякаможнорассчитывать, потому что он однойфарфоровой глиныпродает тисяч на сто в продолжениегода, так как на него не понадеяться? Нодело в том, что он пан на всю губу, какговорится».

Отож перед своїм другим візитом до Глухова Т. Шевченко вже мав друзів серед його мешканців. Тим «паном на всю губу» був поміщик Іван Михайлович Скоропадський, який у селі Полошки Глухівського повіту видобував високоякісну каолінову гли­ну. Т.Г.Шевченко зупинився у Глухові 1845 року не в замож­ного пана, а в«ротмистра в отставке» Віктора Олександровича. Деякий час перебував у його маєтку. До цього часу на Глухівщині побутують перекази, що тим маєтком поблизу Глухова, де зупинявся Кобзар, був хутір Білявщина, а його власником - панБілявський, до якого поет заїжджав  аж двічі.

           Тарас Григорович відвідав Миколаївську церкву, шукав місця, де знаходився палац гетьмана І.Скоропадського.

Востаннє Т.Шевченко перебував у Глухові проїздом 26 серпня 1859 року. Завершивши третю подорож  Україною, поет пря­мував через села ГлухівщиниТулиголове, Обложки, Есмань до Москви й Петербурга. У  Глухові на короткий час зупинився на квартирі Дмитра Петровича Огієвського(1810-1871), чо­ловіка Глафіри Матвіївни Лазаревської, із братами якої був у надзвичайно теплих, дружніх стосунках.

Д.П.Огієвський того далекого 1859 року був останнім, з ким довелося Т. Шевченкові розмовляти на рідній українській землі. Через два роки тим же шляхом, але у зворотному напрямі, везли тіло Кобзаря. На початку травня 1861 року мешканці Глухівського повіту з великим сумом, невимовним болем зустрічали й оплакували домовину Шевченка.

 

 

 

4 літературознавець «Кобзар і Кролевець»

У другій половині ХІХ ст. місто Кролевець розташовувалося на Києво-Московському тракті. Саме по цій дорозі і проїжджавТарас Григорович Шевченко, коли востаннє повертався з України в Петербург. ВідвідавшисвоїхдрузівЛазаревськиху с. Гирівка(ниніШевченко) Конотопськогоповітуй, забравши братівІвана та ФедораЛазаревських, поїхалидалі — у Кролевець, де мешкала сестра ЛазаревськихГлафіраМатвіївнаОгієвська. Уїхньомубудинку, розташованому на західнійоколиціміста, часто зупиняласярідняГлафіриМатвіївни.Тут, 25 серпня 1859 р., Т. Г. Шевченко з Лазаревськимий зупинилися на ніч. Господар — Дмитро Петрович — знаходився на службі в Глухові. ГлафіраМатвіївнаОгієвськаприймала гостей сама.

Перебування Т. Г.Шевченка в містібулонедовгим. Уранці 26 серпня 1859 року поет із братами Лазаревськими вирушили далі, у Глухів, де й зустрілися з Д. П. Огієвським.
Післявід'їзду Т.Шевченка, Кролевецький городничий Стражевськийнадіслав листа на ім'яЧернігівського губернатора: «Вашему превосходительству имею честь донести, что сего 26-го августа проследовал через город Кролевец обратно в Санкт-Петербург академик Тарас Шевченко, по свидетельству Санкт-Петербургского обер-полицмейстера, выданному с разрешения президента Академии ее высочества, Шевченко, как из означенного свидетельства видно, уволен в губернии: Киевскую, Полтавскую и Черниговскую на пять месяцев, для снятия этюдов с натуры; в городе Кролевце ночевал и, пробыв всего 11 часов, получил по отзыву моему из Кролевецкого уездного казначейства подорожную от г.Севска до г. Кром — уехал по тракту на Москву».

Через деякий час Г.М. Огієвська отримала «Кобзар» 1860 р. видання з автографом Т.Г. Шевченка.

У 1861 р. домовину з тілом Кобзаря перевозили з Петербурга до Києва, у садибі Огієвських зупинялася траурна процесія з прахом поета.

Демид Кощук виткав Т.Шевченку рушники, але вручити їх не встиг. Прощаючись із Кобзарем, він  принісїх. Ця історія передається з покоління в покоління.

 

 

 

1 декламатор

Василь Сухомлин  «Тарасові рушники»

Дівчата клали цвіт калини

Під журний спів і тихий плач.

 Як тінь стояв край домовини

В тяжкій журбі змарнілий ткач.

 Ось рушники свої червоні

 Він розгорнув, поклав на гріб.

І покотилися солоні

Гарячі сльози, наче дріб.

- Бажав ти хати і дружини,

 Кобзарю милий... Де ж вони?

 Холодно-білий цвіт калини,

 Безмовна темрява труни.

Хотів ти в новий дім окрасу...

 Нехай же щирий дар ткача

Тебе навіки, наш Тарасе,

 Із Україною вінча...

 

 

4 літературознавець

Триразове перебування Т.Шевченка в Кролевці назавжди залишилося в людській пам’яті.

У 1919 р. Кролевецькийреволюційнийкомітет постановив перейменувати одну з вулицьмістаВеликуДовгалівку на вулицюТ.Г. Шевченка. У 1925 р. в садку дитячогобудинку відбулось урочистевідкриттяпам'ятникапоетові, зробленого молодим місцевим скульптором В. Воецо. У 1961 р. у міськомускверібуловстановленопогруддя Т.Г. Шевченка. У садибіОгієвських до цього часузнаходиться дуб 3,37 м в обхваті. Можливо, цеєдине дерево, яке росло під час приїзду Т.Г. Шевченкав 1859 р.

 

2 декламатор

Василь Сухомлин «Остання ніч»

Я знов прийшов в садибу край Кролевця:

Старий будинок, спорожнілий сад...

Чим милі так вони моєму серцю?..

Тут був Тарас сто тридцять літ назад.

І бачила його тоді, в ті роки давні,

Ось липа ця, що в силі і красі...

Тут по саду ходив він на світанні,

Збирав холодні яблука в росі.

Остання ніч на милій Україні –

В садибі цій - Тарасова пройшла.

Та й тут за ним ходили чорні тіні,

І тут царева лють його знайшла.

І думою я йду у темні нетрі часу,

Читаю пошепки безсмертнії вірші.

 -І чую - власна пісня про Тараса

На волю проситься з бентежної душі.

 

 

5 літературознавець «Т.Шевченко й Лебедин»

Після десятирічного ув’язнення Тарас Григорович утретє вирішив їхати на Батьківщину. Сумщина першою привітала митця в 1859 році.

Ще в Петербурзі Кобзар познайомився з поміщиком із с. Лихвин Лебединського повіту Дмитром Олександровичем Хрущовим. І він, дізнавшись, що поет зби­рається їхати в Україну, запропонував  трохи змінити маршрут і завітати  в гості. Тарас Григорович дав на це згоду. Із столиці до Москви їм довелося їхати поїздом, а далі - на перекладних, міняючи коней на  поштовій станції.   

Уродженець нашого краю, друг Кобзаря Федір Матвійович Лазаревський, у листі від 3 червня писав із міста Орла своїй матері Афанасії Олексіївні в село Гирівку Конотопського пові­ту: «..до мене заїжджав Шевченко з Хрущовим, котрий з Ле­бедина, знайомий Марії Тимофіївни (Невроди). Наприкінці серпня Шевченко обіцяв заїхати до Вас... Миша (М.М.Лазарев­ський) передав мені через Шевченка книги, що оправляв Круг.»

Першим селом в Україні, яке зустріло поета, була Юнаківка Сумського повіту.  5 червня Т. Шевченко та Хрущов прибули до Сум. Місто, розташоване на берегах мальо­вничої річки Псьол, потопало в буйній зелені дерев. Чимало будинків було цегляних. Увагу поета привернули золочені бані храмів. На поштовій станції, яка знаходилася неподалік Іллінської церкви, що вціліла до цього часу, подорожнім швидко замінили коней, і вони вирушили з міста Лебединським шля­хом.

До Лихвина дісталися надвечір. Тут Тарасу Григоровичу сподобалися великий панський сад, розарій, живописні пагор­би, ставки, гаї, ліс. Хрущов ще встиг завидна показати гостеві свій маєток. Потім запросив його вечеряти. Він познайомив Т. Шевченка зі своєю дружиною Наталією Олександрівною,донькою генерала-майора Олександра Григоровича Сомова, яка з глибокою повагою ставилася до творчості поета. Тарас Гри­горович переписав для неї свого вірша «Садок вишневий коло хати».

На відпочинок поет влаштувався не в пишному панському будинку, а в селянській хаті садівника Миколи Івановича Денисенка, який прожив понад 104 роки й помер після 1926 р. Вона біліла в зеленій гущавині дерев на краю садиби. З її вікон Кобзар милувався ромен-цвітом, котрим була суцільно, начебілим килимом, встелена вся гора. Це викликало в нього творче піднесення.Саме в цій хаті 7 червня він написав чудового вірша, про козака-бідолаху, який марно шукає й ніде не знаходить щастя-долі. Цей твір став відомою піснею.

3 декламатор

Ой, по горі роман цвіте,

Долиною козак іде

Та у журби питається,

Де та доля пишається?

Чи то в шинках з багачами?

Чи то в степах з чумаками?

Чи то в полі на роздоллі

З вітром віється на волі?

Не там, не там, друже-брате,

У дівчини, в чужій хаті,

У рушнику та в хустині

Захована в новій скрині.

 

5 літературознавець

Із оселі садівника з олівцями й альбомом Т.Г.Шевченко прямував у різні куточки села, щоб змалювати його краєвиди. «Ото забереться в найкращу місцинку, розташується собі й малює,- згадував старожил Микола Іванович Денисенко. - То я ото йду мимо нього, а він зупинить мене й запитує: «А подивись на цей малюночок, як він тобі подобається?»- «Гарний»,- кажу я.»

 Тут Тарас Григорович створив два пейзажних малюнки під назвою «У Лихвині», які дійшли до нас і зараз експонуються у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві. На одному з них зображено ставок із греблею, біля якої невеличка хатина й могутні верби. Трохи далі - схил гори з групою дерев. Інший малюнок відтворює вигляд частини садиби з будинком. У Лихвині художник написав етюд «Дуб».

Перебування Т.Г.Шевченка в маєтку Д.О.Хрущова не за­лишилося таємницею. Із міста Лебедина у Лихвин приїхали шанувальники таланту геніального поета - брати Олексій Ми­хайлович і Максим Михайлович Залеські, художник-аматор Отто Максимович Цегефон Мантейфель.

На честь Кобзаря влаштували українське кашоваріння на березі Псла.  Тарас Григорович подарував О.М. Залеському свій офорт «Приятелі».

Наступного дня Кобзар із братами Залеськими поїхав у Лебедин. Населення влаштувало митцеві теплу зустріч. У Лебединському музеї зберігається тареля, на якій був хліб, яким зустрічали  поета.

На Лебединщині Тарас Григорович пробув лише кілька днів, але вони були дуже плідними. Він багато зробив на літературно-мистецькій ниві.

Свято шанують пам'ять про Кобзаря в Лебедині. У будинку, де колись зупинявся Т.Шевченко, зараз музей поета. А в центральному сквері міста встановлено погруддя митця.

 

4 декламатор

Віктор Скакун «Козацький степ»

На початку червня 1859 року Т.Г.Шевченко відвідав козацький степ у  Лебединському районі, який ніколи не знав ні сохи, ні плуга. Саме через нього колись пролягав шлях недригайлівських козацьких сотень на Запорізьку Січ. Нині - державний заповідник «Михайлівська цілина».

Коли на зморенім шляху

Спадала тихо курява до ніг

Од маж чумацьких,

І котилось сонце за ясний поріг,

Кобзар діставсь на дике поле,

На килим, витканий із буйноцвіття трав,

Що мерехтить,

Ряхтить,

Переливається од райдужних заграв

І медом пахне, мов щільник.

Від пахощів таких поет давно відвик

За десять літ заслання в чужині.

І він тепер у рідній стороні,

В траву ступив, притишив крок.

Довкола - воронець, чебрець і холодок,

І сива ковила, і сон-трава,

Як та вода,що у віки сплива.

Завмер Тарас, збентежений на мить,

Що поле перед ним незаймане лежить,

Й на нім пасеться літо молоде.

Здається, він за ним услід бреде

І відчуває первозданність тиші,

І чує тут, як вічність дише.

5 декламатор

 

Борисова Анастасія «Тарасу Шевченку»

Кобзарю!

Знов до тебе я приходжу,

Бо ти для мене й совість, і закон.

Ти не був лауреатом премій,

Але твій голос чув увесь народ.

 

Писав про волю, правду й чесність,

Про мир і злагоду в сім'ї,

Найбільше ж марив про братерство

На цій знеславленій землі.

 

Прожив життя борця й вигнанця,

Зазнав страждань, біди й жалю.

Та на скорився і не здався,

За це тебе я  поважаю і люблю.

 

Спливуть  роки, мінятимуться люди,

Але слова Тараса житимуть завжди!

Як завжди біля Канева збиратися всі будуть,

Щоб слово Кобзареве знати й зберегти.

 

Заключне слово вчителя. Український народ завжди  пам'ятатиме  всесвітнього генія, світоча людства, пророка  Т.Г.Шевченка. Це справжнє щастя для нашої нації мати такого поета. У світі налічується близько 1200 пам’ятників митцю. Установлені вони й у Сумській обласі. 

Демонстрація презентації «Пам’ятники Кобзарю в Сумській області».

 

ІV. Підсумок уроку. Оцінювання

 Вікторина «Чи знаєш ти Шевченка?»

1.Де і коли народився Тарас Шевченко?

2.Чиїми кріпаками були Шевченки?

3.До якого села переїхала родина?

4.Як звали подругу дитинства Т.Шевченка?

5.Ким працював Тарас у пана Енгельгардта?

6.З ким з українських письменників познайомився Тарас Шевченко в Петербурзі?

7.У якому році Тараса Григоровича Шевченка було викуплено з кріпацтва?

8. Де навчався Тарас Григорович після того, як його викупили з кріпацтва?

9.Коли вперше було надруковано «Кобзаря»?

10.Як називалася серія офортів Тараса Григоровича?

11.Скільки років Тарас Григорович був у засланні?

12. Коли вдруге було видано «Кобзаря»?

13. Де й коли помер Тарас Григорович?

14. Скільки пам’ятників встановлено у світі Т.Г.Шевченку?

15. Назвіть міста  Сумської області, де був Кобзар.

 

 

V.  Домашнє завдання. *Створити проект пам’ятника Т.Шевченку, який поставили б у Сонячному.

Написати міні – твір «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…»