Конспект уроку літератури рідного краю в 5 класі "Зародження патріотизму в поезії Івана Багряного «Казка про лелек та Павлика-мандрівника». Поетична оповідь про фантастичні пригоди хлопчика в далеких світах, що переконують: найкраще жити вдома, на Батьківщині".
Урок літератури рідного краю
5 клас
Тема. Зародження патріотизму в поезії Івана Багряного «Казка про лелек та Павлика-мандрівника». Поетична оповідь про фантастичні пригоди хлопчика в далеких світах, що переконують: найкраще жити вдома, на Батьківщині.
Мета: ознайомити учнів із короткими біографічними відомостями про Івана Багряного, із змістом «Казки про лелек та Павлика-мандрівника», повторити особливості літературної казки; удосконалювати навички виразного читання та переказу поетичних творів, уміння працювати із додатковими джерелами; розвивати усне мовлення, образне та критичне мислення, увагу, творчі здібності учнів; збагачувати словниковий запас; виховувати почуття патріотизму як вагомого життєвого стимулу для людини.
Обладнання: портрет Івана Багряного, виставка творів митця, мультимедійна презентація, авторські ілюстрації до казки, тлумачний словник.
Методи, прийоми та форми роботи, використані на уроці: «асоціативне гроно», «читай по очах», «інтерв’ю із письменником», бесіда, проблемне питання, «доміно», робота в парах, метод «Прес».
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Не просто слухати, а чути,
Не просто дивитися, а бачити,
Не просто відповідати, а міркувати,
Дружно і плідно працювати.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
ІІІ. Оголошення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Сьогодні цей ряд митців доповнимо ім’ям, яке вимовляємо з особливим теплом і повагою, бо йдеться про поета, прозаїка, публіциста – Івана Багряного. Разом із героями його твору ми поринемо у чудовий світ «Казки про лелек та Павлика-мандрівника».
(Опрацювати…, визначити…, охарактеризувати…, дізнатися…, розкрити…, пригадати…)
IV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
Текст орієнтовного інтерв’ю з Іваном Багряним.
Слайд 1 Слайд 2
Слайд 3
Слайд 4
Слайд 5 Слайд 6 Слайд 7
Слайд 8
Слайд 9 |
Слайд 1.
Слайд 2.
Слайд 3.
Слайд 4
Слайд 5.
Слайд 6.
Слайд 7.
Слайд 8.
Слайд 9. Слово вчителя.
|
а) Виразне читання І і ІІ частин твору. (Починає читати вчитель, учні продовжують.)
б) Переказ учнями ІІІ частини казки.
в) «Уявна фантазія». Переказ ІV частини «Павлик у Африці» від першої особи.
г) Бесіда за питаннями за змістом останніх частин казки.
«Довідкове бюро». Теорія літератури.
Тавтологія – стилістична фігура, яка полягає у повторенні одного й того ж слова, спільнокореневих або близьких за значенням лексем із тим, щоб із більшою силою передати щось важливе у висловленій думці.
«Довідкове бюро». Робота із словником.
Поясніть лексичне значення слів кремінь, кресало. (Додаток А)
Які ще незрозумілі вам слова зустрічаються у казці? (Струсі, лещата, пороші, бурлак)
«Казка про лелек та Павлика-мандрівника» має шість частин, і лише одна із них – заголовок. Працюючи в парах, доберіть назви до останніх.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Вікторина «Найуважніший читач».
2. Метод «Прес».
«Я вважаю, що…»
«Тому що…»
«Наприклад»
«Отже…»
VІ. Підсумок уроку.
На уроці я дізнався…;
зрозумів…;
навчився…;
найбільший мій успіх – це…;
найбільші труднощі я відчув…;
на наступному уроці я хочу… .
Домашнє завдання, інструктаж до його виконання.
Скласти оповідання за прислів’ям про рідний край або підготувати рекламний постер до «Казки про лелек та Павлика-мандрівника» Івана Багряного. (Рекламний постер – один видів зовнішньої реклами, який поєднує графічне зображення і текстову інформацію).
Додаток А
Лексичне значення слів
Бурлака – людина без постійної роботи і постійного місця проживання
Кресало – залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю.
Кремінь – дуже твердий мінерал — кварц чорного, бурого або жовтого кольору, який у давнину використовували для добування вогню.
Лещата – розщеплена на кінці палиця.
Пороша – пухкий сніг, який щойно випав.
Струсі (заст.) – страуси.
Додаток Б
Лелека у народному фольклорі.
Народні прикмети та повір’я, пов’язані із лелекою
Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ богині Зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників, сімейного благополуччя, щастя, батьківщини.
Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь.
По дев’ятім березні лелека в гнізді.
Де лелека водиться, там щастя родиться.
Лелека – священний птах, покровитель сім’ї і рідного дому. Він приносить із Вирію дітей. Тому жінки, побачивши вперше навесні лелеку, кидають йому вслід хліб або траву, задобрюючи його.
Убивство лелеки прирівнювалося до вбивства людини.
Лелека в українців – святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. У народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє кубло, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити. В Україні птахів і звірів не називали людськими іменами. Однак, для лелек робили виняток: «Антоне, принеси тепло».
Лелеки з давніх часів перебувають під охороною українців. Їх вважали провісниками весни, птахами сонця. Лелеки розуміють людську мову (адже колись говорили), як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якось люди недобре пожартували і підмінили яйце лелеки качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. Коли на світ з’явилися пташенята, разом із малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя. Побачивши його, лелека високо злетів у небо і каменем упав на гніздо. Мертвими на землю впали пташенята і лелека-мати. А садиба того господаря незабаром пішла з димом.
Як і людина, лелека може плакати. Бузько може нудитися за хижею, у якій жив, ще як був чоловіком, розповідається в одній легенді. Тому він і гніздо в’є на дахах, і живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє «людське життя». Лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми: стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко... А як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. То він так радіє.
За легендами, лелека походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі, старанно спокутує свою провину. Найпоширенішою версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого мішка. Кажуть, бусол — із чоловіка. Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: «На цей мішок, віднеси до моря і вкинь у воду. Як нестимеш, не розв'язуй і не заглядай у мішок, що там є». Іде той чоловік із міхом до моря - кортить подивитися. Розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: «Не хотів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай...». От тоді й став той чоловік буслом.
На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей. Навесні вони купаються в іншому озері й повертаються додому птахами. Інколи у Вирію лелеки змушені битися з орлами, коли ті на них нападають, і перемагають хижаків, хоча багато їх гине.
Перед вирієм лелеки вчиняють суд і закльовують до смерті птаху, яка зрадила своєму подружжю. Один самотній бусол полюбив чужу буслиху. І відбив-таки її, забрав із чужого гнізда, і полетіли вони на нове місце до лісу. А через якийсь день, коли бусол прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. Стоїть посередині самотній бусол. Ось він підняв опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними і піднявся угору. Там він раптом здригнувся всім тілом і, згорнувши крила, каменем полетів донизу. Так і закінчилася буслина любов".
Додаток В
Прислів’я про рідний край
Батьківщина — усім матерям мати.
Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти.
Всюди на світі добре, а вдома найкраще.
В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
Де рідний край, там і під ялиною рай.
Добре тому, хто в своєму дому.
Заїдеш в чужину, то хоч і бородатий — а все сиротина.
За морем тепліше, та вдома миліше.
За рідний край життя віддай.
За рідною землею і в небі скучно.
За рідною землею і в раю скучно.
За своїм краєм серце болить.
Звідки знати безрідному, що таке любов до Батьківщини?
З рідної землі і ворона мила.
Кожному мила своя сторона.
Людина без Вітчизни як соловей без пісні.
Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.
На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша.
Нема на світі другої України, немає другого Дніпра.
Рідна земля і в жмені мила.
Рідна земля – мати, а чужа – мачуха.
Розлука навчить рідний край любить.
Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
Своя земля — мати, чужина — мачуха.
Та земля мила, де мати родила.
У ріднім краю навіть дим солодкий.
У ріднім краю, як у раю.
У чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце.
У чужій сторонці не так світить і сонце.
Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сили набиратися.
Додаток Г
Сторінки книги із ілюстраціями Івана Багряного