Урок літератури рідного краю«Є зернятка у долоні, будуть колоски у полі» (за повістю Олеся Волі «Завірюха»). Тема колективізації та Голодомору 1932-1933рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Літературна творча майстерня

 

Тема:  «Є зернятка у долоні, будуть колоски у полі» (за повістю Олеся Волі   «Завірюха»).  Тема колективізації та  Голодомору 1932-1933рр.

Мета:

• ознайомити учнів із творчістю талановитого письменника Полтавщини;
• показати, що одним із найжорстокіших злочинів проти українського народу був голод 1932-1933 рр.;
• розвивати критичне та творче мислення;
• виховувати любов до рідного краю, повагу і шану до свого народу;
• виховувати інтерес до творчості Олеся Волі

Тип уроку: літературна творча майстерня

Обладнання: текст повісті  «Завірюха», презентація, відео, колоски пшениці, паляниця на вишитім рушнику.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Слово вчителя.

Сьогодні запрошую Вас у творчу літературну майстерню, де ми будемо калібрувати зернятка для нашого Колоска життя. Я сподіваюсь, що Ви докладете всіх зусиль, щоб  Колосок був сортовий, елітний. З нього ми спечемо оберіг  нашого життя – святу хлібину на столі, а я буду використовувати головний принцип своєї роботи: «З Вами і для Вас!» ставлячи одну із основних цілей – виховання учнів в атмосфері добра, милосердя, любові до рідного краю, творчості і радості до життя. 

 

ІІІ. Оголошення теми та завдань уроку

Сьогодні ми познайомимось із творчістю талановитого письменника, автора багатьох творів –Олександра Володимировича Міщенка, відомого під псевдонімом Олесь Воля.

Розгорніть зошити, запишіть дату і тему нашого уроку: «Є зернятка у долоні, будуть колоски у полі» за повістю  Олеся Волі «Завірюха». Тема  Голодомору 1932-1933рр. Слайд 1

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя

Пропоную зробити короткий екскурс у життя і творчість земляка.

2. Огляд життєвого і творчого шляху Олеся Волі

Слайд 2

Олесь Воля (справжнє ім'я Міщенко Олександр Володимирович; народився 13 квітня 1952, в селі Винники Козельщинського району, Полтавської області) — український письменник, журналіст, мислитель, дослідник Голодомору в Україні 1932–1933 рр.

Слайд 3

Закінчив факультет журналістики Київського університету.

Працював журналістом у районній газеті, провідником у поїздах далекого сполучення, різноробочим, клерком, розповсюджувачем книжок на Петрівці. Будував Байкало-Амурську магістраль, викладав літературу у вечірній школі в Сибіру. Власний кореспондент газети «Селянська правда від Івана Бокого»

Слайд 4

Досліджувати Голодомори в Україні почав ще студентом за радянської влади, переходив з хати в хату в селах Полтавщини, розпитуючи про стражденні долі співвітчизників, про голодомор 1932–1933 років та політичні репресії. Окремі розповіді тих, хто пережив голодовку 1921-1923-го, та історії про війну видавав у районній газеті. Молодого колегу в його дослідженнях підтримував Олесь Гончар, закликаючи:

Відкладіть усе, Олександре, а книгу про голод напишіть!..

Молодший Олесь пообіцяв спершу самому собі, а затим принагідно й класикові вітчизняної літератури написати книгу неодмінно, чого б це не вартувало. І встиг подарувати свою вистраждану роками книгу Олесеві Терентійовичу Гончару.

Слайд 5

Починав писати традиційну прозу, але потім звернувся до інших жанрів — документальних свідчень, роздумів, лаконічних суджень.

«Я плакав на ранкову траву»

«Безкровна війна: книга свідчень»

«Через все пройти»

«Все починається з любові»

«Українські катрени»

«Степівщина»

«Мор. Книга буття України» — щоб написати фундаментальний народний епос обсягом 1152 сторінки, кілька разів обійшов рідні краї й занотував спогади 10 тисяч очевидців про голодомор 1932-33 років.

«Діалог з великими»

«Афоризми. Піраміда духу»

«Щоденник. Сорок років. 1969–2009» — автобіографічна оповідь на 1112 сторінок; представлені документи епохи, розповіді свідків, роздуми, аналіз-дослідження того, що чинили й чинять вороги і недруги над підневільним, ошуканим українським народом.

«Перегін»

Слайд 6

Лауреат літературних премій імені Олеся Гончара (2004)та Григорія Сковороди (2009), грошову частку якої письменник побажав передати на благодійні цілі

Висновок

Отже, на основі почутого підіб’ємо підсумок та уявимо психологічний портрет письменника. Складіть і запишіть сенкан:

Слайд 7

 Олесь Воля

Чесний, правдивий

Мріяв, любив, збагачував

Боже! Як я люблю Україну

Письменник

Олесь Воля

Скромний,працьовитий

Цінує родину, пишається, надіється

Любить рідну землю

Патріот

Олесь Воля

Далекоглядний, сміливий

Прагнув, відстоював гідність і порядність

Воля

 

Перше зернятко у нас є

V. Сприйняття і засвоєння навчальногоматеріалу

1. Слово вчителя

Слайд 8

Твори майстра слова сповнені непідробного життєвого драматизму. Автор розповідає про трагічну долю родини центрального героя твору – Микити Завірюхи в голодовку тридцять другого-тридцять третього: від голоду померла мати Микити, сам він загинув в виправно-трудовому таборі, а його дружина і двоє маленьких дітей –Петрик та Івась –кілька разів переїжджали з одного села до іншого, намагаючись знайти якусь оселю та їжу, щоб вижити. Але скрізь не було порятунку. Голодною смертю померла мама, віддаючи дітям останні крихти їжі. Так багато горя, смертей, страждань і дитячих сліз, що цю повість називають «повістю-реквіємом, одою вічній людській пам’яті».

 Олесь Воля так писав про свій твір:  «Завірюха» – так мені думається – річ достойна, сильна, нелукава, і я мрію, щоб її читали щонайбільше шкорярів моєї України. Про голодовку в повісті ідеться, що в тридцять третьому була. Боже, що тоді космополіти-зайди коїли із нашими селянами. І ні в кого спитати за жертви. Жах жахітний. Невже не спинимо ми нечисть, що нищить нас під корінь?.. Скажу я ще й про те, що «Завірюху» донедавно двічі «переорав», і слово в повісті немовби аж бринить.

А щодо того, яке я місце в творчості своїй відводжу для дітей, зауважу: стільки, скільки досі живе в мені дитина. Дитина чиста, сонячна і Божа. Дитинство – рай, а діти янголята. Саме діти від знищення та осверніння нас бережуть.»

2. Робота із літературознавчим словником

Повість —епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням

Реквієм – це траурна та заупокійна меса, яка присвячена пам’яті покійних.

Альтернатива – наявність вибору між кількома можливостями, що виключають одна одну.

Калібрування – відбір насіння для засівання за точно визначеною вагою та розміром.

                                                Друге зернятко

3. Метод «Кубування»

Слайд 9

Давайте перевіримо з допомогою методу «Кубування» Ваші враження від твору.

• Про що … (про життя родини Микити Завірюхи)
• Засоціюй це … (сум, біль, страх, реальність, страждання)
• Порівняй це … (ми живемо в достатку; радіємо життю; маємо право голосу…)
• Проаналізуй це … (я перегорнув ще одну сторінку історії темного минулого нашої держави; дізнався про страшні моменти колективізації…)
• Аргументи «за» - аргументи «проти» … (смужки паперу – чорний, сірий, синій; жовтий, зелений, блакитний). Скажіть, з якими кольорами у вас асоціюються події повісті? Чи потрібно вивчати твори про темні сторони життя? (так, без темного немає світлого…)
• Застосуй це … (у майбутньому я буду режисером…; розповім історію своїм дітям…)

Третє зернятко

3. Перевірка домашнього завдання

Яким було домашнє завдання? (скласти діаманту до слова «Голодомор»). Перевірка.

Приклад діаманти  (Слайд 10)

Голодомор

Страшенний, чорний.

 Мучить, сушить, душить.

Страх, відчай, біль, трагедія.

Забирає, нищить, не шкодує.

Штучний, невблаганний.

Достаток.

Четверте зернятко

4. А зараз, увага! (Слайд 11 Відео про Голодомор)
5. Робота в зошитах.

Слайд 12

Перед вами слова. Виберіть і запишіть речення, що означає слово «Голод».

 

 

П ‘Яте зернятко                                                                                                              У Біблії сказано: «час народжуватися і час помирати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити» . Настав час говорити, хоч і гіркі слова правди.

 

6. Метод «Шість капелюхів мислення»

Слайд 13

Використовуючи метод Едварда де Боно, лікаря медицини та психології, керівника центру по вивченню мислення Оксфордського університету, спробуємо віднайти в повісті різні емоції, які викликав у Вас твір.

Білий капелюх (Слайд 14)

1. Розкажіть, яким було життя родини Микити Завірюхи до колективізації?
2. Поясніть назву твору «Завірюха»?

Чорний капелюх (Слайд 15)

1. Як змінилося життя родини після колективізації?.
2. Зачитайте уривок, в якому Микита Завірюха говорить про радянську владу.
3. Яким було життя родини після арешту батька?
4. Про яку трагедію попереджає нас автор?

Жовтий капелюх (Слайд 16)

1. Хто став порятунком для родини?(Іван, Микитів брат)
2. Чи втратили Петрик та Івась свої людські якості під впливом страшних подій?

Зелений капелюх (слайд 17)

1. Чи вбачаєте Ви іншу долю Микити Завірюхи?

Червоний капелюх (Слайд 18)

1. Що найбільше вразило і схвилювало Вашу увагу?

Синій капелюх (Слайд 19)

1)Які висновки для себе ви зробили?

2. Які проблеми порушує автор у творі?

У нас два зернятка це – ваші читацькі навики, акторські здібності та пошук істин з допомогою шести капелюхів (6-7 зернятка).

VII. Домашнє завдання

(Слайд 20

1. Створити мініатюру за допомогою асоціативних слів від літер слова “Голодомор”.
2. Написати листа письменнику.
3. Створити асоціативний малюнок до твору.

7. Оцінювання

Дякую за Вашу працю у нашій майстерні. Ми вдало відкалібрували зернятка для нашого колоска, але щоб спекти паляницю нам не вистачає ще кількох зерняток.

Метод «Гронування»

Слайд 21

За допомогою методу гронування створіть асоціативний кущ до слова «життя»

Зернятко восьме

Підсумок уроку

 В. Марочко писав: «Рівень цивілізованості суспільства визначається кількістю збережених людських життів, рівень дикунства і варварства - кількістю свідомо убієнних співвітчизників».

Це була правда, гірка і смертна. Пам’ятайте історію своєї держави. Не проходьте мимо хрестів жертв голодомору, схиліть голови перед ними. В кожну останню суботу листопада, в день пам’яті жертв голодомору, запаліть свічки. Пам’ятайте, пам’ятайте, щоб жити.

 

Зернятко дев’яте

 

Заключне слово:

Діти, у кожній родині щодня є ось така духмяна, запашна паляниця, над нами блакитне небо, панує злагода і достаток тож давайте вшануємо пам'ять невинно загиблих людей у роки голодомору.

І доколи ми будемо пам’ятати про своє минуле, допоки в наших серцях житиме любов до свого роду, родини, до України, нашому роду не буде переводу.  Пам’ятайте про це.

 

 

Допоки є пам'ять живою,

Історія буде нас вчить,

Учити гіркою сльозою.

Хай тільки вона не мовчить.

Не маємо права забути,

Не маємо права мовчать.

Щоб мати щасливе майбутнє,

Ми мусимо правду кричать.

Хай більше такого не буде,

Хай день нам життя принесе,

Лиш  пам'ять не зітре нам, люди,

Хай в серці вона проросте.

Зросте хай з малої зернини,

Розквітне вона у віках.

Не зникне з землі Україна,

Допоки в нас пам'ять жива.

Хай будуть нас нищить заброди,

Не зрадимо батьківський рід!

Ми гідності край і свободи.

На сотні, на тисячі літ!

(Пархоменко О.В.)

(Слайд 22  Відео і пісня О. Білозір «Свіча»)