Тема уроку: ЛРК 11клас

  Знайомство з творчістю Михайла Шевченка.

  “Моя  надіє і моє спасіння,

  Цвіти, то якось вистою і я.”

Мета уроку: ознайомити учнів із творчістю М. Шевченка,показати незламність  духу поета, нерозривний зв΄язок його з історичними подіями в Україні, складний шлях самоусвідомлення українців; формувати громадянську позицію учнів у сприйнятті громадянської лірики; виховувати патріотичні почуття, розуміння складного шляху країни, пошану до кращих надбань літератури рідного краю.

Обладнання: портрет, фотоматеріали, поезії М.Шевченка, музичний запис пісні Т.Петриненка “Україно”, музичний збірник “Одинокий пастух”.

Епіграф: “Поезія Михайла Шевченка—не з сучасних словобреньок, це—високе мистецтво, мистецтво  високодуховне й високодумне. Вона глибоко традиційна й водночас новаторська, може, не так за формою, як за змістом, наповненням його енергією думки й почуття, у ясності й багатогранності слова, образній системі, у вмінні вибудовувати матафору на буденних явищах. ”

                                Іван Бокий

Хід уроку

І.Організаційний момент.

ІІ.Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

ІІІ.Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

На дошці записаний план.

1.Життєвий шлях поета.

2.Загальна характеристика творчого шляху.

3.Тематика поезій.

4.Аналіз окремих поезій.

Слово вчителя: 19 серпня 2017року минуло 70 років з дня народження Михайла Васильовича Шевченка—одного з видатних сучасних поетів України, як писав Тичина, котрий дійшов свого зросту і сили. Хоча він народився на Сумщині, але вважає себе й до цього часу полтавцем. Спонукає його до цього колишня журналістська робота в газеті “Комсомолець Полтавщини”. Ми вже знайомі з життєвим і творчим шляхом нашого  земляка Ф.К. Рогового. Ось ці фотоматеріали підтверджують давню, міцну чоловічу дружбу, творчі зв΄язки між Ф. Роговим та М.Шевченком. Тепер познайомимося з М.Шевченком ближче.

 19 серпня 1947року народився в с.Обтове Сумської області. У 1970році закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут. Працював завідуючим відділом газет “Комсомолець Полтавщини” та “Молодь України”.Тут і відбулось знайомство і подальша співпраця Ф.Рогового та М.Шевченка. Шевченко також пізніше був головним редактором журналу “Криниця”. Почав друкуватися з 1964року. Автор поетичних збірок: “Травневе поле”(1976р.), “В отчому краю”(1979р.), “Близень світ”(1980р.), “Балада про любов”),”Ранні птиці”(1983р.), “Глибокий шлях”(1984р.), “Один, прощальний поклик журавля”(1988р.), “Я ще живу”(1990р.), “Єдина книга”(1991р.)

1994р.—лауреат Полтавської обласної премії ім. П.Артеменка, 1979р.—премії ім.П. Усенка.

1989р.—лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського.

З 1977року член СП України. Живе у Києві.

Вірші М.Шевченка народжені з любові до людей, їх праці, вони—сучасні, вони—в дії і не залишають нас байдужими. Його поезія несе в собі заряд громадянськості, який властивий справжнім поетам. Поета тривожить усе: і минуле, яке йому дісталося від батьків, і ота жахлива війна, що відгриміла зливами над його пам΄яттю, і сьогоднішня праця, і завтрашнє…

 Однією з особливостей поезій М. Шевченка є образність, через яку споглядається душа поета—чиста, що ніби веде розмову з читачем і дуже просто, відверто. В руках у мене перша збірочка поета “Травневе поле”, і відкриває її поезія “Спасибі, мамо”.

 Дійсно, кому, як не мамі, потрібно сказати найпершій: “Спасибі за життя, за щасливу долю, за науку, за любов, яка визріла в душі до рідної землі, до рідної пісні, до рідного слова”. І всі ці слова лягли рівними рядками, сповнені синівською любов΄ю.

“Спасибі, мамо”.(Звучить мелодія “Одинокий пастух”, на фоні мелодії читається вірш)

          Спасибі, мамо,

 Що так воно славно вийшло,

 Що знову тут я—

 Над жаром сухих вітрів,

          Що жде додому

 Сім΄я і весела вишня,

 І жайвір дзвенить

 О цій безмежній порі.

 І кожна стежка

 Знайома мені у полі,

 Під серцем мені біжить.

 Спасибі, мамо,

 Тобі за щасливу долю,

 За ту науку

 З любові до поля жить.

 Цілющим соком

 Киплять молоді городи

 Земля круглішає—

 Повняться картоплі!

 І в кожній стрілці

 Моя хліборобська гордість,

 І корінь мій—

 У кожнім отім стеблі.

 Як стелять стежку

 Батьківські поля і луки!

 Як срібну пісню

 Співа жайвір землі!..

 Спасибі, мамо,

 Тобі за твою науку

 Любить

          На пісні замішаний

         Чорний хліб.

       Спочатку М.Шевченко заявив про себе в літературі як ніжний лірик.

(Виразне читання поезій: “Бабине літо”, “Це так мені випало на світі”)

М.Шевченко—людина тонкої душі, віртуоз інтимної лірики.

(Читання поезій: “Вірші на скелі”, “В зоряну ніч”)

Та життя змушує змінити його перлтни про чисті, незакаламучені буденністю людські почуття.

(Учень читає поезію “Не близень світ…”)

Наступні поезії прозвучать зі збірки “Один, прощальний поклик журавля”. Ця збірка вийшла за його сороковим перевалом, коли завдяки досвіду глибшають думки, болючішають сумніви, гострішають суперечності і чистішають радощі, писалася в особливі часи, коли в долі нашого народу була чорнобильська трагедія, що примусила по-іншому подивитися на світ, зважити наші духовні й моральні цінності. Ці слова з передмови до збірки. А тепер д о вашої уваги кілька поезій із цієї збірки.

(Учні виразно читають вірші: “Пам΄ять про сина”, “Музика слова”, “Доки ти така у світі є”.

 “В Україні поет не буває тільки поетом,- пише Іван Бокий,- і з цього не треба робити ні драми, ні трагедії, поети від того не меншають і не дрібнішають, вони стають фігурами не цеховими, а загальнонаціона-

льними. Михайлові Шевченку випала доля на нинішньому тяжкому історичному переломі бути грізним фортепіано доби високих душевних злетів і провальних моральних падінь, драми народження держави і занапащення її.”

 Сьогодні в Україні небагато поетів, котрі з такою художньою потужністю говорять про українське сьогочасся.

(Учень читає поезію “Наш час”).

 Моторошно від побаченої М.Шевченком сьогоднішньої України.

(Учитель читає поезію “Народ не вміє шанувати волі”.Аналіз поезії.)

М.Шевченко не з тих, хто зраджує людям, які засіяли в його душу добро, не з тих, хто забуває заповіти батька, матері й роду.

(Учень читає поезію “Українцем—це стоять на смерть”)

 Давайте ж замислимось і зробимо висновки після почутої поезії.

(Учні висловлюють свої думки).

 Михайло має прізвище нашого пророка, великого УКРАЇНЦЯ—Тараса Григоровича і своєю творчістю вчить палко любити свою Україну, самовіддано служити українському народові, виборювати правду, ненавидіти несправедливість і лицемірство. Його палкі слова виховують національну свідомість, патріотизм, моральні переконання.

(Звучить пісня у виконанні Раїси Кириченко “Я—Україна “.)

ІУ.Підбиття підсумків уроку

 1.У чому сила поезій М.Шевченка?

 2.Продовжити висловлювання: “Прослухавши поезії М.Шевченка,

я зрозумів(ла)…”

У.Домашнє завдання. Написати творчу роботу      

за матеріалами уроку на тему: “ Пам΄ятаймо, що ми — українці “.