Урок "Літературними стежками Житомирщини"

Тема. Література рідного краю. Літературними стежками Житомирщини.

Мета:

• сприяти осмисленню учнями  глибинної сутності  спадщини письменників Житомирщини:.
• стимулювати учнів до пізнання краси образного слова, естетики художнього мислення митців, котрі  самі бачать і спонукають  інших пізнати  красу українського слова, його образно - виражальне багатство, навколишній світ, рідну мову, землю, культуру;
• виховувати  любов до рідного краю, почуття гордості за творчих людей, славних земляків.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу; урок - віртуальна подорож.

Обладнання: карта Житомирщини, виставка творів, презентація, наукові роботи учнів;

                          учнівські повідомлення та реферати, поезії, що стали піснями…

ПЕРЕБІГ  УРОКУ

Криголам «Смайлик». Відобразіть свій настрій  на смайлику. Домалюйте те, що  може покращити настрій. Подаруйте його другу за партою.

  Вчитель.  Кожна травинка зростає на своєму корені,- кажуть в народі. Духовним коренем кожного із нас є відчуття роду, оточення і того клаптика землі, на якому народився  і виростаєш. Саме  це відчуття єднає кожного  із  нас з цілим народом України.

         Житомирщина освячена своєю назвою жито і мир. Та не менше вона  освячена іменами багатьох  прославлених діячів української культури,  добре знаних як на батьківщині, так і далеко за її межами.

Повідомлення теми. Цілевизначення. Записування дати теми. Слайд  1

Запис завдань (ключових слів на смайлику)

                   Тому  сьогодні  доторкнемося до їх творчої спадщини, заглянемо у їх творчі майстерні… Спробуємо побувати в гостях  у  їхніх  рідних  селах та містах. Допоможе нам пересуватися автобус, бо саме із його вікон  можна добре роздивитися ту красу, якою славиться поліський край.

 Слайд. Урок - подорож 3

Слайд.  Автобус.4

Щоб швидше вирушити в дорогу, варто заплатити за проїзд. Це  бліц-вікторина.( Робота в зошиті)

Слайд.5

1. Як називаються люди, що живуть  в одному населеному пункті (земляки)
2. Як називають людей, котрі пишуть художні твори (письменники)
3. Як по-іншому називаються географічні назви? (топоніми)
4. Письменники Житомирщини це…(два прізвища)
5. На Черняхівщині  жили і творили……(два прізвища)
6. Найвідоміша землячка…              (Леся Українка)
7. Найвідоміший поет – пісняр ……..(Вадим Крищенко)
8. Найвідоміша рок- група їз Житомира …( Друга ріка)
9. Опис картин природи в літературному творі….(пейзаж)
10. Чотири види лірики: …..(філософська, громадянська, пейзажна, інтимна).
11. Житомирська казкарка….(Марія Пономаренко)
12. Автор і твір, що здобув найвищу нагороду Шевченківську премію, пов'язаний з Черняхівщиною, (події і герої) … ( «Чорний ворон», Шкляр)

(Перевірка  якості - 12 балів за всі правильні відповіді. Менше не оцінюється).

 Слайд. 6

 В дорогу. Сьогодні ми зупинимося  на  ліриці.

Звучить  музика спокійна інструментальна

Душа поета – вічна тайна,
Всі засміються, а вона заплаче,
Бо свідком стільки раз була вона
Розлук земних і зоряних побачень
Вона йому яснила хмурий день
Очей не відривала від кохання,
Щоб він знаходив вірші для пісень, 
Щоб кожна пісня не була остання.

 Душа поета – крило любові, Вона у пісні, вона у слові,
Душа поета – вона в безсонні, Вона в молитві, в святій іконі.
Душа поета в словах привіту, Де правда гордо іде по світу,
 Душа поета – сльозинка щастя, Почуйте душу, і вам воздасться!

      
Душа поета входить в кожний зал,
Чи залітає, як небесна птиця.
Вона не просить квітів чи похвал.
Вона лиш хоче людям поклониться. 
Душа поета,  як тонка струна
І водночас безмежна, як планета,
Схиляє небо до землі вона,
Щоб ви відчули зоряність поета!

Слайд . 7

Вчитель . З давніх-давен люди замислювалися над таїною поетичного слова. Не вірилося, що надати магічну силу йому може проста людина, бо воно навіювало мрії, переконувало, кликало в дорогу.  І тоді виникла думка, що такі слова ідуть від Бога. Так прийшло в світ уявлення про Музу, що нашіптує поету таємничі і глибокі слова. 

               В своїх поезіях кожен автор випромінює ставлення до своєї творчості, бо таїна творення існує не лише для читачів, а й для митця, який, пропускаючи слово через свою душу, віддає поезію людям, бо вона належить усім.  

Поезії – чи білі, чи – червоні, 
Лише з душі повинні витікать. 
Творить їх треба, як писать ікону     
Одержавши найвищу благодать. 

Отак, слухаючи поетичні рядки, ми прибули у перший населений пункт. Ми на славній Черняхівщині в селі  Стирти.

 Слайд 8

 Тут живе і творить наш земляк Микола Косякевич.

Слайд 9

Повідомлення:

 (біографія)                                                                                      (поезії)

Слайд  10 Троковичі. Саме тут пройшло дитинство Михайла Сича. Слайд 11 Повідомлення: Біографія:                                                             Твори:

 Наступна зупинка. Житомир. Слайд 12

Поезія  «Мій Житомир» Краснобока

Тут довго жив та творив Валентин Грабовський.  Слайд.13

Повідомлення:

Біографія:                                                                                       Твори:   

Як ви думаєте, що об’єднує цих зовсім різних людей?

Усі вони у різні часи працювали в редакції районної газети «Нове життя». Деякі із почутих матеріалів - дослідження Ольги Тарнавської, минулого року розпочала. А тепер продовжує роботу  за програмою МАН.

 Слайд. 14.  Ольга із підсумком про  періоди їх  життя, пов’язані з Черняховом.

Слайд 15.

Слайд. 16. На нашій зустрічі присутні бібліотекарі, які також готові поділитися інформацією, про наявність  творів письменників Житомирщини.

Презентація виставки

Слайд 17.  Черняхів . Поезія  Майструка «Черняхів» 

Слайд 18. Зустріч з письменниками

Слайд 19. Конкурс «Літературна майстерня»

Сдайд.20  відкритий мікрофон

Оцінювання та самооцінювання

Домашня робота.  Скласти інтерв’ю  з письменником ( на власний вибір)

Додатки

Микола Петрович Косякевич

Народився і зростав Микола Петрович 28 серпня 1960 року в селі Сорочень Ємільчинського району, але на Черняхівщині почалась його трудова біографія. Нічим особливо не вирізнявся Микола  Косякевич серед студентів Житомирського училища культури. Але при більш близькому знайомстві поетичну душу його запримітив відомий житомирський поет Михайло Клименко. Саме він благословив студента на творчість і став хрещеним батьком Миколиної поезії.  Хоч і не місцевий – проте гарно прижився в селі Стирти . Тут знайшов щирих друзів , колег по роботі , тут припала йому до серця вчительська праця. Надзвичайно ніжною стала любов до школяриків, турбота про їхню долю.

Микола Петрович Косякевич – патріот своєї України, рідного куточка Полісся, де зродився та розвивається його самобутній талант. Багато віршів присвятив він своїм друзям, односельцям, усім, хто підтримали його, допомогли у творчому пошуку.  Не оминуло поетичне слово Косякевича і суспільно-політичних тем, що засвідчує різноплановість його творчості.  Він не лише лірик, а й громадянин з твердими переконаннями , з болем у серці за непросту долю України, за події у світі , за своїх рідних та знайомих.

Любов до рідної землі, до родини і друзів, його мрії і поетичний талант, його затишну оселю і власноруч вирощений сад, його захоплення музикою і вміння бачити прекрасне у навколишньому світі читач відчуває в поетичних замальовках Миколи Косякевича.

Валентин Болеславович Грабовський

                             Народився Валентин Болеславович 10 липня 1937 року 
в селі Городне на Харківщині. Через кілька років родина переїхала у село Вірівку Ємільчинського району Житомирської області.

Дитячі і юнацькі роки минали в батьківському селі Вірівці. Спочатку це було не село, а хутір, розташований у лісі серед розмаїття мальовничої природи. Хлопчиком Валентин любив часто збирати ожину, малину, ходити по гриби, рибалити на річці. Рано втратив батька, він загинув на війні. Залишився з матір’ю, яка згодом стала головною героїнею його поезії. У Вірівці Валентин закінчує початкову школу, потім Нараївську семирічку. У 1954 році закінчує зі срібною медаллю Великояблунецьку середню школу і вступає до Житомирського педагогічного інституту на філологічний факультет, а згодом - на факультет журналістики в Києві. Проба журналістського пера розпочалась у Володарськ-Волинській районній газеті «Колгоспна праця», Черняхівській  районній газеті «Нове життя», а з березня 1964 року по серпень 1986 року - в обласній газеті «Радянська Житомирщина». Майже 10 років працював заступником редактора цієї газети. Впродовж  двадцяти років очолював обласне літературне об’єднання імені Бориса Тена. Писати і друкуватися Валентин Грабовський у місцевій пресі почав зі шкільних років.
Перша поетична збірка Валентина Болеславовича «Ключі» вийшла друком в 1966 році у видавництві «Молодь». Збірка відзначалася напруженим пошуком молодого автора власних тем і власного поетичного слова. Основним лейтмотивом поетичної збірки стали хвилюючі роздуми про високе призначення людини, про велич самопожертви заради інших, вірність землі батьків. Водночас він намагається глибоко осмислити красу і складність життя. 

Його також непокоїть проблема екології природи й екології душі. На Житомирщині він бачить не тільки чарівні картини природи, а й страшні трагічні наслідки колишньої війни, Чорнобиля, змальовує їх у творах. Але важливі соціальні проблеми, які знаходять висвітлення у творах поета, не відтісняють на другий план ліричні почуття, не позбавляють його потреби оспівувати красу любові («Трояндові вуста», «Вишенька», «Ніч, дарована тобою» та інші). У 1999 році побачила світ збірка Валентина Грабовського «Загадки житомирських картин», в якій письменник цікаво розповідає про живописні полотна, представлені в картинній галереї Житомира. Книга «Загадки житомирських картин» - це низка захоплюючих новел та поезій, що знайомлять читачів з історіями створення знаменитих картин, з життям їх творців. Значне місце в поетичній творчості Валентина Грабовського займали переклади. У списку перекладів - Адам Міцкевич, Олександр Пушкін, Густав Олізар, Максим Танк та інші. Вони зібрані в книзі «Розмова з каменем» (2005). Гортаючи сторінки, переймаєшся відчуттям того, що спілкуєшся з живим словом справжнього поета – словом, що розкриває глибину, вищу суть людини, яка не знає етнічних меж, приналежності віку, статі. Перекладаючи, автор, вірний своєму стилю, доносить до читача дух оригіналу, прокладаючи мости – від епохи до епохи, від серця до серця. Валентин Болеславович - лауреат обласної премії Миколи Шпака та літературної премії ім. Лесі Українки (Українського фонду культури) за збірку «Передчуття» (1996).

Поет, публіцист, перекладач та громадський діяч Валентин Болеславович Грабовський пішов з життя 24 грудня 2004 року, залишивши після себе багату творчу спадщину і добру пам’ять колег і друзів, побратимів по перу. Він багато працював із творчою молоддю, відкривав і підтримував молоді таланти, багато часу віддавав громадській діяльності. Його вірші часто звучать зі сцен на шкільних і студентських вечорах, по радіо в літературних передачах. Самобутність його поетичного таланту, гостра сучасність творчості знайде відгук у шанувальників поезії майбутніх поколінь. Житомирщина не забуває свого Поліського Орфея. 22 серпня 2006 року в Житомирі на будівлі обласної державної адміністрації (майдан імені С. П. Корольова, 12) відкрито пам’ятну дошку Валентину Грабовському. На дошці знаходиться портрет поета та надпис: «У цьому будинку в редакції газети «Радянська Житомирщина» працював з 1974 по 1985 рік видатний український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч Валентин Болеславович Грабовський». 

Сич Михайло Семенович (Русич)
Народився Михайло Семенович 26 січня 1941 року в селі Троковичах Черняхівського району на Житомирщині.

Михайло навчався у селі Троковичах в сільській школі, яку закінчив у 1958 році зі срібною медаллю і вступив до Житомирського педінституту ім. Івана Франка на філологічний факультет. Закінчив інститут з відзнакою, працював учителем у селі Солотвин на Житомирщині. Віддавши декілька років учительській професії, перейшов на журналістську роботу, бо давно вабила літературна творчість. З 1971 року живе в місті Житомирі. Михайло Семенович ніколи не поривав зв’язок зі своєю малою батьківщиною, що знайшло й поетичне осмислення в словах: «Довіку не обірветься стежина, прив’язана до рідного села. Вона мені життя наворожила».*

                       Твори Михайла Сича були перекладені болгарською, російською та іншими мовами. Ще одна грань таланту поета – живопис, співзвучний з художнім світом його віршів. Із його картинами не раз знайомилися та знайомляться шанувальники образотворчого мистецтва під час персональних виставок в м. Житомирі, Черняхові, в школі у Троковичах.

                           Член Національної Спілки художників України Борис Портной так охарактеризував живописний доробок поета: «Роботи Михайла Сича – це поривання мистецької душі… В них є тє, що авторові поетичних книг буває важко виразити словами».*