Урок: літературне читання

Клас: 2

Тема. Природа – наш спільний дім. Василь Сухомлинський. Я хочу  сказати своє  

          слово.

Мета: учити учнів розуміти текст; виділяти головне, аналізувати, спонукати дітей до словесної творчості; виховувати любов до слова, бажання користоуватися його красою та силою.

Обладнання: запис звуків лісу, портрет В.О. Сухомлинського, мікрофон для гри, картини

 

І. Організація класу.

Встаньте, діточки, скоріше,

Усміхніться всім миліше,

Привітайтесь: «Добрий день!»

Продзвенів дзвінок: «Дзелень!»

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вчитель вмикає запис шуму осіннього лісу і читає вірш.

Як же гарно, чудово, привітно.

Ніби в казці, в осіннім гаю.

Клен з берізкою золотом квітне,

Я на килимі жовтім стою.

Осінь гріється в теплім промінні,

Усміхається сонцем згори.

І малює картини чарівні

Та міняє щодня кольори.

 

3. Бесіда.

  Діти, до нас на урок завітав Їжачок-Лісовичок. Разом з ним ми помандруємо милуватися красою осінньої природи, а він буде спостерігати за вами і в кінці подарує всім осінні листочки, за допомогою яких ви зможете оцінити свої знання. Тож будьте уважними, активними, висловлюйте вільно свої думки.

 А коли до нас приходить осінь за календарем?

 Назвіть трьох синів осені.

 Чому в них такі імена?

 Якою буває осінь? Яка вам найбільше подобається?

 Чи знаєте ви звідки в осені стільки золота?

 

4. Ознайомлення з легендою.

 Послухайте про це легенду. Її нам прочитає … (Читає легенду підготовлений учень)

 

Легенда про осінь

Осінь – старша донька Сонця. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй: «Забирай все моє багатство. Я віддам все своє золото. Будь щедрою і люди любитимуть тебе.

 

 Чи виконує Осінь накази Сонця?

 

ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

1. Прийом «Мозкова атака»

 Прочитайте тему нашого уроку «Природа – наш спільний дім».

 Як ви розумієте ці слова? (Відповіді дітей)

 Так, діти, жива і нежива природа тісно пов’язана між собою. І здоров’я людини пов’язане з добрим станом довкілля.

 На сьогоднішньому уроці ми будемо вчитися бути уважними, спостережливими, здатними дивитися і бачити, слухати і чути.

А допоможе нам у цьому оповідання Василя Сухомлинського «Я хочу сказати своє слово».

 

 V. Ознайомлення з літературною спадщиною В. О. Сухомлинського.

1. Розповідь учителя.

     В. О. Сухомлинський – педагог, письменник. Народився у селі Василівка на Кіровоградщині. Багато років був директором і вчителем Павлиської школи. Він дуже любив дітей і написав для них понад 1200 казок і оповідань.

     У його творах переважає доброта, бо сам він був доброю людиною і хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, любили природу і берегли її.

 

V. Опрацювання оповідання.

1. Читання оповідання «Я хочу сказати своє слово» вчителем.

 Скажіть, коли і де відбувається подія, описана в оповіданні?

 Як звали вчительку?

 В який клас ходили діти?

 

2. Словникова робота.

Повела, осінній, перелітних, курликали. (Прочитати слова, пояснити їх значення).

 

3. Повторне читання оповідання вголос ланцюжком.

 В яку пору року повела Катерина Іванівна дітей у поле?

 Що вчилися робити діти?

 

4. Аналіз змісту з елементами вибіркового читання.

 Знайдіть і прочитайте опис осіннього ранку. Чому в степу було сумно? Які слова з цього опису передають спокій, сум?

 Яке завдання поставила вчителька дітям?

 Як поставилися до завдання діти? Де про це сказано?

 Чи можна сказати, що вчителька була задоволена відповідями дітей? Поясніть свою думку.

 Хто з школярів дібрав найвлучніше слово?

 Яким Валя побачила небо? Як вона про це сказала? Прочитайте. Який у неї був настрій?

 Яким діти побачили небо після Валиних слів?

 Прочитайте останній абзац.

 Як ви розумієте його зміст?

 

5. Фізкультхвилинка.

Дерева високі-високі.

Травичка низенька-низенька.

Вітер дерева колише, гойдає.

То вправо, то вліво.

То вперед, то назад нахиляє.

Пташки летять, відлітають.

А діти тихенько за парти сідають.

6. Гра «Мікрофон»

 Пригадайте, яким ви побачили небо, ідучи до школи? Сумним чи ласкавим? Сірим чи синім? Низьким чи високим?

 Розкажіть про свої враження.

 

7. Гра «Розвідники»

 Прочитайте текст самостійно ще раз і порахуйте, скільки разів у тексті зустрічається слово «небо». (14 разів)

 

VII. Рефлексія.

1. Вправа «Входження в картину»

• Пригадування картин на яких зображено небо (Айвазовський «Дев’ятий вал»,  Нестеров «Мовчання»,  Левітан «Золота осінь»).
• Яким зображено небо на картинах?
• Ознайомлення з картиною Левітана «Озеро. Русь» (- Що ви бачите на картині? Що побачили таке, що не сказали ваші однокласники? Як би ви назвали картину?)
• Запам’ятовування назви та автора картини (сказати наче після назви стоять різні розділові знаки: . ! ?)
• Повідомлення про картину

На картині зображено велике озеро. На дальньому піднесеному березі видно поля і осінній ліс, перед яким стоїть біла церква. На блакитному небу пливуть химерні білі хмари. Все це дуже красиво відбивається в озерній воді. Сонячність картини підкреслює розмах і велич російської природи

• Тож які хмари зображені на картині?
•  

VIII. Домашнє завдання.

 Вдома прочитайте оповідання батькам і усно складіть текст-опис «Осіннє небо».

 

XI. Підсумок  уроку.

1. Оцінювання

Їжачок-Лісовичок дарує вам усім листочки. На листочках оцініть і прикріпіть їх до магнітної дошки.

 

     2. Висновок.

 А хто з вас хоче сказати «своє слово» про наш урок? Яким він був? Згадайте початок уроку. Чи досягли ми поставленої мети?

(Висловлювання дітей:

«Мені було цікаво …»

«Мене здивувало …»

«Я навчився …»)

 

Я хочу сказати своє слово.

          Катерина Іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. Був тихий осінній ранок. Високо в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.
Учителька сказала дітям:
—    Сьогодні ми будемо вчитися розповідати про осіннє небо. Хай кожен з вас добере для цього в рідній мові красиві і точні слова.
Діти притихли. Вони дивились в небо і думали. Через хвилину всі заговорили: «Небо синє-синє... Небо голубе... Небо чисте...» І все. Діти знову і знову повторювали одні й ті самі слова: синє, голубе, чисте.
Збоку стояла маленька Валя.
—    А ти, Валю, що хочеш сказати?— запитала Катерина Іванівна.
—    Я хочу сказати своє слово.
—    Яке ж твоє слово про небо?
—    Небо ласкаве...— тихо сказала дівчинка й усміхнулась.
       Діти притихли. Вони враз побачили в небі те, чого не бачили досі: «Небо сумне... Небо тривожне... Небо зажурене... Небо холодне...»
      А небо грало, трепетало, дихало, як жива істота. І діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.
                                                                              Василь Сухомлинський