Урок «Люба моя матуся, я до неї серцем горнуся»

Про матеріал

Сприяти розвитку творчих здібностей учнів, звернути увагу на основне покликання жінки, її головну місію – продовження роду і виховання молодого покоління; розкрити любов і ласку матерів до дітей; збагатити дитячі душі і серця глибоким почуттям вірності батьківській хаті, маминій пісні; пробуджувати в них доброту, людяність, співчуття, милосердя; виховувати глибокі почуття любові до найсвятішої людини на землі – до матусі, почуття пошани до людей.

Перегляд файлу

КЗО «Новопокровська СЗШ», смт Новопокровка, вул. Молодіжна,1

52441 Дніпропетровська область Солонянський район

На конкурс класних керівників»Класні керівники – супергерої»

Година спілкування

Студент Лариса Михайлівна, КЗО «Новопокровська СЗШ», класний керівник 6 класу, вчитель української мови та літератури 0978099617

Година спілкування

Девіз

Я кажу вам коротко:

"Моя мама – золотко"

Мета: Сприяти розвитку творчих здібностей учнів, звернути увагу на основне покликання жінки, її головну місію – продовження роду і виховання молодого покоління; розкрити любов і ласку матерів до дітей; збагатити дитячі душі і серця глибоким почуттям вірності батьківській хаті, маминій пісні; пробуджувати в них доброту, людяність, співчуття, милосердя; виховувати глибокі почуття любові до найсвятішої людини на землі – до матусі, почуття пошани до людей.

Обладнання

Клас, де проходить урок, прикрашено рушниками, вишиванками. На дошці – портретна галерея матусь учнів класу, Ікона Божої Матері, поряд – запис Заповіді Господньої: "Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі"; сімейні фотографії, плакат із словами пісні «Рідна мати моя»

Запрошені матері, бабусі учнів класу.

Учитель. Богиня. Створена із яскравих променів сонця, чарівного мерехтіння зорі, задумливого смутку місяця, ласкавості, ніжності та тепла. Це вона позичає волошковий колір у неба і дарує тобі. Ми знаємо її. Просипаючись уранці, наспіх споживаємо страву, приготовану її руками і біжимо до школи чи до праці, часто забуваючи поцілувати ці руки. Засинаючи увечері, бачимо над собою її лагідні очі. А ми забуваємо іноді сказати тим очам слова любові чи навіть лагідне «На добраніч». Вона ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім – навіть життям. Ім’я цій Богині -Мати, Мама, Мамуня, Мамочка, Матінка, Матусенька, Неня, Ненька, Ненечка, Матір.

Сьогодні в нас присутні найпочесніші гості – наші матусі, неньки, бабусі.

Учнівські виступи :

1. Мама, матінка, матуся називаю тебе я, рідна ненечко моя.

2. Мама. Все найрідніше, найдорожче, наймиліше увібрало в себе це дивовижне сонячне слово.

З.Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, світить веселка.

4. І так же тихо воно приходить на уста дитині промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки..

5. «М-а-м-а!» Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народилося це слово на світ.

6. Матінка. Вся гордість світу – від неї. Без сонця не цвітуть квіти, без матінки немає ні поета, ні героя.

7. Матуся – найдорожча в світі людина, берегиня роду. Вона народжує дитину, пестить її, голубить, вчить добра і любові.

Учитель. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, хлопчикам та дівчаткам. Послухаємо їх.

Дівчатка. Ми – гурт доньок. Матусина пісня, матусина казка для нас, її дочок, – найкращая ласка.

Хлопчики. А ми – хлопці-молодці. Матусь поважаєм, щастя їм у всьому завжди побажаєм.

Звучить « Пісня про рушник» («Рідна мати моя»)

Рідна мати моя, ти ночей недоспала

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Учитель. Кожен гурт приготував свої малюнки-загадки, які потрібно відгадати .

Хлопчик виходить до дошки і показує малюнок, на якому зображенодитячу руку і серце.

Значення: у дитини заболить пальчик, а у матері – серце.

Дівчинка показує малюнок, на якому – жіночі руки.

Значення: Підняли мене з колиски ніжні руки мами, берегли від горя-лиха днями і ночами. Лагідна колискова, проспівана над засинаючою дитиною, ставала їй міцним оберегом на важких життєвих дорогах.

Дівчинка і мама

- Заспівай мені, мамо, мою дитячу, мою колискову-барвінкову, в яку

переливається твоя любов, в якій веселкою виграє лагідний світ з

пухнастими працьовитими котиками, турботливими гулями, ніжними сон- дрімотами.

- Заспіваю тобі, доню моя, як бувало, колись над колискою,

Будеш слухати, слухати ти і стояти в замрії берізкою.

Виконання пісні

Ой ти, котик, коточок

Ой ти, котик, коточок,

Виїв бабин медочок.

Та й сховався в куточок,

Тільки видно хвосточок

Та лапки шматочок.

Ой піди ж ти, кицю

- Ой піди ж ти, кицю,

Піди по водицю,

Не впади в криницю.

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю.

Пішов котик рятувати -

Уже киці не видати;

Витяг кицю за вухо

Та положив на сухо :

- Лежи ж, кицю, тута,

А я знайду прута!-

Іще прута не знайшов,

А вже киці не знайшов,

Ой ну, люлі-люлі.

Хлопчики.

1. Лиш спиналися на ноги, ми вчилися у неї, «сивої ластівки», «горлиці», «журавки», «сивого сонечка» жити й любити увесь світ.

2. Коли не вмів ще й букваря читати, ходив, як кажуть, пішки під столом, Любить людей мене навчила мати, і рідну землю, щоб там не було.

3 Добро, випромінюване її очима, здатне допомогти у виборі життєвого шляху, перебороти гірку кривду.

4. А ми часто забуваємо сказати їй слова вдячності та підтримки.
Вчитель.

Уявіть, що ви прийшли додому, а мама сумна, у неї поганий настрій. Які слова скажете ви, щоб утішити її, що зробите, щоб допомогти у повсякденній праці. Діти говорять лагідні слова .

Скринька лагідних слів для моєї матусі

Не сумуй, моя рідненька.
Посміхнись, ти така гарна.
Я тебе так люблю. Що мені зробити, щоб в
тебе поліпшився настрій?
Ніжно обійму і скажу: "Ти в мене така
чарівна, мила".
Твої руки теплі, легкі, наче весняне сонечко.
Ти в мене така лагідна, як сонячний зайчик.
Твоє серце добре й ніжне, ніколи і нікого
воно не скривдить.
Руки твої – золоті.
Мамо, в тебе такі гарні ніжки.
А очі твої – наче волошки в житі, ніби
хмаринки в небі.
Твої пальчики такі рухливі, пухкенькі.
Ти в мене розумна, вродлива і ще зовсім
молода.
Моя матуся Світланка світла, як світлинка.

14. В мене є матуся, руки працьовиті;

Лагідна й ласкава, краща всіх на світі.

15.Я скажу їй коротко: «Моя мамо, ти-золотко»

Учитель.

Вдома ви написали есе на тему "Як я допомагаю своїй матусі"

Моя допомога матусі

Звучать уривки

Моя мама повертається з роботи і думає: "Так хочеться почитати, але треба ще в хаті поприбирати." Прийде вона і аж охне від
здивування : килим блищить, як новенький, пилу ніде немає, скрізь пахне хвоєю. А мама скаже мені : "Це як у казці! Чарівник ти мій."
Я мию посуд так, щобу ньому аж сонечко відбивалося.
Коли мами немає вдома, ми з татом готуємо вечерю. Я вже вмію варити суп.
Я завжди поливаю квіти, мию підлогу, натираю її так, що вона аж сяє.
Сьогодні я наварю вареників із сиром – її улюблену страву.
Коли моя матуся попросить що-небудь зробити, то я ніколи і ні в чомуне відмовляю, завжди роблю те, що вона скаже.

7.Я допомагаю саджати на городі моркву, помідори, буряки, картоплю, а потім полю.

8.Мене мама навчила доїти корову, і тепер це я роблю майже кожного

вечора.

9. Кожного дня, вранці і ввечері, даю їсти козі, напоюю її, вичищаю і цим дуже допомагаю своїй мамі.

10. Я часто сиджу із своїм маленьким братиком, співаю йому пісеньки, розповідаю казки.

11.Вранці упорядковую ліжко, а ввечері перу брудний одяг, щоб мамі менше було роботи.

12.Моє сімейне доручення – годувати та напувати телятко.

13.Стану дорослою, буду працювати і отримувати зарплату, купуватиму їй найдорожчі і найсмачніші цукерки, бо моя мама дуже любить

солодке. А зараз я для неї часто варю цукерки із молока та цукру. 14.Кожного тижня я підмітаю подвір’я, роблю генеральне прибирання в

кімнатах, в кухні, а також перу свій одяг.

15.Моя матуся працює в школі, в неї дуже відповідальна, почесна та

цікава робота. Мій обов'язок, як чоловіка, допомогти їй по

господарству. Іще ми з братом знаємо, коли допоможемо мамі, то в

неї залишиться вільний час для того, щоб з нами пограти в якусь

цікаву гру.

16.Моя мама – найкраща в світі людина. Добра, ніжна, лагідна жінка.

Саме вона, навчаючи мене, показала, як стати гарною господинею в

домі. І я намагаюся такою бути.

Учитель Видно, що всі ви любите своїх матусь, допомагаєте їм і зовсім не так, як це робив Вітько-бідак із вірша А.Костецького «Домашній твір»

Інсценізація вірша

А.Костецький "Домашній твір»

Автор. Вітько-бідак страждає так, аж здригує ногами!

Він – за столом, він пише твір: "Я помагаю мамі".

Старанно олівець гризе та супить брови грізно,

Але нічого – хоч умри! – до голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама. Мама.«Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками».

Син. «Ідея!»

Автор. Вигукнув синок, а мамі.

Син. «Ну й морока! Сама іди! Я твір пишу – роблю важкі

уроки.»

Автор. І мама вийшла. А Вітько швиденько пише в

зошит.

Син(пише). "Я в магазин завжди ходжу, коли мене

попросять."

Автор. Хвилин за десять мама знов з'являється у дверях. Мама.«Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю».

Син. «Сама начисть!»

Автор. Кричить Вітько та так, що ледь не лопне.

Син. «Я твір пишу! Я – зайнятий! Сама вари картоплю!»

Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає :

Син(пише)"Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок»

Автор. Радіє син.

Син. «Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!»

Автор. І геть не думає про те, що він радіє марно.

Учитель. Серед дівчаток та хлопчиків є художники. Вони позмагаються, малюючи улюблені квіти своїх матусь.

Проведемо невеличку анкету, яка розкаже про ваше ставлення до матусь.

1. Назвіть день народження своєї мами.

2.Чи знаєте, які речі потрібні їй сьогодні?

3.Оглядаючи кімнату «маминими очима» , ви ...(поправляєте

ліжко, підмітаєте підлогу, витираєте пил...)

4.Чи ділитесь з мамою ласощами, коли вас пригощають?

Учитель. А тепер відгадаємо загадки

1. Який струмочок повсякчас співає ніжно біля нас?(Мамин голос)

2. Яке колосся золоте вниз вершечками росте? (Мамині руки)

З. Які дві зірки знаєш ти, завжди нам сяють з висоти? (Мамині очі)

4. А що широке, як земля, та не займа чужі поля? (Мамина душа)

Учитель. Приготували ви і прислів’я про маму. Послухаємо. Учні розповідають.

1 . Нема того краму, щоб купити маму.
2. Матері ні купити, ні заслужити.

3. Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде та скоро розтане.

4. Добре й неньці, як дитина в славі.

5. Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

6. Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

7. Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

8. Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати

дитині.

9. На сонці добре сидіти, а біля матері добре жити.

10.На сонці – тепло, а біля матері – добре.

11 .Дитина плаче, а матері боляче.

12.У дитини заболить пальчик, а у матері – серце.

13.У кого є ненька, в того і голівка гладенька.

14.Мене мама весь вік дурила, казала: «Битиму», та не била.

Вчитель. Відгадаємо, про кого йде мова у вірші Марійки Підгірянки.

Хто тебе так щиро любить, і вбирає, і голубить, і кладе у постіль спати?

Мати.

Хто стеріг тебе від злого, відмовляв собі усього, щоб тобі віддати?

Мати.

Хто тебе узяв за руку і до школи на науку вів, щоб розуму навчати?

Мати.

Учнівські виступи:

1. Нема в світі всім вам признаюся, кращої матусі, як моя матуся.

2. Навчала мати мене, свою дочку: «Тримай хатинку, як у віночку, та

рушничок чистенький на кілочку».

З. Я на матір дивилася та працювати в неї вчилася.

Як в хаті прибирати, білизну чистенько прати.

4. Ранесенько з сонцем вставати, їсти в печі готувати.

Пічку квітом прикрашати, білити і пташок малювати. 5. Як стіл скатертиною вкривати та їсти на нім подавати.

Завжди відерця повні тримати та рушничок біленький подавати.

6. Навчала мене мати старість поважати та мудрість і знання старанно

переймати.

7. Я свою матусю щиро так кохаю, що і розказати не вмію, не знаю.

8. Коли я хворенька, прийде моя ненька. Тільки раз погляне, мені легше

стане.

9. Над матері в світі немає опіки. Материне серце – то найкращі ліки.

Про це нам розкаже і народна легенда.

Материнське серце

Був у матері єдиний син – добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний.

Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай пересилилася. Але й це не заспокоїло жорстоку невістку. Каже вона чоловікові: "Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні". Не здригнулася душа сина: так зачарувала врода дружини. Каже він матері: "Наказала мені дружина вбити вас, мамо. А не послухаю – піде від мене". 3аплакала мати й відповідає :"Ну що ж, синку, роби так, як велить серце."

Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: "Синочку, мій рідний, тобі боляче? 3ірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське. Потім у вогонь покладеш". 3аридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що найсвятіша любов – материнська.

Учнівські виступи

1.Милі наші бабусі, матусі !Ми вам шану складаєм і признатися мусим, що без Вас нас немає.

2. Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували і безмежно любили, від біди захищали.

3. 3а ворота вийде, стане край дороги. А в косах мелькають сивини тривоги.

Вчитель. Подивіться інсценізацію вірша Г. Вієру «Мамо, чому?»

Г. Вієру "Мамо, чому?"

Син. Чом у тебе в косі ясна

Забіліла раптом сивина?

Мати. Од любові, од тривог, надій:

Ти ж один у мене, сину мій.

Син. А в бабусі голова біліш-

То ж мене бабуся любить більш?

Мати. В неї діти - доньки і

сини-

Додають, сердешній, сивини.

Учнівські виступи: учні зачитують власні вірші

Учень. Тож сьогодні ми хочемо Вам спасибі сказати за недоспані ночі, за тривоги багаті.

За твою науку, моя ти матусю, я сьогодні низько тобі вклонюся. Низький уклін Вам, наші милі, рідні, дорогі!

Спасибі, матінко, тобі

Спасибі, матінко, тобі,

Що ти дала життя мені,

Ночами ти недосипала,

Мене, малютку, колисала,

Пестила, ніжно обіймала,

Всьому навчила ти мене,

Я це ніколи не забуду,

Тебе любити завжди буду.

А щира доброта твоя

В моєму серці залягла,

Я перед Богом помолюся,

Хай він тебе оберігає,

У дім лиш щастя посилає,

Дарує довгії літа,

Щоб ти щасливою була,

Бо в світі ти в мене одна,

Моя ти люба й дорога!

Не хочу бачити ніколи

Заплаканих очей твоїх,

Я хочу бачити в них радість,

А вогник щастя – на лиці.

Мамі

Мама! Скільки ніжності, теплоти і любові в цім слові,

Ти – той спів, що співають пташки у діброві,

Ти – сама доброта, натхнення життя і любові,

Тож бажаю тобі, моя рідна, щасливої долі!

Навесні подарую тобі я рожеві тюльпани,

Влітку – сонце в долонях й пташок щебетання,

Восени принесу тобі в кошику яблук червоних,

Взимку - ніжність й тепло свого серця віддам.

Хочу бачить тебе я завжди молодою,

Щоб вмивалась ти вранці росою,

Щоби смутку ніколи не знала,

Тільки радість і усмішку мала.

Буду завжди тебе цінувати,

Все найкраще тобі дарувати,

Буду міцно тебе обіймати,

Адже я твоя донька, а ти – моя мати.

Хочу з святом тебе привітати,

Миру, злагоди, долі тобі побажати,

Будь здорова, моя ти рідненька,

Живи довго – предовго, моя рідна ненько!

Рідній матусі

Мамо, моя люба, мила,

Усім серцем я до тебе лину,

Сонце, квіти – все тобі дарую,

Піснею тебе я зачарую.

Признаюся я тобі в любові,

Уклонюся до самого долу,

Поцілую твої сиві скроні,

Зорі принесу тобі в долоні.

Будь щаслива, ти моя рідненька,

Живи вічно, моя люба ненько,

Буду я тебе завжди любити,

Лагідно з тобою говорити.

Може, буду я від тебе далеченько,

Буду думати про тебе, моя ненько,

А приїду – притулюсь до тебе-

Кращого для мене і не треба.

Цвіт калини я зберу в пучечок

І поставлю на столі у глечик.

Так радій же ти, моя нене,

Обійми мене й сядь коло мене.

Рідній матусі

Підніметься променисте сонце,

Позолоту кине у віконце,

Приголублю я свою матусю,

Привітаю з святом, пригорнуся.

Подарую рано – вранці мамі

Ніжний, весняний букет духмяний.

Ти візьми мій подарунок, мамо, -

Квіти, заколисані вітрами.

Хочу побажати тобі, мамо,

Світлу, ніжну, ромашкову долю,

Негаразди дім твій хай обходять

А щасливі дні завжди приходять.

Мам, ти плачеш?
Ні, не плачу, моя рідна доню,

Це не сльози – це лиш дві росини,

Йди до мене, ти моя перлино.

Пригорну тебе я до свого серденька-

Будь щаслива, ти моя маленька.

Ніжно тебе любить

Твоя рідна ненька.

Мамо, матусю!

Мамо, матусю,

До тебе я лину, горнуся,

У будь – яку хвилину й час

Згадую про тебе повсякчас.

З тобою добре, і душа радіє,

То так мені, напевно, пощастило,

Немає в світі кращої за тебе,

Бо твої очі – то безкрає небо.

І усмішка приємна, як завжди,

Не гасне з уст твоїх хай довгі роки,

Чарівний погляд – вічная краса,

Дякую, мамо, що ти така.

Любов, і ніжність, і безмежний світ

В сім’ї панують з року в рік.

Нехай всі мами на Землі

Дарують дітям тепло, як ти мені.

Вчитель. Слово надається людині з великої літери – вашій матусі

Мати . Мудрі люди говорять «Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти».Тому давайте будемо жити так, щоб не було соромно нам за ваші лихі вчинки, щоб не виривалися стогони, сльози та прокльони з наших грудей, як ото розповідається у легенді «Як мати стала зозулею».

Розповідає.

Як мати стала зозулею

Були собі чоловік та жінка, і мали вони четверо дітей.

Жили вони з рибальства. Жінка сама ловила рибу і году-

вала дітей. Та якось вона застудилася і злягла хвора.

Лежить у постелі, дітей нема чим годувати. Вже в

неї пересохло в горлі, мовила тихо:

- Діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, аби

підвестися, а пити хочеться.

- Нема в хаті води, - одказують діти.

- Візьміть відерце,- каже мати, - ідіть до річки та й наберіть.

Озвався старший хлопець:

- Я не маю чобіт, нехай іде менший. Просить мати меншого сина:

- Піди, Івасику, принеси мені водички.

- Я не маю в що одягнутися,- одказує той. Так ніхто й не

приніс матері води. Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір’ям.

А найменший хлопчик саме вбіг до хати; бачить - мати

вже стала зозулею, став кричати до братів і сестрички:

- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти від нас. Скоренько біжимо по воду для неї.

Схопили діти хто що: горнятко, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать:

-Мамцю, мамцю, пий воду!

Та вона вже обросла пір’ям, стала зозулею, відлітає від

хати:

-Ку-ку, ку-ку. Пізно, діти, пізно. Ку-ку, ку-ку. А малі за нею

бігли, бігли, збиваючи ноги до крові. І досі в лісі,

на полях стелиться мох з червоними краплинами:

то, кажуть ті краплини крові, що з ніг тоді стікали дитячих.

Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає

зозулею.

Учнівські виступи:

Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за рідну матір, і молитва наша праведна, як і любов.

1. Сили небесні, дайте матусі сили і здоров’я, радості та удачі.

2. Сонце ясне, обцілуй уста і щічки матусі, обігрій теплом і змахни непрохану сльозу.

3. Блідолиций місяце, прихили сон до неньки. Хай відпочинуть у неї роботящі руки.

4. 3оре ясна, освіти життя моєї матусі. Хай не тривожать її серце буденні турботи.

Молитва дитини за матір

Господи Ісусе Христе, що пригортав малих дітей до Свого серця, знаю я, що Ти вислухаєш і мою щиру молитву. Я не благаю Тебе, Христе Благий, ні за що більше, тільки за свою рідну матір. Зішли їй, Преблагий Господи, здоров'я й силу, щоб вона могла так далі працювати для мене й опікуватися мною, як і дотепер. Дай мені, Ісусе Христе, щоб я виріс моїй любій матері на втіху. Це буде моїм найбільшим щастям. А я буду славити Тебе вічно. Амінь.

Учениця читає складений нею лист до матусі

Лист найдорожчій людині у світі

Доброго ранку, ріднесенька. Як почуваєшся? Чи все добре? Сьогодні я наважилася розповісти тобі те, чого раніше не говорила. Прикро, що часу назад не повернеш…

Прошу, рідна, пробачення за твої недоспані ночі, сльози, тривоги, смуток, біль, за те, що не завжди усвідомлювала, який безмежно дорогий я маю скарб. Ти, напевно, запитаєш про те, що сталося, яка причина мого одкровення. Мамо, я тебе дуже люблю! Я просто виросла! Тільки зараз в усій повноті розумію значення твоїх повчань…

Ти, матусенько, завжди була прикладом для наслідування. А пам’ятаєш, як я, маленька, хотіла бути схожою на тебе, взувала твої черевички, капелюшок, прикраси, окуляри, і хоча це виглядало досить кумедно, я вірила, що стану такою ж , як і ти, матінко, красивою, привітною, такою ж доброю. Ти будеш сміятися, але я до цих пір інколи таке роблю.

Що б я не накоїла, ти завжди вміла знайти слова, які змусили б мене задуматися над своїми вчинками. Знаю, що ти, моя ненько, бажаєш найкращого для мене, і тому відчуваю до тебе безмежну вдячність і любов. Мамо, без тебе я загубилася б у цьому світі...

Твої слова, твої поради допомагають знайти в житті правильні рішення. Спасибі тобі, що поруч зі мною. Давно зрозуміла: коли я бачу тебе, коли я вдома з тобою – тоді я найщасливіша людина у всесвіті і хочу на весь світ сказати:

У мене є матуся,

Прийду до неї, пригорнуся,

Відчую ласку і любов,

Відвертість радісних розмов,

Вона ж для мене найдорожча в світі,

ЇЇ любов палає в буйнім цвіті.

Ти перша, нене, хто відчуває, коли мені сумно й боляче. Байдуже, на вулиці дощ, снігопад чи злива або ураган, я знаю, що можу завжди розраховувати на тебе. І це найкраще відчуття! Спасибі тобі за це!

Твій розум вражає мене. Яке запитання я б не поставила, ти завжди знайдеш на нього відповідь. Вірю: моя матінка знає все. «Мати – Бог в очах дитини», - сказав Чак Полонік, так говорю і я. Матусенько, безмежно люблю тебе.

Ти – мій найкращий друг, тому я, твоя донька, - найщасливіша дівчинка. Ділитися з тобою найсокровеннішим – справжнісінька радість. Вибач, що інколи сперечаюся з тобою. Але, попри все, ми з тобою - найдорожчі одне одному. Поряд з тобою вмить забуваю всі негаразди і насолоджуюся життям.

Дай, Боже, мені стати такою ж, як ти, моя рідна нене! Хочу, щоб ти була завжди зі мною!

Учитель. Хай вічно зоріє над усіма символ материнської любові – добрі й щасливі очі її.