Урок української літератури.
Конспект уроку розробила Оксенюк Л.В., вчитель вищої категорії
Тема. М.Вороний «Євшан-зілля». Історична основа поеми. Зміст, головна думка.
Мета навчальна: стисло ознайомити учнів із життєвим шляхом М. Вороного, опрацювати зміст твору «Євшан-зілля», визначити його головну думку; співвіднести давно минулі події, описані в поемі, з сучасністю;
розвивальна: розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; робити висновки та узагальнення; вміння виразно і вдумливо читати твір;
виховна: формувати світогляд учнів; виховувати почуття поваги до творчості М. Вороного, пошану до рідного народу, країни,толерантне ставлення до людей іншої національності.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, збірки творів М.Вороного.
Епіграф:
Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!
М. Вороний
Перебіг уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Бесіда
• Чому ми повинні вивчати історію рідного краю?
• Які твори на історичну тему вам відомі з 5-го класу?
• Якими історичними особами пишається наш народ? Чим саме вони заслуговують на увагу і пам’ять?
• Чим пояснити те, що Україна протягом історії боролася із загарбниками, які намагалися заполонити її?
• Дайте визначення легенді та літопису як літературним жанрам. Як ці жанри можуть бути пов’язані між собою?
(Легенда – переказ про якісь події чи людей, але оповитий казковістю, фантастикою.
Літопис – найдавніший вид прози, розташовані в хронологічному порядку коротенькі замітки й детальні оповідання.)
• Чи правильне твердження, що народ — творець історії? Власні думки обґрунтуйте.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Розповідь учнів про Миколу Вороного.
2. Життєва доля М. Вороного (матеріал для вчителя)
Микола Кіндратович Вороний
(1871–1938)
Життя кожної людини по-своєму особливе. Воно нагадує сплетіння червоної і чорної ниток – радість переплітається з горем. Що ж особливого було в житті Миколи Вороного?
Народився він на Кіровоградщині в ремісничій сім’ї , тобто в сім’ї робітника. Через півроку батьки переїхали на Слобожанщину, і дитячі та юнацькі роки Миколи пройшли в , селі Гончарівці та Холодній Горі, що недалеко від Харкова. У родині Вороних звучало українське слово, шанувалися і звичаї, лунала українська народна пісня.
Ще навчаючись в ремісничому училищі, Микола Кіндратович почав писати вірші. Та, на жаль, погляди , які виражав молодий поет, не відповідали тодішній ідеології, тож і почалися нелегкі шукання хлопця. Навчався в реальному училищі в Ростові, мріяв про вищу освіту, та шляхи до навчання в Росії для нього були закриті. Тому їде до Австрії, навчається у Віденському університеті, потім у Львівському. Саме у Львові доля звела його з відомим українським поетом Іваном Франком.
Перший друкований твір поета з’явився у 1893 році «Не журись, дівчино».
У 1911 році друкується збірка його творів «Ліричні поезії, згодом, у 1913 р. – «В сяйві мрій». А в 1917 вийшла друком поема «Євшан-зілля», яка була створена на основі літописного оповідання .
Та, на жаль, над головою Миколи Вороного, як і над багатьма іншими працівниками культури, збиралися грозові хмари. Був арештований, перебував у таборах, а в 1938 році Миколу Вороного було розстріляно. На твори його після того на довгий час було накладено заборону.
3. Історія написання «Євшан-зілля».
Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатіївського літопису.
Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха.
4. Теорія літератури.
• Ліро-епічний твір — твір, що поєднує в собі ознаки лірики й епосу. Такі твори мають розгорнутий сюжет (від епосу), написані у формі віршів, з великою кількістю виражених почуттів (від лірики): дума, поема, байка, балада.
• Поема — ліро-епічний оповідний твір, у якому змальовується характер, визначні події в житті людей; зображення подій супроводжується авторськими ліричними відступами і роздумами; великий віршований твір з оповідним чи ліричним сюжетом.
5. Народознавча довідка.
Євшан-зілля – різновид полину, що росте в південних степах, має сильний і водночас приємний аромат.
6. Слово вчителя.
Любов до рідної землі – найпотаємніше почуття людини. І ким би вона не була, багачем чи жебраком, ученим чи хліборобом, - і якою б вона не була – дорослою чи малою, рідна домівка кличе до себе, надзвичайною силою притягує, манить спогадами, тривожно сниться довгими зимовими ночами, відгукується в серці маминою піснею, навіює духмяні запахи квітів дитинства – матіоли й чорнобривців.
Почуття любові до Батьківщини ще більше загострюється, коли знаходишся далеко від неї під час відрядження, подорожі, й переходить у тяжку тугу, коли довгий час доводиться жити на чужині, або стає одвічною ностальгією, коли на Батьківщину вороття нема.
7. Робота з підручником.
Читання слів Я. Бабича та О. Довженка ( с. 36 ).
8. Створення асоціативного ряду до слова «Батьківщина».
Метод «Мозковий штурм».
Б - батьки, будинок…
А - аромати, асоціації…
Т - тепло, турбота, тато…
Ь - хата, родина…
К - краса, калина…
І - пам’ять, природа…
В - вірність, вічність…
Щ – щирість, щастя…
И - стежина, любов…
Н - надія, ніжність…
А - бабуся …
9. Виразне читання поеми. Словникова робота.
євшан-зілля – різновид полину,
ясир – люди, які взяті в полон, та награбовані речі
почет - пошана;
розкоші – багатство;
гудець – співець і музикант;
земля руська - у цьому тексті: землю українську;
Перун – бог грому;
твар –обличчя
зілля-приворот – чарівне зілля;
10. Визначення теми та головної думки твору.
Тема: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина, який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля.
Ідея: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.
11. Бесіда за питаннями.
• За що ми любимо рідний край?
• Про які часи говориться у поемі? Доведіть це, посилаючись на текст твору.
• Як малий половчанин потрапив до князя Володимира? (узятий у полон під час походу)
• Як жилося хлопчикові у князя? ( добре)
• Що свідчить про ставлення князя до хлопця?
• Чому хлопець забув рідний край? Чи можна його за це осудити?
• Опишіть внутрішній стан половецького хана під час втрати сина. (страждав у самоті)
Зажурився, засмутився...
Вдень не їсть, а серед ночі
Плаче, бідний, та зітхає,
Сну не знають його очі)
• Прокоментуйте, як зрозуміти наступні слова з твору: «...мов кров’ю з його (хана) серця слово точиться по слову...
• Кого хан послав на пошуки сина? (гудця)
• Як поставився хлопчик до слів посланця від батька-хана? (лишився байдужим)
• Які пісні співав посланець юнакові? (бойові, звитяжні, колискові)
• Що побачив юнак під впливом пахощів євшан-зілля? (рідний степ, батька)
•Яке почуття “стисло горло ,сперло груди” юнакові - половчанину (почуття волі).
• Що зробив юнак під впливом спогадів? ( вирушив додому).
•До кого автор звертається із заключним словом? (до українців).
• Чого вчить нас цей твір?
12. Слово вчителя.
Дитинство кожної людини асоціюється із якимись ароматами, з якими вона стикалась свого часу. Так і у нашого ліричного героя дух широкого , безкрайого степу повернув юнака в дитинство, коли він був ще зовсім маленьким, бігав по ньому, а євшан-зілля наповнювало цей степ терпким , солодким, духмяним ароматом свободи. І гаряча половецька кров зажадала свободи, свого степу, батьківщини, просторів, волі, що манить, п’янить, дарує щастя.
13. Гра «Знайди слово».
Але спів цей ніжний, любий,
Ані перший, сильний…
Не вразив…серце, -
Він сидить німий , …
Довідка: дужий, юнацьке, байдужий.
14. Спостереження за мовою твору. Художні засоби.
Епітети :слова гучні і мальовничі; пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій; кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля;
Метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш
Порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів;
Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?
Синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш.
V. Підсумок уроку.
1. Розгадайте кросворд.
1. Євшан-зілля є символом пробудження історичної….(пам`яті)
2. Прізвище автора «Євшан-зілля»?(Вороний)
3. Твір має ознаки ліричного й… епічного твору.
4. Князя, у якого перебував хлопець, звали (Володимир).
5. Своїм твором автор звертається до… українців.
6. До якого жанру відноситься цей твір? (поема).
2. Гра «Хто найуважніший?»
а) хто у творі одночасно названий і соколом, і вовком, і чарівником?(гудець)
в) що нагадувало страшну хуртовину, «страшні Перуна громи»?(пісня гудця)
б )кого половецький юнак назвав коханою?(волю)
VІ. Домашнє завдання.
Розповідь про письменника. Матеріал з теорії літератури.
Відповіді на запитання підручника.Твір – мініатюра «Рідний край для мене…»