Урок "Мацуо Басьо. Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми та широта художнього змісту хайку"
Познайомити здобувачів освіти з особливостями японської культури та поезії на прикладі творчості Мацуо Басьо; розглянути з учнями поняття про хайку як різновид японської поезіїі; розвивати догічне та асоціативне мислення
Тема. Мацуо Басьо. Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Зображення станів природи.
Мета. Розповісти учням про своєрідність японської культури, творчість Баско, дати визначення поняття «хоку» та його жанрових ознак; дати короткі відомості про життя і творчість Мацуо Басьо; розвивати навички виразного читання, усного малювання та асоціативного мислення; формувати вміння цілісного аналізу тексту; навчати учнів розкривати головну ідею твору; виховувати повагу й інтерес до самобутньої культури Японії, почуття дружби й краси, спостережливість, вдумливість.
Очікувані результати: учні будуть вміти розповідати факти біографії поета; читати й аналізувати хоку; висловлювати свої враження про них.
Основні поняття: хоку, епітет, метафора.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань і розвитку на їхній основі умінь та навичок.
Методи: розповідь, бесіда, пояснення, малюнки, таблиці, робота з книгою, спостереження.
Обладнання: портрет Мацуо Басьо, підручники, малюнки учнів, карта світу.
Хід уроку
Вдивляйтесь у звичне – і побачите несподіване,
Вдивляйтесь у негарне – і побачите красиве,
Вдивляйтесь у просте – побачите складне.
Вдивляйтесь у частинки – і побачите ціле.
І. Організаційний момент
- Охайьо годзимас!
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Слово вчителя.
- Діти, чи знаєте ви японську казку про зайця і черепаху?
Усім нам відома казка про зайця і черепаху, які вирішили позмагатися: хто швидше подолає відстань і прибіжить до фінішу. Самовпевнений заєць вирішив подрімати під кущем, поки доповзе повільна черепаха, та й проспав усе. А працьовита та наполеглива черепаха виграла змагання. Цю казку японські матері неодноразово розповідають маленьким японцям. «Праця – основа основ», - учить мама-японка дитину з раннього віку.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
- Як ви зрозуміли, сьогодні ми помандруємо у далеку, дивовижну Японія – Країну Сонця, що сходить. Країну, яка подарувала світові неперевершеного майстра хоку Мацуо Басьо. Щоб краще зрозуміти, про що пише поет, варто пізнати світ, у якому він жив і творив.
Отож, хто такі японці? Що це за країна?
(Японія розташована на островах (їх біля 4-х тисяч) у Тихому океані. Найбільшими є острови: Хонсю, Хоккайдо, Косю, Сікоку. Три четверті території займають гори. Найвищою точкою Японії є гора Фудзіяма, її шанують як національну святиню. Японські острови високосейсмічений район; щороку тут реєструють близько півтори тисячі землетрусів, на узбережжі вони нерідко супроводжуються великими хвилями цунамі. Японія - високорозвинена країна, за повоєнні роки вона досягла феноменальних результатів в економіці та соціальному розвитку. Це країна найновіших технологій та електронних винаходів. Усім нам відомі фірми «Соні», «Панасонік», «Тойота» та інші.
ІV. Робота над темою уроку.
Випереджувальне завдання (учні розповідають)
Слово вчителя про Японію, японські символи, звичаї та традиції.
- Входячи в дім, ми, українці, знімаємо шапки, японці – взуття, ми коли беремось за будь-яку справу то кожен сам за себе, а – японці твердо стоять на колективній. Українська мати лякає дитя: «З дому більше не вийдеш», а японська застерігає: «Дивись, у дім більше не зайдеш». Пропоную спробувати себе у ролі японців.
У мене на столі є японські прапорці, кандзаші-шпильки, квіти хризантем та журавлі. Кожен із цих японських символів щось означає. Оберіть предмети, які вам до душі.
Учні розповідають легенди та цікаві факти про Японію.
Легенда про хризантему
Жив у давнину китайський цар. Він був дуже жорстокий і жадібний. Якось він дізнався, що у далекій країні на острові в океані є чудодійна золота квітка, яка приносить щастя. Цар викликав 100 дівчат і юнаків і наказав дістатися далекої країни, привезти квітку щастя. Дівчата гірко плакали, збираючись у путь. Та нічого робити. Скорилися юнаки та дівчата долі й вирушили в дорогу. Коли вони припливли у незнану країну, то виявилося, що квітка ця – хризантема. А країна дуже сподобалася молодим. Вони вирішили не повертатися до злого царя. Залишилися юнаки та дівчата на новій землі, стали жити щасливо. А квітку, що принесла їм щастя, шанують і досі.
Прапор Японії
Японці з давніх-давен називають свою країну Ніхон. Ця назва складається з двох ієрогліфічних знаків, перший з яких означає «сонце», а другий – «основа». Звідси й походить назва Японія – Країна Сонця, що сходить. Червоне сонячне коло на японському прапорі та біла кругла шістнадцятипелюсткова хризантема (національна квітка японців) на державному гербі також символізують сонце, що сходить.
Кандзаші – прикраси для волосся
Національним одягом японців є кімоно. Проте це не лише вбрання, а й стиль життя. Дуже простий за кроєм і складний, щоб одягнути і носити, одяг. На його пошиття потрібно 9 м шовку. Кімоно носять без прикрас. Але в японців є свої цяцьки. І, до речі, досить дорогі. Їх носять не на шиї чи руках, а як пояс-обі, із зображенням різних орнаментів та шпильки-кандзаші, що вплітають у волосся. Висячі хана-кандзаші із штучних квітів, зроблені з шовку, дорожчі за саме кімоно.
Дуже цікавими в Японії є традиційне милування: у квітні – цвітом сакури (ханамі), у жовтні – хризантемами, у листопаді – червоним листям клена (момідзімі).
Орігамі – це традиційне японське мистецтво рукоділля: з квадратного аркуша паперу шляхом простого складання виробляють фігурки різних тварин та всілякі предмети. Наші майстри за певним алгоритмом робити зроблять чудового паперового журавля.
Не менш цікавим є традиційне для японців мистецтво створення художніх композицій, пов’язане з їхньою релігією, світоглядом, - ікебана. Для її виготовлення японці віддають перевагу бамбуку, гілочкам сосни, сакури та сливи. «Ставте квіти так, як ви знайшли їх у полі», - радять японці.
- Робота з епіграфом.
Учитель. Японці в малому – в одній квітці, листочку, метелику – з дитинства вчаться бачити красу великого. Вони кажуть:
Вдивляйтесь у звичне – і побачите несподіване,
Вдивляйтесь у негарне – і побачите красиве,
Вдивляйтесь у просте – побачите складне.
Вдивляйтесь у частинки – і побачите ціле. (слайд)
V. Пояснення нового навчального (під музику)
Займіть зручне положення… Розслабте обличчя, шию, плечі, руки, тіло, ноги... Уявіть ваш улюблений куточок природи, де ви відчуваєте себе спокійними, де ви щасливі. Уявіть кольори, які вас оточують… Уявіть рухи і звуки вашого місця спокою… Будьте щирі із собою.
Перенесіться уявою до давнього буддійського храму, оточеного віковими деревами, що знаходиться далеко від міста, від людського шуму... Чи затишно вам тут? Прислухайтесь до себе… Стоїть жарке літо, яскраве сонце світить на повну силу… Уявіть невеликий ставок при цьому храмі: яка від нього випромінюється свіжість, чистота, спокій…
І от при сходженні присмерку виходить буддійський відлюдник, який тільки що відірвався від своїх священних книжок, і підходить задумливими кроками до цього ставка. Навколо тиша… Така тиша, що чутно навіть, як стрибнула у воду жабка...
Відчуйте, як у цьому сплеску води поєднуються елементи вічного і миттєвого. Вічний старий ставок, який увібрав у себе мудрість віків… Скільки монахів він бачив!.. Безліч разів віддзеркалював небо!.. Усвідомити вічність ставка допомагає одна мить – стрибок жаби. Ви почули легкий сплеск води... Це момент осяяння, осягнення істини... Мить цього сплеску підкреслює вічну тишу…
Старий ставок.
Стрибнула у воду жаба.
Сплеск в тиші. (слайд)
Станьте єдиним з тим, що ви відчули… Відчуйте радість буття вашого істинного «Я»… Це і є момент хайку. Не потрібно багато слів, щоб заглянути у внутрішнє життя речей. Бути єдиним «з усім» – це коли, розглядаючи одну річ, разом з нею розглядаєш усі речі. Одна квітка є весна, падаюче листя вміщує в себе всю осінь, кожну осінь, вічну осінь; одне почуття – то є вся людина… Коли ми схоплюємо невисловлену сутність усіх цих речей – це означає жити більш насиченим життям.
Розплющіть очі
Знов поверніться до старого ставка. Подивіться, у ньому ростуть квіти – водяні лотоси. Розгляньте уважно ці квіти – символи чистоти, повноти життя, родючості, духовності. Якого вони кольору?.. Спробуйте вловити тонкий аромат лотосу… Відчуйте, як ви сповнюєтесь гармонією, здоров’ям, силою… Виділіть одну з цих квіток лотосу, яка найбільше привернула вашу увагу. Подивіться, яка вона гарна! Відчуйте, як лотос взаємодіє з вами.
Запишіть оті відчуття, яку ви відчули при спогляданні лотоса чи ставка із квітами. Спробуйте розкрити в собі здатність побачити вічність у чашці квітки…
- Самостійна робота учнів (2-3 хв.) музика японська
Кожна людина здатна відчувати по своєму природу, відчуття народів різних націй, відрізняються одна від одного, бо їм властиві певні особливості. Ваші роботи відрізняються одна від одного. Отож, ми сьогодні попрацюємо над особливостями поетики ліричних мініатюр – хайку, які розробив Мацуо Басьо - великий японський майстер хайку, який жив у XVII столітті.
- Робота з дошкою (відкриваю дошку)
Вони для вас нічого не значать, які мають певне значення
«сабі» – витончена простота,
«вабі» – сум самотності,
«сіорі» – гармонія з природою,
«карумі» – легкість,
«хосомі» – глибина проникнення,
«юген» – сокровенний смисл,
«моно-но-аваре» – чарівність речей,
«макото» – істинність та щирість ліричного переживання.
Отож, діти, повне злиття окремої людини з природою, навколишнім світом. Як назвемо? А щоб зрозуміти краще, що означає ці вислови. Ми подивимося на світ природи очима Мацуо Басьо і зрозуміємо , що світ природи і світ людини це однакові поняття. (тотожні)
Світ природи = світ людини
- Розповідь про Мацуо Басьо
- Робота з підручником
(Діти читають + випереджувальне завдання, доповнюють)
Вершиною функціонування жанру хайку в світі вважається творчість Мацуо Басьо (1644-1694), який заснував цілу естетичную школу японської поетики. Його справжнє ім’я – Дзінсітіро. Народився в замковому місті Уено провінції Іга (в центрі острова Хонсю), в сім’ї небагатого освіченого самурая Мацуо Йодзаемона. У будинку майбутнього поета панували повага до класичної літератури, філософії, каліграфії. Сам Басьо з дитинства товаришував з сином князя – великого шанувальника поезії; читав йому свої ранні вірші. Як і перед будь-яким молодим японцем у ті часи, перед Дзінсітіро постав вибір: піти служити до свого феодала або стати монахом. Басьо вирішив прийняти постриг.
Деякий час він жив у передмісті Едо в хатині, подарованій йому одним із учнів. Біля неї поет посадив саджанці бананової пальми, від якої пішла назва житла поета – «Бананова хатина», а згодом і його літературний псевдонім – Басьо: «Той, що живе у Банановій хатині», або просто «Бананове дерево». Поет і справді відчував особливу духовну спорідненість з банановим деревом, яке, подібне до нього самого, було крихким, самотнім, беззахисним, згиналося під протиріччями життя.
Під час пожежі в Едо згорів банановий будиночок. Так Басьо почав вести мандрівний спосіб життя, багато подорожував зі своїми учнями, як його улюблений поет Сайгьо, знайшовши натхнення у спілкуванні з природою.
Хайку Басьо – це поезія чистоти і гармонії. Як майстер він визначив найвищі критерії досконалості в японській поезії. Басьо створив власну літературну школу, що зробила переворот в японській поезії: «стиль Басьо» панував майже 200 років.
У власній творчості Басьо прагнув органічно поєднати шанобливе ставлення до традицій і пошук нового, високу духовність і здатність радіти дрібницям земного життя.
Творчий доробок майстра складається приблизно з тисячі тривіршів, кількох подорожніх щоденників, коментарів до поетичних антологій, листів до друзів і учнів, а також кількох сотень строф, написаних під час складання так званих «ренку» – колективних поем.
По мірі того як росла слава Басьо, до нього почали стікатися поети з різних кутків Японії. До кінця життя у нього була величезна кількість учнів (близько двох тисяч!). Створення хайку Басьо розглядав як здійснення подвигу і вимагав від учнів вкладати в свій твір усю силу душі. Майстер Басьо був прогресивним вчителем: він вважав, що учень не повинен сліпо наслідувати вчителя, і заохочував тих, хто приходив до нього, до пошуків власного шляху, власного поетичного почерку. Учнями Басьо були Кьорай, Рансецу, Іссьо, Кікаку, Тійо.
Тривалі мандри виснажували фізичні сили майстра хайку, також на його здоров’ї позначалося перевантаження від занять. Незадовго до смерті він сказав: «Кожен із віршів, що їх я склав за все життя, був написаний як передсмертний вірш». Помер поет в Осака, оточений учнями. Лірика Басьо мала величезний вплив на весь подальший розвиток поезії жанру хайку. Українською мовою ряд віршів Басьо переклали Г. Турков, М. Федоришин, І. Бондаренко, М. Лукаш.
- Літературознавча довідка
Хайку (хоку) – неримований трирядний вірш, що містить сімнадцять складів (зазвичай вони поділяються за схемою: 5 складів у першому рядку, сім – у другому, пять – у третьому). У хайку кількома виразними штрихами створено містку замальову повсякденного життя.
Хайк має певний філософський підтекс. (сенс життя)
Що таке підтекс? (робота із літературознавчим словником)
- Робота з підручником.
- Читання статті підручника (ст. 193) Як побудовано хайку.
6. Запитання до учнів
- Що є складовою хайку?
- Що таке сезонні слова?
- Які слова та словосполученя використовують японські поети, щоб зобразити літо?
- Що таке принцип сабі?
Розроблений Басьо поетичний жанр хайку ще за життя поета знайшов надзвичайну популярність: у Японії тривірші складали навіть селяни, організовувалися клуби любителів хайку, влаштовувались змагання хайкуїстів. У XX ст. захоплення хайку вийшло за межі Японії. Поети з різних країн світу беруть участь у щорічних конкурсах на створення найкращого тривірша.
Хайку – чудова поетична форма, яку можна і потрібно засвоїти. Сьогодні ми перевтілимось на учнів японського майстра Мацуо Басьо: будемо засвоювати філософію хайку, секрети майстерності цього жанру, відкриємо правила написання поетичних мініатюр. І до кінця уроку створимо з вами спільний проект – збірку хайку нашого класу.
Отже, як говорив великий Басьо: «Хайку, і жодних інших думок!»
7.Ідейно-художній аналіз хайку (у підручнику)
Хайк «Метелик літає»
- Про що цей вірш (про метелика, який літає ополудні, про самотню людину)
- Яка художня деталь допомогла це зрозуміти (одна-однісінька тінь на …)
- Який настрій цього хайку (тепла, ніжності і смутку)
- Які художні засоби присутні (епітет…)
Хайк «Квітучі сливи»
- Як ви розумієте зміст цього хайку? (Надія на майбутнє, вічність кохання, продовження роду людського)
- Яке символічне значення образів, які присутні у цьому хайку? ( слива – зародок, зерно, насінина, що дає початок життю; верба – символ дівчини, жінки, матері)
- Чи завжди люди памятають
7. Прийом «Сад розгалужених хайку».
(Робота в парах).
- Шановні учні мистецтва хайку! Уявіть, що ви зібралися в затишному квітучому саду, де на вас сходить натхнення. Перед вами однаковий напрям руху – заданий рядок хайку. Та, починаючи свій рух цією заданою стежкою-рядком, далі ваші шляхи розгалужуються в індивідуальних напрямках.
Придумайте продовження хайку за першим рядком:
«Весна уже настала!..»;
«До нас прийде літо…»;
«Золота осінь…»
« В очікуванні зими…»
Термін виконання завдання – 3 хвилини.
Зачитування учнями хайку, створених у парах.
(Можливі варіанти хайку:
«Весна уже настала!» –
Прошепотів мені на вухо вітер.
Рожеві бруньки сакури.
«До нас прийде літо…»;
«Золота осінь…»
«В очікуванні зими…»
Завдання «Створюємо хайку разом».
(Робота в групах.)
Учитель. За предметами, які ви обрали на початку уроку, об’єднайтесь у групи. Отож у нас утворилися 3 групи. Де всіх вас об’єднує любов до поетичного слова.
Мабуть, ви читали про національні риси характеру японців – ввічливість, якій варто позаздрити нам, українця, доброзичливість, бажання дарувати подарунки. Учасники кожної із груп отримують від мене не просто подарунки, а подарунки із завданнями. До речі, японці вручають і приймають подарунки обома руками – це знак поваги. Подарунок має бути обгорнутий і упакований у паперовий пакет «цуцумі». Смисл упаковки в тому, щоб уберегти подарунок від пилу та зла навколишнього світу. Червона стрічка, якою перев’язаний пакунок, символізує радість, приємну подію, чорна ж служить для виявлення смутку, як і в українців.
Розгорніть свої подарунки із завданнями. Обережно з обгорткою! Японці вважають її частиною подарунка! Вона, може, ще стане у пригоді!
Образ – білий аркуш паперу.
Філософська тема – «життя-смерть»
Сформулюємо рядок-картину:
- Що ми бачимо?
- Цей аркуш живий чи мертвий?
- Що відбудеться, коли ми почнемо писати на ньому?
- Сформулюйте несподіване закінчення хайку.
Термін виконання завдання – 2 хвилини. Творчі звіти груп.
(Можливі варіанти хайку:
Переді мною на столі
Білий аркуш паперу.
Не буду заважати йому жити ...
Чистий аркуш паперу
Мовчить про головне.
Зараз вдихну в нього життя.)
- Чи з’явилося у вас бажання після прочитання хайку іншими групами змінити що-небудь у своїх?
- Що б ви хотіли змінити?
- Тоді приступайте до роботи.
(Учні в групах редагують свої хайку і повторно читають їх класу.)
- Що змінилося у ваших хайку?
Валеохвилинка. Вправа для очей.
Давайте трохи відпочинемо і знімемо напругу очей, адже попереду нас ще чекає цікаве завдання. Закрийте, будь ласка, очі. Уявіть по черзі кольори веселки якомога виразніше, яскравіше ... Тепер можна відкривати очі. Дякую!
- Гра «Поетичне лото».
Учитель. Особливість японської культури – це її прагнення до гармонії з природою. Головними темами японської літератури є природа та людина в природі, ставлення до природи, нерозривна єдність природи і людини.
Мацуо Манефуса, Тосей, Сенсей, Мацуо Басьо – це одна і та сама людина, один із найяскравіших представників японської літератури, неперевершений майстер трирядкового вірша – хоку. Він говорив своєму учневі, що «хоку не можна складати з «різних шматків». Його треба кувати, як золото». І справді, кожен вірш японського поета – це гармонійне ціле, всі елементи якого підпорядковані одному завданню: якнайповніше висловити поетичну думку. Щоб краще пізнати світ хоку, я пропоную пограти у «Поетичне лото». Огляньте картки для гри. Я читатиму початок хоку Мацуо Басьо, а вам слід відшукати на картках закінчення – третій рядок. Підказками стануть малюнки до хоку та ваші виконані завдання у малих групах.
ХОКУ МАЦУО БАСЬО
(для гри «Поетичне лото»)
|
Засохли квіти. |
Вище від жайворонка |
Під час квітування сакур |
|
Рік закінчився, а мандри – ні; |
І зимування – свято, |
На всохлу гілку - |
|
Під час літніх злив |
Метелик літає. |
Тиша, мир і лад. |
|
Холодна вода! |
Старий ставок! |
Але ж зараз хто-небудь |
|
Зачепилась за бік - |
Хризантеми розцвіли! |
Видиться мені: |
|
|
Мудрий павук |
|
VІ. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу
Учитель. Хто такий Мацуо Басьо, якими звичаями та традиціями славиться країна-батьківщина цього поета, ми, я впевнена, уже знаємо. Знаєте, що таке хоку.
- А яке б трактування придумали ви?
- Уявіть себе математиками і запишіть формулу хоку (5-7-5).
VІІ. Підбиття підсумків уроку
- Мікрофон
- Що для себе взяли із сьогоднішнього уроку?
- Визначте основні теми поезій Мацуо Басьо, з якими ви познайомилися на уроці?
- Як назвем нашу збірку хайку?
Слово вчителя. Своїм учням Басьо-сенсей заповідав не думати про перемоги на поетичних турнірах, а самовдосконалюватися, звільняти серце від суєтного, прагнути стати поетом неземним, поетом, який ось-ось доторкнеться до істини, а істини не збагнеш, коли не подолаєш себе. Я ж бажаю вам у житті її пізнати.
VІІІ. Домашнє завдання
Як немає українця, який не знає напам‘ять бодай кількох рядків із творів Тараса Шевченка, так і немає японця, який би не знав напам‘ять хоча б кілька хоку Басьо. Отож, вашим домашнім завдання буде вивчити 2-3 хоку напам‘ять. Творчо обдаровані учні нехай напишуть свої хоку.
ІX. Мотивація та виставлення оцінок
Завдання «Створюймо хайку разом»
Образ – білий аркуш паперу.
Філософська тема – «життя-смерть»
Сформулюємо рядок-картину:
- Що ми бачимо?
- Цей аркуш живий чи мертвий?
- Що відбудеться, коли ми почнемо писати на ньому?
- Сформулюйте несподіване закінчення хайку.
Завдання «Створюймо хайку разом»
Образ – білий аркуш паперу.
Філософська тема – «життя-смерть»
Сформулюємо рядок-картину:
- Що ми бачимо?
- Цей аркуш живий чи мертвий?
- Що відбудеться, коли ми почнемо писати на ньому?
- Сформулюйте несподіване закінчення хайку.
Завдання «Створюймо хайку разом»
Образ – білий аркуш паперу.
Філософська тема – «життя-смерть»
Сформулюємо рядок-картину:
- Що ми бачимо?
- Цей аркуш живий чи мертвий?
- Що відбудеться, коли ми почнемо писати на ньому?
- Сформулюйте несподіване закінчення хайку.
Придумайте продовження хайку
за першим рядком:
«Весна уже настала!..»
Придумайте продовження хайку
за першим рядком:
«До нас прийде літо…»
Придумайте продовження хайку
за першим рядком:
«Золота осінь…»
Придумайте продовження хайку
за першим рядком:
«В очікуванні зими…»
Повідомлення про Японію
Японія розташована на островах (їх біля 4-х тисяч) у Тихому океані. Найбільшими є острови: Хонсю, Хоккайдо, Косю, Сікоку. Три четверті території займають гори. Найвищою точкою Японії є гора Фудзіяма, її шанують як національну святиню. Японські острови високосейсмічений район; щороку тут реєструють близько півтори тисячі землетрусів, на узбережжі вони нерідко супроводжуються великими хвилями цунамі. Японія - високорозвинена країна, за повоєнні роки вона досягла феноменальних результатів в економіці та соціальному розвитку. Це країна найновіших технологій та електронних винаходів. Усім нам відомі фірми «Соні», «Панасонік», «Тойота» та інші.
Японська культура
- орігамі (Традиційне японське мистецтво: з квадратного аркуша паперу шляхом складання виходять різні фігурки та предмети).
- ікебани (Прикладне мистецтво комбінування квітів та гілок у вазі. Ці композиції не продаються і не даруються, вони виготовляються для себе, для своєї родини).
- бонсай (Вирощування карликових дерев у горщиках, які обмежують їх ріст).
- чайної царемонії (Мистецтво приготування чайного напою в присутності гостей).
- боротьби сумо (Борці, що відрізняються могутньою статурою, їх вага більше 130 кілограм).
А ще Японія - це країна яскравих свят.
Гора Фудзіяма
Існує легенда, що національна святиня японців - гора Фудзіяма має неабияку силу. Вона допомагає тим, що приходять до неї з добрими помислами. І взагалі на тих, хто побачив Фудзі, вона справляє незабутнє враження. Вона височить на 3776 км. над рівнем моря, 10 місяців на рік укрита снігом, а форма її наскільки досконала, що якщо збоку на неї дивитись, то це майже правильний конус.
«Сабі» – витончена простота.
«Вабі» – сум самотності.
«Сіорі» – гармонія з
природою.
«Карумі» – легкість.
«Хосомі» – глибина
проникнення.
«Юген» – сокровенний смисл.
«Моно-но-аваре» – чарівність
речей.
«Макото» – істинність та
щирість
ліричного
переживання.
Світ природи =
світ людини
Хайку (хоку) – неримований трирядний вірш, що містить сімнадцять складів (зазвичай вони поділяються за схемою: п’ять складів у першому рядку, сім – у другому, п’ять – у третьому). У хайку кількома виразними штрихами створено містку замальову повсякденного життя.
Вдивляйтесь у звичне –
і побачите несподіване,
Вдивляйтесь у негарне –
і побачите красиве,
Вдивляйтесь у просте –
побачите складне.
Вдивляйтесь у частинки –
і побачите ціле.
Мацуо Басьо
Вершиною функціонування жанру хайку в світі вважається творчість Мацуо Басьо (1644-1694), який заснував цілу естетичную школу японської поетики. Його справжнє ім’я – Дзінсітіро. Народився в замковому місті Уено провінції Іга (в центрі острова Хонсю), в сім’ї небагатого освіченого самурая Мацуо Йодзаемона. У будинку майбутнього поета панували повага до класичної літератури, філософії, каліграфії. Сам Басьо з дитинства товаришував з сином князя – великого шанувальника поезії; читав йому свої ранні вірші. Як і перед будь-яким молодим японцем у ті часи, перед Дзінсітіро постав вибір: піти служити до свого феодала або стати монахом. Басьо вирішив прийняти постриг.
Деякий час він жив у передмісті Едо в хатині, подарованій йому одним із учнів. Біля неї поет посадив саджанці бананової пальми, від якої пішла назва житла поета – «Бананова хатина», а згодом і його літературний псевдонім – Басьо: «Той, що живе у Банановій хатині», або просто «Бананове дерево». Поет і справді відчував особливу духовну спорідненість з банановим деревом, яке, подібне до нього самого, було крихким, самотнім, беззахисним, згиналося під протиріччями життя.
Під час пожежі в Едо згорів банановий будиночок. Так Басьо почав вести мандрівний спосіб життя, багато подорожував зі своїми учнями, як його улюблений поет Сайгьо, знайшовши натхнення у спілкуванні з природою.
Хайку Басьо – це поезія чистоти і гармонії. Як майстер він визначив найвищі критерії досконалості в японській поезії. Басьо створив власну літературну школу, що зробила переворот в японській поезії: «стиль Басьо» панував майже 200 років.
У власній творчості Басьо прагнув органічно поєднати шанобливе ставлення до традицій і пошук нового, високу духовність і здатність радіти дрібницям земного життя.
Творчий доробок майстра складається приблизно з тисячі тривіршів, кількох подорожніх щоденників, коментарів до поетичних антологій, листів до друзів і учнів, а також кількох сотень строф, написаних під час складання так званих «ренку» – колективних поем.
По мірі того як росла слава Басьо, до нього почали стікатися поети з різних кутків Японії. До кінця життя у нього була величезна кількість учнів (близько двох тисяч!). Створення хайку Басьо розглядав як здійснення подвигу і вимагав від учнів вкладати в свій твір усю силу душі. Майстер Басьо був прогресивним вчителем: він вважав, що учень не повинен сліпо наслідувати вчителя, і заохочував тих, хто приходив до нього, до пошуків власного шляху, власного поетичного почерку. Учнями Басьо були Кьорай, Рансецу, Іссьо, Кікаку, Тійо.
Тривалі мандри виснажували фізичні сили майстра хайку, також на його здоров’ї позначалося перевантаження від занять. Незадовго до смерті він сказав: «Кожен із віршів, що їх я склав за все життя, був написаний як передсмертний вірш». Помер поет в Осака, оточений учнями. Лірика Басьо мала величезний вплив на весь подальший розвиток поезії жанру хайку. Українською мовою ряд віршів Басьо переклали Г. Турков, М. Федоришин, І. Бондаренко, М. Лукаш.
Легенда про хризантему
Жив у давнину китайський цар. Він був дуже жорстокий і жадібний. Якось він дізнався, що у далекій країні на острові в океані є чудодійна золота квітка, яка приносить щастя. Цар викликав 100 дівчат і юнаків і наказав дістатися далекої країни, привезти квітку щастя. Дівчата гірко плакали, збираючись у путь. Та нічого робити. Скорилися юнаки та дівчата долі й вирушили в дорогу. Коли вони припливли у незнану країну, то виявилося, що квітка ця – хризантема. А країна дуже сподобалася молодим. Вони вирішили не повертатися до злого царя. Залишилися юнаки та дівчата на новій землі, стали жити щасливо. А квітку, що принесла їм щастя, шанують і досі.
Прапор Японії
Японці з давніх-давен називають свою країну Ніхон. Ця назва складається з двох ієрогліфічних знаків, перший з яких означає «сонце», а другий – «основа». Звідси й походить назва Японія – Країна Сонця, що сходить. Червоне сонячне коло на японському прапорі та біла кругла шістнадцятипелюсткова хризантема (національна квітка японців) на державному гербі також символізують сонце, що сходить.
Кандзаші – прикраси для волосся
Національним одягом японців є кімоно. Проте це не лише вбрання, а й стиль життя. Дуже простий за кроєм і складний, щоб одягнути і носити, одяг. На його пошиття потрібно 9 м шовку. Кімоно носять без прикрас. Але в японців є свої цяцьки. І, до речі, досить дорогі. Їх носять не на шиї чи руках, а як пояс-обі, із зображенням різних орнаментів та шпильки-кандзаші, що вплітають у волосся. Висячі хана-кандзаші із штучних квітів, зроблені з шовку, дорожчі за саме кімоно.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку