26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Урок " Малі тіла Сонячної системи"+ SMARTпрезентація

Про матеріал

Конспект уроку з астрономії " Малі тіла Сонячної системи" + презентація створена в програмі SMART Notebook 17.1. SMART презентація доступна за посиланням https://drive.google.com/open?id=1GTG40qbiRewZXydvg0gz4ImNq9S2CR5Q

Перегляд файлу

Чернігівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №21, Просяник І.А.

 

 

Дата_____________________________Клас________________________________

 

Малі тіла Сонячної системи

Мета уроку: розглянути малі тіла Сонячної системи: астероїди, боліди і метеорити, комети і метеори і пояснити їх будову; дати їм характеристику; розвивати уяву і творче мислення; формувати науковий світогляд, інтерес до вивчення астрономії.

Обладнання: розробка уроку в програмі SMART Notebook 17.1,

                                Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Тест по темі : Планети

.1.  З поверхні якої планети земної групи ніколи не можна побачити Сонце?

А. З Меркурія. Б. З Венери. В. Із Землі. Г. З Марса.

2. Які планети обертаються навколо осі у протилежному порівнянні з Землею напрямку?

А. Венера, Юпітер. Б. Усі планети-гіганти. В. Юпітер, Сатурн. Г. Уран, Венера.

3. На якій з цих планет спостерігається найбільша тривалість дня?

А. На Венері. Б. На Марсі. В. На Юпітері. Г. На Урані.

4. Одиним з найяскравіших об'єктів на земному небі після Сонця і Місяця є…

А. Марс, Б. Меркурій, В. Венера, Г. Юпітер

5. Яку частину поверхні Місяця видно із Землі ?

А. із Землі видно всю поверхню Місяця;

Б. із Землі видно біля 60 % поверхні Місяця;

В. із Землі видно лише третину поверхні Місяця.

Г. із Землі видно біля 50 % поверхні Місяця

6. Які планети належать до земної групи?

А. до земної групи належать Юпітер, Сатурн, Нептун, Плутон;

Б. до земної групи належать Земля, Венера, Місяць, Марс, Меркурій;

В. до земної групи належать Меркурій, Венера, Земля та Марс.

Г. . до земної групи належать Меркурій, Земля, Марс

7 . Вкажіть найбільшу планету Сонячної системи.

А. Юпітер; Б. Сатурн; В. Уран;Г. Нептун

8. Каллісто, Ганімед, Іо та Європа – це найбільші супутники

А. Юпітера; Б. Сатурна; В. Нептуна. Г.Урана

9. Чим відрізняється відкриття планети Нептун порівняно з відкриттям інших планет?

А. Нептун було відкрито завдяки астрономічним спостереженням;

Б. Нептун відкрили до відкриття інших планет-гігантів;

В. Нептун був відкритий спочатку теоретично (через розрахунки), а вже згодом — спостереженнями.

Г. Нептун було відкрито випадково.

10. Що являють собою кільця Сатурна?        

А. кільця є однорідними суцільними утвореннями;

Б. кільця складаються з газу;

В. кільця складаються з окремих частинок водяного крихкого снігу.

Г. кільця складаються з пилу.

11. Що являє собою Велика Червона Пляма на Юпітері?

А. тверде високогірне утворення;

Б. кольорове море;

В. велика низовина;

Г. потужний антициклон, зумовлений різною швидкістю руху атмосферних мас.

12. Які планети в Сонячній системі обертаються «лежачі на боку»?

А. Уран Б. Сатурн В. Нептун Г.Марс.

Карточки для заповнення

 

 

Клас

 

 

Прізвище

 

Дата

 

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Г

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Пояснення нового матеріалу. Оголошення теми і мети уроку.

Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.

У Сонячній системі, окрім Сонця і восьми великих планет, є так звані малі тіла. Це малі планети або астероїди, комети, метеорні тіла або метеороїди і міжпланетний пил. У наш час доводиться говорити і про космічне сміття - сукупність штучних об'єктів та їхніх фрагментів у космосі, які не функціонують, але здатні пошкодити або навіть зруйнувати штучний супутник чи міжпланетні станції.

Правило Тіциуса — Боді (відоме також як закон Боді) емпірична формула, яка приблизно описує відстані між планетами Сонячної системи і Сонцем (середні радіуси орбіт). Правило було запропоноване Й. Д. Тіциусом в 1766 ріку і здобуло популярність завдяки роботам Й. Е. Боде в 1772 році.

Астеро́їд, або мала́ плане́та — тверде небесне тіло діаметром від 1 до 1000 км, що рухається по орбіті в Сонячній системі

Астероїди вважають залишками протопланетного диска, що залишилися після формування Сонячної системи. Загальна їх кількість — більше 575 тис., а їх загальну масу оцінюють у 4,2 × 1021 кг, що становить менше одного відсотка маси Землі. Орбіти більшості відомих астероїдів розташовані між орбітами Марса й Юпітера (так званий головний пояс астероїдів).

Найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ерос, Амур, Гідальго, Ікар.

Розмір є одним із основних параметрів, за якими класифікують астероїди. Можна вважати, що всі астероїди, розміром понад 100 км, вже відкрито. Наразі відомо 26 астероїдів діаметром понад 200 км

Чинна класифікація визначає астероїдами об'єкти з діаметром понад 50 м, відрізняючи їх від метеороїдів, які теж подібні до уламків скелі, але менші за розміром. Класифікація спирається на міркування, що в результаті входження до атмосфери Землі астероїди можуть уціліти й досягти її поверхні незруйнованими, у той час як метеори, здебільшого, згорають в атмосфері повністю.

На початку астероїдам давали імена героїв римської та грецької міфології, пізніше відкривачі отримали право називати їх як завгодно, наприклад — своїм ім'ям. Спочатку астероїдам давали переважно жіночі імена, чоловічі імена отримували тільки ті астероїди, які мають незвичайні орбіти (наприклад, Ікар, який наближається до Сонця ближче Меркурія). Пізніше й цього правила перестали дотримуватися.

Перший астероїд Цереру (тепер це карликова планета) виявив італієць Джузеппе Піацці

Наступні три астероїди Паллада (1802, Г. Ольберс), Юнона (1804, К. Гардінг) і Веста (1807, Г. Ольберс) було виявлено протягом декількох наступних років

Група Аму́ра (також аму́ри, аму́рці) — група астероїдів із відстанями у перигелії 1,017 < Q < 1,3 а.о., одна з груп навколоземних астероїдів. Назва походить від назви одного з її представників — 1221 Амура.

Орбіти цих астероїдів лежать зовні за орбітою Землі і вони можуть лише наближатися до нашої планети, але не перетинають її орбіту. Проте завдяки збуренням деякі з них можуть перейти до групи Аполлона — астероїдів, що перетинають орбіту Землі.

Відомо понад 2000 астероїдів групи Амура, з них майже 200 мають постійний номер, а понад 60 - власну назву.

Амури, як і інші навколоземні астероїди, невеликі за розмірами. Найбільший серед них, 1036 Ганімед, має діаметр 38 км.

Гру́па Аполло́на (або аполлонці) — найчисельніша група навколоземних астероїдів, що отримала назву від першого відкритого її представника — астероїда 1862 Аполлон. Разом із групами Амура та Атона належить до родини навколоземних астероїдів. Станом на 25 травня 2014 відомо 5 965 аполонців, що становить 54.3% від усіх навколоземних астероїдів

Атонці — група навколоземних астероїдів, велика піввісь орбіти яких (a) менша за астрономічну одиницю, а відстань від Сонця у афелії (Q) — більша за 0,938 а.о. Астероїди цієї групи здебільшого перетинають земну орбіту поблизу своїх афеліїв.
За станом на 1 серпня 2010 року виявлено 579 астероїдів цієї групи[2]. Найбільший серед них — 2100 Ра-Шалом — має діаметр близько 2,3 км

1709 Украї́на (1709 Ukraina, 1925 QA) — астероїд головного поясу астероїдів, відкритий 16 серпня 1925 року Григорієм Шайном в Сімеїзькій обсерваторії. Названий на честь України.

Карликові планети

Питання  класифікації виникло 2005 року, коли астроном Майк Браун (англ. Mike Brown) разом із колегами відкрили у поясі Койпера об'єкт 2003 UB313, за розмірами більший Плутона. Якщо Плутон вважати планетою, то нове небесне тіло також мало отримати такий статус. Проте це викликало заперечення деяких астрономів, адже кількість планет у такому випадку мала значно збільшитися. Для вирішення питання Міжнародним астрономічним союзом було утворено окремий «Комітет визначення планети». Після вивчення питання та обговорення комітет запропонував визначення, згідно з яким планетою слід вважати небесне тіло, що обертається навколо Сонця та під дією власного тяжіння набуло гідростатично рівноважної (тобто, близької до кулястої) форми. Його було подано на затвердження генеральної асамблеї МАС 16 серпня 2006 року[3][4]. Відповідно до цього визначення кількість планет сонячної системи мала збільшитися до дванадцяти.

Однак учасники асамблеї відхилили таку пропозицію. Дискусія тривала ще шість днів і нарешті 24 серпня було ухвалено остаточне рішення, згідно з яким об'єкт Сонячної системи має задовольняти трьом умовам, аби називатися планетою[2][5]:

  1. Він має обертатися навколо Сонця.
  2. Він має бути досить масивним, щоб набути сферичної форми під дією власних гравітаційних сил.
  3. На своїй орбіті він має бути гравітаційною домінантою і поряд з ним не має бути інших тіл порівнянного розміру, крім його власних супутників або тіл, що перебувають під його гравітаційним впливом.

Плутон не задовольняє третій умові, оскільки його маса становить лише 7% від маси всіх об'єктів на його орбіті. Тому рішенням МАС Плутон втратив статус планети і  його (разом із Церерою, Еридою, Макемаке та Хаумеа) було виділено до окремої категорії карликових планет.На статус карликової планети також претендують такі транснептунові об'єкти: Квавар, Іксіон, Седна, Орк, Варуна.

Три великі об'єкти поясу астероїдів (Веста, Паллада, Гігея) можуть бути віднесені до карликових планет, якщо виявиться що їхня форма визначається внутрішньою гідростатичною рівновагою.

Термін «карликова планета» слід відрізняти від поняття «Мала планета», як іноді називають астероїди. Офіційно термін «мала планета» більше не використовується, залишаючись даниною історії.

ІV. Підсумок

V. Домашнє завдання

docx
До підручника
Астрономія (рівень стандарту) 11 клас (Головко М.В., Коваль В.С., Крячко І.П.)
Додано
15 липня 2018
Переглядів
558
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку