Урок "Методика проведення диспуту з теми "Гендерна рівність: минуле та сучасніть"

Міністерство освіти і науки України

Придніпровський державний металургійний коледж

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика проведення диспуту з теми:

«Гендерна рівність: минуле та сучасність»

 

 

 

 

 

                                                                                                

 

 

 

м. Кам'янське

2020

Укладач: Крамарєв С.Ф., викладач вищої категорії, викладач суспільних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація: методична розробка присвячена проблемі гендерної рівності. Це виховний захід у формі диспуту, в ході якого було зосереджено увагу на  ролі української жінки за часів козацтва, проаналізовано процес формування та становлення феміністського руху в США та окремих країнах Західної Європи. Учасники диспуту також торкнулись гендерних проблем сучасного українського суспільства.

ЗМІСТ

Стор.

Вступ   --------------------------------------------------------------------------------------  4

 

Розділ 1 Проблема гендерної рівності у минулі століття   ----------------------- 5

 

Розділ 2 Гендерний розвиток у сучасному українському

суспільстві   -------------------------------------------------------------------------------  8

 

Висновки   -------------------------------------------------------------------------------- 10

 

Бібліографічний опис ---------------------------------------------------------  11

 

Додаток А Прояви гендерної дискримінації жінок   ---------------------------   12   

Додаток Б Основні прояви гендерної дискримінації чоловіків---------------   13  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

ВСТУП

     Проблема гендерної рівності є актуальною протягом багатьох століть існування людства.

     Гендерна рівність – це рівні права та можливості для жінок та чоловіків у суспільстві, рівні умови для реалізації прав людини, участі в національному, політичному, економічному, соціальному та культурному житті, отриманні рівних винагород за результатами рівної праці.

    Зазначена вище проблема є дуже різноплановою. Тому в рамках даної методичної розробки розглянуто лише деякі аспекти гендерної рівності. Зокрема, в даній розробці приділено увагу ролі жінки у козацьку добу в Україні, а також зосереджено увагу на формуванні та становленні феміністського руху в США та деяких країнах Західної Європи.

     Особливої уваги приділено проблемі рівності статей у сучасному українському суспільстві.

     Диспут з теми: « Гендерна рівність: минуле та сучасність» було проведено  за участю представників декількох груп здобувачів  освіти третього курсу. Чому саме диспут? Тому що, як відомо, у суперечці народжується істина. І хоча, безумовно, розв’язати дану проблему в рамках заходу не вдалося, безумовна користь від заходу була . Здобувачі освіти виявили розуміння даної проблеми, висловили свої думки та запропонували власні ідеї стосовно вирішення гендерної проблеми у сучасній Україні. Важливо, що у заході приймали участь як юнаки, так і дівчата. Було використано слайди, деякі здобувачі освіти виступали з повідомленнями.

 

 

 

 

 

 

5

РОЗДІЛ 1 Проблема гендерної рівності у минулі століття

     Викладач:

     І чоловік, і жінка беруть участь у розвитку суспільства. Важко переоцінити їх внесок у культуру, виховання, освіту. Тому жінки та чоловіки повинні приймати рішення і бути відповідальними за них.

     Чоловік – сильний годувальник родини, тяжіє до лідерства і влади; жінка – слабка, емоційна, ніжна і сором’язлива – такі основні гендерні стереотипи. А чи так це було завжди? Про роль української жінки у козацьку добу нам розповість наш перший доповідач.

     І доповідач:

Надзвичайною була роль української жінки у козацьку добу. В ті часи жінка вважалася рівною з чоловіком навіть юридично. Вона мала право виступати на рівних з чоловіком у суді, сама обирала нареченого та мала юридичне право на розлучення.

     Жінки брали участь у різних сферах життя України, виступали діячками на полі просвітянському, громадському, навіть державному.

     У відповідальний момент українки виявили себе і як військові організатори. Зокрема, волинська княгиня Софія Ружинська на чолі військового загону , що нараховував 6 тисяч чоловік піхоти і кінноти, приступом здобула замок князів Корецьких у місті Черемош.

     Під час оборони міста-фортеці Буші (тепер село у Вінницькій області) у листопаді 1654 р. Олена Зависна підпалила пороховий льох, що вів до фортеці. Від вибуху загинуло багато поляків і вона сама, але місто-фортецю захопити не вдалося. До речі, участь жінок у військових діях разом з чоловіками і керівництво чоловічими підрозділами була звичайним явищем для тогочасного українського суспільства і не викликала бурхливої реакції з боку чоловіків. Такі жінки як Василина Ружинська, княгиня Катерина Скорутинська уклали ряд важливих угод державного характеру, які були дуже важливими на той час.

6

     ІІ доповідач:

     Але у глобальному масштабі така ситуація була виключенням з правил. Тому поступово виник рух, який отримав назву «фемінізм».

     Масово заявляти про свої права жінки почали ще наприкінці ХІХ століття. І якщо на початку століття під фемінізмом розуміли лише притаманні жінкам якості, то вже наприкінці століття термін «фемінізм» означав боротьбу за права жінок. За час свого існування рух пережив три хвилі, а почалося все з політики. Ідеї першої хвилі зародилися в 1770-х роках, коли перша леді США Ебігейл Адамс, а за сумісництвом й полум’яний борець за права жінок, закликала чоловіка, другого президента США Джона Адамса, дозволити жінкам голосувати на виборах. Той лише посміявся над ідеями дружини, але визнав, що проблема дійсно існує і її потрібно вирішувати.

     В результаті тема виборчого рівноправ’я в США не мала вирішення півтора століття. Лише у 1920 р. через багаточисленні акції феміністок у США прийняли поправку, яка давала жінкам право голосу на виборах.

     ІІІ доповідач:

     Не залишилась осторонь і Європа, хоч там рух отримав назву «суфражизм». Передумовою до нього стало проголошення наприкінці ХVІІІ століття «Декларації прав чоловіка й громадянина», що закріпила за жінкою статус нижчої істоти. У відповідь на цей документ французька письменниця Олімпія де Гуж опублікувала свою «Декларацію прав жінки й громадянки», де вимагала надати жінкам виборче право та можливість працювати чиновниками. Однак у той час така заява вважалась надто радикальною. Пізніше Олімпію взагалі стратили.

     Сторіччя потому однією з ключових фігур суфражизму стала британська активістка Еммелін Панкхерст, яка заснувала у 1903 р. «Організацію по захисту суспільних та політичних прав жінок». Лише за рік до неї входило

 

 

 

7

5000 жінок. Результатом такої активної позиції стало те, що у 1928 р. британок зрівняли у виборчих правах з чоловіками. До речі, в Російській імперії, до складу якої входила тоді й Україна, жінкам надали виборче право у 1917 р.  

     Викладач:

     - Чому, на вашу думку, саме в цей період жінки виступають з подібними ідеями?

     Відповіді учасників. 

     Викладач:

   - Чи була рівність чоловіків та жінок за часів СРСР?

    Відповіді учасників диспуту.

    ІV доповідач:

     Розквіт жіночого рівноправ’я прийшовся на 1920-ті роки, коли Україна тільки ввійшла до складу СРСР. Ледь не першим у всій Європі СРСР закріпив політичне рівноправ’я жінок Конституцією 1918 р. Пізніше жінкам гарантували однакові права з чоловіками у трудовій, громадянській, шлюбній, освітній сферах, а також закріпили принцип рівної оплати праці. Але якщо спочатку виконання цих принципів дотримувалися, то вже до середини ХХ ст. емансипацію почали згортати – незабаром заборонили аборти, розлучення визнали небажаними, а жінок знову перестали залучати до влади.

     Унікальність радянських жінок, що працювали, полягала в їх надзвичайно високому освітньому рівні. Зокрема, згідно перепису населення 1979 р., серед працюючих жінок з вищою освітою було більше, ніж чоловіків.

     При цьому в середньому зарплатня жінок була приблизно на третину нижчою, ніж у чоловіків. Існували й обмеження на керівні посади. На початку 80-х років в лавах КПРС було близько 20 % жінок, але на керівних посадах жінок було лише 2,8 %, а в самому ЦК КПРС – ні одної. Схожа ситуація була й у виробничій сфері, в науці, медицині, освіті.

8

     Гендерні диспропорції, нездатність держави задовольнити матеріальні та духовні потреби громадян, що зростали, призвели до трансформації поняття «радянська жінка» у суспільній свідомості. Вона породжувала образи жінки, якій приходилось долати численні побутові складності, втомленої роботою та хатніми справами. 

РОЗДІЛ 2 Гендерний розвиток у сучасному українському суспільстві

     Викладач:

    - В чому, на вашу думку, виявляється гендерна дискримінація жінок?

     Відповіді учасників. ( Додаток А)

     Викладач:

    - А в чому полягає гендерна дискримінація чоловіків?

     Відповіді учасників. ( Додаток Б)

     Викладач:

   - Чи можлива рівність статей у сучасному українському суспільстві?

     Відповіді присутніх.

     Викладач:

     У 2017 р. на Всесвітньому економічному форумі у Давосі було презентовано доповідь, яка свідчить, що для того, аби повністю подолати гендерну дискримінацію, нашій планеті знадобиться ще щонайменше 100 років. Зараз найкраща ситуація з гендерною рівністю складається у Ісландії. Загальний індекс забезпечення рівності в цій країні становить 87,8 %. До першої п'ятірки входять також Норвегія, де загальний рівень забезпечення рівності склав 83%, Фінляндія (82,3%), Руанда (82,2%) і Швеція (81,6%).

     Викладач:

  - Якими ви бачите шляхи подолання гендерної нерівності?

    Відповіді студентів.

  - Чи всюди є доцільною гендерна рівність?

 

 9

     Відповіді учасників диспуту, які вважають, що гендерна рівність це не завжди добре.

     Викладач:

     Проблема гендерної рівності на сьогодні не вирішена в жодній країні світу. Але вона потребує свого розв’язання тому, що стосується різноманітних аспектів життя сучасної людини. Під час нашого сьогоднішнього заходу ми розглянули деякі сторони проблеми гендерної рівності та намітили шляхи її вирішення. Дякую за увагу учасникам та гостям заходу. До побачення!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Висновки

     Проблема гендерної рівності залишається актуальною протягом всієї історії існування людства. Вона передбачає рівні можливості  для  участі людини в національному, політичному, економічному, соціальному та культурному житті, отриманні рівних винагород за результатами рівної праці.

      В рамках даного заходу здобувачі освіти  приділили увагу ролі жінки, яку вона відігравала в Україні у добу Козаччини, а також зосередились на становленні феміністського руху в США та ряді країн Західної Європи.

     Учасники заходу в ході дискусії окреслили проблеми, пов’язані з гендерною дискримінацією як жінок, так і чоловіків у сучасній Україні.

     Важливим моментом було розуміння учасників заходу, що дана проблема є актуальною для всіх без виключення країн світу. Але за умови спільних зусиль держави та громадянського суспільства можна досягти певних успіхів у вирішенні гендерних проблем  в Україні. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

Бібліографічний опис

1. Гендер для медій: підручник із гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей / за ред. М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманової. – Вид. третє, вип.. і доп. – Київ: Критика, 2017 – 220 с.
2. Захист від гендерної дискримінації в судових рішеннях судів: звіт за результатами моніторингу / Підготовлено: Олена Уварова, Марія Ясеновська. – Харків: ФОП Бровін О. В., 2016.
3. Основи теорії гендеру: навчальний посібник. – Київ: «К. І. С.», 2004.
4. Розслідування торгівлі дітьми: навч. посіб. / кол. авт. – Київ, 2011. – 240 с.
5. Фулей Т. І. Гендерна рівність при здійсненні правосуддя / Т. І. Фулей. – Київ: Ваіте, 2016.
6. Харитонова О. В. Ключові засади гендерної політики в кримінальному праві України та основні напрями реформ щодо протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству: науково-практичний посібник / О. В. Харитонова. – Харків: ТОВ « Видавництво «Права людини», 2018. – 344 с.    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

Додаток А

Прояви гендерної дискримінації жінок

 

 

13

Додаток Б

Основні прояви гендерної дискримінації чоловіків