Урок "Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами."

Мета: розкрити образ головного героя твору Григорія Многогрішного як людини могутньої волі й незалежного духу; показати його біль, тривогу за долю України; дати оцінку виховного значення твору; розвивати критичне мислення, естетичний смак, інтерес до вітчизняної літератури; формувати навички роботи з текстом, уміння висловлювати власні думки; виховувати патріотів України, любов до рідного краю.

Обладнання: портрет І.Багряного,текст твору,мультимедійна презентація.

Тип уроку:  урок-дослідження.

ХІД УРОКУ

Ми є. Були. І будем Ми!

Й Вітчизна наша з нами.

І.Багряний  

І. Установчо-мотиваційний етап.

    1.Звернення вчителя.

Пролунав дзвінок,

Починаємо урок.

З Божої ласки,

Зі щирого вітання:

Доброго дня всім!

Поверніться один до одного,

Усміхніться,

За щасливий день вчорашній

Землі нашій усміхніться.

ІІ. Оголошення теми, мети.

      1.Вступне слово вчителя.(№1)

        І.Багряний – це людина, яку можна назвати Лицарем духу, а його роман «Тигролови» - одним із цікавіших в українській літературі. «Тигролови» - це ще одна болюча сторінка історії України, її народу, який поступово перетворювався з вільних козаків на цілі армії каторжників. «Прокладали шляхи, прокладали нову магістраль, вимощуючи її своєю розпукою, гатили собою прірви, й баюри, й провалля… А тепер ось вони стояли як на параді. Полтавці… Чернігівці… Херсонці… Кубанці… нащадки Многогрішного й нащадки того Авакума вільнодумного… Каторжники. Ті, що про них потім будуть розповідати легенди й співати… пісні».

      Основою «Тигроловів» став контраст між жахом сталінських концтаборів та привабливістю волелюбних українських поселенців, які приборкали сувору природу і взяли максимум від тих свобод, які їм надавала віддаленість від центру репресій – європейської частини СРСР.

Переживши юнацьку віру в національну революцію і чорне розчарування від грубого потоптання її ідеалів у тридцятих роках, Багряний шукав докази невмирущості свого народу, ґрунту для подальших надій на світле майбутнє. «Моделлю», «лабораторією» такого ґрунту були далекі українці – люди, які зберегли національну гідність, і загартувалися в двобої з природою та тоталітарною системою, випаливши «пережитки цивілізації»: манірність, розбещеність, лицемірство. А чи досяг письменник своєї мети – ми і з’ясуємо сьогодні на уроці.

Відкриваємо зошити, записуємо число, «класна робота».

Тема нашого уроку – «Роман І.Багряного «Тигролови» – втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний має бути Людиною».

      2.Ознайомлення з епіграфом.

    До перлин української літератури належать слова І.Багряного «Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами». І саме ці слова – епіграф нашого уроку.

       3. Метод незакінченого речення.

    Запишіть очікуванні результати. Продовжіть речення «Я хочу, буду, можу…».

Сподіваюсь, що під час роботи над темою уроку ваші надії здійсняться.(№2)

     4.Тож мета нашого уроку…(№3)

ІІІ.Актуалізація знань. (№4)

    Ми з вами на попередніх уроках говорили вже про історію написання «Тигроловів», аналізували його композиційні особливості. Але мені хочеться запитати у вас

1.Хвилинка мудрості.

 -Перегорнувши останню сторінку роману, що ви відчули? Яке загальне враження у вас склалося від прочитаного?

-Які риси цього твору ви, як читачі, помітили в першу чергу?

-До якого ж жанру належать «Тигролови»?

      2.Вікторина «Упізнай героя роману «Тигролови». (№5)

• «Високий, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набикир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться». (Гриць Сірко)

• «Чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської держави». (Майор Медвин)

• «Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидний, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах ічаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливській ніж». (Дід Сірко)(№6)

• «Їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий». (Сірківна)

• «І в ній кров бурхає так, як і в кожної тварини тут, як у пантери, чи в рисі, чи в тигра».(Наталка)

• «І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби полізти — і полізе. Їй би треба хлопцем родитись». (Наталка)

• «О, старий дідуган стільки надивився за життя, стільки думав над усім і розумів навіть, чим що дише, що міг би консультувати багатьох вчених і професорів з цих питань». (Дід Сірко)

• «Бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів». (Медведин)

• «Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На крутому лобі дві глибокі зморшки сторч між крилами брів, а в зморшках сіль від поту. Одна брова тремтить, і від того таке враження, ніби брови ті пориваються полетіти». (Григорій Многогрішний)

ІV.Пізнавально-творча діяльність учнів.

       1.Слово вчителя. (№7)

      Роман «Тигролови» - багатоплановий. І важливу роль у цьому творі виконує експозиція зі своєрідно запрограмованою ідеєю твору. Поїзд-дракон, якого веде паротяг «Йосиф Сталін» і підпихає демон «Фелікс Дзержинський», що має черево, натоптане тисячними жертвами, летить у чорну темряву, у прірву, у небуття. Що ж символізує цей дракон? (Образ дракона – це образ усієї більшовицької системи. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює приреченість народів Радянського Союзу на знищення.)

     Учитель. Але цю приреченість перекреслює одна-єдина деталь: зринає над обставленими багнетами й оповитими державною таємницею вагонами українська пісня. Вона «здіймається на крила, вилітає назовні і летить слідом, шугає крилами над спиною дракона». Мелодія стає дедалі потужнішою, кипить, вирує, і оскаженілий вартовий не в силі спинити її. Бо то голос непокореної волі, свідчення нездоланності українського духу.

Поїзд їде Забайкаллям. Професор, розважаючи пасажирів, викладав, як легенду, історичну довідку про «перших каторжників Сибіру, про перших політичних засланців, що склали тут свої голови. Їх було двоє: перший – протопоп Авакум, другий – малоросійський гетьман Дем΄ян Многогрішний. «Це вони були відкривателями і зачинателями тієї жахливої сторінки… в епопеї невимовних людських страждань на цій землі. За ними йшли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників… брязкаючи кайданами, вони вимощували кістками це гробовище, цю понуру юдаль розпачу і сліз людських».

А хто ж такий Дем΄ян Многогрішний і що спонукало автора згадати історичну постать?(№8)

2. Повідомлення дослідника-історика. Дем΄ян Гнатович Многогрішний – гетьман Лівобережної України (1668-1672).

Був людиною твердої вдачі. Непоступливий і задиристий, зумів добитися звання чернігівського полковника. Ставши спільником Дорошенка, вів неприязні дії проти Москви.

Бажаючи скінчити громадянську війну, пішов на переговори з Москвою, наполягаючи на звільненні українських земель. Дбаючи про порядок і спокій на Лівобережній Україні, гетьман поводився самовладно. Без старшинської ради проводив переговори, здійснював суд, накладав податки навіть на козаків та духовенство. Така тверда політика викликала незадоволення серед старшинської верхівки, яку він не допускав до влади.

Це були часи після громадянської війни, коли панувало безладдя та анархій, і лише сильна державна влада в особі Дем’яна Многогрішного могла повернути країні мир і добробут.

Перш ніж московський уряд вирішив, як учинити з доносами на Многогрішного, проти гетьмана було організовано змову. Зраджений, він був відправлений до Москви. Старшина від імені всього малоросійського народу просила стратити гетьмана та його брата Василя. Після довгих допитів та катувань їх вивели на страту у Москві. Однак цар прислав гінця з повідомленням, що на прохання своїх дітей смертну кару змінює на заслання у Сибір разом з родиною.

Письменник сповнений гордості за каторжанського патріарха – цей борець за вільне й достойне життя українського народу один з перших проторував шлях на Сибір для своїх онуків і правнуків.

       3.Проблемне питання: що ж указує на генетичну спорідненість Григорія Многогрішного та його далекого предка? (Уже з першого розділу роману ми довідуємося про те, що Григорій – нащадок гетьмана Многогрішного. Письменник, указуючи на генетичну спадковість головного героя, послідовно виписує його національний характер, людську гідність, мужність, рішучість. Як і його видатний історичний предок, Григорій зумів кинути виклик цілій системі з її загарбницькою політикою, ідеологія якої не змінилася з тих далеких часів.

Головному героєві судилася дорога в Забайкалля, на Сибір, туди, де свого часу побував Дем΄ян Многогрішний).

4. Слово вчителя. «Тигролови» - це роман романтичний і реалістичний, лірична розповідь про українського інтелігента-в'язня Г.Многогрішного, могутня воля і дух якого не дають зламатися під час терору сталінського тоталітарного режиму. (№9)

5. Мозковий штурм.

-Що ви дізналися з перших сторінок твору про Г.Многогрішного?

-Яких страждань зазнав інженер-авіаконструктор від Медвина, перебуваючи в ув’язненні?

-У чому полягає мужність, витримка, невимовна сила волі Григорія під час його допиту Медвиним?

-Чим налякав Многогрішний майора?

6. Інсценізація.

Учень у ролі Медвина. Упізнаєте мене? Так, я начальник етапу Медвин. Мене вчили пильнувати, полювати людей, залякувати, катувати і принижувати непокірних. У моїй практиці траплялося небагато сміливців, але був один, який примусив мене задуматися, що знищити всіх неможливо. Він утік з ешелону, випав у безвість. Я, Медвин, назвав його подумки молодим тигром з України і вперше відчув страх.

 Минуло два роки. Я отримав нове призначення і високу посаду. У розкошах «Тихоокеанського експресу номер один» прямував на нове місце призначення. Ніколи не сподівався, що доля мене зведе з ним ще раз. Я вважав його мертвим. Що я з ним робив! Мені вже не зізнання його потрібні були, я добивався, щоб він заскавчав і почав благати мене, як то роблять всі… Авжеж! Дивиться виряченими очима – і тільки. Як каменюка. Це в моєму житті виняткова епопея – слідство над цим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини.

 Тії очі з кривавими росинками на віях, вони стоятимуть переді мною вічно… Після зустрічі з ним у мене відбувся психічний струс: я п'ю вино, але раптом воно здається кров'ю, у чарці бачу очі зі сльозами. Диявол, диявол… Я його знайду (б'є кулаком по столу) і знищу, ще нікому не вдалося втекти від майора Медвина.

Учень у ролі Многогрішого (говорить з протилежного кінця класу). Ти ніколи не знищиш мене, Медвин, бо я дух, який живе в кожній вільній людині. Бо я – народ, якого чим нижче гнеш, тим у нього більше спротиву. Ти думав, відбиваючи мені печінки, ламаючи кості, розчавлюючи мою молодість у катівнях два роки, що видряпаєш з грудей серце? Мріяв у божевільні упокорити мене, примусити забути, хто я, вирвати з розумом любов до батьківщини? Але я втік із божевільні. І тоді, Медвин, я поклявся іменем матері моєї відірвати тобі голову. Ти думав, що присудивши мені 25р каторги за те, що я любив свій нещасний край, ти похоронив мене? Ти був переконаний, що стрибок із ешелону – смерть, але помилився. Ти думав, тайга – це нетрі, де панує світ хижих звірів, і випадково врятований там неминуче загине, але і тут ти прорахувався. Я знайшов у тайзі земляків, друзів і навіть кохання. Згодься, Медвин, що я переміг, не визнавши себе нулем історії, не озвірів, не перейнявся озлобленням  і ненавистю до людей, як ти, а зберіг людяність, доброту, здатність співчувати і вірити, що людина може і повинна кинути виклик цілій системі, яку ти представляєш, і вистояти. Я, Медвин, твоя заплямована людська совість, яка не дасть тобі спокою до скону. Запам’ятай, ми неминуче зустрінемося з тобою в тайзі, і я вб’ю тебе, як зло, яке ти породжуєш. Отам я тобі буду й рев, отоді я тобі й трибунал! Я присуд виконаю сам і розпишуся на снігу в цьому. А за що я тебе судитиму, ти, пес, знаєш сам.  

7. Мозковий штурм.

-Який самосуд учинив Многогрішний над Медвиним?

-Як Григорію вдалося втекти від охоронців потяга?

-Яких випробувань зазнав Многогрішний, долаючи тайгу?

-Що змусило героя бути впевненим у власному врятуванні?

-За чим шкодував герой,перебуваючи на самоті в тайзі?

-Яким чином Григорій опинився в родині Сірків?

8.Фрагмент фільму.(№10)

9. Бліц-опитування. (№11)

-Які враження охопили героя , коли він розплющив очі після тривалої втрати свідомості?

-Чим Наталка дивувала героя і вважалася йому невідступною?

-Як розвиваються протягом твору стосунки Наталки й Григорія?

10. Слово вчителя.

Порядною і глибоко моральною людиною показав себе Григорій у стосунках із Наталкою. Він захоплювався її дівочою гордістю, її красою як зовнішньою, так і внутрішньою. Дівчина ось-ось мала опинитися в ситуації, коли зможе переступити через батьківське слово – святе для неї – і Григорію нічого не залишалося, він поступився перед Наталкою, яка не хотіла з ним розлучатися.

11.Фрагмент фільму. (№12)

12.Мозковий штурм.

-Чому Григорій змушений був покинути країну? Куди рвалося його серце? Як до цього поставилася родина Сірків?

-Розкажіть, як Наталка з Григорієм перетнули кордон?

13.Складання грона щодо характеристики Г.Многогрішного. (№13)

14.Усна характеристика героя.

15.Створення психологічної моделі людини.

Протягом уроку ми з вами говорили про те, що Григорій Многогрішний – зразок того, що людина завжди повинна залишати людиною. Він – реальний приклад для наслідування. А давайте зараз уявимо таку ситуацію: Наш герой хоче поділитися з вами якоюсь однією особистою рисою. Давайте зараз уявимо таку ситуацію:наш герой хоче поділитися з вами якоюсь однією особистою рисою. Що б кожен із вас особисто для себе узяв від Григорія Многогрішного у доросле життя? Напишіть, будь ласка, це на аркушиках паперу і прикрипіть навколо портрета Г.Многогрішного.

Отже, ми з вами створили психологічну модель ідеальної молодої людини.

V.Системно-узагальнюючий етап.

Проблемне питання: за що українці повинні шанувати Г.Многогрішного?

VI.Рефлексія.

1.Мікрофон.

-Чи справдилися ваші очікування?

-То яким перед вами постав головний герой? Свої враження запишіть у формі сенкану.

VII.Підсумок.

Головний герой роману І.Багряного «Тигролови» Григорій Многогрішний належить до того типу молодого свідомого українця, що відзначається найкращими якостями, живе у повній злагоді з мораллю і за будь-яких життєвих обставин залишиться гідним звання Людини з великої літери. І саме такі люди заслуговують на визнання.

Я вірю, що у дорослому житті ви завжди будете залишатися справжніми людьми!

У Німеччині вже багато років існує звичай: у родині на 18-річчя синові дарують книгу зі словами: пам΄ятай, що у цьому світі ти багато чого вартий, а для цього ти повинен завжди залишатися людиною! Думаю, що було б чудово, коли б цей звичай прийшов і до нас. Ви станете дорослими і свого часу обов΄язково кожен з вас подарує своєму синові на 18-річчя роман І.Багряного «Тигролови».

VІІІ. Домашнє завдання. (№14)

1. Дібрати цитати до теми «Життя українців-переселенців»
2. Написати твір-мініатюру «Чи завжди сміливі мають щастя?»

СЗШ І-ІІІст.№2 с.Городківка

Роман І.Багряного «Тигролови» - втілення думки про те, що в будь-яких обставинах кожний має бути Людиною

(урок-дослідження)

Учитель – Гасяк О.В.