Виховна година "Доба Розстріляного відродження — особлива сторінка в історії української літератури"

     120 років від дня народження Григорія Михайловича Косинки (1899-1934), українського письменника, критика, перекладача («Сльозами горя не залити», «Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше», – Г. Косинка)

     Доба Розстріляного відродження — особлива сторінка в історії української літератури. Цей короткий період (1920-ті – початок 1930-х років) умістив таку кількість талановитих митців, зухвалих новаторських експериментів та безкомпромісних шедеврів, якої вистачило б на ціле сторіччя.

     Кожен із визначних діячів Розстріляного відродження відчув на собі репресивну машину тоталітарної системи. Біографія майже всіх митців цього покоління завершується словами "розстріляний", "загинув у засланні", "наклав на себе руки". А ті, кому вдалося вціліти, вже ніколи не змогли творити так само сміливо й самобутньо, як під час цих буремних років.

ГРИГОРІЙ КОСИНКА
(1899 – 1934)

     Григорій Cтрілець (справжнє прізвище Косинки) народився на Київщині в бідній селянській родині. Хлопцеві змалку довелось тяжко працювати, тому закінчити він зміг лише початкову школу. Коли Григорію виповнилось 15, хлопець вирушив до Києва на заробітки. Там йому вдалось влаштуватись на вечірні гімназійні курси.

     Під час революційних подій Косинка воює в складі повстанського загону отамана Зеленого. З 1919 року починає активно друкуватись. Дуже скоро талановитий новеліст стає помітною фігурою в тогочасних письменницьких колах. Бере участь у діяльності літературно-мистецької групи "Ґроно", куди також входять Гео Шкурупій та Павло Филипович.

     У 1922 році виходить перша збірка Косинки "На золотих богів", яка одразу стає надзвичайно популярною серед читачів. Григорій багато працює – редагує газетні матеріали, пише сценарії на кінофабриці, майже щороку випускає нові збірки.

Але після того, як у своєму виступі керівник більшовицького уряду в Україні Станіслав Косіор називає письменника "буржуазним націоналістом", цензура забороняє твори Косинки. Григорій поринає в перекладацьку діяльність.

     У червні 1934 року на черговій письменницькій конференції Косинка виголошує палку промову. "Ми стаємо не інженерами, а міліціонерами людських душ", – ці слова письменника вкрай обурюють більшовицьких керівників. Уже кілька місяців потому Григорія заарештовує НКВС, звинувативши новеліста у приналежності до організації, що готувала терористичні акти проти керівництва партії. У грудні цього ж року Косинка був розстріляний.

     Григорія Косинку разом із 14-ма українськими діячами розстріляли у Києві 17 грудня 1934 року.

     Із розсекречених документів КДБ видно, як за Косинкою спостерігали і записували всі дані про нього. Наприклад, в одному з агентурних повідомлень йдеться: "В Киеве на ул. Короленко №24 живет Косынка Григорий Михайлович с женой Тамарой. Кроме того, у Косынки в кухне живут два его брата Андрей Стрілець і Трохим Стрілець". В іншому повідомленні с/с "Леонов" ділиться враженнями від публікації Косинки: "Самый честный из них Григорий Косынко. Он в последнем своїм рассказе устами красноармейца заявляет: "Боролся, боролся, а черт знает за что". На днях я целый день беседовал с ним. Он цинічно заявил мне: "Что ж, нужно о колхозах, об ударничестве – пожалуйста, я готов. Я знаю, кто сей час делает литературу". По его словам выходит так, что здесь все или пасутся на подножном корму, с завязанным ртом пишут в угоду социальному закону, или кушают хлеб (литературный), подмазываясь к высшим мира сего".

     У звіті с/с "Журналист" йдеться про переміщення Косинки: "Григорий Косынка время от времени совершал поездки к родным на село в Триполье. Косынка привозит от туда сенсационные новости "о вымирающих селах" и полном развале колхозов. В данное время Косынка как раз возвратился из такой поездки и рассказывает о том, что "на всех пристанях лежат горы селянських трупов, никем не убираемые. Вопреки всяким газетным сводкам, земля обработана по всему трипольскому району не більше чем на 10%. Лошадей нет и колхозники выкапывают кос, как зерновые поля просто вручную лопатами, получая в день по два стакана мучной похлебки. Люди мрут непрестанно сотнями. Их некому закапывать и они валяются так по целым неделям".

Із повідомлення "Квитнева" від 16.07.33 року: "В кругу "сов сем своих" он много говорит о том, что "уверен, что его арестуют, очень удивительно, что еще я хожу, вещи стоят сложенные на всякий случай, и я готов ежедневно, этим окончится неминуемо, меня есть за что посадить, а вот есть много напрасних арестов". Кстати, техникой передач продуктов арестованным КОСЫНКА так интересуется, что изучил досконально кардую мелочь и учил жен арестованных писателей (ранее ЯРОШЕНКО, потом ЗАГУЛОВУ).

     Зі звіту "Журналист" про думки письменників щодо перенесення столиці з Харкова до Києва. "ГР. КОСЫНКА: Вся эта махинация для меня совершенно ясна. Под предлогом переноса столицы из Харькова в Киев Москва под шумок вывезет из Харькова в Россию все основне ценности, музеи, библиотеки, а там же наиболее дорогие заводские установки. Чтобы замазать вам глаза, в Киев начнут переводить всякие канцелярии. А на самом деле все самое ценное уедет в Москву, ибо там знают, чтоУкраину долго задержать за собой не придется".

     З агентурного звіту, агент "Південний" від 26.І.1934 року: "Вечером 16 января заходил к Антоненко-Давидовичу. У него как раз собралась небольшая компания в составе Косынки, Сливинского и еще одного гражданина, приехавшего из Харькова. Беседовали об украинской литературе и литературе в условиях происходящих на Украине событий. Самые откровенные высказывания пренадлежали Косынке. […] Косынка говорил о масштабах примерно прошлогодних. Уже сей час крестьянство обозами едем из ближайших к Киеву деревень в Киев за хлебом. Начинает практиковаться в массовом  масштабе для известных целей переселение великороссов на Украину и выселение украинцев, великороссам представляют здесь прекрасне условия жизни на Украине. Это куркулям, высланным из руських губерний".

     З меморандуму у справі-формуляр №11454 на Косинко-Стрілець Григорія Михайловича, 15.03.1932 року: "Косынка украинский писатель, ярко выраженный, почти не скрывающий этого шовинист. Проповедует антисемитизм, называя евреев худшими шовинистами, ненавидящими украинцев. Открыто заявляет о недостаточной самостоятельностиУкраины и о необходимости кметь самостоятельную украинскую армию".

     Григорій Косинка був заарештований 4 листопада 1934 року. Його звинуватили у приналежності до організації, яка готувала терористичні акти проти зверхників російських комуністів. Він проходив по судовій справі разом із письменниками Антіном та Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, Олексою Влизьком, Дмитром Фальківським та ще 16-ма українськими діячами.

Акт про приведення вироку у виконання.