Урок "Михайло Грушевський – фундатор відбудови української державності"

                                                                           Шарова Лариса Анатоліївна

                                                                           вчитель історії

                                                                          Шандриголівської ЗОШ

                                                                                          І-ІІІ ступенів

Практичне  заняття

Тема.  Михайло Грушевський – фундатор відбудови  української державності

Мета:

1. Формувати в учнів  поняття про події  національно –визвольних змагань у 1917-1920 рр. та місце М. Грушевського в даному історичному періоді.
2. Розвивати вміння аналізувати, критично мислити, висловлювати власні судження, формувати соціальну, комунікативну компетентності.
3. Виховувати повагу до історичного минулого  держави та бажання вивчати історію.  

          Очікувані результати   

 Після уроку учні зможуть:

  *визначати хронологічну послідовність становлення української  державності;

  *формулювати власні погляди та оцінки щодо діяльності ЦР ; 

  * аналізувати  психологічний клімат суспільства цієї доби;

  *порівнювати та оцінювати різні точки зору щодо причин поразки визвольного руху і втрати державності;  

  *виробляти стиль співробітництва, компромісу.

 

Обладнання: підручник, карта «Російська імперія на поч. ХХ століття»,  презентації,  портрет М. Грушевського, музичний супровід, мультимедійна дошка, ноутбук, роздатковий матеріал,  «Аркуш оцінювання»,свічка.

Тип уроку: комбінований

Форма уроку: урок  з елементами тренінгу.

План уроку

1. Місце М. С. Грушевського у національно - визвольних змаганнях.

2.  Уроки  національних змагань 1917-1921рр. в Україні. 

 

 

 

 

 

Структура уроку

№/№	Етап уроку	Назва вправи	Методи, прийоми	час
І	ПІДГОТОВЧИЙ
1	Організаційний момент	Пояснення правил гри	Метод стимулювання інтересу до навчання	2 хв.
2	Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.	« Історичне лото» «Хто перший»,	Метод контролю і самоконтролю. Робота в  командах	3 хв.   4 хв.
3	Мотивація навчальної діяльності	Повідомлення теми, мети, зачитування  цитати О.Шульгіна про Грушевського	Метод мотивації	2 хв.
ІІ	ОСНОВНА ЧАСТИНА
4	Опрацювання нового навчального матеріалу.	«Своя опора»   «Перехресний бій» «Нотатки на згадку»	Наочний метод. Практичний метод.  Метод   контролю. Аналітичний метод. Метод управління навчанням.	10 хв.   7хв.   10хв.
5	Закріплення вивченого матеріалу	«Займи позицію»	Робота в  командах	3
ІІІ	ПІДСУМКОВИЙ
6	Підсумок уроку	«Коло єднання»	Робота  з класом	2
7	Інструктаж до виконання домашнього завдання	Твір-мініатюра: «Прийди до серця, Україно!»	Робота з підручником	1

 

 

 

 

ХІД УРОКУ

І. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

1. Організаційний момент

(Під музичний супровід пісні «Моя Україна» (Додатки. Дод.Аудіо 1))

Учитель: Сьогодні ми зібралися разом, щоб пригадати славну історію українського народу, вшануючи борців за волю і незалежність України. Чому саме сьогодні? Тому що 29 вереснями відзначатимемо 150 річчя від дня народження Михайла  Сергійовича Грушевського – історика, громадсько-політичного і державного діяча, голову УЦР.

     Історія була жорстокою з Україною. Протягом багатьох століть український народ не раз підіймався на боротьбу з поневолювачами. Море крові пролили наші предки щоб повернути втрачену державність невмирущу славу Київської Русі. У продовж десятиліть справжня історія України сфальсифікована і деформована приховувала правдиві пропорції між політичними і культурними діячами, науковий аналіз їх діяльності підмінювався наказними ярликами. І тому сьогодні ми спробуємо ближче познайомитись із М. Грушевським. (Вчитель пропонує учням поділитись на дві команди: історики та біографи і зайняти місця  за столами, пояснює правила оцінювання уроку  за допомогою «Аркуша оцінювання» (додаток 1)

2. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.

Інтерактивна вправа  «Історичне лото»

Учасники команд отримують картки  з текстом і конверти   ярликами  (Додаток 2), де  записано дати  подій, пов’язаних з життям і діяльністю Грушевського. За правилами гри   учні  повинні правильно  заповнити    картки.    Правильність виконання роботи перевіряється за допомогою   таблиці (Додатки.Дод. мультимедіа-1).

Очікувані відповіді:

Інтерактивна вправа «Хто перший»

(Робота з картою)

Учасники команд отримують жетони із назвами міст, де певний час перебував М. Грушевський. Учасники прикріпляють жетони і пояснюють взаємозв’язок назви міст і  відношення  М. Грушевського до даної назви (Додаток 3)

Очікувані відповіді:

Холм – місце народження М. Грушевського.

Симбірськ – заслання.

Київ – голова ЦР.

Тифліс – навчання у гімназії.

Львів –професор кафедри університету.

Москва – наукова діяльність після 20 х рр. ХХ ст.

 3.Мотивація навчальної діяльності

Учитель: міністр закордонних справ УНР  О. Шульгін  сказав :

        «Великих людей судять за іншими мірками, ніж простих смертних, до них висувають більше вимог…їм не пробачають нічого того, що пробачають звичайній людині. Висвітлити трагедію Грушевського, яка тісно пов’язана з трагедією України, це одне з завдань майбутніх істориків і біографів. (Учитель знайомить учнів з темою уроку та пропонує зробити відповідні записи в зошитах)

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Опрацювання нового навчального матеріалу.

1. Місце М. С. Грушевського у національно - визвольних змаганнях.

Інтерактивна вправа «Своя опора»

(Робота в групах із документом  (Додаток 4)

Інтерактивна вправа «Перехресний бій»

( після виконання попередньої вправи одна група називає здобутки . а інша прорахунки ЦР)

Очікувані відповіді :

 Здобутки

1. Закріплення і відновлення української державності 1991 року було б немислиме без політичної діяльності Української Центральної Ради
2. Грушевський і його однодумці обстоювали федеральний постулат   побудови української держави, що не суперечив її політичній незалежності.
3. «Треба насамперед укріпити свободу, – вважав М. Грушевський, –  здобути волю Україні, її автономію.
4. Центральна Рада – перший парламент, що спричинився до відродження української держави.   
5.   М. Грушевський зі своїми соратниками послідовно закладав міцні основи під розбудову української держави, 
6.   Створення Генерального Секретаріату Центральної Ради (15 червня 1917 року) із визначенням державних секретарів (міністрів), які відповідали за конкретні діяння державної розбудови (внутрішні, міжнаціональні, земельні, військові, освітні та інші справи), приспішили процес державного будівництва.
7.  Визволення “від песього обов’язку” перед Москвою Грушевський вважав винятково важливим і цінним.
8. Державні атрибути розбудови народ оправної української демократичної держави.

Прорахунки

1. Складні внутрішні і зовнішні політичні обставини.
2.                    Непідготовленість українського народу до побудови власної держави.   3.  Зрусифікованість значної частини українського населення

 4. В  розпорядженні російського Тимчасового Уряду була мільйонна армія, яка постійно загрожувала державній діяльності Центральної Ради. 

   5. Судовий процес проти Центральної Ради, обвинувачуючи її в “державній зраді.

6.  Політичні ускладнення між українськими політичними партіями  

 2.  Уроки  національних змагань 1917-1921рр. в Україні. 

 Інтерактивна вправа «Нотатки на згадку»

(учні самостійно опрацьовують матеріал (додаток 5), а поті кожна команда задає три питання своїм опонентам).

 Очікуванні запитання:

1. Чому Українську Народну Республіку   не вдалося відстояти?  
2. Яка   частина України опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії?
3. Що гальмувало будівництво української державності?  
4. Яким був   підсумок  національних змагань?

 Закріплення вивченого матеріалу.

Інтерактивна вправа «Займи позицію»

(вчитель нагадує учням тему уроку і пропонує довести чи спростувати цей вислів)

Очікувана відповідь:

М. С. Грушевський був фундатором відбудови української державності, бо зробив величезну справу для відродження українського народу, був символом всеукраїнської національної єдності.

ІІІ. ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП

2. Підсумок уроку.

Учитель. Метою всього життя Михайла Грушевського було доведення законного права українського народу на власну історію, культуру і відведення йому належного місця у всесвітньо-історичному процесі. І це завдання ним було виконано. Тому Україна сьогодні гідно оцінила його внесок.

Інтерактивна вправа «Коло єднання»

Учитель запрошує учнів стати у коло, запалює свічку і під музичний супровід (Додатки. Дод. аудіо 2) пропонує учням по колу передавати свічку із наступними словами:

           Я хочу щоб моя Україна  завжди була щасливою.

Варіанти відповіді: мирною, гарною, суверенною і т.д.

3.                    Інструктаж до виконання домашнього завдання.

Опрацювати конспект зошита.

Повторити попередній матеріал.

Написати твір-мініатюру: «Прийди до серця, Україно!»

 

 

 

 

 

 

                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Аркуш оцінювання

 

 

 

 

Прізвище, ім’я  учня     ____________________________              

№  групи__________________________

 

Назва вправи	Історичне лото	Хто перший	Хто перший	Своя опора	Нотатки на згадку	Займи позицію
сума	3бали 1 прав. відповідь 0,5	3бали 1 прав. відповідь 0,5	3 бали  1 прав. відповідь 0,5	16ал	1бал	1бал
Кількість  балів

 

 

                                                                    0цінка-------------------------

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Додаток 2

 

Картка

 

М. Грушевський – голова ЦР	Було видано перший том «Історії України-Руси»	М. Грушевський очолив наукове товариство ім.Шевченка
Було видано перший том «Історії України-Руси»	М. Грушевський очолив ТУП	Народився М.Грушевський

 

 

Ярлики

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Наукова і політична діяльність М.Грушевського: статті і замітки

Вступ до грушевськознавства: думки з приводу

 роковин смерті Михайла Грушевського

 

 Голова Української Центральної Ради і перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський висловив   думки про історичне значення діяльності Української Центральної Ради ще на початку 1918-го року. І справді, сьогодні, з перспективи 75-ох років, оцінюємо Українську Центральну Раду як перший парламент, що спричинився до відродження української держави в 1917-18 роках. Тепер ми повністю усвідомлюємо пророче твердження Голови Укради про її державні акти, які стали основою українського державного будівництва. Закріплення і відновлення української державності 1991 року було б немислиме без політичної діяльності Української Центральної Ради і її IV-го Універсалу. Саме цей найважливіший конституційний державний акт УНР дав тверду основу для сучасного державного будівництва.                              

    Михайло Грушевський і Центральна Рада були єдині, які допровадили державний постулат української нації до його реалізації, проголосивши повну самостійність і незалежність України 1918 року. 

   М.Грушевський зі своїми соратниками послідовно закладав міцні основи під розбудову української держави, а тому разом з С.Єфремовим, Дм.Дорошенком, В.Винниченком, А.Ніковським, С.Петлюрою, Л.Чикаленком,  Д.Антоновичем, П.Христюком та іншими вибраними до Центральної Ради діячами ставили перед собою винятково важливі завдання. 

 Це й було початком діяльності Української Центральної Ради і чітким окресленням її завдань.   Створення Генерального Секретаріату Центральної Ради (15 червня 1917) із визначенням державних секретарів (міністрів), які відповідали за конкретні діяння державної розбудови (внутрішні, міжнаціональні, земельні, військові, освітні та інші справи), приспішили процес державного будівництва.

 Загалом діяльність Центральної Ради як українського національного парламенту можна поділити на два основні етапи: ранній – це період державності, впродовж якого Центральна Рада шляхом проголошення трьох універсалів та інших конституційних актів намагалась реалізувати українську державність й рівночасно розбудовувала різні ділянки суспільно-громадського життя (цей період закінчився проголошенням Української Народної Республіки Третім Універсалом Центральної Ради  20 листопада 1917 року). І другий період, який випливав з першого та значно поглиблював та поширював зміст державного суверенітету української нації. Цей другий період знаменний проголошенням і створення найважливішого державного акту – Четвертого Універсалу, яким стверджувалася повна самостійність і незалежність української нації: “Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, суверенною державою Українського Народу”. Отже, хоч новий етап діяльності Центральної Ради базувався на ідеологічних основах першого періоду її діяльності, проте він уже мав зовсім іншу політичну орієнтацію.

 Інша винятково важлива характеристика другого періоду Центральної Ради – це, як уже говорилось, кінець московської орієнтації, під впливом якої перебували деякі її провідники. І це визволення “від песього обов’язку” перед Москвою Грушевський вважав винятково важливим і цінним.

   Треба підкреслити, що відродження і розбудова української державності Центральною Радою проходила серед надзвичайно складних внутрішніх і зовнішніх політичних обставин. Перш за все маємо на увазі непідготовленість українського народу до побудови власної держави. А ще – зрусифікованість значної частини українського населення, зокрема в містах. Тоді ж на терені України в розпорядженні російського Тимчасового Уряду була мільйонна армія, яка постійно загрожувала державній діяльності Центральної Ради. Деякі дослідники, які критично ставляться до державного будівництва Ц.Р., забувають, що Тимчасовий Уряд в жовтні 1917 року почав готувати судовий процес проти Центральної Ради, обвинувачуючи її в “державній зраді . Тут навіть не згадуємо про різні політичні ускладнення між українськими політичними партіями, які, звичайно ж, не сприяли загальній національній консолідації і підривали державне будівництво. І все ж, незважаючи на ці величезні перешкоди, Центральна Рада і М.Грушевський не лише спричинилися до національного самоусвідомлення українського народу, але й надали відповідну легально-державну структуру українській державі. Якщо б лише перерахувати законодавчі акти Центральної Ради, то й наглядно побачимо всі необхідні державні атрибути розбудови народ оправної української демократичної держави. Згадаємо тут чотири Універсали Центральної Ради, а також закон про національно-персональну автономію національних меншин в Україні, закон про громадянство, закон про генеральний суд, закон про утворення війська, про випуск кредитових білетів, земельний Закон Центральної Ради, міжнародні договори та інші державні акти. Аналізуючи законодавчу діяльність Центральної Ради, окрему увагу звернемо на основний закон української держави – Конституцію Української Народної Республіки, яка були прийнята на останній Сесії Центральної Ради 29 квітня 1919 року.

 

 Додаток 5

Історичні уроки революційних подій 1917-1921рр. в Україні

        Починаючи від лютого 1917 p., коли під впливом демократично-революційних процесів значний розвиток одержали національно-визвольний рух і боротьба за відродження української державності.

        Це був тривалий і багато в чому трагічний період державно-правової історії України. Внаслідок низки причин у 1917—1920 pp. не вдалося втілити в життя ідею відродження державності. Утворену у 1917р. Українську Народну Республіку також не вдалося відстояти: дуже міцними виявилися протиборствуючі їй зовнішні сили, а також не було єдності у боротьбі за національне відродження безпосередньо в Україні. Центральна Рада, Гетьманщина, ЗУНР, Директорія являли собою важливі сходинки у створенні незалежної України. Але в результаті боротьби різних політичних сил на більшій частині України встановилася більшовицька радянська влада з її у кінцевому рахунку тоталітарним режимом. Зазначена українська територія увійшла до складу Союзу РСР, а західна частина України опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Історія боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917—1920 pp. тільки за умов згуртованості народу, його солідарності. На жаль, цього не трапилося.

Протистояння соціальних, національних та політичних прошарків, груп та партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набувало гострих форм, що гальмувало будівництво української державності і у кінцевому підсумку призвело до кризи.

Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди а Україні. Зрозуміло, сподіватися про ідеальну, загальну згоду в умовах громадянської війни та іноземної  інтервенції було б утопією, але демократам, прибічникам державного відродження України для досягнення згоди слід було б прикладати більше зусиль, перш за все у сфері соціально-економічної політики. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України.

 

Зазначені прорахунки національних демократів, а також допомога російських більшовиків більшовикам України вирішальною мірою полегшили прихід до влади у північно-східній частині України в грудні 1917р. більшовицького уряду і в підсумку — утворення УСРР та встановлення радянської влади на більшій частині України