Урок "Мольєр – майстер класицистичної комедії. Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво"

 

Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Великоновосілківської районної ради

Донецької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку

зарубіжної літератури у 8 класі

 

«Мольєр – майстер класицистичної комедії.

Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво»

 

 

 

 

 

 

Учитель зарубіжної літератури

Акимова Олена Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема . Мольєр – майстер класицистичної комедії. Художнє новаторство Мольєра у драматургії, вплив його відкриттів на світове театральне мистецтво.

Мета:

ознайомити учнів з основними етапами творчого шляху Жана Батіста Мольєра, особистістю геніального драматурга, неперевершеного комедіографа та комедіанта, історією створення комедії ; розвивати у них уміння аналізувати, оцінювати та узагальнювати біографічні відомості, творчу уяву та акторські здібності; виховувати високі моральні якості: цілеспрямованість, наполегливість, людяність, порядність.

Обладнення: портрети Ж.-Б.Мольєра, виставка його творів, музичне оформлення.

  Тип уроку: засвоєння нових знань.

 

Виправляти людей, розважаючи їх.

         Ж.-Б.Мольєр

             Зірка, яка ніколи не згасне.

Н.Буало

 

Перебіг уроку

І. Організація початку роботи: створення психологічної атмосфери уроку, включення учнів у діловий ритм.

 

  ІІ. Актуалізація опорних знань.

«Розумовий штурм». Клас ділиться на дві команди, які готують пояснення до схем.

1 команда - « Класицизм» (додаток 1);

2 команда - «Ієрархія жанрів класицизму» (додаток 2).

 

               ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети уроку.

1. Читання вчителем прологу з роману М. Булгакова «Життя пана де   Мольєра».

- Що у цій коротенькій розповіді про Жана Батіста Мольєра вас найбільше вразило? (Те, що лікарі та священики відмовилися прийти до помираючого уславленого драматурга).

      2. Слово вчителя. Чим так прогнівив лікарів та священників Мольєр, що вони відмовилися виконувати свої обов’язки щодо помираючої людини? Відповідь на це запитання ми й шукатимемо сьогодні.

Жан Батіст Мольєр, автор геніальних комедій, які стали надбанням усього людства, навічно залишиться на небосхилі всесвітньої літератури «зіркою, яка ніколи не згасне», як сказав про нього Н.Буало. А як запалала ця зірка? Яким був шлях Мольєра до слави? Якою була ця слава? Погодьтеся, те, що уславлений драматург пішов у вічність всіма забутий, що прах його без почестей, без церковного обряду таємно вночі був відданий неосвяченій землі, свідчить, що творче життя комедіографа не було однозначним і простим.

 

     IV.  Засвоєння нових знань.

1. Розповідь підготовлених учнів про життя Ж.Б.Мольєра.

Повідомлення № 1.

Жан Батіст Поклен (літературний псевдонім і сценічне ім'я — Мольєр) народився 13 січня 1622 року в Парижі. Його батько, Жан Батіст Поклен, був шпалерником і постачав товар до королівського палацу. За вірну службу він одержав титул покойового королівського слуги. Зазначимо, що це звання було досить почесним і передавалося у спадок.

Коли Мольєру виповнилося десять років, у дім прийшло горе. Його мати, тиха й ніжна Марія Поклен-Крессе, тяжко захворіла й померла. Через рік батько одружився вдруге на Катерині Флеретт. Говорили, що мачуха ображала хлопчика, але прямих доказів цього не збереглося. Вона була незлою жінкою і подарувала своєму чоловікові двох доньок — Катерину і Маргариту.

Відомо, що Жан Батіст-молодший навчався в приходській школі й працював у крамниці батька. У неділю сім'я Покленів відвідувала діда з материнської лінії Мольєра Луї Крессе, який жив під Парижем. У дітей назавжди збереглися добрі спогади про ці відвідини. Та найбільше з дідом зблизився Жан Батіст. Саме дід відкрив хлопчикові чарівний світ театру. Часто вечорами дід з онуком відвідували вистави в похмурому залі Бургонського Готелю, де грала королівська трупа. Так у життя Мольєра увійшов театр.

Повідомлення № 2

Титул батька надав Мольєру можливості здобути гарну освіту, Жан Батіст навчався у Клермонському колежі, де оволодів стародавніми мовами, вивчав історію, філософію, античну літературу, природничі науки. Тут він уперше почув лекції відомого філософа, астронома і фізика П'єра Гассенді. Філософ гостро критикував учення Декарта про вроджені ідеї, розвивав теорію античного філософа Епікура про атоми, відводив Богові роль «творця атомів». Пізніше драматург буде спиратися на теорії філософа в досліджені людських характерів. Як і його вчитель, Мольєр уважатиме, що людська поведінка може бути моральною лише за умови вільного і природного розвитку людини.

Потім Мольєр вступив до Орлеанського університету, де здобув учений ступінь ліценціата прав і був прийнятий у корпорацію адвокатів. Юнак постав перед вибором: або продовжити справу батька, або стати адвокатом.

Але жодне з цих занять не приваблювало його. Перемогла любов до театру.

Батько страшенно розгнівався, адже акторську професію вважали не гідною порядної людини. Та попри все Мольєр став актором. 1643 року разом із сім'єю Бежар він заснував у Парижі театральну трупу під назвою «Блискучий театр». Театр не зміг витримати конкуренції з великими театральними трупами і 1645 року розпався. Мольєр з акторами вирішив мандрувати французькими провінціями з метою заробити гроші, щоб сплатити великі борги. Ці мандри тривали до 1658 року й були своєрідною школою життя для майбутнього драматурга.

1658 року трупа Мольєра повертається до Парижа, а вже у жовтні виступає перед Людовіком XIV. Вистава сподобалася королю. Він звелів надати драматургові та його трупі для роботи театр Пті-Бурбон і став покровителем письменника.

Повідомлення № З

Здавалося, що доля нарешті усміхнулася Мольєрові. Але після вистави «Кумедні манірниці» почалися нові поневіряння. Річ у тому, що комедія, у якій автор висміяв намагання буржуазії наслідувати манери аристократів, не сподобалася представникам цього класу. Під виглядом перебудови 1660 року вони зруйнували театр, і актори опинилися на вулиці. Це була підла помста. Мо- льєр поскаржився королю, і той звелів перевести трупу, до театру Пале-Рояль. Під керівництвом драматурга будівлю театру було перероблено. Тут Мольєр і працював до самої своєї смерті.

Розквіт його таланту припадає на 1664-1670 роки. У цей період були створені його найкращі п'єси: «Дон Жуан» (1665), «Мізантроп» (1666), «Скнара» (1668), «Тартюф» (1669), «Міщанин-шляхтич» (1670), «Витівки Скапена» (1671), «Удаваний хворий» (1673).

Повідомлення № 4

Критиків і літературознавців давно цікавлять: стосунки Мольєра і Людовіка XIV. Король визначив долю Мольєра після повернення до Парижа, надавав всілякі милості, завдяки йому драматург став відомим і багатим. Але за все це він мав бути ще й лакеєм короля, стелити йому постіль, завжди перебувати при дворі. Мольєр вірно служив королю, розуміючи, що його театр не зможе без цієї милості існувати. Але в останні роки життя митець утратив прихильність короля. Мольєр будь-якими способами намагався її повернути, навіть написав сповнений лестощів на адресу короля пролог до п'єси «Удаваний хворий». Але всі намагання були марними. Хоча, як говорять, коли Людовіку повідомили, що Мольєр помер, він зняв капелюха і сказав: «Мольєр безсмертний!»

Повідомлення № 5

Як справжній великий актор, Мольєр і помер на сцені, граючи головну роль у своїй виставі «Удаваний хворий». Це сталося 17 квітня 1673 року. Просто на сцені йому стало погано, він утратив свідомість. Публіка гучно плескала в долоні, уважаючи, що Мольєр геніально грає смертельно хворого. А він справді помирав...Паризький архієпископ заборонив ховати Мольєра на цвинтарі. У ті часи акторів уважали лицедіями, які повинні були перед смертю покаятися у своєму ремеслі. Мольєр не встиг цього зробити, він помер без сповіді й причастя. Лише після особистого втручання короля видатного драматурга поховали, але вночі, без церковного обряду, за муром цвинтаря Сен-Жозеф.

На його пам'ятнику, що стоїть у залі урочистих засідань Французької академії, є напис: «Для його пам'яті нічого не потрібно, але для нашої потрібен він...».

2. Демонстрація портретів письменника

Коментар учителя. Зовні Мольєр був непривабливим: велика голова на короткій шиї, маленькі очі, товстий плескатий ніс, великий рот, густі чорні брови. Він мав міцну статуру. Надто швидкий темп мовлення, глухий голос і не завжди правильна артикуляція заважали йому грати трагічні ролі або ролі героїв- коханців. Проте в комічних образах він був неперевершеним! Ті недоліки зовнішності, що пересічній людині часто завдають страждань, для кар'єри актора можуть стати вирішальними. І підтвердження цьому парадоксу ви можете знайти й серед сучасних зірок театру й кіно.

3. Слово вчителя.

     Жан Батіст Мольєр -французький драматург і актор XVII ст. Уже за життя він став загальноєвропейським письменником і здобув неабияку славу. Комедії драматурга розігрувались при переповнених залах,а його акторська гра викликала бурхливе захоплення. Серед найбільших прихильників його таланту був король Франції Людовік ,який не пропускав жодної прем’єри комедій Мольєра, часто був навіть учасником п’єс у балетних сценах. Він захищав талановитого драматурга від нападок заздрісників та ображених, а в пік слави Мольєра присвоїв його театру назву «Трупа короля в Пале-Роялі». Про неабияку прихильність монарха до придворного комедіографа свідчить і той факт, що Людовік XIV став хрещеним батьком первістка Мольєра (додаток 3).

У 1669 році король Людовік XIV приймав у своїй резиденції у Версалі турецьких послів на чолі з Солиманом-Агою. Турків змусили довго чекати,а потім прийняли їх у галереї Нового Палацу,що була прибрана надзвичайно розкішно. Король сидів на троні, а на вбранні короля було діамантів не менш, ніж на чотирнадцять мільйонів ліврів. Однак Солиман-Ага ніяк не виказав свого захоплення. У нього був такий вираз обличчя, начебто в Турції всі носять костюми з діамантами. Поведінка турецької делегації не сподобалась королю, і він наказав придворним композитору і драматургу написати п’єсу, що висміювала б турків. Так був створений «Міщанин-шляхтич». 14 жовтня 1670 року відбулася прем’єра вистави...Це було в Шамборі (додаток 4).

4.       Робота над епіграфом.
5.       Словникова робота.

Комедія (грецьк. Komodia ,від komos - весела процесія і ode - пісня) - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині.

Прийом «Своя опора». Учені під час розповіді вчителя самостійно складають  власний опорний конспект.

Комедія як жанр зародилася в Стародавній Греції. Одним із найвидатніших драматургів тієї пори був Аристофан. Вершиною комедійних здобутків епохи Відродження стали твори В.Шекспіра .У 17ст. великою популярністю користувалися комедії Лопе де Вега та Кальдерона де ла Барка. Найвищого розквіту в добу класицизму комедія досягла в творчості Ж.Б.Мольєра  (Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп»).

6. Колективне коментоване заповнення таблиці «Новаторство Мольєра» .

Правила класицизму	Новаторство Мольєра
Мета комедії-розважати	Мета комедії-розважати і повчати
Чіткий поділ на позитивних та негативних героїв	У деяких образах поєднуються протилежні риси
'Персонажі схематичні,наділені якоюсь однією рисою	Поведінка персонажів мотивується їхнім суспільним становищем
Чітка композиція твору	Порушення чіткої композиції твору
Правило трьох єдностей	У деяких п’єсах не дотримується
Дотримання жанрових рамок комедії	Поєднання комічних і трагічних конфліктів

 (Першу колонку заповнюють учні, другу - вчитель)

    Завдання: - Що нове відмітив автор у творчості драматурга?

Станси

Даремно заздрісна юрба

Хотіла б оганьбить, тупа,

Мольєр, твої найкращі твори, -

 Навіки дивні чари їх,

Пройшовши крізь віки й простори,

В серцях відіб'ються людських.

Як весело смієшся ти.

Де кращі дотепи знайти?

Немов той переможець давній,

Ти Карфаген здобув в боях, -

Схилився і Теренцій* славний

Перед тобою у віках.

У тебе муза недарма

Говорить правду жартома,

Для всіх людей благословенна.

І мова в тебе вся жива,

Але твої влучні слова –

 Це справжня проповідь учена.

Облиш ти заздрощі юрбі.

Нехай вони кричать собі,

Що ти показуєш їх вади,

Що вірш не до вподоби їм.

Як хочеш ти на світ впливати,

Не потурай смакам чужим!

 

      * Публій Теренцій Афр (лат. Publius Terentius Afer; 195 (або 185) — 159 до н. е.) — давньоримський письменник, комедіограф. 

              V. Підсумки уроку.

     Прийом  «Незакінчені речення».

Великий драматург писав: «Краще, що я можу робити - це...

Які у вас будуть пропозиції щодо його закінчення?

( «...викривати в смішних зображеннях пороки мого століття» (Ж.-Б.Мольєр).

               VІ.  Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника про Мольєра. Прочитати комедію «Міщанин -шляхтич».

Індивід.: намалювати афішу п’єси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Театр у Версалі. Постановка «Уявного хворого» Мольєра

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шамбор