Урок "МОВА НАША СОЛОВ’ЇНА"

МОВА НАША СОЛОВ’ЇНА

Вчитель.  Добрий день, шановна родино! . Думаю, що сьогоднішня зустріч - ще одна схо­динка до нашого зближення, родинного єднання «В сім’ї новій, вольній».

(Виходять хлопчик і дівчинка).

Дівчинка.

Є добрий звичай в Україні,

У святковий день, в щасливий час

 Гостей вітати хлібом-сіллю,

Бажати щастя і добра.

Хлопчик.

Вклоняємо вам, шановні гості.

Даруємо хліб святий та сіль

Від щирої душі людської,

 Від щедрої матінки-землі!

(Дарують хліб та сіль).

Вчитель. Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки - тут корінь роду ук­раїнського. І де б не були, скрізь відчуваємо пок­лик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово. Українська мова - це мова нашого народу.

1 учасник.

Ой, яка чудова українська мова!

 Де це все береться, звідкіля і як?

 Ліс, лісок, лісочок,

Пуща, гай, діброва,

Рідна і кохана українська мова!

2 учасник.

Солов’їну,барвінкову,

Колосисту на віки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

3 учасник.

Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває.

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

4 учасник.

Як ту мову міг забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

5 учасник.

Ось тому плекайте, діти.

Рідну нашу мову.

Вчиться складно говорити

 Своїм рідним словом.

Вчитель. Всі ми знаємо багато українських пісень.

Адже, пісня - це душа народу. Давайте заспіваємо українську на­родну пісню «Українці ми маленькі».

(Виконують пісню).

6 учасник.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня ринеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Вчитель. А зараз давайте проведемо ма­ленькі змагання. Хлопчики, зачитайте загадки дівчаткам.

1-й хлопчик.

У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється,

Без водички миється.

(Котик)

2-й хлопчик.

На городі в нас росте

Сонце ясне золоте,

 Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє.

(Соняшник)

3-й хлопчик.

Летів птах через дах,

Сів на воротях

У червоних чоботях.

(Лелека)

Вчитель. А зараз дівчатка зачитають загадки хлопчикам.

1-а дівчинка.

Із неба диво золоте

І світить нам, і гріє.

 Ніщо без нього не росте,

 І всяк йому радіє.

(Сонце)

2-а дівчинка.

По дорозі цуцик біг,

Скільки цуцик має ніг?

Почали усі лічити –

Десять вийшло у Микити.

Так чи не так?

(Не так)

3-я дівчинка.

Маленький хлопчик

Виліз на стовпчик,

Одежі не носить,

їсти не просить.

Личенько рябе,

Що воно таке?

 (Наперсток)

Вчитель. Молодці! Загадки ви добре відгадали.

Діти, ваші мами, бабусі, сестрич­ки користуються наперстком коли вишивають. Придивіться уважно, які диво-вишиванки. Це роботи ваших мам, бабусь. Нема в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника. Це давня традиція: гостям на рушниках підносять хліб-сіль як символ гостинності нашого народу.

(Лунає пісня про рушник).

Хлопчик.

Сійся, родися, жито-пшениця

І всяка пашниця.

Щоб був хліб на столі

І щоб цвіли, як квіти,

Гарні українські діти.

Вчитель. А зараз ми побачимо хто із вас біль­ше знає прислів'їв про українську мову.

1-й учасник. Українська мова - це віконце, че­рез яке людина бачить світ.

2-й учасник. Той лиш пошани достоїн, хто мо­ву шанує свою.

3-й учасник.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту на віки

 Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

4-й учасник. Українська мова прекрасна, багата і мелодійна.

5-й учасник. Жити в Україні і не знати ук­раїнської мови - неповага до людей.

Вчитель. Молодці, діти, справилися.

Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її. Дівчатка, як же ця дівчинка зветься? (Подоляночка).             

(Дівчатка танцюють і співають «Подоля­ночку» ).

Вчитель. Діти, а які скоромовки ви вмієте промовляти?

1-й учасник.

Хитру сороку спіймала морока,

А на сорок сорок сорок морок.

2-й учасник.

У дубочка зелен чуб,

Виросте з дубочка дуб.

Вчитель. Колись діти збиралися і грали в різні ігри. Вони знали багато забавлянок. Може і ви їх знаєте?

1-й учасник.

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток одноліток.

2-й учасник.

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Більшому - більший.

Меншому - менший,

Шусть у піч.

3-й учасник.

Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі хліб-паляниця

Кому доведеться, той буде жмуриться.

Вчитель. Коли ви були маленькими, бабусі й мами співали вам колискові пісні, розповідали казки. Хто з вас пам'ятає їх?

Вчитель. Діти, гляньте на ці червоні плоди. Що ви про них знаєте? Калина і верба - улюблені символи-рослини. Калину оспівував у своїх віршах Т.Г. Шевченко. А чи знаєте ви пісні або вірші про калину?

(Звучить пісня «Ой є в лісі калина» ).

Вчитель. Діти, любіть свій рідний край, де народилися і живете. Любіть свою рідну мову.

1-й учасник.

Берегти її, плекати

Буду всюди і повсякчас.

Бо ж єдина - так, як мати,

Мова кожного із нас.

2-й учасник.

Бережіть її, малята,

Бо вона віконце миле,

Що колись до нього мати

Піднесла вас, посадила.

Вчитель. Як гарно звучала наша рідна мова у віршах, прислів'ях, які ніжні й гарні слова і ме­лодія у пісні. Багато гарних слів почули ми про на­шу рідну українську мову. Хочемо, щоб ви полюби­ли її і ніколи не цуралися.

Бо ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде,

Як ті пісні, які співала мати,

як своє дитинство золоте.

 (Звучить пісня).