Урок на тему: Б. Пастернак (1890–1960). Життєвий і творчий шлях письменника. Еволюція поезії Б. Пастернака.

Зарубіжна   література

11  клас

Розділ:  Література  першої  половини  XX  ст.

 

Папенко  Оксана  Володимирівна, викладач  української  мови  і  літератури та зарубіжної  літератури   ДПТНЗ "Фастівський центр професійно-технічної освіти"

 

 

Тема уроку: Б. Пастернак (1890–1960). Життєвий і творчий  шлях  письменника. Еволюція  поезії Б. Пастернака.

Тип уроку: урок  засвоєння  нових  знань.

Навчальна програма:  Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний напрями. Рівень стандарту / укладачі: Ю.І. Ковбасенко – керівник авторського колективу; Г.М.Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, І.А. Тригуб, О.О. Покатілова.  – К. : Грамота, 2011 ( із змінами, затвердженими наказом МОН від 14. 07. 2106 № 826).

Тема уроку: Б. Пастернак (1890–1960). Життєвий і творчий  шлях  письменника. Еволюція  поезії Б. Пастернака.

Мета уроку: ознайомити учнів  із  життєвим і творчим  шляхом  Б.Пастернака; розкрити  поетичний  світ пастернаківської  лірики, осмислити  внутрішню  суть поезії, простежити  еволюцію  лірики поета;  розвивати навички аналізу поетичного твору; виразного  читання; виховувати високі людські почуття; формувати естетичні смаки учнів засобами музики і поетичного слова.

Обладнання: клас оформлений у вигляді кафе: столики, застелені скатертиною. На  кожному столі  −  ялинка і свічка, ноти музичних творів. На дошці – надпис "Літературний салон  "Срібна доба", портрети  Б. Пастернака, поетів " срібної доби", гасло "Поезія єднає серця". На стіні – скрипка, картини зими, портрети   О.Скрябіна, Ф.Шопена. На столі  вчителя − підсвічник  з свічкою, у вазі – сухі троянди;  на столах  творчої  групи  учнів – серветки, філіжанки з кавою. На вікнах – сніжинки, різнокольорові зірки. Мультимедійна презентація; записи  творів Ф.Шопена, О.Скрябіна, Й.Штрауса, відеокліпи " Снег идет", " Зимняя ночь".

 

Жизнь прожить – не поле перейти.    

                      Б.Пастернак

Хід уроку:

I . Мотивація  навчальної  діяльності  учнів.

(На середину класу  під музику вальсу  виходять учень і учениця).

•             Андрію,  мені здається, що сьогодні буде якийсь незвичайний вечір!
•             Чому?
•             Передчуття. Обов’язково буде багато людей, музика, свічки.
•             Ти когось запросила?
•             Ні, ні, ці гості приходять самі, без запрошення, та хіба можливо надіслати запрошення  в минуле  століття?
•             Яке століття? Які гості?
•             Століття – срібне, а гості – талановиті. Уяви, що це не просто клас, а літературний салон. І сьогодні  тут  збираються музиканти,  художники, артисти, поети!
•             Тоді  все зрозуміло! А як ми назвемо наш салон?
•             Так і назвемо − "Срібна доба"  (учениця  та  творча група  учнів сідають за столики, музика продовжується).

Слово вчителя. Добрий день! На вулиці холодний грудень, а  у наше вікно зазирають самотні  сірі дерева і сніжинки, що вальсують  у  парі з вітром.  Але у нас зовсім не самотньо, адже ми з вами разом. Шановні пані та панове!  Я запрошую вас у затишний  літературний  салон  "Срібна доба!" (Учитель запалює  свічку, читає такі слова):

Снова зажгу свечу,

Гляну в притихший класс.

Я все понять хочу,

Что  собирает  нас?

Может  быть,  сила слов,

Мудрость и красота,

Магия  новых стихов...,

А  может  быть, просто  мечта?

Класс затаился в тиши,

Слушая  рифмы  поэта.

Муза, нет не спеши,

Дай  рассказать  об этом.

Пусть за окном дожди,

Слякоть, ветра ненастье,

Наш  огонек   свечи  –

Маяк   желанного счастья. 

Сьогодні на уроці ми вшануємо  поета, який був  мудрим філософом,  композито­ром,  талановитим прозаїком і перекладачем. Він, як ніхто інший, був наділений душевною ясністю, добротою, особливим умінням "олюднювати" події, проникають у суть людських відносин. Нам випала така нагода поспілкуватися, поговорити  про Б. Пастернака  − людину,  неповторного митця "срібної  доби російської  поезії"  ХХ століття.

       Недаремно кажуть, щоб полюбити поезію, потрібно поцікавитись Люди­ною, тобто поетом, його долею. Багато випробувань випало на долю поета: революція 1917 року, громадянська війна, роки сталінізму, Друга світова війна, відлига " 60". Проте він зміг мужньо пережити дух свого часу, а потім відобразити у своїй творчості  всі радощі і тривоги  тієї доби. Шлях його в  літературу  був непростий: він перетинався із двома течіями (символізмом і футуризмом).

      "Гамлет ХХ століття" − так називають Бориса Леонідовича Пастернака. Цей образ був дуже йому близький, він часто звертався до нього. У зв’язку з цим  пригадується мені  фраза великого драматурга Шекспіра:  "Весь мир – театр и люди в нем актеры", де кожен повинен  достойно пройти свій життєвий шлях. Достойним  до  кінця своєї ролі  і залишився  Борис  Пастернак.

    Тож  нехай цей вогник свічки допоможе  нам  освітити  життєвий і творчий шлях відомого російського  поета ХХ століття  Б.Пастернака. Так, саме свічка, бо вона є леймотивним образом багатьох  пастернаківських  поезій, а ще заметіль, котра  розгулялася  сьогодні  за  вікном. ( Учитель оголошує тему, мету, епіграф уроку. Музика виключається).             

II.  Засвоєння  нових  знань.

Слово вчителя.  Переходимо до  першої  частини  нашого  уроку – життя і творчість  Б. Пастернака   або  "Во  всем мне  хочется  дойти  до  самой  сути".

      Борис Пастернак був  москвичем. Проте  справжньою  батьківщиною  і творчою  атмосферою  Б. Пастернака  були і  залишилися  Всесвіт і Вічність. Не  дивно, що іменем Б.Пастернака  названа  одна з планет  за  номером  3508  між  орбітами  Марса  і  Юпітера. Це свідчить про  те, що Пастернак − заслужено шанована людина, і якби не мели політичні заметілі, а яскрава свічка життя поета горіла і буде горіти тепер  уже у віршах поета.
Це сталося напередодні столітнього  ювілею  письменника  1990 року. Я  пропоную  проблемне запитання, яке ми повинні розв’язати протягом нашого уроку: у  чому трагізм і феномен  Б. Пастернака?  Коли  він досяг кульмінації?

 Сьогодні на уроці  спробуємо   відтворити  атмосферу, у якій жив і творив поет Пастернак − атмосферу  музики, філософії, живопису і, звичайно, поезії. Допоможуть  нам у цьому біографи, філософи, музиканти, літературознавці, і навіть сам поет,  які  завітали  у  наш літературний салон. Отже,  відкриємо  книгу  життя  поета.

 

 Завдання випереджувального характеру.

Учениця-біограф.

Б. Пастернаку пощастило народитися в талановитій мистецькій родині. Батько Бориса Пастернака − Леонід Пастернак (уроджений  Ісаак Осипович) –  був  академіком   живопису, викладав  в  училищі  живопису, скульптури  і  архітектури,  ілюстрував  твори  Льва Толстого.

Мати − Розалія  Кауфман (вроджена  Райца  Кауфман)  була  талановитою  піаністкою. До заміжжя вона була  професором  Одеського  відділення  Імператорського  російського  музичного товариства, учениця  відомого  російського композитора  Антона  Рубінштейна. Мати  припинила  кар'єру  музиканта  (піаніста) заради  сім'ї, але  залишилась  високопрофесійним виконавцем.

У  Москву з  Одеси батьки  Бориса переїхали  за рік до його народження. Жили Пастернаки в  Москві, у флігелі,  який знаходився  на території  училища  живопису, скульптури  і архітектури.

10 лютого 1890 року в інтелігентній  єврейській  сім'ї  народився  Борис Пастернак.  Крім старшого Бориса , в сім’ї  народилися:  Олександр,  Жозефіна  і  Лідія.  Частими гостями Пастернаків  були  видатні  живописці, музиканти, літератори. У їхньому  домі  бували  письменник  Л. Толстой, поет P.M. Рільке, композитор С. Рахманінов та інші. Відтак  фарби, музичні звуки, скарби художнього слова  змалку  були  для поета звичним, природним середовищем  існування.

  У зрілому віці Борис Пастернак з любов'ю  відгукувався про матір і дуже  гордився своїм батьком:  "Я − син художника. Мистецтво і великих людей я бачив з перших днів". Батьки  Б. Пастернака  сповідували  Старий  Заповіт.
      А  російська  няня  Акуліна  Гаврилівна  тайкома  від батьків  водила хлопчика в православну церкву.

Учень-композитор.
         Відомо, що першим творчим  захопленням Б. Пастернака "поряд  з малюванням" стала музика. І любов до музики, звичайно, привила йому його мати. Почувши одного разу  Третю  симфонію  Скрябіна, юний Пастернак  загорівся пристрастю і вирішив стати композитором. Ще навчаючись у  Московській  гімназії, яку він закінчив з золотою медаллю, Пастернак пройшов і курс Московської консерваторії, композиторський відділ, виявляючи  неординарну  музичну обдарованість.

 Ним  навіть зацікавився  знаменитий російський композитор  О.Скрябін.
З 13 до 15 років Б.Пастернак  написав 2  прелюдії  і  3 сонати. "Больше  всего на свете я люблю  музыку, больше  всех  в  ней Скрябина", − говорив  поет  в  автобіографічній  повісті "Охранная грамота". Збереглися навіть 2 сонати Б.Пастернака.

Проте  зовсім  несподівано в 19 років він залишив думку про композиторство, мотивуючи це ніби тим, що у нього немає точного музичного слуху. Виконання прелюдій  в кінці 70 –років підтвердило їх дуже спірну цінність. Ось така історія.

Учитель. Доповненням до неї стане не прелюдія Пастернака, а Третя симфонія Скрябіна, названа "Божественною поемою".  Вона складається з 3 частин. Ми  послухаємо  уривок   третьої частини, яка називається  "Божественная  искра".

Прослуховування   уривку   Третьої  симфонії   О. Скрябіна, частина ІII.

Учениця-філософ.

Після  закінчення  гімназії  (1906)  Б. Пастернак  навчався  в Московському університеті, де з юридичного факультету перейшов на історико-філологічний,який у 1914 році і закінчив. Під час навчання молодого Б.Пастернака особливо захопила така наука, як філософія. Саме для вдосконалення  і ґрунтовного вивчення новітньої  філософії  він на скромні збереження  батьків  у квітні 1912 року відправляється  в Марбург, де на той час процвітала відома філософська  школа, яку очолював  видатний  учений,   голова Марбургської  школи  філософів – Герман  Коген. Поет  хоче  в усьому  проникнути   в суть речей. (Учень, який грає Б. Пастернака, стає  за  трибуною і читає вірш на фоні музики).

         Пастернак

Во всем мне хочется дойти

До самой сути.

В работе, в поисках пути,

В сердечной  смуте.

До сущности  протекших  дней,

 До их причины.

До оснований, до корней,

До сердцевины.

Все время схватывая нить

Судеб, событий,

Жить, думать, чувствовать, любить,

 Свершать  открытья.

 О, если бы я только мог

 Хотя отчасти,

Я написал бы восемь строк

О свойствах страсти.

О беззаконьях, о грехах,

Бегах, погонях,

Нечаянностях впопыхах,

Локтях, ладонях.

Я вывел бы ее закон,

Ее начало

И повторял ее имени

Инициалы ...

(Поет сідає за стіл, починає писати)

       Незважаючи на те, що професор  Коген  запропонував  Б. Пастернаку залишитися в Марбурзі  для отримання докторської "степені", Пастернак  різко змінює напрямок  свого  творчого  розвитку. Він  пориває з філософією і повертається на батьківщину.

      Сьогодні на меморіальній  дошці  будинку  в Марбурзі, де колись проживав невідомий  російський  студент, написані  слова з його автобіографічної повісті "Охранная  грамота"  "Прощай, філософіє!".

Учениця-літературознавець 1.

      Із Марбурга  (Німеччина) Борис Пастернак  їде  в Італію, де знайомиться з архітектурою, полотнами і скульптурами старих мистецтв. Перші пастернаківські   вірші були надруковані у колективній збірці  "Лірика"1913 року, яку створили  декілька молодих людей. В цю збірку ввійшло 5 поезій поета. А  відкрив  збірку   вірш "Февраль. Достать чернил и плакать!" Поет назвав цій вірш "кращим із раннього".  Давайте і ми спробуємо почути ці радісні звуки світу природи,який пробуджується .

      Поет  (читає вірш  за письмовим столом на фоні музики)

Февраль. Достать чернил и плакать!

Писать о феврале навзрыд,

Пока грохочущая слякоть

Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен

Чрез благовест, чрез клин колес

Перенестись туда, где ливень

Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши,

С деревьев тысячи грачей

Сорвутся в лужи и обрушат

Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют,

И ветер криками изрыт,

И, чем случайней, тем вернее

Слагаются стихи навзрыд.

   А вже за рік  молодий поет   видав  свої твори окремою книжкою, що в дусі часу називалася " Близнюк у хмарах". Прагнення до оновлення  поетичної  мови  привело поета – початківця до футуристичного  угрупування  "Центрифуга". В цей час він зближується з В. Маяковським та М. Асєєвим, творчість яких він високо цінував. Утім, найбільшим мистецьким авторитетом для нього був австрійський поет  Рільке, який також схвально відгукувався на його вірші.   20 −30 роки були періодом напруженої творчої праці. Поет у своїх творах звертається до епосу та соціальних проблем. Поряд з віршами, що увійшли до збірки "Поверх бар’єрів"  −1917 рік, "Сестра моя – життя" − 1922рік, "Теми і варіації" − 1923 рік,  "Дві книги" −1927 рік, "Друге народження" − 1932 рік, "На ранніх поїздах"  −1943 рік, були написані і прозові твори – повісті, романи. Слава поета зростала. Однак насолодитися  її плодами Пастернаку не судилося: він викликав  незадоволення  представників офіційної критики.

   Учень-літературознавець 2.

      Період  найбільш  плідного  поетичного натхнення − це життя Б. Пастернака в Пєрєдєлкіно. Вперше він приїхав сюди  з перекладом " Гамлета" Шекспіра в 1939 році, коли було йому вже майже 50 років. Переклади  Шекспіра  були не тільки джерелом   заробітку, але й  давали  йому  моральну підтримку . Давайте і ми послухаємо вірш "Гамлет".

Поет ( в образі Гамлета на фоні музики)

 Гул затих. Я вышел на подмостки,

 Прислонясь к дверному косяку,

Я ловлю в далеком отголоске,

 Что случится на моем веку.

На меня наставлен сумрак ночи

 Тысячью биноклей на оси, 

Если только можно, Авва Отче, 

Чашу эту мимо пронеси.

Я люблю твой замысел упрямый 

И играть согласен эту роль. 

Но сейчас идет другая драма, 

И на этот раз меня уволь.

Но продуман распорядок действий, 

И не отвратим конец пути. 

Я один, все тонет в фарисействе, 

Жизнь прожить – не поле перейти.

        Б. Пастернак  пише   вірші, прозу, перекладає  дуже  багато творів Шекспіра: "Гамлет", "Ромео і Джульєтта", "Отелло". Перекладає "Фауста" Гете, лірику Байрона, Рільке, Петефі.

        Треба  відмітити  і переклади  грузинських  поетів, якими  Б. Пастернак  займався довший  час.   В перекладі  Б. Пастернака  виходили  окремі  твори Т.Шевченка, П.Тичини, М.Рильського  з  української мови.  Великий  твір – роман "Хлопчики і дівчатка" був початий  ним в 1945 році і завершений в 1956 році. У кінцевому  варіанті роман  отримав  назву "Доктор Живаго". Вперше  він  був  опублікований  в  Італії  в 1957 році  і  перекладений  18 мовами.  Пастернак  стає  відомим на весь світ. У Росії "Доктор Живаго" був надрукований  лише в 1988, майже  через  30 років  після смерті автора –  30 травня  1960 року  в Пєрєдєлкіно.

          Поет ( за трибуною на фоні музики)

Быть знаменитым некрасиво. 

Не это подымает ввысь. 

Не надо заводить архива, 

Над рукописями трястись.

Цель творчества – самоотдача,

А не шумиха, не успех.

Позорно, ничего не знача, 

Быть притчей на устах у всех.

Но надо жить без самозванства, 

Так жить, чтобы в конце концов

Привлечь к себе любовь пространства, 

Услышать будущего зов.

И должен ни единой долькой 

Не отступаться от лица, 

Но быть живым, живым и только, 

Живым и только до конца!

Учитель. А в 1958 році авторові присудили  Нобелівську  премію. Проте жорстоке цькування  змусило  письменника  відмовитися від  премії. Були призупинені всі видання  і переклади його книг. Становище письменника було нестерпним. 29 жовтня того ж року він пише телеграму в Стокгольм: "В связи со значением, которое придаёт  вашей  награде  то общество, к  которому  я  принадлежу, я должен отказаться  от  присуждённого  мне  незаслуженного  отличия. Прошу Вас не принять с обидой  мой добровольный  отказ". Але ця відмова вже нічого не змінила. "Справа Пастернака" отримала широкий резонанс, його ледь не вислали за кордон і не лишили громадянства. Він був проклятим на батьківщині і популярним за кордоном. Душевний стан був дуже важким, але поет продовжував працювати над останньою збіркою "Коли розгуляється", яка побачила світ після його смерті. Ця книга була підсумком філософських  роздумів про життя, про визначення справжніх і фальшивих життєвих цінностей.

        Якось іноземний  кореспондент  попросив  у Б. Пастернака  інтерв’ю. Борис Леонідович відповів, що не може і замість цього інтерв’ю  дав  клаптик папірця з новим  віршем.Так поет в одну мить закреслив своє приниження. І знову залишився собою. А відгомін  душі  Пастернака  того часу звучить сьогодні  у  вірші  "Нобелеевская премия". Давайте послухаємо його.

         Поет (твір звучить на фоні музики)

 Я пропал, как зверь в загоне.

Где-то люди, воля, свет,

А за мною шум погони,

Мне наружу ходу нет.

Темный лес и берег пруда,

Ели сваленной бревно,

Путь отрезан отовсюду,

Будь что будет, все равно.

Что же сделал я за пакость,

Я убийца и злодей?

Я весь мир заставил плакать

 Над красой земли моей.

Но и так, почти у гроба,

Верю я, придет пора,

Силу подлости и злобы

Одолеет дух добра.

 Учитель. І дух добра все-таки переміг зло. 9 грудня 1989 року  Нобелівська медаль Б.Пастернака  була  передана  його сину. Повернемося до проблемного запитання: у чому ж був трагізм  і феномен Пастернака?

(Відповіді учнів)

 Учитель. Так, це була людина, обрана Богом, людина народжена  вдруге. Але в сталінські часи все світле, чисте, правдиве, щире переслідувалось і  знищувалось.

–     Розглянемо еволюцію  лірики Б. Пастернака. Поезія Б. Пастернака  також  досить  своєрідна  і багатогранна, як і його творчість. Тематика віршів поета досить різноманітна. Колись  яскрава  представниця» срібної доби»  Марина Цвєтаєва у полемічному запалі вигукнула: "Где  человек, до конца понявший Пастернака? Пастернак – это "тайнопись", "иносказание", "шифр". Дійсно, можливо  не кожен здатен зрозуміти  поезію Б.Пастернака. Причина  тому не тільки в складності  написання його віршів, а більше – в глибокому змісті його творів. Його вірші містять прихований сенс. Читач  скоріше повинен " відчути" поезію поета, пройшовши шлях від ліричного героя до філософа. Давайте розглянемо опорну  схему. Назвіть, які групи можна виділити в ліриці поета?

•             Які  так звані "вічні теми" підіймав Б. Пастернак в своїх віршах? Назвіть їх.

 Так, поет  торкається питань творчості, любові, мистецтва, повноти  буття і саморозвитку природи, Всесвіту… У його поезіях  передаються настрої  зачудування  буттям, радісного  сприйняття  світу, духовної  відкритості природі, вираження стану емоційного потрясіння, "захоплення", відтворення безперервного руху, динаміки життя, прагнення  охопити  світ у цілому.

Так  от, з-поміж "вічних тем",  теми природи  і кохання були улюбленими у творчості  Б. Пастернака. Рання  лірика  Б. Пастернака  наповнена  буквально язичницьким  поклонінням  перед  природою. Услід  за Тютчевим  Пастернак проголошує: природа – великий живий організм, в якому є і душа, і любов, і мова. Тому у його віршах вона не тло, не декорація, а дійова особа. А ще  Пастернак казав: "Поэзия  валяется в траве, под ногами, так что надо только нагнуться, чтобы увидеть и подобрать ее с земли". Скільки таких  мальовничих  замальовок  знаходимо у поета! "Июль", "Золотая осень", "Снег идет",  "Ветер","Иней",  "Заморозки".

Вірш "Сніг іде", який  увійшов  в останній збірник  Б. Пастернака  "Коли розгуляється", був створений  у 1957 році в складний  період  життя  поета. Назва  вірша  вказує на  його  тему – снігопад. Однак, крім  пейзажної  замальовки зимового  снігопаду, вірш  містить  філософські  роздуми  про  швидкоплинність життя, тому його  можна по праву віднести до пейзажно-філософської  лірики. У центр твору Пастернак  ставить  проблему  часу і людини  протягом  цього часу. Московський  снігопад  Пастернак  сприймає  як  чарівний  політ,  який захопив  за собою  людей, тротуари, перехрестя  і сходи. Поет майстерно  передає  атмосферу зимового дня, уособлюючи  снігопад  з живою  істотою. Але  одночасно  з  радісним почуттям  поет і ліричний  герой відчуває  збентеженість у душі – адже з кожною сніжинкою  проходить  відпущений  нам дорогоцінний час, а теперішнє миттєво стає минулим, пережитим.

   На  повороті "перехрестя" поет закликає  задуматися  про  свій  напрямок  життя, цінувати  кожну  прожиту  мить в швидкоплинному бігу часу.  Прослухаємо  цей    вірш, який став задушевною піснею  у виконанні Сергія  Нікітіна.

Прослуховування  пісні "Снег  идет".

Аналіз  вірша  Б.Пастернака  " Снег идет".

           Запитання

•             Як ви думаєте, який час доби описано у вірші?
•             Звідки це можна припустити?
•             Де відбувається  дія вірша?
•             Чому квіти  герані тягнуться туди, до вікна, де сніг, хуртовина?
•             Ліричний герой спостерігає за снігопадом, а сам думає про що?
•             Чим цікава остання строфа?
•             Чим всі здивовані?   

     Учитель. А зараз... Зимова ніч… Ви промовили ці слова і яка картина постала перед вашими очима? Тиша, ніч, місяць, розсип зірок по синьо-чорному небу? В 1946 році Пастернак пише вірш "Зимняя ночь". Зовсім недавно закінчилася війна. Здавалось, ось він, спокій. Але бурі світових потрясінь ще не затихли. Де ж воно спасіння? Що допоможе у круговороті  пристрастей не загубитися, зберегти свій тонкий внутрішній світ? І поет дає відповідь: це будинок, домашній затишок – обитель надії і спокою.

      Вірш належить до поетичного циклу "Вірші Ю. Живаго", які складають останню частину роману "Доктор  Живаго". Він стає справжнім гімном коханню,в якому  оспівується союз двох сердець, бо любов ,на думку автора – початок відновлення світової гармонії. Вірш "Зимова ніч" викликав особливий інтерес. По-різному  зазвучала  ця пісня у  виконанні І. Сказіної, А. Пугачової, М. Носкова. Зараз  ми прослухаємо романс  на  музику І. Печерського, який  виконує українська співачка Ірина  Сказіна. І  так, відкинемо на декілька хвилин свої проблеми, турботи і поринемо у чарівний світ зимової ночі!

 Прослуховування романсу "Зимняя ночь".

•             Яке враження справив на вас вірш?
•             Які поетичні образи виникли у вашій уяві під час прослуховування ?
•             Яка  головна  думка твору?

 

 

III. Закріплення знань, умінь і навичок.

 Інтерактивна вправа  " Мозкова атака".

Учитель. Діти, що на ваш погляд, поезії  Б. Пастернака?  ( Відповіді учнів)

Учитель. А за словами Пастернака:

                  Это круто налившийся свист,

                  Это  счелканье  сдавленных льдинок.

                  Это ночь, леденящая лист,

                   Это двох соловьев поединок.

Метод "Гронування". Завдання: дібрати епітети до образу Б. Пастернака.

 ІV. Підсумок   уроку.

Учитель. Швидко сплинув час, наше засідання літературного салону добігає  до свого кінця. Вірші  Б. Пастернака – це мистецтво, у якому музика і слово, слово й театр, театр і життя сплітаються в єдине диво. І це диво – життя навколо нас.

Його вірші потрібно читати серцем і душею, вчитися у поета бачити, чути, любити життя, красу рідної землі – і бути щасливим.  Я сподіваюсь, що іскорка тепла від цієї свічки разом з поезією Пастернака залишила свій слід у ваших серцях. Нехай же у ваших серцях завжди палає вогонь віри, надії та любові, а свічка стане  символом затишку, тепла, творчого натхнення  і поезії. І закінчити наш урок я б хотіла такими словами:

Из века в век живут твои творенья,

И спутать с кем-то их нельзя никак.

Их никогда не предадут забвенью,

Мы знаем точно  − это Пастернак.

Твои  стихи как солнца луч весенний,

Пробившийся сквозь сонный зимний мрак,

И вопреки страданьям в утешенье

Ты послан нам великий Пастернак,

Твои эскизы превращаются в портреты,

Сквозь множеств красок, кистей и бумаг

Лишь миг... и на мольберте ожили сюжеты,

Так  может только Пастернак!

V.  Домашнє завдання.

Розповідати  про  життя і творчість  Б. Пастернака. Виразно  читати  його вірші, уміти  аналізувати  їх. Вивчити   напам’ять  вірш " Зимова ніч".