ФРАГМЕНТ УРОКУ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ "Ґабріель Ґарсія Маркес та його роман "Сто років самотності"

ФРАГМЕНТ УРОКУ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Тема: Ґабріель Ґарсія Маркес та його роман «Сто років самотності»

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів вивченого матеріалу щодо життєвого і творчого шляху Ґабріеля Ґарсії Маркес та його роману «Сто років самотності»; надавати допомогу у розумінні змісту, ідейно-художніх особливостей, тематики, проблематики та алегоричності аналізованого твору; розвивати практичні навички узагальнення та систематизації матеріалу на прикладі одного автора та конкретного літературного твору (великого за обсягом) за допомогою групових форм роботи; виховувати культуру висловлювання, повагу до літератури, почуття гуманізму і відповідальності за власні вчинки, а також почуття своєї причетності до історії та майбутнього

Обладнання: портрет письменника, зображення обкладинок першого та сучасного видань роману Ґабріеля Ґарсії Маркеса «Сто років самотності», презентації «Габріель Гарсіа Маркес. Нарис життя та творчості» та «Роман Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності», картки для літературного прийому «Коло думок», відеоролик «Передсмертний лист Ґабріеля Ґарсії Маркеса», комп’ютер

Тип уроку: узагальнення  та систематизація знань

Форми і методи роботи: робота у групах, вступне слово вчителя, бесіда за питаннями, захист мультимедійних презентацій, складання тез, літературний прийом «Коло думок», перегляд відеоролика, заключне слово вчителя

 

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.   Вступне слово вчителя

Остання чверть XX сторіччя стала часом небаченого розквіту Латинської Америки. Щоправда, пов'язаного не з матеріальними, а саме з духовними багатствами цього загадкового континенту, який у світовій літературу  насамперед асоціюється з ім’ям Ґабріеля Ґарсія Маркеса.

На наших уроках ми з вами вже опрацювали його біографічні відомості, читали та аналізували один із найвідоміших творів цього автора – роман «Сто років самотності». А сьогодні ми систематизуємо одержані знання та виділимо основні особливості творчої манери Маркеса, зокрема те, як вони проявляються у прочитаному творі.

Отже, тема нашого уроку «Ґабріель Ґарсія Маркес та його роман «Сто років самотності». Запишіть її до своїх робочих зошитів.

Щоб досягти поставленої мети вам було запропоновано розділитися на окремі групи, кожна з яких отримала конкретне індивідуальне завдання. Сьогодні ми перевіримо виконання поставлених завдань, тому продовжимо працювати у тих же групах.

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1.   Бесіда за питаннями

Перш ніж приступити до нашої роботи, давайте з’ясуємо відповіді на такі питання:

- Яку тему вводить Маркес у світову літературу? (Тему самотності як окремої людини, так і людства в цілому)

- Що ви можете розказати про самотність у Маркеса? (Самотність у Маркеса – це психологічний стан людини, її внутрішнє захворювання. Воно із середини підточує її фізичні та моральні сили і, врешті-решт, зводить у могилу. )

- Ким є людина для Маркеса? (Людина - це диво, яке містить у собі цілий світ; це провідна думка його творів)

- Які ще риси притаманні творам Маркеса? (Мотиви попередження, застереження, пророцтва)

- Що таке «магічний реалізм»? (Метод поєднання буденного і фантастичного)

 - Який роман приніс колумбійському письменникові Г.Г.Маркесу світову славу? («Сто років самотності»)

 - Що таке Макондо? (Образ провінційного містечка у романі «Сто років самотності»)

 

ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1.   Слово вчителя

А тепер переходимо до роботи у групах.

Ще на першому уроці з вивчення  біографії Маркеса та його роману «Сто років самотності», кожна група отримала завдання створити презентації на запропоновані теми. Сьогодні ми їх переглянемо та послухаємо захист кожної групи. Не забувайте, що на виконання цього завдання кожна група має не більше 5 хвилин. Паралельно із захистом презентацій вам потрібно виконати ще одне завдання: у той час, коли виступатиме одна група – представники іншої мають записати основні тези з почутого матеріалу. Після завершення презентації ми заслухаємо ваші тези.

 

2.   Захист презентацій, які готувала кожна група

1 група – Презентація «Ґабріель Ґарсіа Маркес. Нарис життя та творчості»

УЧЕНЬ 1.

Слайд 1

Ґабріель Ґарсія Маркес Знаменитий колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 р. Представник літературного напряму «магічного реалізму».

Слайд 2

Маркес народився 6 березня 1927 р. в невеликому провінційному містечку, розташованому в басейні р. Магдалени, недалеко від узбережжя Атлантичного океану і Колумбії. Його батько - Габріель Гарсіа, був телеграфістом, але на формування Маркеса як письменника справили вплив бабуся Транкіліна, на якій тримався весь будинок, і дід Маркеса, полковник, учасник громадянської війни 1899-1903 рр.

Сам письменник вважає, що третім чинником, що визначив його долю, є атмосфера будинку, в якому він провів дитинство, побут містечка, де тісно перепліталися фантастика і реальність. У восьмирічному віці після смерті діда Маркес залишає Аракатаку і вчиться в інтернаті м. Сапакіри. Тут він вперше пробує писати. У 1946 р. Маркес вступає на юридичний факультет університету в Боготі.

УЧЕНЬ 2

Слайд 3

Перервавши навчання раніше терміну в 1950 році, вирішив присвятити себе журналістиці й літературі.

Особливий вплив на нього справили такі письменники, як Ернест Хемінгуей, Вільям Фолкнер, Джеймс Джойс і Вірджинія Вулф, Франц Кафка.

З 1950 по 1954 р. Маркес працює репортером, веде розділ хроніки.

У 1951 р. виходить повість "Опале листя", в якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для творчості Маркеса.

Слайд 4

У 1954 р. Маркес переїжджає до Боготи, продовжує працювати в газеті, бере участь у політичній діяльності, а в липні 1955 р. як кореспондент газети «Ель Еспектадор" приїжджає в Європу.

Він працює в Римі, одночасно займається на режисерських курсах в Експериментальному кінематографічному центрі. З Риму Маркес переїжджає в Париж.

Переворот, що стався на батьківщині, змушує його залишитися у французькій столиці.

УЧЕНЬ 3

Слайд 5

Саме в Парижі Маркес створює повість "Полковнику ніхто не пише", перший варіант якої закінчує в 1956 р., а окремим виданням книга виходить у 1961 р.

Повість відзначена безсумнівним впливом Хемінгуея, про що Маркес сам неодноразово говорив, але позначився і репортерський досвід автора. Стилістично твори відрізняють дивовижний лаконізм, "снайперська точність мови", відчуття ємності і багатомірності слова. Домагаючись художньої та психологічної переконливості оповідання, Маркес переписував повість 11 разів.

"Полковнику ніхто не пише“ –  повість про самотність і про стоїчне протистояння людини абсурдності буття, убогості, голоду і немочі, бюрократичній байдужості, про непохитну віру людини в торжество справедливості.

Слайд 6

Працюючи кореспондентом різних латиноамериканських газет, Маркес об'їздив багато країн Європи, деякий час жив у Венесуелі, а з 1961 р. оселяється в Мексиці, де закінчує роман "Недобра година". Вперше роман у спотвореному редакторами вигляді побачив світ в Іспанії, але повне видання було здійснено в 1966 р. в Мексиці. Предметом художнього дослідження Маркеса стає тема насильства і його розтлінного впливу на особистість. І знову на сторінках з'являються образи з повісті “Полковнику ніхто не пише”. Спогади дитинства і думки про фатальний зв'язок насильства і самотності переслідують Маркеса, вимагаючи художнього втілення. Так з'являється збірник оповідань «Похорон Великої Мами" (1962).

УЧЕНЬ 4

Слайд 7

Після виходу в світ збірки Маркес на деякий час відходить від літератури, він пробує реалізувати свої сили в кінематографі. Але, "працюючи для кіно, – говорить Маркес, – я переконався в тому, що переважання зображальності над іншими оповідальними елементами містить в собі, звичайно, певні переваги, але також і певні обмеження, - і це стало для мене сліпучим одкровенням, бо тільки тоді я усвідомив, якими безмежними можливостями володіє роман ".

Слайд 8

У 1972 р. з'являється збірник оповідань "Неймовірна й сумна історія про простодушну Ерендіре та її жорстокосердну бабцю". Починаючи з цього збірника, Маркес приступає до всебічного дослідження проблеми влади, блискуче втілення якої дасть в романі "Осінь патріарха" (1975).

Саме цей роман став гротескним узагальненням фактів насильства і деспотизму, якими настільки багата історія людства. В центрі роману історія сильної особистості, яка проголосила свавілля єдиним законом існування.

УЧЕНЬ 5

Слайд 9

У 1982 році колумбійський письменник отримав Нобелівську премію з літератури за книги, в яких, на думку членів Нобелівського комітету, «фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту».

Важко знайти більш точне визначення літературі, створеної Маркесом. У його творах фантазія і реальність не поєднуються - вони одне й те саме і важко відрізняються один від одного.

Слайд 10

У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, ймовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку — лімфому. Йому довелося двічі оперуватися в США і Мексиці.

З часу своєї хвороби письменник постійно живе разом зі своєю родиною у м.Мехіко (Мексика).

2002 року вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії — «Жити, щоб розповісти про життя», що стала бестселером в іспаномовному світі.

В серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання під час холери» голівудськії кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет кінострічки склав 40 млн. доларів США. Показ стрічки проходив в 2006 році в Картахені.

УЧЕНЬ 6

Слайд 11

Маркес створив іншу реальність, в якій містичне і раціональне не суперечать один одному. Ця картина світу виявилася настільки ефектна, що сформувала нове уявлення про дійсність у мільйонів читачів.

Письменник переконаний, що світ влаштований за законами міфу. Життя ж – це чарівне і повсякденне, існуючі в складно організовані і не завжди зрозумілі людині зв'язки. Але це уявлення про людське життя і світ навколо нас не надто оптимістичне. Час не лінійний, а циклічний, і ми приречені знову і знову відповідати на вічні питання.

Слайд 12

На початку 2006 року Габріель Гарсія Маркес оголосив, що більше не писатиме. Напевно, він один з небагатьох живих класиків, хто дійсно може так вчинити. В останні роки Маркес публікує тільки мемуари. Йому є про що згадати, в тому числі про те, як в 1967 році з виходом роману «Сто років самотності» до нього відразу прийшло визнання мільйонів читачів.

«Я хотів зруйнувати  лінію між тим, що здавалося реальним, і тим, що здавалося фантастичним, бо в світі, який я прагнув втілити, цього бар'єру не існувало»

Після Маркеса стало неможливо говорити про те, що світ існує відповідно до простих і очевидних правил.

 

2 група – Презентація «Роман Ґабріеля Ґарсії Маркеса «Сто років самотності»

УЧЕНЬ 1.

Слайд 1

Ґабріель Ґарсія Маркес  та його роман «Сто років самотності»

 Слайд 2

У січні 1965 р. Маркес відчув, що може "почати диктувати друкарці перший розділ слово за словом». На 18 місяців письменник йде в добровільне ув'язнення. Воно закінчилося появою роману, до якого автор йшов 20 років.

Роман "Сто років самотності" побачив світ в 1967 р. в Буенос-Айресі.

Успіх був приголомшливим, тираж склав за три з половиною роки понад півмільйона екземплярів, що є сенсаційним для Латинської Америки, а в світі заговорили про нову епоху в історії роману і реалізму.

На сторінках численних літературознавчих робіт замигтів термін "магічний реалізм". Саме так визначали оповідну манеру, властиву роману Маркеса і творам багатьох латиноамериканських письменників.

Слайд 3

Риси «магічного реалізму»: · звернення до народного міфологізму;· широке змалювання національних традицій;· переплетення чарівного та побутового, реального;· поєднання історії та сучасності.

УЧЕНЬ 2

Слайд 4

Роман "Сто років самотності" був написаний Маркесом протягом 18 місяців, між 1965 і 1966 роками в Мехіко.

Оригінальна ідея цього твору з'явилася в 1952 році, коли автор відвідав своє рідне село Аракатака в компанії матері. У його оповіданні "День після суботи", опублікованому в 1954 році, перший раз з'являється Макондо.

Свій новий роман Маркес планував назвати "Дім", але в підсумку передумав, щоб уникнути аналогій з романом "Великий дім", опублікованому в 1954 році його другом Альваро Самуд.

Слайд 5

Роман "Сто років самотності" - багатопланова книга, в якій  простежується історія Латинської Америки, а також відбилася історія буржуазної цивілізації. Але це й історія світової літератури від античного епосу до сімейного роману.

Маркес досліджує епоху еволюції людської свідомості, що пройшла під знаком індивідуалізму. У романі тема самотності отримала блискуче завершення. Вона відступила на другий план у наступних творах Маркеса

УЧЕНЬ 3

Слайд 6

Історія написання. 1965 року Маркес розпочав роман «Сто років самотності». Робота тривала півтора року й була закінчена навесні 1967 року. Аргентинське видавництво «Сура американа» видало книгу накладом вісім тисяч примірників, розраховуючи на те, що вона якось розійдеться протягом другого півріччя. Але тираж не розійшовся, а розлетівся за кілька днів.

«"Сто років самотності”— усього лише поетичне втілення мого дитинства»,— зазначає Маркес. Але це «усього лише» мало співвідноситься із широтою проблематики, алегоричністю образів роману та його епічністю. Дитинство письменника, дитинство його рідного міста, дитинство Латинської Америки і, врешті-решт, дитинство усього людства. Отже, твір має чимало автобіографічних рис.

Слайд 7

      Аналізований нами твір досить цікавий за своєю жанровою приналежністю, адже його можна ідентифікувати як: роман-міф, роман-притчу, сімейну хроніку, інтелектуальний роман

УЧЕНЬ 4

Слайд 8

Щодо композиції, то книга складається з 20 неіменованих розділів, в яких описується історія, зациклена в часі: події Макондо і сім'ї Буендіа, наприклад, імена героїв, повторюються знову і знову, об'єднуючи фантазію та реальність.

У перших трьох розділах розповідається про переселення групи людей і підставі села Макондо.  З 4 по 16 глави - про економічний, політичний і соціальний розвиток селища. В останніх розділах роману показаний його захід.

Слайд 9

У романі Маркеса «Сто років самотності» розповідається про історію маленького містечка Макондо і родину Буендіа, що його заснувала. Автор у символічній формі відтворює історію Колумбії з другої половини XIX ст. до 30-х років XX ст. У структурі роману можна виявити мотиви, які стають провідними на всіх його рівнях і складають основу твору.

Мотив самотності є в житті кожного представника роду Буендіа. Вони відрізнялись від інших людей самотнім виглядом, з яким з'являлись на світ. Це почуття відображається у крейдяному колі, яке малюють навколо полковника Ауреліано ад'ютанти, у відносинах між Хосе та Шлар Тернер, які «були не просто матір'ю та сином, а товаришами по самотності». І якщо хтось з мешканців не гине, то фіналом життя його стає абсолютна самотність

УЧЕНЬ 5

Слайд 10

Що стосується часу, який описано у творі, то це період від середини ХІХ до середини ХХ ст. Жодних дат у творі немає, як і назви країни.

Дія відбувається ніби поза часом і простором

Слайд 11

Тематика роману «Сто років самотності»: історія шести поколінь роду Буендіа (в алегоричному сенсі – це історія розвитку свідомості людства від жадібного пізнання світу до перенасичення ним і відчуження від нього)

УЧЕНЬ 6

Слайд 12

У своєму романі Маркес порушує наступні проблеми: проблему самотності, відповідальності за свій вибір, роз’єднаності і солідарності, історичної пам’яті, батьків та дітей, кохання, сім’ї

Слайд 13

«Людина, родина, рід, якщо вони самотні, бездуховні, то однозначно приречені на самознищення.»

Саме так, у формі притчі, завершує роман Габріель Гарсія Маркес. Як твердить письменник, «альтернатива самознищенню існує - це ідея духовної солідарності».

Переконання Маркеса-гуманіста нині досить актуальні: людство, вражене вірусом індивідуалізму, може врятувати лише духовне єднання. А шлях до цього починається з любові.

 

3.   Прийом «Коло думок»

Наступне наше завдання має назву «Коло думок». Вам буде запропоновано одне запитання, на яке ви маєте дати відповідь. Але відповідати буде по черзі − один представник із кожної групи, а товариш з іншої повинен продовжити думку однокласника.

Отож, запитання звучить так «Як ви гадаєте, яку думку хотів донести                           Ґ. Ґ.Маркес нам, сучасним читачам, твором «Сто років самотності»?»

Учень 1. Як бачимо з твору, доля всього роду Буендіа є трагічною. І те, що хотів донести автор роману, висловлено так: «… тим родам людським, які приречені на сто років самотності, не дано з’являтися на землі двічі».

Учень 2.Усі процес, явища, що відбуваються  в сучасному світі, - взаємопов’язані. Тому треба жити не роз’єднуючись, а навпаки, об’єднуючись, тобто жити спільнотою.

Учень 3. Однак автор застерігає всіх: людей, країни, міста, народи, які відособлюються від зовнішнього світу, що їх чекає те саме, що й рід Буендіа і поселення Макондо.

Учень 4. Вважаю, що можна зробити висновок про те, що роман «Сто років самотності» - це заклик автора до єднання народів всього світу. Рід Буендіа – це людство у мініатюрі. Ніхто в ньому не може, просто не має морального права бути самотнім, якщо хоче зберегти цивілізацію, продовжити своє життя у нащадках.

 

4.   Перегляд відео «Передсмертний лист Ґабріеля Ґарсії Маркеса»

(за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=f0wlsCtN4BA)

А на завершення нашої роботи хочу запропонувати вам переглянути відеоролик, який було  створено на лист Маркеса, котрим він звернувся до своїх читачів у той час, коли важко захворів.

 

 

Передсмертний лист Ґабріеля Ґарсії Маркеса

 

Життя коротке, сьогодні тільки початок, а завтра вже кінець, і ми навіть цього не помічаємо... Як часто згадуємо тих, хто є нам близький? Як часто нагадуємо їм, наскільки вони є важливі для нас? Як часто кажемо "люблю"? Скільки гарних, веселих, сумних подій ми заносимо у нашу "Книгу життя" і чи взагалі заносимо...? 

   Якщо б на одну мить Бог забув, що я всього лиш проста маріонетка, і подарував би мені шматочок життя, я б тоді, напевно, не говорив все, що думаю, але точно думав би, що говорю.

 Я б цінував речі не за те, скільки вони коштують, а за те, скільки означають.

   Я би спав менше, більше би мріяв, розуміючи, що кожну хвилину, коли ми закриваємо очі, ми втрачаємо 60 секунд світла.

   Я би йшов, поки всі решта стоять, не спав, поки інші сплять.

 Я би слухав, коли інші говорять, і як би я насолоджувався чудовим смаком шоколадного морозива!

   Якщо би Бог винагородив мене ще однією миттю життя, я б одягався скромніше, відлежувався би на сонці, підставивши під теплі промені не лише своє тіло, але й душу.

   Господи, якщо би в мене було серце, я б написав всю свою ненависть на льоді і чекав би, поки зійде сонце. 

   Я би полив сльозами троянди, щоб відчути біль їх колючок і пурпуровий поцілунок їхніх пелюсток.

   Господи, якби в мене ще лишався шматочок життя, я б не провів жодного дня, не сказавши людям, яких я люблю, що я їх люблю!

   Я би переконав кожну дорогу мені людину у своїй любові і жив би закоханий в кохання.

   Я би пояснив тим, хто помиляється, вважаючи, що перестають закохуватися, коли старіють, не розуміючи, що старіють, коли перестають закохуватися!

   Дитині я подарував би крила, але дозволив їй самій навчитися літати.  Я стільки навчився від вас, люди!

   Я зрозумів, що весь світ хоче жити на вершині гори, не розуміючи, що справжнє щастя очікує їх внизу.

   Я зрозумів, що з того моменту, коли новонароджений малюк вперше стисне в своєму кулачку палець батька, він його більше ніколи не відпустить.

   Я зрозумів, що одна людина має право дивитися на іншу згори тільки тоді, коли вона допомагає їй піднятися.

   Є стільки речей, яких я міг би навчитись від вас, люди, та насправді вони навряд чи пригодяться, тому що коли мене покладуть у цю валізу, я, на жаль, буду вже мертвим...

   Завжди говори те, що відчуваєш, і роби те, що думаєш.

   Якщо б я знав, що сьогодні востаннє бачу, як ти спиш , я б обійняв і молився Богові, щоб він зробив мене твоїм Ангелом.

   Якщо б я знав, що сьогодні бачу востаннє, як ти виходиш за двері, я б обійняв, поцілував тебе і покликав би знову, щоб дати тобі більше…

   Якщо б я знав, що чую твій голос останній раз, я б записав на касету все, що ти скажеш, щоб слухати це знову і знову. 

   Якби я знав, що це останні хвилини, коли я тебе бачу, я би сказав "Я кохаю тебе” і не зважав би, дурний, що ти і так знаєш…

   Завжди є завтра і життя надає нам ще одну можливість все виправити, але якщо я помиляюсь і сьогодні це все, що нам залишилось, я б хотів сказати, як сильно я тебе люблю і що ніколи тебе не забуду.

   Ні юнак, ні старий не може бути впевнений, що для нього настане завтра, сьогодні може бути останній раз, коли ти бачиш тих, кого любиш, тому не чекай чогось, зроби це сьогодні, оскільки якщо завтра не настане ніколи, ти будеш шкодувати про той день, коли у тебе не знайшлося часу для одної усмішки, одних обіймів, одного поцілунку, і коли ти був надто зайнятий, щоб виконати останнє бажання.

   Підтримуй близьких тобі людей, шепочи їм на вухо, як вони тобі потрібні, люби їх і поводься з ними обачно. Знайди час сказати: "Мені шкода”, "Пробач мені”, "Будь ласка”, "Дякую”  і всі ті теплі слова, які ти знаєш.

   Ніхто не запам'ятає тебе за твої думки... Ніхто не запам'ятає тебе за твої думки...

 

 

 

 

 

5.   Заключне слово вчителя

Скільки сказаного і несказаного є на цьому світі? І нам дано всього лише одне життя для того, щоб зробити, сказати, подумати, побачити, відчути... Тому знайдіть час для таких важливих речей. І нехай оті «сто років самотності», котрі наздогнали родину Буендіа, містечко Макондо та навіть самого Маркеса, ніколи не зачеплять вас.