Урок на тему: "Бойове товариство і звичаї запорожців"

Бойове товариство і звичаї запорожців

Так ось вона Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну! М. В. Гоголь «Тарас Бульба» Козак та козачка, гравюра Боплана, 1650 р.

Історія слова “козак” Коза́к — представник військового стану, воїн-найманець. Член самоврядних військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козака була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів, піратство в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових компаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав. Запорожець . Картина І. Рєпіна Ю. Брандт. Повернення козаків з походу

Сучасні гіпотези походження слова. Від половецького «Cosac» — «варта», «чота». Від кримсько-татарського або тюркського «Qazaq» — «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «бурлака». Від тюркського «Cosac» і «Qazaq» — «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «вартовий», «розбійник», «найманець». Старі гіпотези. Від імені легендарного ватажка Козака. Від слова «коза» у зв'язку зі спритністю козаків або їхніми полюваннями на кіз.

Історія створення Запорізької Січі

Запорізька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. — першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця.

Початок Січі Виникнення Запорозької Січі було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, посиленням феодально-кріпосницького та національного гніту і пробудженням самосвідомості українського народу. За перші десятиріччя 16 ст. панству вдалося підкорити своїй владі значну територію Середнього Придніпров'я й обернути більшу частину українського населення на феодально залежне або напівзалежне. Однак частина козаків, щоб позбутися феодального гноблення, відступила на Південний Схід, у низов'я Дніпра.

Утворення Запорозької Січі було видатною подією… Січ стала для українського народу могутньою підпорою в боротьбі проти феодально-кріпосницького та національного гніту і проти турецько-татарської агресії. Разом з тим феодали намагалися укріпитися за порогами. Ще в 1533 р. черкаський староста Є.Дашкевич подав литовському сеймові проект побудови фортеці на Дніпрових островах. Вона мала бути форпостом у боротьбі проти турків і татар і проти козацтва, щоб забезпечити панську колонізацію Запоріжжя. Оскільки для здійснення цього проекту в литовського уряду не було коштів, організацію боротьби за оволодіння прикордонням узяли на себе магнати, передусім черкаський і канівський старости. В цьому аспекті треба розглядати і діяльність черкаського і канівського старости князя Д. І. Вишневецького.

За свідченням Д.Яворницького, існували 8 січей: Хортицька Базавлуцька Томаківська Микитинська Чортомлицька Олешківська Кам'янська Нова (Підпільненська) Після жорстокого зруйнування у 1775 р. Запорозької Січі російським царатом певен час існувала ще й Задунайська Січ. СІЧ

Запорозька Січ була обведена високими валами, на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені, будинки, де мешкали запоріжці. Козацька залога на Запорозькій Січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч (іноді це число доходило до 10 тис.) озброєних козаків. На площі містилася церква, будинки старшини, школа та інші господарські та військові споруди. Січова церква і духовенство перебували під зверхністю Києво-Межигірської архимандрії. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя Запорозької Січі, де відбувалися Січові ради тощо. Поза валами був Січовий базар, куди приїжджали купці зі своїми товарами. Січовики продавали тут продукти своєї праці — рибальства і мисливства.

Найвищим органом влади на Січі була військова козацька рада, у якій брали участь усі козаки. Рада обирала кошового отамана, козацьку старшину, спільно вирішувала найважливіші питання. На Запорозькій Січі діяв козацький військовий суд, який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжки у побратимів.

Органи управління Січі

Символи-відзнаки державної і військової влади називалися клейноди. До них належали гетьманська булава, бунчук, стяг, печать, пернач, корогви,литаври, значки, бубни, тростинки й труби.

Відомо, що за козацьким звичаєм, обрання нового отамана супроводжувалося обсипанням землею. Це символізувало вірність батьківщині,удачу в походах. За козацькою легендою, кошовий, якого «благословили» землею, міг зачаровувати людей, бачити майбутнє, обходити смерть, уникати лиха, вести за собою інших.

Микола Гоголь в історичній повісті «Тарас Бульба» правдиво і яскраво зобразив Запорозьку Січ, козацький побут ХІV – ХV ст. увесь перший розділ пройнято згадками про «розгульне Запорожжя». У читача складається початкове уявлення про вільну козацьку республіку, її значення в житті українського народу. Це – експозиція до майбутніх подій. У другому і третьому розділах показане життя полкової старшини та побут запорожців, життя на Січі. Рішення Тараса підняти козацтво до зброї є зав’язкою майбутніх подій. Козаки пишуть відповідь турецькому султану — Мехмеду IV, написаний у 1676 році; I. I. Рєпін, 1880-91 рр.