Урок на тему: «Е.Сетон-Томпсон «Лобо». Образ Лобо. Стосунки людей та звірів. Утвердження любові до всього живого в оповіданні»

Тема: «Е.Сетон-Томпсон «Лобо». Образ Лобо. Стосунки людей та звірів. Утвердження любові до всього живого в оповіданні»

Мета: привернути увагу до проблеми захисту тварин;

           розвивати навики текстуального аналізу художнього твору,

           мислення учнів й вміння висловити власну думку;

           виховувати любов до живої природи, чуйність, милосердя,

           доброту, співчуття у дитячих серцях.

Німецький поет Й.В.Гете так писав про природу: « Природа!  Ми нею оточені й охоплені  непереможно, нам ні вийти з неї, ні глибше в неї проникнути… Вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла.  Вінцем її є любов. Тільки через любов наближаються до неї».

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми продовжимо роботу над змістом оповідання «Лобо», головним героєм якого, як ви переконались, є сміливий, розумний вовк. Страх перед його ватагою зростав настільки, що щороку винагорода за голову Лобо підвищувалася.       Життя тварин невід’ємне від життя людей. Природа схиляється перед її силою.  І влада людини буває доброю і злою залежно від тих моральних принципів, які вона сповідує. Життєрадісна, мужня й гуманна людина завжди. Ці проблеми хвилювали Е. Сетона-Томпсона.  Адже усі твори письменника написані для людей з метою достукатися до їхніх душ. І хоча оповідання автора сповнені драматизму й часто мають трагічний фінал, у кожному рядку своїх творів Е Сетон-Томпсон закликає людей любити і захищати тварин.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

ІІІ. Робота над темою уроку.

З метою перевірки і закріплення ваших знань, пропоную виконати завдання.

1.Бесіда за змістом твору:

1. Що таке Курумпо?

Територія, долина, де протікала річка Курумпо

2. Чому старого сірого вовка називали «володар» Курумпо?

Лобо був найспритнішим і найрозумнішим вовком, який спустошував долину Курумпо

3. Якою була його зграя?

Його зграя складалася з 5 вовків

4. Як мексиканці називали подругу ватажка, білу вовчицю?

Велика біла Вовчиця – Бланка

5. Чим харчувалися вовки

М’ясом свіжовбитої телиці.

6. Вони їли будь-яке м’ясо?

Вони їли тільки те, що вполювали самі, лише свіже м’ясо

7. Чи любили вовки баранину?

Ні, вони вбивали овець тільки заради розваги

8. Яку нагороду було призначено за голову Лобо?

1 тисячу доларів

9. Чого боявся Лобо?

Лобо боявся тільки вогнепальної зброї

10.  Чи вдалося мисливцям отруїти Лобо?

Він обов’язково винюхував отруту і ніколи її не їв.

11.  Чия необережність призвела до того, що Лобо втратив пильність?

Необережність Бланки

12. Як Лобо востаннє помстився ковбоям?

Він розірвав  їхнього сторожового пса на шматки

13.  Як Лобо попався ковбоям?

Він потрапив у капкани всіма чотирма лапами

2. Вправа «Лови помилку»:

1. Старий Лобо був кволим, але хитрим звіром. (дужим)

2. Коли луна доносила з ущелини тихе виття старого ватажка, пастухів огортав спокій. (могутнє, неспокій)

3. Бланкою звали одного красивого рудого вовка. (білого)

4. Щоб спіймати Лобо, мисливець розташував капкани у формі літери «Л».  («Н»)

5. Невдовзі сталася неминуча трагедія. Кожен із мисливців вистрелив у Бланку. (накинув на шию ласо - мотузку з петлею на кінці, що призначена для накидання навколо цілі і подальшого затягування ...)

6. Коли зарожевів світанок, Лобо лежав так само спокійно, немовби спочивав, але старий ватажок все ще був живий. (мертвий)

2.Робота з текстом твору.Знайдіть і виразно зачитайте опис Лобо.

/Старий Лобо , або Володар обо, я к Його називали мексиканці…../

3.А зараз я зачитаю звички, а ви скажете кому вони належать:

• Боявся вогнепальної зброї
• Не нападав на людину, уникав зустрічі з нею
• Дозволяв вовкам жерти лише самим впольовану здобич
• Гострий нюх Лобо безпомилково визначав людський запах
• Лобо із стада обирав собі жертву, впольовував її, але не брав участі в розправі
• Завжди йшов першим у зграї

Це звички Лобо

1. Кому належать ці закони?

                                      Закони зграї:

• Гребували здохлими, забитими скотарями тваринами
• Ласували найніжнішими частинами гладкої телиці, яку вполювали
• Не любили баранини
• Розважаючись, загризали овець
• Порятунок втечею

Це закони вовчої зграї

4. Робота зі змістом тексту.

Лобо у пастці

Зачитайте уривок від слів «Лише пополудні наступного дня мені пощастило…» до слів «…збирався вчинити  з ним те, що він звично робив зі своїми жертвами»./стор.124/

-         Які почуття огортають автора? (Жалість, повага, любов, захоплення)

-         Чому Лобо не став кликати свою зграю на допомогу?/щоб не наражати на небезпеку інших. Та і його піддані не поспішали йому на поміч/

-         З якої причини вовк не опирався, коли був спійманий? /Він розумів, що програв, і, мабуть, ним ще керували почуття до Бланки/.

 Тож ми, читаючи оповідання, побачили довгі тіні полуденного сонця, велику, могутню постать ватажка Лобо, лапи якого затиснуто в чотирьох капканах, а шерсть наїжачилась, коли до нього наблизилась людина. Почули востаннє оглушливий голос вовка. Відчули жалість до звіра, коли ніхто з його підданців не озвався, не прибіг на поміч, можливо, любов, повагу до «безталанного героя», котрий ні на хвилину не припиняв пошуків подруги і тому потрапив у пастку. Хіба не благородний вчинок? Гадаю, що так і ви, діти, сподіваюся, зі мною погодитися?

5. З п’яти можливих відповідей виберіть одну, яка, на ваш погляд, виражає головну думку твору. На конкретних прикладах із тексту доведіть її.

Оповідання Е.Сетона-Томпсона «Лобо – володар Курумпо» - це розповідь про:

• захоплююче полювання на зграю свавільця Лобо;
• жорстоку боротьбу людей із зграєю сірих вовків;
• вірність розбитого, але нескореного серця;
• могутнього володаря Курумпо;
• пригоди вовчої зграї на чолі з кмітливим ватажком Лобо.

VІ. Підсумки уроку.

1. Проблемні запитання:

- Про що розповів нам письменник у своєму оповіданні «Лобо»?/ жорстоку боротьбу людей із зграєю сірих вовків/

- Як відноситься письменник до всього живого у природі? /з любов»ю/.

- Які почуття у вас викликає Лобо?

-Чого навчив вас Лобо?»

-Який епізод оповідання вас найбільше схвилював? Чому?

2. Висновок вчителя.

      Свої дивні відкриття, свій досвід Е.Сетон-Томпсон віддає людству. Його книги розповідають про невідомий людям світ, у якому живуть птахи та звірі. Оповідання письменника – це яскраве свідчення того, що природа багата й щедра. Людина наївна, вважаючи себе царем природи. Вона – лише один із досконалих її витворів, а тому повинна бути уважною, спостережливою, дбайливою, співчутливою до природи. Людина мусить захищати всі живі створіння, що оточують її, адже вона, і звірі, і птахи, і рослини  – «діти однієї матері-природи».

Проаналізувавши оповідання «Лобо», ми переконалися, що письменникові є що сказати своїм читачам, адже він дуже любить природу і розбирається у психології та поведінці тварин й людей. Автор завжди переслідував одну, але велику й благородну мету – зупинити по можливості безглузде та безцільне знищення тварин.

3. Домашнє завдання:повторити вивчений матеріал; створити письмову характеристику Лобо.