Урок на тему "Енеїда" , зміст за цитатами

Цитатна характеристика за змістом « Енеїди» Івана Петровича Котляревського головних героїв твору.

1. « Еней був парубок моторний / І хлопець хоть куди козак , / Удавсь на всеє зле проворний  , / Завзятіший од всіх бурлак» . ( Еней )

2. « Но зла Юнона , суча дочка , / Розкудкудахкалась , як квочка , - /Енея не любила – страх ; / Давно уже вона хотіла / Його щоб душка полетіла / К чортам і щоб і дух не пах / Еней був тяжко не по серцю/ Юноні , - все її гнітив». ( Юнона)

3. « Впрягла в ґринджоли павичку , /  Сховала під кибалку мичку , / Щоб не світилася коса; / Взяла спідницю , і  шнурівку , / І хліба з сіллю на тарілці / К Еолу мчалась , як оса.» ( Юнона)

4. « Пошли на нього лихо злеє / За сеє ж дівку чорнобриву , / Смачную , гарну , уродливу / Тобі я , дабелі , ще дам» . ( Юнона говорить до Еолу щодо Енея )

5. « Зібрав всіх вітрів до двора , / Велів поганій буть погоді…. / Якраз на морі і гора ! /» ( Еол готує Енею пастку )

6. « …кричить , що я Нептуну / Півкопи грошей в руку суну / Аби на морі шторм утих» . ( Еней говорить про хабар Нептуну)

7. « …. Вже зараз взяв мітелку / І вимів море , як світелку / То сонце глянуло на світ» ( Нептун на морі)

8. « Еней здобуде сильне царство / І заведе своє там панство : / Багато хлопців там наплодить…/ І всім їм буде ватажок» . ( Юпітер пророчить долю Енею , говорить це Венері)

9. « Розумна пані і моторна / Трудяща , дуже працьовита / Весела , гарна , сановита , / Бідняжка – що була вдова» . ( Дідона)

10. « Ми всі , як бач , народ хрещений / Волочилися без талану / Ми в Трої , знаєш , породженні / Еней пустив на нас ману ; / Дали нам греки прочухана / І самого Енея – пана / В три вирви вирвали відтіль / Звелів покинути нам Трою / Підмовив плавати з собою / Тепер ти знаєш , ми відкіль» . ((діалог троянців з Дідоною) 

11. « З Олімпа глянув і на нас / І кинув в Карфагену оком - / Аж там троянський мартопляс / Розсердився і розкричався / Аж цілий світ поколихався / Енея лаяв на весь рот» ( Юпітер )

12. « Біжи лиш швидше в Карфагену , / Зевс гінцеві так сказав  , - / І пару розлучи скажену / Еней Дідону б забував / Нехай лиш відтіль утікає / І Рима строїти чухрає ,». ( Юпітер посилає Меркурія як гінця до Карфагену )

13. « Ану лиш ,  швидше  убирайся  ( Меркурій) / З Дідоною не женихайся / Завес поход тобі сказав …/  Шатнувся миттю сам із хати / Своїх троянців позбирати …/ Потім , в човен хутенько сівши / І їхати своїм велівши / Не оглядався сам назад …» ( Еней тікає від Дідони).

14. « Тяжко зажурилась/ Весь день не їла не пила / Все тоскувала , все нудилась …/ І . взявши з запічка кресало / В клоччя в пазуху чимало , / Кругом костер той запаливши / В вогонь лахміття все зложивши/ Сама в огні тім простяглась / Вкруг неї полум’я палало / Покійниці не видно стало / Пішов од неї дим і чад! - / Енея так вона любила , / Що ож сама себе спалила / Послала душу к чорту в ад / . (смерть Дідони )

15. « Еней , попливши синім морем , / На Карфагену  оглядавсь …/ Сицилія земля багата / Вона мені щось по знаку / Там добрий цар живе  Ацест / Всього у нього вдоволь есть / Ацест Енею , як би брату / Велику ласку показав /» . ( Еней у царя Ацета )

16. « Зробити поминки я хочу / Поставити обід старцям». ( Еней справляє поминки по батькові )

17. « Мене боги к тобі послали / І так сказати приказали: / Щоб ти нітрохи не журивсь / Пошлю тобі щасливу долю , Щоб учинив ти Божу волю / І швидше в Рим пересиливсь» .( зустріч із душею батька Анхіза , зустріч у сні)

17, « Про Сагайдачного співали …./ Співали і про Січ …/ Полтавську славили Шведчину…/ Отак поплававши немало / Побачили кінець бідам! / До берега якраз пристали , / Ся Кумською земелька звалась / Вона троянцям сподобалась» . ( троянці в подорожі до нової землі )

18. « Тепер Еней убрався в пекло / Прийшов зовсім на інший світ» . ( Еней у пеклі)

19. « Еней з Савіллою старою / Із пекла бігли навпростець …/ Синок воричив головою / Поки аж не сховався отець» . ( Еней у пеклі )

20. « Земелька це була латинська / Завзятий цар в ній був Латин / Дочка була зальотна птиця / Червона , свіжа , як кислиця / Дородна , росла і красива». ( цар Латин і його донька )

21. « Не в шутку молодець був жвавий / Товстий , високий , кучерявий / Обточений , як огірок / І війська мав свого чимало / І грошиків таки бряжчало / Куди не кинь , був Турн царьок». ( Турн , жених доньки царя Латина )

22. « Еге! – Юнона закричала , / Проллю троянську кров , латинську / Вмішаю Турна , / Я наварю їм киселю / Війна!  Війна ! проти троянців !». ( Юнона «готує» Енею війну з Турном)

23. « Так вічної памяті бувало / У нас в Гетьманщині колись…/ Так славнії полки козацькі / Лубенський,

 Гадяцький , Полтавський» ( автор прославляє минуле України )

24. « Вулкан – коваль тоді трудився / Енеєві зробив він збрую / Вулкан потіє і трудиться / Всіх лає , б’є, пужа , яриться / К роботі приганя майстрів». ( Вулкан робить зброю для троянців за проханням Венери )

25. « У главній башті на сторожі / Стояли Евріал і Низ / У службі вірні козаки» ( Низ та Евріал – троянські воїни).

26. « З тобою рад в огонь і воду / На сто смертей піду з тобою» ( Низ говорить Евріалу ( військове братство))

27. « Де общеє добро в упадку / Забуть отця , забуть і матку / Лети повинность ісправлять» ( Евріал говорить Низу ( громадський обов’язок ))

28. « Сей Евріал був молоденький / Так годів з дев’ятнадцять мав» ( Евріал).

29. « Еней один за всіх не спав ,  /  Він думав , мислив , умудрявся , / Як Турна – ворога побити / Царя Латина усмирити / І упокоїти народ» ( Еней , симпатія до ліричного героя автора , прославлення лицарства , козацької мудрості ).

30. « Опять шабельки заблищали …/ Опять панцери заблищали …/ « Но єсть у мене рідний батько , / Коли мені смерть задаси / Одправ до батька труп дубленний ( Турн звертається до Енея ) / Еней змякчився  / Аж зирк – Палландова ладунка (ладунка загиблого товариша , Турн – мародер ) / І золота на ній карунка / У Турна на плечі висить …/ І думку маєш буть живим ? / Палан тебе тут убиває / З сим словом меч свій устромляє / В роззявлений рутильця рот..» ( загибель Турна , перемога Енея як військового ватажка , стратега ).

31. « Душа рутульська полетіла / До пекла , хоть і не хотіла / К пану Плутону на бенкет / живе хто в світі небагато / Тому ніде не буде смачно / А більш , коли і совість жметь». ( смерть Турна )