Урок на тему:"Ліна Костенко. «Хай буде легко. Дотиком пера…», Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано, негадано…» Інтимна лірика яка спонука до роздумів про суть кохання. "

Урок №

 

Дата:

Клас: 11

 

Тема уроку.  Ліна Костенко. «Хай буде легко. Дотиком пера…», Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано, негадано…» Інтимна лірика яка спонука до роздумів про суть кохання. Її сповідальність. Пейзажна і філософська лірика.

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

 

Мета уроку:

     навчальна – розглянути  твори  Ліни  Костенко;

 

     розвивальна - розвивати вміння учнів задумуватися про вічні істини, про здатність людини протистояти уніфікації й насиллю над індивідуальністю;   

 

    виховна - виховувати любов до поезії, почуття людяності, душевної щедрості, причетності до всього, що діється навколо.

 

Обладнання: портрет Ліни Костенко, примірники її творів, епі­граф  до уроку.

 

Міжпредметні зв’язки: музика.

 

 

 

Використана література:

 

1. Кращі конкурсні уроки української мови та літератури. Випуск 4 / уклад. Є. І. Науменко. – Х. : Вид. група «Основа», 2012. – 176 с.

2. Костенко Ліна. ТРИСТА ПОЕЗІЙ. Вибрані вірші. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 416 с.

3. Брюховецький В.С. Ліна Костенко. Нарис творчості. – К., Дніпро. – 1990.

4. Духовний олімп України. (Літературний вечір, присвячений ювілею Ліни Костенко) // Дивослово, 2000, – Ч.З.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             Так чого ж я шукаю і чим я жива    

                                                             Велемовний світ, велелюдний.

                                                              Ви поезія, вірші?

                                                              Чи тільки слова?

                                                                                                         Л. Костенко

 

План уроку

 

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

III. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу.

V. Закріплення знань умінь і навичок.

VI. Підбиття підсумків уроку.

VII. Домашнє завдання та коментар до його виконання.

 

 

 

 

ХІД УРОКУ

 

I.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

II.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 

Перевірка виконня домашнього завдання учнями. Тести

 1.Рік народження:

а) 1940;  б) 1931;  в)1930;  г) 1936;  д) 1935.

 2.  Який навчальний заклад з відзнакою Ліна Костенко закінчила 1959 р. ?

а) Московський літературний інститут імені М. Горького;              

б) Київський педагогічний інститут;

в) Московський педагогічний інститут;

г) Харківський національний університет.

3.Ліна Костенко належить до:

 а) Київської спілки поетів;

 б) Нью-Йоркської групи; 

 в) Шістдесятників;

 г) «Празької школи» поетів;

 д) Неокласиків.

4.1968 р. написала листи на захист: а) М. Косіва; б) О.Заливахи;  в) І. Світличного;  г) І. Драча;  д) В. Чорновола.

5.  Збірку «Поезії» в діаспорі видано:

а) 1968;  б) 1969; в)1970; г)1979; д) 1977.

6. Збірка віршів «Над берегами вічної ріки» вийшла:

а)1969; б)1979;               в)1970;  г)1977.

7. Рік видання роману «Маруся Чурай»:

а)1977; б) 1979;  в)1980;               г)1968.

8.  Місце народження поетеси: а) с. Обухів на Київщині;  б)Лубни на Полтавщині;

 в) м. Охтирка на Сумщині;

 г) м. Ржищів на Київщині;

 д) м. Сосниці на Чернігівщині.

9.  Рік переїзду родини до Києва:

а)1936; б)1935;  в)1940; г)1930 ; д)1958.

10. Рік видання збірки «Неповторність»:

а)1977;  б)1980;   в)1987;  г)1979;  д)              1990.

11.  Книга «Сад нетанучих скульптур» з’явилася друком:

а)1980;  б)1977;  в)1987 ;  г)1979;  д)              1990.

12. Назва твору від авторства якого відмовилася Ліна Костенко

а) «Циганська Муза»;

б)«Горохове плем’я»;

в) «Чекаю дня, коли тобі скажу»;

г) «Записки українського самашедшого»;

д) «Перевірте свої годинники».

Взаємоперевірка учнями робіт. Підбиття підсумків.

Читання віршів Ліни Костенко напам’ять (2—3 вірша).

 

III. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.

 Учитель: Ліна Костенко  –  тонкий лірик, авторка прекрасних віршів. Творчість Ліни Костенко не розмежуєш на інтимну та гро­мадянську: настільки тісно переплелися особисте та суспільне, настільки органічно вони вживлені в художнє полотно й до пев­ної міри навіть живляться одне одним.

        Безкомпромісність  –  ось пароль її поезії. У поезії чується бунт проти стандартизації, спрощення, примі­тивізації людини. Неповторність  – ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбної музи Ліни Костенко.

 

IV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель:  

       Вірші поетеси наповнені філософською наснагою роздумів про роль мистецтва, відповідальністю митця перед часом, своєю совістю. Костенко засуджує нещирість, пристосуванство й, без­умовно, возвеличує народ, Вітчизну, кохання.

        Тематичний обрій поетеси досить широкий. Самобутність її в тому, що вона художньо осмислює загальнолюдські цінності.

        У своїх віршах вона й справді промовляє «від імені болю» (А. Макаров).

 

Філософська лірика.

      З великою тривогою Ліна Костенко закликає нас жити в зла­годі й любові. Як заповіт, звучать її слова: «Не відступитися й не покласти лжу на струни». Не можна зрікатися високих іде­алів наших предків, власної культури й мови. Проблеми мови порушені поетесою в кількох її віршах. Найдраматичнішим у поезії «Біль єдиної зброї» є те, що рідній «трагічній мові» труну «не тільки вороги, а й діти власні тешуть». Отаких без­батченків чимало ще й сьогодні «на нашій — не чужій землі». Названа поезія сильна вірою поетеси в те, що дух народу і її мову не вбити нікому:

Безсмертна мова! Ти смієшся гірко.

Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.

Вони ж дурні, вони ж знімали мірку

З твоїх принижень — не з твоєї величі.

         Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські вартості, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина. Думки про справжні цінності, про сенс у житті, духовність і бездуховність порушено у вірші «Вже почалось, мабуть, май­бутнє». Тут читаємо: «Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине». Розуміючи швидкоплинність матеріальних цінностей, завжди треба пам’ятати про духовні: красу, мистецтво, любов до людей, любов і вірність батьківщині.

       Нелегка творча доля Ліни Костенко зумовила появу в її поезії мотиву морального стоїцизму митця, який став на прю зі «світом». Недарма серед її супутників і співрозмовників бачимо Сковороду, Шевченка, Пушкіна – тих, кого світ ловив, але не впіймав...

       Найбільше гармонії та душевної злагоди – у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою.

Тема відпочинку душі серед гармонійної природи, частиною якої є й сама людина, переростає, отже, у мотив апокаліпсису, зникання життя, викликаного людською нерозумністю.

        Для кожної людини надзвичайно важливими є вміння радіти життю, його незвичайним і буденним подарункам. Ліна Костенко щедро наділена оцим даром радості, умінням відчувати неповтор­ність кожної хвилини, талантом ділитися з усіма своєю трепет­ною любов’ю, своїм щастям буття. Для неї «благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті», вона вдячна за кожен прожитий день: «Вечірнє сонце, дякую за день!».

        Пересічна людина не помічає краси навколишнього світу. Ліна Костенко здатна віднайти прекрасне у найнепримітніших речах: «якийсь листочок осінній, і вже стоїш в потрясінні». У своїй любові до всього сущого вона ніби зливається з природою, стає гармонійною й невід’ємною її частиною:

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність.

 

Пейзажна лірика.

       У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово «люблю». Природа, ніби відчуваючи настрій людини, приймає її болі й страждання, наснажує світлою радістю й тихим умиротво­ренням, дарує відчуття скороминущості людського життя і вічності навколишнього світу, і поетеса відповідає любов’ю й вдячністю:

Мене ізмалку люблять всі дерева,

І розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: «Здрастуй!» — крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.—

Я їх люблю. Я знаю їхню. мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

       Природа для Ліни Костенко така ж оду­хотворена, як людська душа. Рідкість із зеленим світом – це спорідненість з духовним космосом нашої планети, гостре від­чуття неподільності всього живого. У вірші «Послухаю цей дощ» про це сказано дуже чуйно й водночас відверто:

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.

Він добре вам зіграв колись мою присутність.

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

Та, може, це і є моя найвища сутність.

       Природа, особливо дика, вільна й свавільна, для Ліни Кос­тенко щось значно більше, ніж просто група дерев чи стихія. Це окремий світ у світі, до речі, завжди набагато щедріший і чисті­ший від людського.

 

Інтимна лірика.

         Емоційним багатством відзначається й інтимна лірика Ліни Костенко, пронизана мотивом любові як прекрасної стихії ніж­ності й осяяння душі. У книзі «Вибраного» вона складає розділ «Безсмертним рухом скрипаля».

Люблю до оніміння,

до стогону, до сліз...

Це дуже характерні для інтимної лірики Ліни Костенко рядки з вірша «Недумано, негадано». Ще й тим характерні, що в них – бунт проти ерзац-почуттів, напівлюбові, лукавства й роз­рахунку.

Ти пам’ятаєш, ти прийшов із пристані.

Такі сади були тоді розхристані.

І вся в гірляндах, як індійська жриця,

Весна ряхтіла в іскорках роси.

Плакучі верби не могли журиться,

Такі були у іволг голоси!

        На перший погляд здається, що про кохання тут не сказано жодного слова. Але це поверхове враження. Насправді ж тут кожне слово промовляє про любов. Навіть не промовляє, а кри­чить, шаленіє. Бо йдеться про свято любові. У поетеси немає слів, які про це свято сказали б прямо. Тому вона показує захмелілу від щастя природу – розхристані, немов сп’янілі від весняної повноти життя, сади, гостру свіжість вранішньої роси, що виблис­кує під першими сонячними променями, бентежно-радісний спів птахів, що не дають журитися навіть плакучим вербам. «Настрій» природи абсолютно відповідний настрою сповненої любовними почуттями героїні.

Але, як це завжди буває в Ліни Костенко, найбільш вражаючі рядки –  у фіналі твору. Саме вони надають довершеності:

А під вікном цвіли у нас троянди,

Не вистачало трішечки доби

А на дошку прозорої веранди

Ходили то дощі, то голуби...

        Це дає нам відчуття, і бачення середовища, у якому перебу­вали двоє сп’янілих від щастя людей, їм так було добре вдвох, що вони не могли набутися один з одним — «не вистачало трі­шечки доби». При всій зовнішній простоті, остання фраза надає поезії остаточної довершеності.

 

Розкажу тобі думку таємну,

дивний здогад мене обпік:

я залишуся в серці твоєму

на сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавши

сотні вражень, імен і країн, –

на сьогодні, на завтра, назавжди! –

ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,

на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо.

І сьогодні, і завтра, й навік.

 

       Тема любові у творчості Ліни Костенко є невичерпною, бо невичерпним є духовний світ людини.

      Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Почуття любові, як ніяке інше, прагне висловлення. Ось чому кохання дуже часто дає поштовх до творчості, до самовираження.

        Поезії поетеси є класикою української любовної лірики. На чому ґрунтується таке твердження? Перш за все, вони красиві своєю викінченістю. Тож у чому їх краса? В чому красива довершеність їх художнього виконання? Складових чимало. Насамперед, звернувшись до окремих перлин любовної лірики Ліни Костенко, прислухаймось до власного серця, створімо атмосферу довіри, тепла і затишку.

 

       Учитель:

Хай буде легко. Дотиком пера.

Хай буде вічно. Спомином пресвітлим

Цей білий світ — березова кора,

по чорних днях побілена десь звідтам.

Сьогодні сніг іти вже поривавсь.

Сьогодні осінь похлинулась димом.

Хай буде гірко. Спогадом про Вас.

Хай буде світло, спогадом предивним.

Хай не розбудить смутку телефон.

Нехай печаль не зрушиться листами.

Хай буде легко. Це був тільки сон,

що ледь торкнувся пам'яті вустами.

 

Учитель: Діти, що ви можете сказати про вірш Ліни Костенко «Хай буде легко. Дотиком пера…»?

  Учень: Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко...» –  філософський етюд про пам'ять, про почуття, про відчуття життя, в якому перемішалися чорне й біле, добро й зло. Людині потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре, світле, що є.

Учень:

Недумано, негадано

забігла в глухомань,

де сосни пахнуть ладаном

в кадильницях світань.

Де вечір пахне м'ятою,

аж холодно джмелю.

А я тебе,

а я тебе,

а я тебе

люблю!

Ловлю твоє проміння

крізь музику беріз.

Люблю до оніміння,

до стогону, до сліз.

Без коньяку й шампана,

і вже без вороття, —

я п'яна, п'яна, п'яна

на все своє життя!

Учитель: Які висновки ви зробили з почутого вірша?

Учень:  Вірш Ліни Костенко «Недумано, негадано...» – освідчення в коханні. Кохання – всепоглинаюче, всеохоплююче почуття. Почуття ліричної героїні такі глибокі – «до стогону, до сліз», і хочеться ввібрати кожен промінець, що випромінює коханий: «Ловлю твоє проміння крізь музику беріз». Задушевність змальованої картини підтримується романтичним пейзажем на початку твору, який покладений на музику і став прекрасним романсом.

 

Учитель:

Я вранці голос горлиці люблю

Я вранці голос горлиці люблю.

Скрипучі гальма першого трамваю

я забуваю, зовсім забуваю.

Я вранці голос горлиці люблю.

Чи, може, це ввижається мені

той несказанний камертон природи,

де зорі ясні і де тихі води? —

Я вранці голос горлиці люблю!

Я скучила за дивним зойком слова.

Мого народу гілочка тернова.

Гарячий лоб до шибки притулю.

Я вранці голос горлиці люблю...

Учитель: Яка тема та ідея вірша?

Учень:

Тема: любов людини до природи у її найдрібніших проявах.

Ідея: оспівування краси природи перед красою міста.

Учитель: Які художні засоби ви помітили у цьому вірші?

Учень:

анафора: Я вранці голос горлиці люблю

епітети:  скрипучі,несказанний, ясні, тихі

символи: гілочка тернова

 

V. Закріплення знань умінь і навичок.

Учитель: Які основні мотиви творчості Ліни Костенко?

Учень:

 Основні мотиви її творчості – це:

•            історія нашого народу;
•            єднання людини з природою;
•            філософічність буття;
•            тема кохання;
•            тема війни;
•            тема творчої праці;
•            тема моралі тощо.

 

Учень: Вражає читача щирість висловленої думки, емоційність слова, за допомогою яких розкривається людська душа. І саме над нею найчастіше замислюється письменниця, її хвилює те, що спотво­рює душу, що знищує життя:

Не так страшна та річка Лета,

Не так цензура та гірка,

Як самознищення поета

Брехнею власного рядка.

Учитель: У чому полягає особливість індивідуального поетичного стилю Ліни Костенко?

Учень: Особливості індивідуального поетич­ного стилю Ліни Костенко – філософічність, історизм мислення, вишукана традиційність, висока культура поетичного вислову, інте­лектуальність, «заряд актуальної публіцистичності».

 

VI. Підбиття підсумків уроку.

Оголошення результатів навчальних досягнень.

 

VII. Домашнє завдання та коментар до його виконання.

 Домашнє завдання:

1.        Прочитати роман у віршах «Маруся Чурай».
2.        Виписати в зошити:

•            «Історична основа твору. Історія написання»;
•            «Композиція твору»;
•            «Образ Марусі Чурай»;

3. Вивчити напам’ять вірш Ліни Костенко (за вибором)