Урок на тему "Літні обрядові пісні"

ЛІТНІ ОБРЯДОВІ ПІСНІ

План

1.Походження літніх обрядових пісень

2.Тематика та особливості купальсько-петрівчаних пісень

3.Музичні особливості  літніх обрядових пісень

Походження літніх обрядових пісень

Найбільшим літнім святом в Україні є свято Івана Купала, яке  прийшло до нас з глибини віків, як свято тепла, буяючої зелені, молодості та кохання. Джерела цього народного свята живлять і облагороджують людську душу світлом пісні, краси і добра. Власне, Купайло - це злиття двох життєдайних космічних сил - сонця й води. На Полтавщині в XIX - першій половині XX ст. воно було одним із найпопулярніших у літню пору. Від часів виникнення купальське свято супроводжувалося піснями. Про їх давність говорить сувора та скупа мелодія монофонічного  характеру, загадковість вислову й таємнича символіка.

Купальські пісні - основний жанр літніх обрядових пісень. Вони значно старіші за весільні. Незважаючи на переслідування Християнською Церквою, купальські  звичаї та пісні продовжували побутувати у народі, певною мірою пристосувавшись до релігійних канонів: Іван Хреститель, в уяві народу трансформується в Івана Купала – так своєрідно злилися язичницькі і християнські вірування. Пісні з їхнім обрядом дійшли до наших часів.

У кінці XIX ст. ученими було відзначено, що купальські пісні втратили зв’язок із стародавнім обрядом. У найдавніших з них звучить звертання до Купала як до живої істоти, яка ночує, вечеряє, купається.  Мотиви купання, плетіння вінків переходять з пісні в пісню. Багато з них присвячено оспівуванню почуттів молоді.

Поетична атмосфера купальських обрядів та пісень завжди приваблювала художників, композиторів та письменників. Так, М.Гоголь написав повість «Вечір на Івана Купала», М.Старицький - п’єсу «Ніч під Івана Купала», М.Стельмах – п’єсу «На Івана Купала».

Русальні пісні також належали до літніх пісень. Вони виконувалися на початку літа. Колись ці пісні широко побутували, а нині зовсім вийшли з ужитку. Причиною цього є  призначення пісень, пов’язаних з фантастичними уявленнями народу, які поступово зникали.

На початку літа в Україні, крім купальських та русальних пісень,  співали петрівчані пісні. Вони пізніші за походженням і пов’язані зі святом Петрівки. Петрівка - пора коротких теплих ночей, побачень і пестощів, останнє літнє молодіжне свято. Незабаром жнива, а за жнивами осінь - пора одружень. Співати петрівчані пісні розпочинали з петрового посту і завершували 12 липня за новим стилем. В останні кілька століть внаслідок деформації язичницької міфології орієнтиром для співу петрівок служить церковний календар. Слід відзначити, що петрівчані пісні до цього часу побутують на півдні Київської області.

Тематика та особливості купальсько-петрівчаних пісень

За змістом купальсько-петрівчані пісні поділяються на дві групи:

- пісні найдавніші, де знаходять відгомін релікти прадавньої магії, повір’я, обрядові дії язичницьких часів;

- пісні нової тематики (кохання, сватання, весільні мотиви, сімейні стосунки, а також багато жартівливих пісень).

Уривки з деяких купальських пісень, що дійшли до нас, є сакральними, вони виявляють тісний зв’язок із давніми віруваннями, за якими цей день вважався шлюбом води і сонця (Лади з Купалом):

                                   Гей, око Лада,

                                   Леле Ладове,

                                   Гей, око Ладове,

                                   Ніч пропадає...

Купальські пісні співалися біля води, коли на березі рік чи озер палили вогнище, влаштовували ігри, прикрашали себе зеленню, стрічками. Серед міфічних персонажів у купальських піснях поширений образ Марени (опудала), що уособлює хмару, родючу вологу: «Коло Мариноньки ходили дівоньки, стороною дощик іде, стороною». Опудала спалювали або топили у воді. У воду дівчата кидали вінки і ворожили на них. Значну кількість купальських пісень складають твори закличного характеру, ними молодь скликалась на свято:

                                Поставлю я вербу,

                                Сама сяду зверху,

                                На вербі я сиджу, гукаю

                                Дівчат на Купала скликаю...

Серед купальських пісень є твори, якими супроводжувалося збирання квітів та наряджання Купайлиці, обряд плетіння вінків:

                               Заплету віночок,

                               Заплету шовковий,

                               На щастя, на долю,

                               На чорнії брови.

У купальських піснях часто зустрічається мотив  потопання  дівчини, яка просить порятунку у своїх рідних - батька, матері, сестри, брата, але ті відмовляються її рятувати.

Тема кохання  є однією з центральних у цих піснях:

                        Малая нічка проти Купала,

                        Де ти, дівчинонько, де ночувала?..

У багатьох купальських піснях, що належать до пізнішого періоду, звучать мотиви заборони батьками дівчині йти на гульбища, покарання братом сестри, що не послухалася цієї поради.

Петрівчані пісні зберігають елементи давніх вірувань, форму замовлянь, автентичну образність:

Петрівочка наступає,

Сива зозуленька вилітає,

Собі соловейка викликає.

Мотивами кохання петрівчані пісні перегукуються із веснянками та гаївками, а також близькими за тематикою колядками та щедрівками:

Ой ти, петрівко петрівчата,

Ти, зозуленько дубрівчата,

Не куй так рано в цім борі,

Не буди мене молодої.

На такий характер і зміст старовинних петрівок звернула увагу відома фольклористка Є. Ліньова, вказавши на їх важливе значення для етнографії як «пісень безсумнівно стародавнього походження».

Музичні особливості  літніх обрядових пісень

З точки зору музики петрівчані пісні не відрізняються від купальських, і це дозволяє розглядати ці пісні сукупно. Багато купальсько-петрівчаних пісень виконуються колективно (гуртом), в унісонно-гетерофонній манері. Зустрічається поділ строфи на сольну і хорову частини (наприклад, «Де купався Іван, доведеться й нам»). Якщо мелодії веснянок різноманітні за стилем і колоритом, то пісні літньої пори переважно плавні за характером, пов’язані з веденням хороводу. У купальсько-петрівчаних піснях переважають мінорні мелодії. Інтонаційний кістяк їх, як і значної частини давніх веснянкових наспівів, становить тонічний квартсекстакорд (наприклад, народні пісні в записах Лесі Українки «Ой на Купала Купалочка» та «Ой хто в тому лісі стукає, гукає».

За музичною побудовою купальсько-петрівчані пісні можна поділити на чотири типи:

1. Пісні складочислової структури (5+4)

              «Ой на Івана, на  Купала» ,

              «Ой ти, зелена зеленице».

 Особливо поширені ці  пісні на Поділлі, Київщині, Лівобережжі.

2. Пісні з побудовою( 6+6) + П ( приспів):

              «Через наше сельце везено деревце»,

              «Іванова мати насіяла м’яти».

  Варіанти цього типу зосереджені в подільсько-волинському регіоні.

3. Пісні з побудовою (4+4+3) «Та ходила Уляночка по межі». Цей тип показовий лише для петрівчаних пісень. Поширений дуже широко.
4. Пісні з побудовою П (4+4) П мають початковий та кінцевий рефрени. Але бувають варіанти без початкового рефрену. Тоді кількість складів може варіюватися.

Звичаї та обряди Купала належать до найдавніших не лише в українців, а й в багатьох інших споріднених народів, що свідчить про спільність їхніх старовинних вірувань. Тому в купальсько-петрівчаних піснях виразно проступають елементи архаїзму музичної виразності й структури взагалі. Ця архаїка відчувається в інтонаційній структурі, ритміці, особливостях звукоряду, ладовій побудові.

У наш час старовинних купальсько-петрівчаних пісень збереглося небагато. Їх виконують на початку купальського свята, вони є наче його емблемою й сигналом до початку святкування.                              

Питання для самоконтролю

1. З’ясувати походження літніх обрядових пісень.
2. Як називаються різновиди літніх обрядових пісень?
3. Назвати мотиви, що зустрічаються в купальсько-петрівчаних піснях.
4. Вказати на музичні особливості купальсько-петрівчаних пісень.