Урок на тему "Хоровий концерт XVIII ст. М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель- майстри хорового концерту

Хоровий концерт XVIII ст.М.Березовський, Д.Бортнянський,

А.Ведель- майстри хорового концерту

План

1.Зародження українського хорового концерту.

2.Хоровий концерт «Не отвержи мене во время старости» М.Березовського – один з  

   довершених зразків українського барокко.

3.Музична характеристика духовного концерту №15 «Придіте, воспоєм»

   Д.Бортнянського.

4.Особливості побудови концерту «Доколе, Господи» А.Веделя.

Розвиток української музики завжди був нерозривно пов'язаний з російською культурою. Це проявилося, зокрема,  в народному  хоровому співі, в багатоголосних хорових кантах та хоровому концерті, що в кінці XVIII – на початкуXIX ст. зайняв значне місце серед жанрів вокальної музики.

Як відомо, друга половина XVII – перша половина  XVIII ст. були періодом блискучого розвитку одночастинного партесного багаточастинного духовного й світського концерту, на зміну якому прийшов циклічний чотириголосний хоровий концерт. У кращих зразках твори цього жанру являють приклад музики, нової  за змістом і стилем, пройнятої живими людськими почуттями, насиченої інтонаціями, близькими до народнопісенних джерел. Автори музики шукали таких текстів, які давали б основу для розкриття багатого світу людської душі, динаміки глибоких і різноманітних переживань. Серед авторів циклічних хорових концертів чільне місце належить М.Березовському,Д.Бортнянському,А.Веделю. В їх музиці  звучить протест людини проти насилля, зла, несправедливості й соціального гноблення.

Одним з перших представників нового напряму в музичному мистецтві XVIII ст. був М. С.Березовський (1745-1777) – український композитор, засновник циклічного хорового концерту. Українець за походженням (народився в м.Глухові Чернігівської губернії), Березовський розпочав музичне навчання в Київській академії ще дев'ятирічним  хлопчиком. 1766 року його відправили за державний кошт до Італії для проходження спеціального курсу композиції в Болонській академії музики у прославленого теоретика падре Мартіні. У 1771 році його відзначили почесним дипломом  Болонської  академії і присвоїли йому звання «академіка».

Найпопулярнішим на Україні став його духовний концерт «Не отвержи мене во время старости». Це власне один з перших творів, написаних по- новому. Що ж відрізняє його від партесних композицій попередників Березовського і що в них є спільного? По-перше, концерт написано для 4-голосного хору. По-друге, це великий циклічний твір. По-третє, композитор використав поліфонічні форми,зокрема фугу. Крім перелічених, найголовніших рис, є тут і ряд інших: темповий і ладотональний контрасти, завершення частини на половинному кадансі (тризвук V ступеня), ясніша гармонія, ширше коло вживаних акордів, використання певних гармоній як специфічних тембрових барв. Все це відрізняє музику концерту «Не отвержи мене во время старости» від партесних композицій. А споріднює їх загальний лірико-скорботний характер окремих епізодів та принцип концертування.

Концерт «Не отвержи мене во время старости» являє собою цикл, що складається з 4 контрастних частин: Adagio, Allegro, Adagio, Moderato.

Перша частина сповнена глибокої туги. В ній декілька раз повторюється благання зневіреної, доведеної до відчаю людини до всемогутнього й милосердного Бога. Мелодія нагадує звучання багатьох українських тужливих пісень («За нашою слободою», «Кущ калини розвивається»,»Ой нас, братці, п’ять»).

Друга частина конфліктно контрастує з першим Adagio. Вона починається одразу після першої частини без перерви. Настрій і темп, чергування при цьому акордового викладу й коротких імітаційних проведень окремих партій хору підкреслюють драматизм тексту.

 Третя частина найменша з усіх частин циклу, це ніби остання пристрасна молитва перед вирішальною розв'язкою, що повинна невдовзі наступити. У музиці немає бурхливого розвитку, все раптом ніби завмирає в покорі й смиренні.

Заключна частина сприймається як вибух протесту й обурення, скорботи й безнадійності. Впевнено та урочисто звучать останні рядки «Нехай засоромляться й щезнуть…». Завершення концерту сприймається як перемога людського духу над невблаганністю долі.

До сьогодні Д.Бортнянський справедливо вважається одним із найславетніщих українських композиторів, гордістю й славою вітчизняної культури. Його хорова творчість різноманітна, численна, належить до золотого фонду світової музичної класики. Бортнянський підняв хоровий жанр на недосяжну висоту. Центральним жанром для композитора став циклічний хоровий концерт, що сформувався та розвинувся на глибоко національному – спочатку українському, а потім і російському грунті.

Одним із кращих духовних концертів Д.Бортнянського є концерт №15 «Придіте, воспоєм». Він включає в себе три частини, кожна з яких позначена яскравим самобутнім настроєм.

Перша частина заснована на мотивах улюбленого й часто використовуваного композитором у концертах канта-вівата, як називали тоді прославний кант. Урочисті, закличні інтонації перших тактів одразу вводять слухача в настрій радісного, піднесеного свята. Невелика, дуже динамічна частина побудована на зразок пісні, чи то канта.  Майстерно прикрашена мелодія викладається у чотирьох голосах подібно до українських пісень.  

Друга частина, де йдеться про страждання й розп'яття Христа, раптово переносить слухачів у інший світ – світ скорботи й жалоби. М'які,  спадаючі закінчення мелодії звучать, ніби болісне зітхання, яке виривається з грудей. Композитор використовує елементи українського фольклорного траурного жанру – голосіння.

Третя частина –урочиста й радісна, адже в ній йдеться про Христове воскресіння й славу Господу. Навіть окремі фрази фіналу побудовані на основі тих самих мелодій, наближених до канта-вівата.

Синтезуючи кращі досягнення західноєвропейської та вітчизняної музичних традицій, Бортнянський створив досконалі, глибоко оригінальні зразки хорового концерту, що співзвучні духу та стилю класичного XVIII століття.

Творчість видатного українського композитора Артемія Лук'яновича Веделя (Ведельський) (1767-1808) належить до  більш пізнього періоду. Не маючи контактів із західноєвропейським музичним мистецтвом, він по-своєму втілив у музиці нові вимоги часу. Концерти Веделя також циклічні. Композитор своєрідно розвинув традиції хорового співу й партесних композицій. Музика А.Веделя відзначається щирістю, задушевністю, глибоким ліризмом. Мелодика його концертів приваблює широтою, співучістю і за своїм інтонаційним складом наближається до народних наспівів. Для творів Веделя характерне переважання мелодичного елементу над гармонічним. Для хорових концертів Веделя характерний розвиток думки через поглиблення певного настрою, емоцій, єдиних протягом усього твору.

Для прикладу візьмемо хоровий концерт №3 «Доколе, господи»,», який має три частини, але між ними немає виразного контрасту, вони всі повільні, стримані, сумовиті. За своєю музичною мовою концерт дуже близький до українських пісенних джерел, які знайомі були композитору з дитинства, це лірична пісня-романс, дума, кант. Фактура – гомофонно-гармонічна, гармонія служить міцною основою для широкого мелодичного плину.

Перша частина концерту(Andante), будується на зіставленні інтонаційно близьких мелодій. В ній композитор користується ніжними, ліричними «зітханнями», особливо популярними на той час в українських міських піснях-романсах.

У другій частині концерту (Adagio), автор звертається теж до українських фольклорних джерел. Мелодія виразно нагадує розспів української народної епічної думи, тужливі пісні кобзарів, котрі були справжніми віртуозами-співаками і вміли напрочуд майстерно імпровізувати свої твори.

Третя частина концерту(Andante) відрізняється більш спокійним, урочистим настроєм. Проте  композитор не передає тут збуджених, радісних почуттів. Музика не вражає зовнішнім блиском. Лише в останніх тактах можна почути відголоски канта-вівата, як неодмінного святкового завершення духовного концерту.

Підсумовуючи все сказане про концерти М.Березовського, Д.Бортнянського, А.Веделя, слід відзначити, що в українській професіональній музиці другої половини XVIII ст. вони стали яскравим мистецьким досягненням.