Урок на тему: "Михайло Опанасович Булгаков. (1891–1940). «Собаче серце». Українські сторінки життя і творчості М. О. Булгакова. М. О. Булгаков і влада, трагедія митця."

Зарубіжна література

9 клас

Тема. Михайло Опанасович Булгаков. (1891–1940). «Собаче серце». Українські сторінки життя і творчості М. О. Булгакова. М. О. Булгаков і влада, трагедія митця.

Мета: ознайомити учнів із біографією М. О. Булгакова, її українськими сторінками, проаналізувати сюжет і оповідну систему твору; розвивати аналітичне та критичне мислення, уміння працювати в групі та в парі, створювати проект; прищеплювати інтерес до особистості та творчості Булгакова.

Компетентності, що формуються: предметні — уміння розповідати про життя і творчість М. О. Булгакова, зміст повісті «Собаче серце», називати етапи розвитку сюжету твору, характеризувати оповідну систему повісті; ключові — інформаційно-цифрова компетентність (уміння діяти за алгоритмом; уміння використовувати інтернет-ресурси для отримання нових знань), спілкування державною мовою (уміння тлумачити поняття, висловлювати думки, почуття, погляди).

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу та первинного закріплення знань, умінь, навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда

1. Які важливі історичні події відбулись у XX столітті? Чи торкнулися вони вашої родини?

2. У яких відомих вам творах літератури відображено ці події? Які проблеми висвітлюють названі твори?

3. Яких сучасних письменників ви знаєте?

4. Які проблеми турбували письменників?

5. Що таке модернізм?

6. Які його ознаки та стильове розмаїття?

III. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя

Діти, сьогодні на уроці ми з вами познайомимося з творчістю Михайла Опанасовича Булгакова, а також з історією створення і складною долею повісті «Собаче серце». Поговоримо про те, як представлена післяреволюційна епоха у в повісті  «Собаче серце» і який він, «новий герой» епохи в зображенні М.Булгакова.

 Творчість великого митця російської літератури дуже цікава і різноманітна.

За своєю сутністю він був ліриком, але життя змусило його стати сатириком. Саме сатира допомагала йому маскувати зображення тогочасних вад суспільства. Він не міг змиритися з насильством, зі знищенням інтелігенції. Головною проблемою своєї країни він вважав відсутність культури і темноту. Він кидався у бік на захист „розумного, доброго, вічного”, що було створено кращими людьми Росії.

Все це спонукало його до творчості, настільки багатогранної, що твори Булгакова й нині сприймаються і розуміються по-різному.

IV. Оголошення теми та мети уроку.

V. Робота над темою уроку.

Вступне слово вчителя

Як відомо, історія розвитку людства - це історія соціальних переворотів і великих відкриттів. Воістину безмежні межі розуму людського в спробах осягнути таємниці всесвіту, перетворити саму Природу. Але чи  має право людина  на роль Творця? Ще древній комедіограф Теренцій сказав: "Вище право часто є вище зло". Так, ми знаємо, що спроби змінити природу, людину, суспільство частенько носять трагічний, безповоротний характер, тому що будь-яке велике відкриття, позбавлене моральності, несе людям загибель.

Розповідь вчителя  „Життєвий і творчий шлях М. Булгакова”

Народився Михайло Булгаков 1891 року в Києві. Батько майбутнього письменника був магістром Київської духовної семінарії (за іншими відомостями — академії), доцентом кафедри давньої громадянської історії. У родині було семеро дітей. Сім’я захоплювалася музикою, літературою, особливо поезією; ставилися домашні вистави.

Навчався Михайло в Першій київській гімназії одночасно з Костянтином Паустовським, також майбутнім письменником. Паустовський згадував, як інспектор Бодинський, хитро посміхаючись, суворо вичитував Булгакову за «отруйне око і язик» — дуже вже прискіпливим був той.

З 1907 року, після смерті батька, Михайло став главою сім’ї. Навчаючись у Київському університеті, у 22 роки одружився з Тетяною Миколаївною фон Лаппа, дочкою управителя Саратовської державної палати. Під час Першої світової війни молодий лікар Булгаков працював у польових госпіталях, пізніше був завідувачем земської лікарні на Смоленщині. Часто йому доводилося приймати до 50 хворих за день. Цей період він описав у «Нотатках юного лікаря». Потім були Київ, Кавказ. Двічі Булгаков хотів виїхати з Росії, але йому не дозволили. З 1921 року жив у Москві, працював на різних посадах — конферансьє, редактором хроніки в приватній газеті, інженером у науково-технічному комітеті, журналістом у газеті «Гудок», навколо якої згуртувалися талановиті письменники.

П’єса «Дні Турбіних» принесла Булгакову славу видатного драматурга. У 1925-28 рр. побачили світ збірки оповідань «Рокові яйця», «Дияволіада», «Оповідання»; у Ризі й Парижі вийшов друком роман «Біла гвардія». З 1928 року письменник працював над твором, який згодом викристалізувався в роман «Майстер і Маргарита». Робота над цим рукописом тривала до останніх днів митця. 1930 року постійні цькування критиків і перепони цензури змусили Булгакова звернутися з відчайдушним листом до Сталіна, у якому письменник вимагав надати йому можливість друкуватись або дозволити виїхати за кордон. Булгакова було призначено на посаду режисера МХАТу.

Шлюб із першою дружиною розпався, із другою не склався також. Лише з третьою дружиною, Оленою Сергіївною, яка стала його музою, прототипом Маргарити, він почувався щасливим.

1940 року Булгакова не стало. О. Булгакова згадувала: «Помираючи, він говорив: «Напевно, це правильно… Що я міг би написати після Майстра?»»

Літературними авторитетами для М. Булгакова були М. Гоголь,             Ф. Достоєвський, М. Салтиков-Щедрін. Упродовж творчого життя письменник заявив про себе як реаліст, сатирик і автор фантастичних творів. Різні грані літературного таланту митця та різні напрями його художніх інтересів синтезувалися у творі «Майстер і Маргарита», якому судилося стати одним із найяскравіших взірців модерністського роману XX ст. і вершиною його творчості.

Спогади К. Паустовського про родину Булгакових: «Булгакови жили на узвозі до Подолу навпроти Андріївської церкви — у дуже мальовничому київському куточку.

За вікнами їхньої квартири постійно було чути звуки роялю й навіть пронизливої валторни, голоси молоді, біганина і сміх, суперечки і спів. Такі родини з великими культурними і трудовими традиціями були окрасою провінційного життя, своєрідними осередками передової думки».

Київ часів Булгакова поринув у вихор громадянської війни: 14 разів влада переходила з рук в руки: Центральна рада, Директорія, білі, червоні, німці, гетьман, поляки. Десять змін влади Булгаков пережив особисто. У 1936 році в анкеті при вступі на роботу до Великого театру в Москві він писав: "У 1919 р., живучи в м. Києві, послідовно мобілізувався на службу як лікар усіма владами, що займали місто". 

Братовбивча війна пригнічувала письменника, він мріяв про спокій, про мирний дім і можливість писати. Доля закинула його в Москву. Спогади про ревкоми військового комунізму, їх свавільні жорстокі розправи на Смоленщині, яких він сам був свідком, помітно прихилили Булгакова до старого режиму, настрої проти більшовиків, якоюсь мірою зміцнили монархістські симпатії. Боляче вразила його звістка про страту царської сім'ї. І Булгаков приєднався до денікінських військ.  Відступаючи разом із білими, Булгаков захворів на тиф і залишився у Владикавказі. Щоб якось вижити, пішов працювати в культурно-просвітницькі установи. Приїхавши до Москви, оселився у великій "комуналці" на вул. Садовій. Цю квартиру, її мешканців не раз згадує він у своїх художніх і публіцистичних творах, упізнає її читач "Майстра і Маргарити" у "московських" розділах роману. В різних газетах і журналах під різними псевдонімами (вони ще навіть і не розшифровані) Булгаков заради мізерного заробітку друкує фейлетони, рецензії, огляди, статті. 

Рано зрозумів письменник, що творчість буває різна: справжня, правдива, від серця, вона вічна, не загине і після смерті митця. Недаремно в уста Воланда він вкладає широко відомий тепер афоризм: "Рукописи не горят!";. Але існує й інший вид творчості - для проживання, для заробітку, щоб не вмерти з голоду.  В Москві з середини 20-х рр.. письменник стає популярним. У 1923-1925 рр. Булгаков інтенсивно працює над сатиричними творами "Дияволіада", "Фатальні яйця", "Собаче серце". 

О.Фадєєв писав: „Мне сразу стало ясно, что передо мною человек поразительного таланта, внутренне честный и принципиальний и очень умный, – с ним, даже тяжело больным, было интересно разговаривать, как редко бывает с кем. И люди литературы, и люди политики знают, что он человек, не обременивший себя ни в творчестве, ни в жизни политической ложью, что путь его был искренен, органичен…”

З 1926 року, року прем’єри у Московському художньому театрі п’єси „Дні Турбіних”, життя Булгакова пов’язане з цим театром. Багато п’єс було заборонено, протягом усього життя письменника переслідувала влада. Навіть були листи Сталіну і листи від Сталіна, наприклад, у листі до Білль-Білоцерковського Сталін стверджував, що „Біг” – антирадянське явище, тому що викликає співчуття до емігрантів, твори Булгакова – „непролетарська література”. Це був вирок. Двері редакцій перед письменником відтоді були зачинені.

М.Булгаков іде на рішучий крок і звертається з проханням до Сталіна.

„…Все мои произведения получили чудовищные, неблагоприятные отзывы, мое имя было ошельмовано не только в периодической печати, но и в таких изданиях как Большая Советская Энциклопедия…

Бессильный защищаться, я подавал прошение о разрешении хотя бы на короткий срок отпривиться за границу. Я получил отказ.

Мои произведения «Дни Турбиных», «Зойкина квартира», были украдены и увезены за границу. …К концу десятого года силы мои надломились, не будучи в силах более существовать, затравленный, зная, что ни печататься, ни ставиться более в пределах СССР мне более нельзя, доведенный до нервного расстройства, я обращаюсь к Вам и прошу Вашего ходатайства перед правительством СССР об изгнании меня за пределы СССР вместе с женою моей Л.С.Булгаковой, которая к прошению этому присоединяется.

М. Булгаков»

(червень 1929 р.)

Відповіді не було, потім були прохання до Максима Горького, О.С.Єнукідзе, інших керівників.

І в такий складний час автор береться за новий твір „Кабала священників”.

18 квітня 1930 року сталася надзвичайна подія – телефонна розмова зі Сталіним, як її результат – повернення до роботи в театрі.

1939 р. виходить п’єса „Батум”, в якій автор зображує початок революційної діяльності Сталіна.

10 травня 1940 р. письменник помер.

Якщо вірити публікаціям у пресі, усі попередні спроби екранізувати роман «Майстер і Маргарита» на батьківщині письменника були невдалими, та пікантності ситуації додає те, що майже всі, хто пише про це, посилаються на витівки дияво­ла, пояснюючи таку фатальність. При цьому забувається, що кілька років тому польські кіномитці все ж таки створили цілий серіал за «Майстром і Маргари­тою», і якщо і цього разу не обійшлося без сатани, то тільки у тому, що стосувалося художньої якості фільму, бо дивитися це неподобство і дійсно було неможливо.

Проблемне запитання

«Собаче серце» - «гострий памфлет на сучасність. Не можна друкувати»! (Л.Б.Каменєв).

- Чи можна назвати повість М.О.Булгакова «Собаче серце» «гострим памфлетом на сучасність»? Чому?

Словникова робота

Памфлет - злободенний гострий, зазвичай невеликий твір викривального політичного характеру.

(У повісті Булгаков наочно показав сучасне йому суспільство, усі потворні явища життя, людські вади).

Проблемне запитання

- Чому повість, написана в 1925 р., була опублікована в Росії лише в 1987году?

Творча історія повісті

Сьогодні ми будемо працювати над повістю М. О. Булгакова "Собаче серце", основу якої складає великий експеримент геніального ученого. Наше завдання - простежити за ходом експерименту, описаного в повісті; зрозуміти, яка моральна суть цього експерименту; осмислити його результати.

Повість "Собаче серце" має євангельську символіку. Дія відбувається напередодні Різдва, а професор носить прізвище Преображенський  («прізвище, що говорить», - засіб характеристики героя). Письменник усіма можливими засобами вказує на протиприродність того, що відбувається, на те, що те, що відбувається, є антитворіння, пародія на Різдво.

Повість «Собаче серце» написана в 1925 році, вона завершує цикл сатиричних творів автора. Чому саме в цей час Булгаков пише сатиричні твори? Щоб відповісти на це питання, згадайте, як Булгаков сприйняв Жовтневу революцію? (Украй негативно. Все, що відбувалося навкруги, що іменувалося будівництвом соціалізму, сприймалося письменником як небезпечний і величезний по масштабах експеримент. Булгаков вважав, що ситуація, яка склалася в перші десятиліття після Жовтневої революції, трагічна. Люди перетворені на сіру, однорідну, безлику масу. Змінились поняття про вічні цінності. Переважають тупість, убогість, бездуховність, примітивність. Усе це викликає у письменника почуття неприязні, обурення. Мабуть, це і сприяло тому, що в перші десятиліття після Жовтневої революції з'явилися сатиричні твори).

- Ми з вами говоримо про те, що повість сатирична. Згадаємо, що таке сатира?

 

 

Словникова робота

Сатира - вид комічного (komikos- з грецької, веселий, смішний), естетична категорія, єдиним предметом якої є людина (людиноподібне в тваринах і так далі). Предметом сатири служать вади. Вона відрізняється негативним, викриваючим тоном оцінки. Недосконалість протиставляється ідеалу через антиідеал. Джерело сатири - протиріччя між загальнолюдськими цінностями і дійсністю життя.

Слово вчителя

Творчість Булгакова різноманітна, а сатира неповторювана і багатопланова. Вигадувати Булгаков почав в підліткові роки. Глузливість, художній артистизм, тяга до театральності, і в той же час схильність до пильного аналізу сформували його неповторний стиль, в його творах тісно переплітаються реальність і фантазія, адже він вважав, що життя іноді настільки неймовірне, що може здаватися надприродним.

Підзаголовок повісті - «Жахлива історія». Чому? (У повісті розповідається про перетворення собаки на людину, про перетворення «милого пса» на «мерзоту»).

Перебільшуючи, Булгаков показує, хто «захопив» Росію в результаті перевороту. Шариков - модель нового «трудового елементу», пролетаріату, який не поважає минуле, думає, що йому все дозволено і усі повинні йому підкорятись.

- Що лежить в основі сюжету повісті? (У основі сюжету - експеримент, дослід).

Вправа «Асоціація»

З чим  у вас асоціюються слова «експеримент», «дослід»? (Науковий, небезпечний, вдалий; дослід хімічний, над тваринами).

Словникова робота

Перш ніж почати нашу розмову, давайте згадаємо значення слова експеримент.

(Експеримент - 1. Науковий дослід.

2. Взагалі - дослід, спроба зробити, зробити що-небудь.)

Ці слова пов'язані з науковими поняттями, експерименти і досліди в науці проводяться для людини і заради людини, але не над людиною!

- Згадайте, що таке алегорія?

 (Алегорія - іносказання, вираження чого-небудь абстрактного, якої-небудь думки, ідеї в конкретному образі).

Слово учителя

Звичайно, не цей фантастичний науковий експеримент, про який ми ведемо мову на уроці, прагнув зображувати у своїй повісті М. О. Булгаков. Повість заснована, передусім, на алегорії. Йдеться не лише про відповідальність ученого за свій експеримент, про нездатність передбачати наслідки своїх дій, про величезну різницю між еволюційними змінами і революційним вторгненням в життя. Повість "Собаче серце" несе в собі гранично чіткий авторський погляд на все, що відбувалося в країні. А те, що відбувалося в країні в 20-і роки ХХ століття і називалося будівництвом соціалізму, сприймалося М.О.Булгаковим саме як експеримент, величезний по масштабах і більш ніж небезпечний. До спроб створення нового, досконалого суспільства революційними, тобто що не виключають насильства, методами, до виховання тими ж методами нової, вільної людини він відносився украй скептично. Письменник рахував перебудову російського життя втручанням в природний хід речей, наслідки якого могли виявитися плачевними для усіх, у тому числі і для самих експериментаторів. І, дійсно, історія підтвердила це.

Робота над композицією повісті

Зав’язка – операція, під час якої на світ з’являється Шариков, людина-собака.

Кульмінація  - Шариков погрожує професору.

Розв’язка – повторна операція, собака  повертається в першопочатковий стан.

Прийом «занурення в текст»

Повість відкривається  картинами Москви середини 20-х років. Чиїми очима ми бачимо життя?

Індивідуальне повідомлення

Москва часів непу: з шикарними ресторанами і «їдальнею нормального     харчування службовців Центральної Ради Народного Господарства»,  де варять щі «із смердючої солонини». У цій Москві живуть «пролетарі», «товариші» і «пани». Москва, яку революція вивернула навиворіт, де чистопородні пролетарі з почуттям переваги над тими, у кого родовід  «підкачав», і надзвичайно низьким рівнем культури, «ущільнювали» московські будинки, де жили буржуї - інтелігенти. Те, що ця неприваблива картина дана очима собаки, робить її ще більше страхітливою: голод, крадіжки, убогість, хвороби, жорстокість, приниження. І коли з'являється «загадковий пан» і вабить собаку шматком ковбаси, розумний пес оцінює і себе і весь «світ голодних», зводячи все до узагальнення: «Рабська наша душа, підла доля»! Вірусом  «раба» заряджені усі: і Шарик, і машиністочка, і кухар, і швейцар, і пацієнти професора, і навіть члени  «будтовариства». Про стару Москву Шарик  згадує з теплотою, бажає Царства Небесного панському кухареві графів Толстих, за його доброту і щедрість. Тоді голодувати не доводилося.

• Який літературний прийом використав автор?

(Антитезу, в основі якої лежить протиставлення)

• Навіщо він використовує антитезу?

(Щоб показати своє відношення  до змін в країні з приходом Радянської влади.)

Заповнення таблиці

Москва стара	Москва нова
Справжня особа Пан Тухлої солонини такий лопати не стане Їсть рясно і не краде Безкорислива особа Величина світового значення Нічого не боїться Особа	Негідник у брудному ковпаку Жадібна тварюка Злодій з мідною ложкою Наймерзотніша тварюка Мерзотники Велика суша в душі Паскудний магазинчик Їдять гидоту Голодні очі, крадуть Бояться Порушують порядок Із смердючої солонини щі варять

 Висновок. (Навколо панує безгосподарність, нехлюйство, розруха, безробіття, процвітають крадіжки, неохайність, зовсім зникла краса і зовнішня, і душевна, засилля хамства і безкультурності. Усіх цих брудних, жорстоких, бездушних пролетарів Шарик хоче «цюкнути за мозолясту пролетарську ногу. За усі знущання  з нашого брата»).

Бесіда

М.О.Булгаков у своїй повісті зображує незліченну «потворність» післяреволюційного побуту. Він наочно показав сучасне йому суспільство, усі потворні явища життя; людські вади доведені автором свідомо до гротеску. Письменник підводить до висновку, що розруха не зовні, а усередині.

. І так, давайте звернемося до фабули. Вона пов'язана з ідеєю олюднення тварин і з ідеєю поліпшення людської породи. Саме над цією останньою ідеєю працював професор  Преображенський. Експеримент професора Преображенського по олюдненню собаки закінчується провалом: милий і добродушний пес Шарик переймає гірші риси свого людського донора, пролетаря Клима Чугункіна, і перетворюється на зловісну фігуру Шарикова, що загрожує згубити навіть свого творця. У професора Преображенського і його асистента Борменталя не залишається іншого виходу, як зробити усе можливе для виправлення помилки і повернути  все на круги своя.

- Який головний мотив лежить в основі? ( У основі повісті  лежить мотив перетворення, мотив  перевертня: як добрий бродячий пес перетворився на злісну людиноподібну істоту).

- Як ви вважаєте, які проблеми хвилює автора «Собачого серця» в першу чергу? (Булгакова хвилює тема відповідальності науки, та і не тільки науки, за результати своїх експериментів. Його хвилює небувалий соціальний експеримент, результатом якого його організатори хотіли бачити нову людину. Наслідки експерименту  виявилися несподіваними і трагічними. Письменник показує, що вийде, якщо насильно втручатися в природу.)

- Як ви думаєте, з цього насильницького втручання в природу, яка слідує проблема? (Руйнівна сила  безкультурності і неуцтва. Булгаков з великим скептицизмом дивився на спроби штучного і прискореного виховання « нової людини»)

- Як Булгакову вдається показати  абсурдність цієї ідеї? (За допомогою фантастичного сюжету).

- У чому фантастичність  образу  Шарика? (Шарик - розумна істота, він здатний міркувати, робити висновки, він навіть уміє читати.)

- Йому властиві чисто людські риси. Які?  (Співчуття. Побачивши на вулиці замерзлу жінку, він міркує:  «Шкода мені її, шкода» (глава I). Він здатний глибоко відчувати: «На душі у нього було до того гірко і боляче, самотньо і страшно, що дрібні собачі сльози  вилізли з очей».  Він переживає почуття вдячності за те, що професор врятував йому життя (глава 4). І, нарешті, він має якийсь секрет в умінні підкорювати серця людей : «Через два дні він вже лежав поряд з кошиком вугілля і дивився, як працює Дарина Петрівна».)

Характеристика головних образів повісті

1 група. Охарактеризуйте Шарикова - нового героя. Який він - «зроблена» людина?  Яка книга стає для нього підручником життя?

Учні. Шариков— грубий, нерозвинений, самовпевнений і зухвалий. Він, щоб то не було, хоче вибитися в люди, стати не гірше інших. Але він не може зрозуміти, що для цього потрібно пройти шлях довгого духовного розвитку, потрібно працювати над  підвищенням інтелекту, розширенням кругозору, оволодінням знаннями. Поліграф Поліграфович Шариков надіває лаковані черевики і їдкого кольору краватку, а в іншому його костюм брудний, неохайний, позбавлений смаку.  Через два тижні після того, як зійшла з нього собача шкура і ходити він став на двох ногах, цей товариш вже має в розпорядженні документ, що засвідчує його особу. Ще через тиждень –

інше посвідчення - службовця. І не рядовий - завідувач підвідділом очищення міста Москви від бродячих тварин.)

Учитель. Доведіть,  натура у Шарикова та ж, що і була, - собачо - кримінальна. (Чого варте одно його повідомлення про свою роботу «за фахом»: «Учора котів душили - душили». Втім, Поліграф Поліграфович котами вже не задовольняється. Незабаром він показує професорові дулю, а за адресою небезпечного Борменталя  - револьвер. Він за допомогою Швондера, що управляє будинками, прописується в квартирі Преображенського, вимагає покладені йому «шістнадцять аршин» житлової площі, навіть намагається привести у будинок дружину. Він вважає, що підвищує свій ідейний рівень: читає книгу, рекомендовану Швондером, — листування Енгельса з Каутським. З точки зору Преображенського — усе це блеф, порожні потуги, які жодним чином не сприяють розумовому і духовному розвитку Шарикова. Але з точки зору Швондера і йому подібних Шариков є цілком відповідним для того суспільства, яке вони з таким пафосом і захватом створюють. Шарикова навіть узяли на роботу до державної установи, зробили його маленьким начальником. Для Шарикова ж стати начальником — означає перетворитися зовні, отримати владу над людьми. Так воно і відбувається. Він тепер одягнений в шкіряну куртку і чоботи, їздить на державній машині, розпоряджається долею бідної дівчини-секретарки).

(Несмак в одязі: отруйно-небесного кольору галстук, піджак і штани порвані і забруднені; лаковані штиблети з білими гетрами. Окрім цього, постійно вживає нецензурні слова, палить, смітячи недопалками, ловить бліх, краде, любить спиртне, ласий до жінок).

Учитель. А зараз переглянемо відео уривок, як Шариков поводиться за столом.

Дайте відповідь на питання: А як це поводитись «по-справжньому», на думку Шарикова?

(Це грубо, нахабно, невиховано, безпардонно. Шариков  упевнений, що він все знає про життя: знає, як поводитися за столом, знає, де можна цікаво провести час.)

Учитель. Професор Преображенський все-таки не залишає думки зробити з Шарикова людину. Він сподівається на еволюцію, поступовий розвиток. Але розвитку немає і не буде, якщо сама людина до нього не прагне. Насправді  усе життя професора перетворюється на суцільний кошмар. У будинку немає ні спокою, ні порядку. Цілими днями чутні нецензурна лайка і брязчання балалайки. Шариков приходить  додому п'яним, пристає до жінок, ламає і крушить все навкруги. Він став грозою не лише для мешканців квартири, але і для мешканців усього будинку. А що здатні натворити Шарикови, якщо дати їм в житті повну волю? Страшно уявити собі картину того життя, яке вони здатні створити навколо себе.

Порівняйте Шарикова з Шариком. Заповніть таблицю

Шарик	Шариков
Добродушний Нещасний Відданий Милий Довірливий Хитрий	Неписьменний Невихований Зухвалий Грубий Самовпевнений Жорстокий Продажний Підлий

 

 Висновок учнів.  (Шарик - добрий і хитрий пес. Шариков - бездушна істота, споживач, вихованням якого займається  Швондер).

Учитель. Які основні риси вдачі Шарикова? (Нахабство, безкультурність, відсутність інтелекту)

Учитель. Яка риса, на ваш погляд, найгірша? (Нахабство).

Учитель. Хто став донором для створення Шарикова – нової людини? (Клим Григорович Чугункин, 25 років,  неодружений. Безпартійний, судився три рази і виправданий: вперше завдяки недоліку доказів, другий раз походження врятувало, в третій раз - умовно каторга на 15 років. Крадіжки. Професія - гра на балалайці по корчмах. Малого росту, погано складений. Печінка розширена (алкоголь). Причина смерті - удар ножем в серці в пивній «Стоп-сигнал» у Преображенської застави).

2 група. Швондер. Яка його роль  у становленні Шарикова як особистості?

Голова будинкому Швондер подібний до казкового гнома, і можливості у нього теж казкові. Швондер - це людина, у якої за душею немає нічого: він жалюгідний, хоча амбітний; злісний, він вважає себе улаштовувачем нового життя.  Він робить ідеологічний вплив на Шарикова. Професор це помічає:«Ну так от, Швондер і є найголовніший дурень. Він не розуміє, що Шариков для нього грізніша небезпека, ніж для мене. Ну, зараз він  всіляко  намагається нацькувати його на мене  міркуючи,  що  якщо  хто-небудь у свою чергу  нацькує Шарикова на самого  Швондера, то від нього залишаться тільки ріжки та ніжки. У нього найпаршивіше серце з усіх, які існують в природі!» Його принцип - відібрати і поділити. Він хоче отримувати від життя все, нічого не роблячи, заважаючи працювати таким, як Борменталь і Преображенський. Він вважає в праві нахабно розпоряджатися власністю людей, диктувати, де їм працювати, спати, приймати їжу. Швондер надає Шарикову соціальний статус, дає колишньому псові права,  озброює  «ідейною фразою». Це він робить не з  людинолюбства, а лише для того, щоб показати свою владу,  покомандувати « інтелігенцією». Для цього він провокує Шарикова, нацьковує його на професора).

Бесіда

-  Яка дія страшніша: фізична або ідеологічна?  (На жаль, будь-якого насильства виправдати не можна. Доведеться поставити знак рівності. Спадковість і виховання Швондера народжують агресивного, злого Шарикова, який несе загрозу не лише професорові Преображенському, але і самому Швондеру).

- А що ви думаєте про клонування? (Так, питання про клонування залишається відкритим).

- Але чи  можна усунутися від ходу історії? Як виховувати почуття поваги до особи, почуття власної гідності, усвідомлене відношення до того, що відбувається? (Очевидно, що це можливо тільки при поступовому, еволюційному розвитку суспільства).

- Коли відбувається перетворення Шарика  на «людину»? (Під  Різдво).

- Коли зворотнє перетворення? ( Навесні, у березні).

- Зверніть увагу на символічність цих дат. (Це схоже на пародію: «народження» Шарикова співпадає з Різдвом,  «воскресіння» пса Шарика – з весною, можливо, з паскою).

- Можливо, без участі голови будинкому з доброго пса могла вийти хороша людина? (Ні, перетворити собаку на людину,  олюднити звіра - це та ж  ризикована і безуспішна операція, яку виконала революція, вирвавши людину із звіриного побуту, з духовногоі політичного рабства і оголосивши його хазяїном життя. Це проти природи. Не випадково чутки про операцію професора Преображенського асоціюються у свідомості обивателя з  «кінцем» світу).

- Як ви  вважаєте, чи є провина Преображенського( не як хірурга!) у свідомості Шарикова? (Так, сам того не бажаючи,  Преображенський викликає до життя сили зла, які трохи не гублять його самого. Він несе відповідальність за своє втручання в природу, в те, що зовсім не знаходиться в його відомстві).

- Традиції яких письменників простежуються в повісті Булгакова найбільш явно? (Булгаков в сатиричній повісті «Собаче серце» наслідує  традиції своїх улюблених письменників – Гоголя, Чехова. Про це говорять загальні мотиви, прийоми, обряди).

- Заради чого написана повість? (Булгаков піднімає складні, філософські питання, відповідати на які доводиться кожному поколінню. Чи можна бездумно втручатися  в природу? Якими шляхами треба йти, щоб  світ став кращий, добріший,  гуманніший?).

3 група. Хто протистоїть Шарикову і «товаришам»? Розкажіть про професора Преображенського, про доктора Борменталя.  До якого висновку приходить  професор?

 (Преображенський - професор медицини. Він авторитетний лікар, що робить унікальні операції по омолоджуванню людей. Його життя присвячене науці, він чесно служить своїй справі, і люди вдячні йому за це. Можна сказати, що перед нами яскрава, неординарна, талановита особа. Професор критично відноситься до всього, що відбувається в країні з 1917 року. Він відкидає революційну теорію і практику. Він мав можливість перевірити це в ході свого медичного експерименту. Досвід створення «нової людини» не вдався. Переробити натуру Шарикова неможливо, як неможливо змінити і схильності чугункіних, швондерів і подібних до них. Преображенський переконався у безперспективності втручання в еволюцію природи : «Ось, лікарю, що виходить, коли дослідник замість того, щоб йти навпомацки і паралельно з природою, форсує питання і підводить завісу! На, отримуй Шарикова.». Цей висновок важливий також і для розуміння соціального підтексту повісті: не можна штучно втручатися не лише в природну, але і соціальну еволюцію. Порушення моральної рівноваги в суспільстві може привести до страшних наслідків).

Порівняльна цитатна характеристика Преображенського і Шарикова

 

	Преображенський	Шариков
Погляди на життя	«Я прибічник розподілу праці. У Великому нехай співають, а я оперуватиму».	- Чому ж ви - трудівник? -Та вже відомо -  не неп. «Узяти все, та і поділити»
Інтереси і розваги	«Сьогодні у Великому - «Аїда». А я давно не чув. Люблю».	«У театр я не піду. «Дуракаваляние». одна контрреволюці». «У цирк підемо, краще всього».
Відношення до тварин	«Нікого бити не можна. На людину і на тварину можна діяти тільки навіювання».	«Учора котів душили, душили».
Відношення до людей	«На злочин не ідіть ніколи. Доживіть до старості з чистими руками».	«І виголошує контр революційні промови» (З доносу Шарикова на професора)

Учні. (У професора є помічник Борменталь,   з яким він любить базікати на різні слизькі теми. Властиві професору і маленькі земні радощі: любить смачно поїсти,  дорогий одяг. Професор може собі дозволити бути гурманом, він навчає Борменталя мистецтву їжі, щоб вона була не просто їжею, а постачанням. Це вже і привід поговорити про радянську горілку. Борменталь помічає, що «новоблагословенна дуже пристойна. Тридцять градусів». Філіп Філіпович заперечує: «Горілка має бути в сорок градусів, а не в тридцять». Усі ці зауваження, здавалося б, по дрібницях, насправді створюють цілісну картину життя Москви в двадцяті роки. Словом, перед нами типовий інтелігент, якому радянська влада не встигла створити умови, які дозволяють повною мірою розкривати і реалізувати свій талант).

Учитель. Професор приходить до висновку, що насильницьке втручання в природу людини і суспільства призводить до катастрофічних результатів. У повісті «Собаче серце» професор виправляє свою помилку — Шариков знову перетворюється на пса. Але в житті подібні експерименти незворотні. І Булгаков зумів попередити про це на самому початку тих руйнівних перетворень, які почалися в нашій країні в 1917 р.

Проблемне запитання

Повернемося до проблемного питання, поставленого на початку уроку: Чому повість, написана в 1925 р., була опублікована в Росії лише в 1987году?

(Геніальна сатира на сучасність - ось головна причина важкого шляху до читача. Швондери і подібні до них залишилися ні з чим. Напевно, те, що інтелігентові вдалося обдурити владу, залишити її ні з чим, теж дуже неподобалося цензурі усіх радянських часів. У суспільстві, де соціалізм культивувався близько 70 років, такий твір не могли опублікувати.)

VI. Підсумки уроку. Оцінювання.

Бесіда

1. У який період жив і писав Михайло Булгаков?

2. Твори яких жанрів створив письменник?

3. Якими були відносини письменника з офіційною владою?

4. Що пов’язувало Булгакова з Україною? Творчістю кого зі співвітчизників він захоплювався?

5. Коли було створено та опубліковано повість «Собаче серце»?

6. Із яким твором ця повість близька за сюжетом?

7. Які чинники впливали на світогляд письменника, тематику його творів?

8. Які почуття у вас викликала доля письменника?

9. Про що свідчить зв’язок роману М.Булгакова з творами його великих попередників?

10. Про що змусила вас замислитися повість М.А. Булгакова "Собаче серце"?

11. У чому актуальність попереджень М.А. Булгакова?

12. Чи треба "штучно фабрикувати" людей, втручатися в життєві процеси?

(Тільки поступове залучення до культури, самоудосконалення людства, по думці Булгакова, - запорука прогресу суспільства  людини).

13. Який же підсумок повісті? (Чародієві-професорові вдалося зворотне перетворення людини-монстра на собаку.

Але в реальному житті це неможливо, і собаче серце в союзі з людським розумом - головна загроза нашого часу.

Незавершене речення

Продовжте речення: «Шариковщина - це символ». (хамства, неосвіченості, прагнення до влади будь-яким шляхом.)

Наведіть приклади шариковщини в наші дні.

Який же підсумок наших роздумів над попередженням письменника? (Жанр фантастичної повісті дозволив Булгакову благополучно вирішити драматичну ситуацію, але застережно звучить думка автора про відповідальність Ученого за право на експеримент).

Будь-який дослід має бути продуманий до кінця, до дрібниць, інакше наслідки його можуть привести до катастрофи. Повість Булгакова дає багато приводів для роздумів. Виявляється, уміти говорити - це ще не  означає  бути людиною. Зберегти в собі людські якості в умовах, коли треба робити вибір - ось до чого закликає автор. Людське серце - це символ того, що  «В людині має бути все прекрасно : і тіло, і одяг, і душа, і думки». 

 Це  слова А. П.Чехова, і я з ними повністю згодна!

- Чому твір залишається актуальним і у наш час?

(Людина - неповторна індивідуальність, з Клима Чугункина, що послужив «матеріалом» для Шарикова, може вийти тільки подібність Клима Чугункина. Революція - свого роду насильницька операція, проведена над суспільством, тому твір був заборонений довгі роки.

У наш час багато людей шляхом пластичних операцій намагаються змінити свою зовнішність,але не замислюються над духовним розвитком особистості).

Створюючи образ Ф.Ф.Преображенського, М.О.Булгаков відобразив свою заповітну думку про відповідальність інтелігенції перед своєю країною.

VII. Домашнє завдання.

Написати твір-мініатюру на тему «Чому експеримент професора Преображенського зазнав невдачі?».