Урок на тему "Микола Гоголь. Петербурзький період"

Тема уроку: Микола Васильович Гоголь. Петербурзький етап життя і творчості письменника

Мета:  розширити уявлення про життєвий та творчий шлях письменника, визначити вплив української культури на розвиток його творчості, розкрити своєрідність творчого шляху і протиріччя духовного світу письменника; розвивати словниковий запас старшокласників, навички зв'язного мовлення, аналітичного мислення, компаративного аналізу художніх творів; виховувати патріотизм, інтерес до історичного минулого і культурної спадщини нашого народу; розвивати навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; розвивати навички роботи в групі; розвивати навички роботи із джерелами інформації; виховувати прагнення до літературної освіти, естетичний смак; розширювати кругозір школярів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Основні терміни та поняття: біографія, світогляд, романтизм, реалізм, тематика.
Обладнання: портрети письменника, виставка книг М. Гоголя, ілюстрації до творів, відеоматеріали, інтерактивні додатки.

Нічого не може бути приємніше,

як жити на самоті, насолоджуватися видовищем природи

і почитати іноді якусь книгу …

М. В. Гоголь

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Його ім’я стоїть поруч із такими великими творцями як В. Шекспір, О. Пушкін, Т. Шевченко, Д. Аліг’єрі та іншими. Колись М. Г. Чернишевський казав: «Він перший представив нас нам у справжньому нашім виді... Перший навчив нас знати наші недоліки й гребувати ними».

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів.

Інтерактивний прийом «Ланцюжок»

Микола Гоголь…Це ім’я та прізвище вже не раз лунало в стінах нашого класу. Скажіть, будь ласка, які твори, картини, герої виникаютьу вашій пам’яті при згадці Миколи Гоголя?  Одним реченням по черзі назвіть все відоме вам із життя та творчості цього талановитого майстра слова.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку.

Слово вчителя (декламує чотиривірш):

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

«Чи ще живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?»

— Саме так Гоголь звертався до присутніх, коли, запрошений у гості в Петербурзі чи Москві, хотів дізнатись, чи є тут його земляки. Хто він — український чи російський письменник? Що вирувало в ньому, приховане і не зрозуміле не тільки стороннім, а й самому Гоголеві? реаліст він чи романтик на літературній мапі ХІХ ст.? Життя цієї людини оповите таємницями, які не вдалося розгадати й донині, навіть містикою. Деякі з цих питань ми з’‎ясовуватимемо сьогодні та на наступних уроках. Як ви вже здогадалися, сьогодні ми згадаємо добре відомого вам із попередніх класів письменника — Миколу Васильовича Гоголя — та його твори.

ІV. Робота над темою уроку.

Розповідь підготовлених учнів про життя та творчість М.В.Гоголя.

1 учень. Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Згідно з сімейними переказами він походив зі старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, гетьмана Правобережної України (наприкінці XVII століття). Родина не була заможною. Єдиним багатством були діти – разом з Миколоюїх було дванадцять. Дитинство Гоголя пройшло в батьківському маєтку Василівці. Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українські пісні: «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..»; «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу».

2 учень. У 1818-1819 роках – навчається в Полтавському повітовому училищі. Пізніше продовжує освіту в Ніжинській гімназії. Микола не був відмінником, але мав успіхи в малюванні, граматиці. Крім того навчався грі на скрипці, брав участь у виставах. Протягом 1821-1828рр. у Ніжинській гімназії вищих наук грав у виставах. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі «Недоросль». Учасник цієї постановки К. Базилі, пізніше відомий публіцист і дипломат, згадував: «… Я бачив цю п'єсу і в Москві, і в Петербурзі, але завжди вважав, що жодній актрисі не вдавалася так добре роль Простакової, як її зіграв 16-літній Гоголь». А товариш Гоголя Т. Пащенко стверджував: «Думаю, що Гоголь затьмарив би й знаменитих коміків-артистів, якби вступив на сцену». У гімназії Гоголь особливо охоче вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість, з якими знайомився не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, де мав багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до творів письменника.

3 учень. Ще в студентські роки Гоголь переймається соціальними негараздами і налаштовується на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства». Вибравши вивчення основ юстиції, мріє у майбутньому вершити правосуддя. У грудні 1828 року попрощався Гоголь з рідними українськими місцями і взяв шлях на північ: в чужій і привабливий, далекий і бажаний Петербург. Ще до свого від'їзду Гоголь писав: «Ще з самих часів минулих, з самих років майже нерозуміння, я полум'янів незгасимої ревнощами зробити життя своє потрібної для блага держави. Я перебрав у думці всі стану, всі посади в державі і зупинився на одному. На юстиції. - Я бачив, що тут тільки я можу бути благодіянням, тут тільки буду корисний для людства.»

4 учень. У Петербурзі перед Гоголем відкрилося нове життя зі своїми болючими проблемами. У листі до матері він писав: «Петербург мне показался вовсе не таким, как я думал». Гоголь побачив у Петербурзі суворі обставини життя «маленьких», простих людей. Захисту і допомоги їм не було звідки чекати. Усі негаразди існування «маленької людини» Гоголь відчув на власному досвіді. «Заботы и вечные беспокойства,— писав він у квітні 1830 р.,— тягчат меня всеми неразлучными с ними неприятностями. Я не понимаю, как я до сих пор с ума не сошёл. После бесконечных исканий мне удалось, наконец, сыскать место, очень однако незавидное».

Пізніше Гоголь писав: «Я терпел в жизни строгую нужду, не был богат и не имел никаких связей, но умел гордо презирать одно и не искать другого». Гоголь сподівався на літературний труд, святе мистецтво. Ще в Ніжині він написав романтичну поему «Ганц Кюхельгартен». 1829 року Гоголь опублікував власним коштом своє творіння під псевдонімом «В. Алов». Критики відгукнулись про поему негативно. Автор, забравши з крамниць усі екземпляри твору, знищив їх. У похмурому казенному Петербурзі Гоголь згадував рідну сонячну Україну.

5 учень. Через трохи часу Гоголь отримує нову посаду в одному з департаментів міністерства внутрішніх справ. Через 3 місяці він тут не витерпів і написав прохання про відставку. Він перейшов в інший департамент, де потім працював писарем. Перемінивши безліч інших занять, він все-таки знаходить своє покликання в житті. Покликання Гоголя - це бути письменником. «... Мені хотілося, - писав Гоголь, - у творі моєму виставити переважно ті вищі властивості російської природи, які ще не всіма цінуються справедливо, і переважно ті низькі, які ще недостатньо усіма висміяна і вражені. Мені хотілося сюди зібрати одні яскраві психологічні явища, помістити ті спостереження, які я робив здавна сокровенно над людиною ». Гоголь продовжував придивлятися до життя і побуту своїх товаришів по службі - чиновників. Ці спостереження лягли потім в основу повістей «Ніс», «Шинель». Прослуживши ще рік, Гоголь назавжди йде з департаментські служби.

6 учень. Тим часом його інтерес до мистецтва не тільки не згас, але з кожним днем все більше і більше долав його. Гіркота з «Ганц Кюхельгартеном» забулася, і Гоголь продовжував писати.

Незабаром виходять його нові збірки та твори. 1831 - 1832 Гоголь пише збірник «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», 1835 - збірка «Миргород», в цьому ж році приступає до створення «Мертвих душ» і «Ревізора», у 1836 - надрукована повість «Ніс» і відбулася прем'єра комедії « Ревізор »у театрах Москви і Петербурга.

Диканський цикл став справжньою енциклопедією побуту, звичаїв, моралі, особливостей національного світогляду, міфології та фольклору українського народу. За словами Остапа Вишні, у своїх повістях «Гоголь дав незрівнянні своєю чарівною красою й правдивістю картини української природи, людських характерів, правдивої історії народу... Хто не знає незрівнянних, чарівних гоголівських описів Дніпра, української ночі, українського степу і т. д. і т. ін.? Гоголеве слово наснажене духом українського народу, напоєне ароматом рідної мови». Яскравий живий образ України, що постає з повістей диканського циклу, до певної міри сприймається і як прихована антитеза тьмяному і змертвілому світу петербурзького чиновництва та бюрократії. Уже в повістях диканського циклу виявили себе і дві найприкметніші ознаки гоголівського художнього стилю - іскрометний комізм і тяжіння до фантастики, то веселої і життєстверджувальної, то похмурої і гнітючої.

7 учень. Вже потім, після його смерті, деякі повісті, що зображують Петербург «у всій його красі», з чиновниками, з хабарниками об'єднали в «Петербурзькі повісті». Це такі повісті як: «Шинель», «Ніс», «Невський проспект», «Записки божевільного». У петербурзьких повістях знайшли відображення як високі, так і аж ніяк не найкращі властивості російського характеру, побут і звичаї різних верств петербурзького суспільства - чиновників, військових, ремісників. Літературний критик А. В. Луначарський писав: «Підлі пики побуту дражнили і кликали до оплюхе». Такий оплюхой і стала повість «Невський проспект» з її Пироговим, Гофманом і Шиллером, з дамами, генералами і чиновниками департаментів, який брів по Невському проспекту «від двох до трьох годин пополудні ...»

8 учень. 1831 рік став знаковим для Миколи Гоголя, адже він нарешті особисто познайомився зі своїм кумиром – Олександром Пушкіним, який захоплювався зі шкільної лави. Пушкін високо оцінив літературний талант молодого колеги, коли восени того ж 1831 року вийшли друком гоголівські «Вечори на хуторі біля Диканьки». «Ось справжня веселість, щира невимушеність, без манірності. А місцями яка поезія!», – писав поет. Автори продовжили спілкування, і скоро їх відносини стали дійсно дружніми. Пушкін підкидав Гоголю ідеї і сюжети для нових творів, наприклад, для «Ревізора» і «Мертвих душ», часом клопотав про постановку його п'єс, виводив Гоголя в світ і намагався привернути до нього увагу широкої аудиторії. Сам же Гоголь беззаперечно виконував поради Пушкіна, прислухався до його думки і «ні один рядок не писав без того, щоб не уявляв його перед собою». Комедія «Ревізор» заснована на дійсних подіях, про які повідав Гоголю Пушкін.

9 учень.  Восени 1835 р. Гоголь взявся до написання «Мертвих душ», сюжет яких йому також підказав Пушкін. Після від'їзду письменника за кордон (у червні 1836 p.), прискореного глибокими переживаннями у зв'язку із прем'єрою «Ревізора» «і бажанням «розвіяти свою нудьгу, глибоко обміркувати свої обов'язки авторські» робота над новим твором стає головною справою письменника. Гоголь зупинявся у Баден-Бадені, Женеві, Відні, Парижі (де отримав звістку про загибель О. Пушкіна) та інших містах. У квітні 1848 р. після подорожі в Єрусалим, до Гробу Господнього, Гоголь остаточно повернувся на Батьківщину; мешкав у Василівці, Одесі, Петербурзі, але найбільше у Москві, продовжуючи роботу над другим томом поеми. Праця просувалася надзвичайно повільно і потребувала від автора величезної напруги моральних і фізичних сил.

10 учень. Наприкінці січня 1852 р. проявилися ознаки нової душевної кризи. Гоголя мучило передчуття близької смерті, у нього побільшало сумнівів у добродійності своєї письменницької праці та в успішному написанні поеми. Наприкінці січня-початку лютого він зустрівся з ржевським протоієреєм Матвієм Константиновським, котрий приїхав у Москву; зміст їхніх розмов залишився у таємниці, проте є вказівка на те, що М. Константиновський радив знищити частину глав поеми, мотивуючи цей крок їхньою неточністю та шкідливим впливом, який вони справлятимуть. Гоголь, зі свого боку, міг перетлумачити його реакцію в тому сенсі, що другий том виявився непереконливим, тобто художньо недосконалим.

Вчитель. 7 лютого Гоголь висповідався і причастився, а в ніч з 11 на 12 спалив чистовий рукопис другого тому (збереглися частково лише п'ять глав, які стосуються різних чорнових редакцій; опубл. у 1855 p.).

Не стало великого автора 21 лютого 1852 року. Він помер у своїй останній квартирі, в будинку Тализіна на Нікітському бульварі. Але його творіння живуть і дивують читача і в наш час, і будуть ще довго надихати на дискусії або просто роздуми про устрій життя, справедливість, про духовні й матеріальні цінності. Твори М. В. Гоголя багаторазово екранізувалися, використовувалися композиторами при створенні опер та балетів. М. В. Гоголь був персонажем кількох фільмів та інших художніх творів, як у сучасному мистецтві, так і за часів Російської імперії. Зображення письменника та героїв його творів можна зустріти на поштових марках і монетах, щорічний Сорочинський ярмарок визнано загальнонаціональним заходом. Квести, фестивалі, літературні конкурси, світова популярність – все це є підтвердженням невмирущого гоголівського таланту та актуальності його творів у наш час.

V. Осмислення нових знань і вмінь.

Гра «Чи вірите ви,що…?»

Учитель. Зараз пропоную пограти у гру «Чи вірите ви, що…»

• рід М.Гоголя походить із давнього й відомого українського козацького роду?(Так)
• Микола був одним із дванадцяти дітей у батьків? (Так)
• батько Миколи Васильовича не лише захоплювався теаром,а й самостійно організовував домашній театр?(Так)
• М.Гоголю подобалося грати в комедіях, а особливо – чоловічі ролі? (Ні, любив грати жіночі ролі)
• Гоголь у Ніженській гімназії вищих наук навчався без особливого задоволення (Ні, він вивчав історію,драматургію,літературу)
• Його перша драма «Ганс Кюхельгартен» мала в Петербурзі шалений успіх (Ні.)
• М.Ю.Лермонтова вразила збірка «Вечорів», і він про неї сказав: «Ось справжня весе-лість,щира,невимушена…»(Ні,так сказав  О.С.Пушкін)
• сюжет композиції «Ревізора» підказав М.Гоголю товариш О. Вишня? (Ні, О.Пушкін.)
• у Гоголя був літературний псевдонім «В.Алов»?(Так.)
• молодий М.Гоголь писав як романтик?(Так.)
• «Арабески»- це другий цикл творів М.Гоголя?(Ні,третій)
• М.Гоголь спалив третій том «Мертвих душ»?(Ні, другий.)

VI. Підведення підсумків уроку.

1. Інтерактивна вправа «Літературний навігатор».

 Вчитель називає місця, а учні пояснюють, як вони пов’язані з Гоголем.

• Великі Сорочинці • Ніжин • Полтава • Петербург • Москва

2. Творче завдання «Сенкан»

Учні складають сенкан

Микола Гоголь.

Неординарний, самотній.

Пише, страждає, подорожує.

Україна для нього – понад усе.

Містик.

3. Робота з епіграфом

-Як ви розумієте слова М.Гоголя?

- Чи можна так сказати про його життя?

VІI. Інструктаж із домашнього завдання:

1. Скласти невелике інтерв’ю з М.Гоголем.
2. Прочитати комедію «Ревізор».

VІIІ. Оцінювання учнів.