Урок на тему "Пісні зимового календаря"

ПІСНІ ЗИМОВОГО КАЛЕНДАРЯ

План

1.Походження і розвиток пісень зимового календаря

2.Тематика новорічних пісень та їх різновиди

3.Структура колядок та щедрівок

4.Особливості пісень зимового календаря

5.Особливості виконання колядок та щедрівок

Походження і розвиток пісень зимового календаря

Найдавніший пласт народних пісень, пов’язаних з порами року, називають обрядовим або календарно-обрядовим. Це - колядки та щедрівки (зима), веснянки (весна), купальські (літо) й обжинкові (осінь), а також пісні, що пов’язані з обрядами весілля та поховання.

Обряд колядування й щедрування з нагоди новорічних свят супроводжували колядки й щедрівки.

Колядками називаються пісенні народні твори, які виконуються з нагоди святкування Коляди, як музичний супровід  магічно-ритуальних різдвяних дійств. Походження назви «колядка» остаточно не виявлено, але багато дослідників схильні вважати, що воно походить від латинського слова Calenda, що означає свято Нового року. Слово «коляда» пов’язане також з ім’ям язичницького божества  Коляди, що уособлювало народження Сонця в сузір’ї Водолія.

Оскільки колядка як жанр пройшла довгий період становлення і побутування, то на її тематичну структуру, поетику наклали відбиток різні історичні епохи та світоглядні системи. Якщо на початку свого існування вони мали форми ритмічно-речитативних замовлянь, то до нових часів вони  набули сюжетного характеру.
Щедрівки є пісенною частиною свята Нового року, пов’язаною з величанням місяця. Місяць посідав важливе місце в культовій системі праслов’ян, які, спостерігавши його зв’язок з водою, вбачали його роль у вирощуванні врожаю. Тому свято, метою якого було вблагати духів неба та землі сприяти в господарстві, отримало назву Щедрого вечора.  Звідси і походить назва творів, які виконувались у цей час – щедрівки. Назва «щедрівка», що збереглася тільки на Україні, найточніше виявляє призначення цього виду пісенності: накликати щедрість природи величальними піснями.

Тематика новорічних пісень та їх різновиди

Сюжети колядок та щедрівок досить різноманітні, але неодмінно пов’язані з працею та життям селян. У змісті колядок і щедрівок виразно виділяються дві теми образів: землеробство і сім’я. Новорічні обряди здавна наповнювалися турботою про долю майбутнього врожаю. Звідси поживні побажання господарям прибутку, доброго врожаю, здорової худоби: «Там овечки покотились, а ягнички народились».
Добробут селянина залежав не тільки від матеріальних статків, але й від щасливої великої родини. Через це родинні і шлюбні побажання постійно лунають в колядках та щедрівках:
                                      Що в нашого панотця
                                      Золотії ворітця,
                                      А за тими ворітьми
                                      Стоять стовпи золотії...
Колядки і щедрівки завжди звернені до конкретних членів родини, і за цією ознакою їх можна поділити на чотири групи:               пісні господареві, господині, парубкові, дівчині.
Основні мотиви в колядках господареві – аграрно-господарчі та сімейно-побутові. Йому бажали багатства, здоров’я, його родині – щастя. Господиня –вславляється як дружина, мати, хазяйка. В окремих випадках жіноча привабливість підкреслюється тонкими гумористичними засобами:
                                 А в дядька Тимка гарна жона:
                                 По двору ходить,  як  місяць сходить.
Парубок зображується майбутнім господарем, захисником рідного краю, переможцем ворогів. Нерідко зображення військових доблестей поєднується із темою кохання. Дівчина  оспівується у трьох ракурсах: її краса та вбрання (вона рівна королівні), її вправність у господарстві (вона вміє шити, прясти і куховарити), вона величається як майбутня наречена, їй зичать щасливого кохання, весілля.

Структура колядок та щедрівок

Більшість новорічних пісень двочастинні – складаються із заспіву та приспіву.  У заспівах  найчастіше вказується  на місце дій: «А в лісі, лісі», «А в лужку», «Ой у полі, у полі», «Гей при дорозі». А у приспіві лунають формули побажань та звертань. У колядках це - «Святий вечір» , а в щедрівках – «Щедрий вечір». Наприклад, щедрівкою «Ой сивая та і зозуленька» вітали господаря дому й усю його родину, називаючи його ясним місяцем, дружину – красним сонцем, дітей – дрібними зірками. М’яка й лагідна мелодія пісні передає доброзичливість, щирість цього привітання.
Мелодія цієї щедрівки має дві частини: перша (два такти) – стрибок на квінту вгору з поступовим його заповненням, ця фраза спирається на три ладові устої: ля першої октави – початкова, відправна точка; мі другої октави – верхня опора; мі першої  - нижній ладовий устой.

Другу частину (чотиритакт) утворено повторенням однотактової поспівки (мотиву). Ладова будова приспіву нагадує «Щедрика», але, на відміну від нього, тут інші ритм і розмір.
У науковій фольклористиці розрізнення колядок та щедрівок відбувається на основі складочислової форми.
У колядок  особливий поетичний ритм – 10-складовий вірш з цезурою посередині (5+5):

Йа, в городочку зацвила ружа,
Загніваласи жінка на мужа.

Або такий вірш із приспівом (рефреном),  як у колядці «Ой рано, рано кури запіли». У щедрівках переважає 8-складовий розмір вірша (4+4) з рефреном або без нього:
             Щедрик, щедрик, щедрівочка,
             Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,
          Господаря викликати.

Сталим і найвиразнішим елементом щедрівок є обов’язковий рефрен типу: «Щедрий вечір, добрий вечір», «Щедрий вечір, добрий вечір на цей вечір», «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на цей вечір», який повторюється як магічне замовляння.

Особливості пісень зимового календаря

Пісні зимового календаря мають й інші музичні особливості. За складом мелодики колядки та щедрівки належать до обрядових наспівів.
Мелодико-інтонаційний колорит колядок і щедрівок має:
- структурну чіткість, яка виявляється в заокругленні поспівок, розмежуванні основної частини строфи і приспіву;
- переважає тип моторної мелодики, рідше зустрічаються кантиленні наспіви;

- майже не зустрічається речитативно-парландовий тип мелодики, але широко вживається мелодекламація (особливо в дитячих пісеньках);

- характерним моментом колядування є розмовні ритмізовані поздоровлення, вітання, приказки («Дайте доходу, а то знесу хату у воду, а від води – ще бог зна куди»).

Зимові календарні пісні виконувались хором одно-, дво- й багатоголосно                  (найдавніші - тільки одноголосно).

Порівняно з іншими обрядовими жанрами в колядках та щедрівках набагато ширше вживається гомофонно-гармонічне багатоголосся. Специфічно колядковим є антифонний спів, який виникає в процесі чергування соліста-хору або двох груп колядників ( наприклад, «Зажурилася крутая гора»).

Колядки та щедрівки різняться між собою ладовими особливостями,             метроритмом і будовою. Відомий фольклорист К.Квітка з цього приводу говорить: «Найдавніші наспіви (мелодії) обмежувались невеликою кількістю ступенів звукоряду (наприклад, «Щедрик»). Мелодія «Щедрика» – коротка терцієва поспівка, яка повторюється багато разів. У колядці «Ходить павойка» – діапазон значно ширший – соль-мі (секста), рисунок мелодії розвинутіший. Спільним для обох мелодій є опора на стійкі ступені ладу: у першій – ІІІ-І ступені, у другій – V-III-I.

Метр і ритм колядок і щедрівок  різноманітний.  Поряд з простою ритмікою є і досить складна (наприклад,  «Чи є, чи нема, господар дома»,  «Що в полі, в  полі»).

Відрізняються  музичною формою і зимові календарні пісні. Це - переважно короткі побудови, що дорівнюють періоду, реченню, фразі й навіть мотиву. У  «Щедрику» музична форма – мотив, що повторюється багато разів;  у колядці «Ой пляшу, пляшу» – період (мотив а – мотив а – фраза в); в «Йа, в городочку зацвила ружа»– період з двох однакових речень ( наприклад, «Ой пляшу...», «Йа, в городочку»).

Особливості виконання колядок та щедрівок

Виконання новорічних пісень відрізняється від виконання інших народних пісень рядом особливостей.

1. Колядки і щедрівки співаються конкретному адресатові. Щедрівки співають на Новий рік та на Водохреща. Важливою особливістю  щедрівок є те, що вони виконуються тільки дівчатами чи жінками, майже ніколи – чоловіками.

Колядки співають від Різдва до 31-го грудня (ст.стиль). Колядники обходять двори з співанням пісень, музикою й танцями (у деяких місцевостях колядували під вікнами).

2. Особливістю виконання колядок та щедрівок є організований характер колядних гуртів. У групу від 4-х -5-и до 8-и -10-и осіб об’єднуються парубки, або парубки й дівчата з одного кутка села. До колядування готуються заздалегідь.

3. На виконання новорічних пісень впливає віковий і статевий поділ колядних гуртів. Існує п’ять видів об’єднань:

              дитячі (вік 7-12 років);

              хлопчачі (14 -16 років); 

              парубочі гурти;

              мішані гурти;

              гурти із  сімейних пар старших людей.

У процесі розвитку поступово всі жанри втрачали своє магічно-міфологічне підґрунтя, і в колядках та щедрівках часто з’являлися гумористичні нотки. Такі твори веселого характеру нерідко виконувалися дітьми:             

Коляд, коляд, колядниця,

                          Добра з медом паляниця.

                          А без меду не така,

                          Дайте, дядьку, п’ятака.

Отже, щедрівки та колядки – великий пласт українського обрядового фольклору, який супроводжував новорічні свята і обряди. Як жанри української народної творчості, щедрівки та колядки виявилися довгоживучими  в народі. Вони значно видозмінились під впливом християнства, увібравши його елементи. Щодо сучасного стану народнопісенних жанрів, зокрема пісень зимового календаря, варто зазначити, що подальший розвиток їх не відбувається. Але вони живі, існують у більшості народів як традиція. За роки самостійності України багато зроблено для відродження народних звичаїв, обрядів. Велика роль у збереженні пісенних традицій належить працівникам культури.

Питання для самоконтролю

1. Як називається найдавніший пласт народних пісень, пов’язаних з порами року?
2. Що таке колядки і щедрівки?
3. Яка тематика новорічних пісень, особливості їх виконання?
4. Яка структура та музичні особливості колядок і щедрівок?