Урок на тему "Весняні обрядові пісні"

ВЕСНЯНІ ОБРЯДОВІ ПІСНІ

План

1.Походження весняних обрядових пісень

2.Різновиди весняних обрядових творів

3.Зміст весняних танків і пісень. Музичні особливості: форма, мелодика,

    ладова будова

Походження весняних обрядових пісень

Свята весняного періоду є продовженням зимових містерій. Від часу зимового сонцестояння, коли день починав збільшуватись, у давніх слов’ян відбувались обряди, в яких центральне місце відводилось імітації процесів оранки та сіяння, оспівування польових робіт. Мета таких обрядів – накликати швидкий прихід весни і тепла. Адже весняна пора завжди пов’язана з пробудженням природи, вона сповнена радості нових надій і сподівань.

У давнину твори, що виконувались у весняний час, були своєрідними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні переміни: ліс – зазеленіти, траву – прорости, посіви – піднятись, квіти – розцвісти. Вони супроводжувались імітативно-магічними рухами або танцями.

Відповідно до основних обрядових дійств, виділяють такі весняні обрядові пісні як веснянки, а у західних областях України – гаївки та гагілки.

Веснянки – це календарно-обрядові пісні, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею. Як видно з самої назви, це -  пісні на честь приходу весни, здавна відомі багатьом народам. Веснянки  -найцікавіші за змістом, емоційно найбагатші фольклорно-пісенні твори, тісно пов’язані з календарем сільськогосподарських робіт і родинним побутом трудівників. Вони виконувались упродовж усіх весняних свят, не приурочувалися спеціально  до певного конкретного дійства. Тому термін «веснянка» часто використовується як загальне означення всіх жанрових різновидів цього періоду. Оскільки весняні містерії пов’язувалися з культом померлих предків та анімістичними уявленнями, то веснянки, як правило, виконувались на могилах, роздоріжжях, танцях.

Гаївки – різновид веснянок, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. Гаївка походить від слова «гай» – місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси – часті рефрени типу «гай-гай», «ой гай», «гаю-гаю» та ін. Вони дуже різноманітні за тематикою, неоднорідні за виконанням, мають певні особливості на окремих територіях. У процесі тривалого побутування вони синтезували елементи багатьох тем, сюжетів, образів, нашарування історичних подій різних епох, витворивши новий синтез.

Відмінність гаївок від веснянок полягає в тому, що гаївки виконувались тільки під час великодніх свят, а веснянки співали, починаючи від Благовіщення цілу весну.

 Перші записи і публікації веснянок були здійснені фольклористами ще в першій половині ХІХ ст. М.Максимовичем, А.Метлинським. Найповніша наукова подача матеріалу в дореволюційних  виданнях належить В.Гнатюку, який видав збірку «Гаївок», до якої ввійшли весняні пісні, зібрані по всій Україні. Кілька збірок веснянок разом з мелодіями опублікував М. Лисенко. Чимало веснянок записано з голосу Л. Українки. «Зовсім малою, либонь п’ятилітньою дитиною, запам’яталися Лесі весняні танкові пісні», - згадував К. Квітка.

У весняних обрядових піснях, як у календарно-обрядовій творчості в цілому, архаїчні елементи, прадавні погляди та вірування поєднувалися з новими, і до наших часів збереглися на рівні символів та образів.

Різновиди весняних обрядових творів

У весняній обрядовості можна виділити такі різновиди:

- пантомімічні сценки та ігри;

- весняні пісні закличного змісту;

- водіння танків та ігор ( з співаками).

Пантомімічні сценки-ігри. Збереглися найменше і зараз практично вийшли з ужитку. Деякі з них вказують на глибоку давнину традицій зустрічі весни. Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні, першому весняному місяці, випікалося обрядове печиво у формі пташок; діти, співаючи, носили їх по селу, провіщаючи і закликаючи весну: «Весна, весна, красна, прийди, весно з радістю, з великою милістю!» Свято зустрічі весни приурочувалося до початку льодоходу – «коли щука хвостом розіб’є лід». Бажання дочекатись цього дня швидше було дуже великим, тож у веснянках висловлюється нахваляння йти «полонку рубати, гагілку добувати».

Пісні-заклички. Після холодних коротких днів і довгих зимових вечорів, що минали в тісних хатах за роботою, при скупому освітленні, молодь діставала, нарешті, можливість вийти на залиті сонячним світлом левади, вкриті першою прозеленню пагорби і співати на повен голос пісні-заклички: «Благослови, мати, весну закликати...», «Вийди, вийди сонечко...». Їхня роль – прискорити прихід весни і попросити у природи щедрого літа.

Весняні танки та ігри – найбільша група творів, яка об’єднує східноукраїнські веснянки і західноукраїнські гаївки. Їхня типова ознака –нерозривна єдність наспіву, тексту з рухом (танець, крок, біг) у процесі виконання. При цьому наспів виконується сильним, закличним звуком. Такий поглиблений синкретизм, що був властивий ще первісному мистецтву, у веснянках зберігся найкраще через їхні ігрові форми. Більшість ігрових веснянок виконується як кругові (дівчата утворюють коло або еліпс) та ключові (ставши шнурком виконавиці йдуть одна за одною).

Пісні, хороводи, ігри поступово створили специфічний обряд зустрічі весни з чітко визначеним порядком дійства і усталеним пісенним супроводом. У цих піснях – одвічна турбота про майбутній урожай, який принесе селянинові добробут. Наприклад: «Куди воробець ішов - туди ячменець зійшов...». «Орали» поле, «збирали» льон, гречку, «завивали» огірочки, «саджали» грушу.

Зміст весняних танків і пісень. Музичні особливості: форма, мелодика, ладова будова

Весняна обрядовість пройшла довгий шлях розвитку. Тому в тематиці пісень спостерігається відлуння багатьох минулих епох від часів Київської Русі до козацьких воєн ХVІІ – ХVІІІ ст. Веснянки – це переважно дівочі пісні, ось чому основний персонаж в них – дівчина та її турботи: знайомство, вибір милого, залицяння, ворожіння. Зрозуміло, що значна частина веснянок порушує тему дівочої долі, любові: зародження кохання, побачення, думки про шлюб, оспівування дівочої краси, порівняння дівочої і жіночої долі, щаслива і нещаслива любов.

Не випадково серед веснянок зустрічаються тексти, майже тотожні весільним. Багато танків та ігор побудовано на любовних мотивах: «Нелюб», «Галя», «Женчик», «Мости» та ін. Особливо часто зміст гри зводиться до вибору пари. Без розкриття такої мотивації гри пісенний текст може інколи здатися незрозумілим. Наприклад, у відомому в обробці М.Леонтовича «Женчику» начебто змальовується картина жнив. Але все, про що йдеться в тексті, – не більше ніж підготовка кульмінації – вибору пари:

   Женчику, бренчику забудь за ніженьку,

   Візьми дівчину, вибирай дружину.

У багатьох веснянках оспівується тема краси природи, весняна пора року.

Серед веснянок чимало творів на соціальну тему, в яких осуджуються гонористі, ледачі багачки і схвалюється поведінка роботящих, скромних бідних дівчат. В останні дні весняних свят виконувалися пісні, в яких переважали мотиви прощання, розлуки, суму: «Співай, співай, товаришко, бо вже не будемо, бо вже не будемо, бо надходить годинонька, що ся розійдемо».

Як вже було зазначено, у веснянках завжди спів супроводжується танком та ігровими рухами. Цим обумовлюється ряд особливостей форми і ритмомелодики. До них належать:

1. поширення форм типу «заспів-приспів» (наприклад «Женчик» в обр. М.Леонтовича).
2. приспіви нерідко бувають розгорнені, можуть перевищувати обсяг основної строфи. У пісні «Зайчику, зайчику та головка болить» заспів - один рядок, все інше – приспів.
3. на відміну від танків, веснянки-заклички приспіву не мають, вони переважно одно -  або дворядкові. Часто рядок веснянки складається з двох двоскладових слів і одного або  трьох  трискладових.

Два рядки об’єднуються в строфу:

               (4+3)  Вийди, вийди/ сонечко,   

                          На дідове/ полечко.

                    (6)  Благослови, мати,

       Весну закликати.

         (4+3+3+3) А вже красне /сонечко/ припекло, / припекло,

  Ясно щиро / золото /розлило,/ розлило

Постійна звертально-заклична форма веснянок робить їх дуже схожими з народними замовляннями.

Мелодії веснянок різноманітні щодо характеру і колориту. Характер мелодії весняних обрядових пісень м’який, ліричний, радісний («Подоляночка», «Вийди, вийди, Іванку», «Летіли гуси». У деяких з них переважає танцювальна, ритмічна основа («Просо», «Шум»). Основною рисою мелодії веснянок є опора на звуки тонічного тризвуку мінорного чи мажорного звукоряду. Характерний хід від основного тону у квінту, далі - в сексту, потім - знову повернення у квінту. Названі стрибки в мелодії створюють особливі «закличні» інтонації. Загальна маса веснянкових наспівів позначена ладовою чіткістю, майже повною відсутністю тональних відхилень, певністю устоїв. Часто спів починається з інтонування тонічного тризвуку, до складу якого входять основні ступені ладу, рідше – з четвертої, ще рідше – з другої. Мелодії закінчуються на тоніці, інколи – на домінанті.

Переважна кількість наспівів заснована на мажорному чи мінорному тризвуку. Застосовуються фрігійський, дорійський лади, а також пентатоніка. Засновані на ній мелодії належать до найдавніших, наприклад, веснянки-заклички («Благослови мати, весну закликати», « Вийди, вийди, сонечко...»).

Своєрідно побудовано мелодії пісень ранньої весни: опорні тони – крайні звуки кварти з увідними тонами (нестійкими); у першій веснянці – дві кварти: до¹ – фа¹, від соль¹ – до²        

У деяких формах звертання у весни з’являється «дочка -паняночка»:

  Ой весно, весно, да весняночко,

  Де твоя дочка да паняночка?

У процесі побутування в різних місцевостях України пісні  суттєво змінювались і в результаті в кожній місцевості з’являлися свої традиції виконання однієї і тієї ж пісні. Незмінним залишався тільки сюжет, а манера виконання ставала зовсім іншою. Це можна сказати про пісні «Кривий танець», «Воротар», «Вербовая дощечка».

Виконання веснянок часто пов’язано з грою, хороводом, сценічною дією. Наприклад, у грі «Подоляночка» усі стають в коло і рухаються в такт мелодії, а одна дівчина (подоляночка) сидить навпочіпки в середині кола й жестами відтворює сюжет пісні «Десь тут була подоляночка». На останніх словах подоляночка вибирає когось із кола. І гра починається спочатку. Нерідко дівчата діляться на два гурти (гра «Просо»), беруться за руки. Після кожного куплету дівчина з одного ряду перебігає до іншого («А ми просо сіяли, сіяли, ой дід-ладо сіяли, сіяли»).

З часом веснянки втратили ознаки обрядовості і ввійшли до молодіжного репертуару як лірично-побутові пісні. Багато з них і тепер користуються заслуженою популярністю серед аматорів співу та професіоналів: «А вже весна», «Чи я в лузі не калина була», «Попід мостом, мостом», «Ой у полі криниченька». Окремі ж веснянки перейшли до дитячого фольклору, перетворившись на такі ігри й забави, як «Подоляночка», «Журавель», «Зайчик», «Просо», «Огірочки».

Звичай водити хороводи, співати веснянки, забавлятися іграми, приуроченими до весни, зберігся подекуди до наших днів. Такий спосіб святкування приходу весни шанується як жива традиція.

Веснянки – це пісні молодості й краси, в них звучить оптимізм і світлі ліричні мотиви. Тільки у веснянці ми знаходимо те, що давно втрачено в піснях інших жанрів – зачароване відчуття єдності людини з природою. Серед традиційних селянських пісень веснянки вирізняються особливо яскравим тембровим звучанням, розмаїттям наспівів та поетичних текстів.

Питання для самоконтролю

1. Звідки походять весняні обрядові пісні?                                          
2. Що ми називаємо  веснянками? Яка їхня тематика?
3. Що таке гаївки, їх відмінність від веснянок?
4. У чому полягають найголовніші музичні особливості весняних обрядових пісень?