Міністерство освіти і науки України

Маріупольський коледж

Державний вищий навчальний заклад

«Приазовський державний технічний університет»

Методична розробка

відкритого заняття

Розкуркулення й насильницька колективізація. Причини й перебіг Голодомору 1932-1933 рр.

Навчальна дисципліна «Історія України»

Для всіх спеціальностей ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

2017

Зайцева О.В.

Розробка навчального заняття з дисципліни «Історія України» за темою «Розкуркулення й насильницька колективізація. Причини й перебіг Голодомору 1932-1933 рр.».

Заняття є складовою теми «Встановлення й утвердження радянського тоталітарного режиму (1921-1939 рр)». При вивченні нового матеріалу встановлено причини, хід та наслідки колективізації. На занятті використовуються різноманітні методи та прийоми: робота в групахз, дискусія, евристична бесіда, прогнозування майбутнього, тестування. Домашнє завдання передбачає не лише вивчення матеріалу за підручником, а й творче завдання.

Для викладачів дисципліни «Історія України» вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації.

Рецензенти :

Cалькова Н.В. – голова ПК соціально – економічних дисциплін Маріупольського коледжу ПДТУ

Льошин В.Р. – голова ПК соціально – економічних дисциплін Машинобудівного технікуму ПДТУ

Розглянуто на засіданні

ЦК соціально-економічних дисциплін.

Протокол №1 від 29.08.2017р.

Голова ЦК    Салькова Н.В.

План заняття

Дисципліна: Історія  України

Тема:   Розкуркулення й насильницька колективізація. Причини й перебіг Голодомору 1932-1933 рр.

Мета заняття:

методична: удосконалювати методику проведення занять з використанням інтерактивних методів навчання 

навчальна: охарактеризувати суть, причини й наслідки суцільної колективізації в Україні; аргументувати, що колективізація проводилась насильницькими, антигуманними методами; з’ясувати передумови, масштаби і наслідки Голоду; допомогти студентам усвідомити трагедію народу та окремої людини

розвиваюча: розвивати навички критичного мислення, аналізуючи і співставляючи історичні події, факти, документи, з метою – робити власні висновки

виховна: прищеплюючи почуття власної гідності, гордості за свій народ, утверджуючи ідеали гуманізму, демократії та добра формувати громадянську свідомість молодого покоління

Вид заняття:  лекція

Тип лекції:   лекція з елементами евристичної бесіди

Форма проведення заняття: фронтальне, тестове опитування, робота в групах, дискусія, моделювання перспективи, власне лекція, евристична бесіда

Міждисциплінарні зв’язки:

забезпечуючі: всесвітня історія, українська літератураз

забезпечувані: соціологія, політологія, правознавство, економіка, культурологія

Методичне забезпечення: підручники, опорні конспекти, тести, аудіозапис твору В.А. Моцарта «Реквієм», запис спогадів очевидців Голодомору, документи, фотознімки, стіннівка «Голодомор 1932-1933 рр».

Література:

 обов’язкова: Бойко О.Д., Історія України К.: 2001

 додаткова: Субтельний О., Історія України К.: 1991.

Хід заняття:

1 Організаційна частина

 1.1 Привітання студентів

 1.2 Перевірка наявності студентів

 1.3 Перевірка готовності до заняття студентів, аудиторії, обладнання.

2 Актуалізація опорних знань студентів

 2.1 Фронтальне опитування (додаток 2).

 2.2 Тестове опитування студентів (додаток 3).

3 Коментар відповідей студентів

4 Ознайомлення студентів з темою, метою та планом роботи на занятті

5 Мотивація навчання:

 Радянська модернізація України передбачала не лише індустріалізацію, а й створення колективних господарств на селі. Що таке колективізація, як і навіщо її проведено та які вона мала наслідки для України, для всього світу, для кожної родини – про це йтиметься на нашому занятті. Мусимо здобутися на глибоке історичне самоусвідомлення. Мусимо перестати дивитися на власну історію чужими очима. Це важливо, бо країна без пам’яті – що людина без самосвідомості. Ще недавно ми не знали власної історії і не усвідомлювали важливості знати про такі речі. Ми говоримо про речі, які сталися, про важливість бути незалежними і бути відповідальними за свою власну країну.

6 Лекція

 6.1 Оголошення теми, плану заняття (додаток 4).

6.2 Епіграф:

Боже! За віщо?

Отця і сина.

Батьків і дітей.

Хліборобів і піснетворців.

Цвіт народу нашого.

Іван Ільєнко

 6.3 Основні терміни, поняття (тезаурус заняття): націоналізація, хлібозаготівельна криза, багатоукладна економіка, кооперація, колективізація, «куркуль», «розкуркулення», геноцид, генофонд, Голодомор.

 6.4 Основні дати:

- 1927-28 – хлібозаготівельна криза

- січень 1928 р. – рішення РНК СРСР про достроковий збір з селян усіх платежів, початок надзвичайних заходів у сільському господарстві

- листопад 1929 р. – постанова Пленуму ЦК ВКП(б) про здійснення в найкоротший термін суцільної колективізації та розкуркулення.

 6.5 Персоналії: Й. Сталін, С. Косіор, П. Постишев, В.Молотов, Л. Каганович

 6.6 Лекція викладача з елементами евристичної бесіди, моделювання перспективи, робота в групах, дискусія (додаток 1).

7 Закріплення знань студентів.

 7.1 Виступи “експертів” (додаток 6)

 7.2 Виконання тезаурусу заняття

 7.3 Відповідь на проблемне питання, поставлене в епіграфі

8 Коментар роботи студентів, виставлення оцінок.

9 Підсумок заняття, висновки.

10 Домашнє завдання: вчити за конспектами, опрацювати текст підручника,  творче завдання : опитати сусідів, знайомих про те, як торкнувся та вплинув Голодомор на їхні родини.

Додаток 1

Лекція

Слово викладача:

Отже, попередня тема напряму пов’язана з даною темою. Тема заняття «Розкуркулення й насильницька колективізація. Причини й перебіг Голодомору 1932-1933 рр.». Бажаю успіхів, творчої наснаги при вивченні даної теми.

Мотивація навчання (ставить викладач) .

Радянська модернізація України передбачала не лише індустріалізацію, а й створення колективних господарств на селі. Що таке колективізація, як і навіщо її проведено та які вона має наслідки для України, для всього світу, для кожної родини – про це йтиметься на нашому занятті. Мусимо здобутися на глибоке історичне самоусвідомлення. Мусимо перестати дивитися на власну історію чужими очима. Це важливо, бо країна без пам’яті – що людина без самосвідомості. Ще недавно ми не знали власної історії і не усвідомлювали важливості знати про такі речі. Ми говоримо про речі, які сталися, про важливість бути незалежними і бути відповідальними за свою власну країну.

Що ви знаєте з даної теми? Звідки ви про це знаєте?

Завдання заняття. Викладач: виходячи з назви теми, прошу поставити завдання, які мусимо розв’язати на нашому занятті.

Отже, навчальна мета заняття: охарактеризувати суть, причини й наслідки суцільної колективізації в Україні. Розвиваюча: розвивати навички критичного мислення, аналізуючи і співставляючи історичні події, факти, документи, з метою – робити власні висновки.

В додатках звертаю вашу увагу на «тезаурус» теми: впродовж заняття

прошу записати нові терміни і поняття.

Епіграфом нам слугуватимуть вірші Івана Ільєнка.

Боже! За віщо?

Отця і сина.

Батьків і дітей.

Хліборобів і піснетворців.

Цвіт народу нашого.

В кінці заняття прошу відповісти на риторичне запитання епіграфу.

Призначаємо групи експертів-аналітиків: незалежних економістів та представників влади. Їх призначення – допомогти нам з’ясувати: «Які ж завдання та реальні наслідки економічних перетворень, проведених владою в 30-ті роки?».

Викладення нового матеріалу.

1 Кооперування та колективізація.

Пропоную розглянути таблицю «Соціально-класова структура сільського населення в 1917-1923 рр.»

 Про що свідчать дані цієї таблиці?

Радянське керівництво, взявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами: кошти, сировина і робочі руки для розвитку індустрії. Одержати все це можна було від селянства, що становило більшість населення. Звичні командні методи в економіці спрацьовували погано, і тому провести планове перекачування коштів з аграрного сектора в промисловість правлячі кола не змогли.

Простіше кажучи, Сталін та його оточення з часом  дедалі більше переконувались у тому, що потреби індустріалізації простіше і гарантованіше можна задовольнити, спираючись не на 25-30 млн. індивідуальних селянських господарств, а на великі спільні господарства, де селяни мусили перебувати в залежності від державних структур. До того ж, це зручний засіб забезпечення зростаючого населення міст та армії продовольством, а промисловості – сировиною та робочою силою. В колгоспі передбачено усуспільнення землі, знарядь праці, худоби, результатів праці, отже, починається процес пролетарізації селянства.

Отже, прошу «експертів» висловити свої думки з даного питання.

Очікувані відповіді:

Представник влади: дрібні селянські господарства не в змозі забезпечити велике виробництво. Тільки радянська влада забезпечила великі селянські об’єднання сучасною технікою, можливістю колективної вільної праці.

Незалежний «експерт»: це лукава відповідь, бо не зазначає, що селянин вже йшов до колгоспу із своїм реманентом, своєю худобою. Такий підхід руйнує багатоукладність в економіці та руйнує почуття господаря на землі.

Дякую нашим експертам і прошу і надалі працювати по даному питанню.

2 Перехід до прискореної колективізації

Прошу визначити причини колективізації. Слухаючи лекцію, визначте економічні та політичні причини колективізації.

Колгоспи були зручною формою, за допомогою якої можна було викачувати ресурси в державній бюджет. Саме цим вони привабили до себе увагу Сталіна, який на початку 1928р., в умовах надзвичайних заходів з ліквідації “хлібозаготівельної кризи”, висунув гасло суцільної колективізації. З самого початку колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, вирішення хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства – ворога радянської влади. Восени1928р. в України було колективізовано лише 4% селянського землекористування – це була слабка опора для  здійснення грандіозних сталінських планів. Переходом до політики суцільної колективізації 1929р. покладено початок кардинальним змінам у сільському господарстві.

Передбачалося, що колгоспи об’єднають до 30% селянських господарств.

План п’ятирічки ще не був прийнятий, а вже лунали заклики до форсування колективізації. В. Молотов робить заяву, що оцінка роботи місцевих парторганізацій буде безпосередньо залежати “від успіхів в колективізації селянських господарств”. Серед ініціаторів форсування колективізації був і генеральний секретар КП(б)У С. Косіор, який погодився з пропозицією Й. Сталіна, В. Молотова, Л. Кагановича завершити суцільну колективізацію за рік.   

3 Насильницьке створення колгоспів.

Селяни не бажали відмовлятись  від своєї  власності та передавати її   до колгоспів. Лише брутальне адміністрування, погрози, обіцянки  щасливого й заможного  життя  примушували  їх вступати до колгоспів. 24 лютого 1930 р. С. Косіор підписав лист-директиву  місцевим партійним організаціям  України, в якому ставилося завдання: «Степ потрібно цілковито колективізувати  під час весняної посівної  кампанії, а всю Україну – до осені  1930». Місцевій владі давався широкий простір для свавілля, насильства.

В Ровеньківському  районі на Луганщині уповноважений  районний  суддя засудив селянина  до двох років позбавлення волі  лише за те, що  він не вступив  до колгоспу.

В с. Григорівка  Сталінського  округу місцевий кооператив  припинив видавати товари тим, хто не вступав до колгоспу. С. Косіор в звіті ЦК  КП(б)У ХІ з’їздові КП(б)У визнав: «Кожен партробітник  на селі  міг  робити все, що йому заманеться». Якщо на 20 січня  1930 р. в республіці  були колективізовані  15,4%  селянських  господарств, то на 1 березня - 62,8%. До колгоспу забирали все реманент, велику  рогату худобу, коней, птахів. Колективізація  перетворювалось на комунізацію.

Чи можна стверджувати, що неписьменні, темні селяни не  бажали йти до колгоспів через свого необізнаність? Відповідь обґрунтуйте.

Очікувані відповіді: Селяни давали половину товарного хліба в Європу, їхні хазяйства базувалися на праці попередніх поколінь, були продуктивними та ефективними, і селяни просто не бачили сенсу йти до колгоспів.

Вчитель зачитує уривок з роботи С. Петлюри.

В праці С. Петлюри “Московська воша” зазначено:

“Наш народ ніколи з доброї волі не пристане на більшовизм… Більшість нашого народу - селяни, … чи не 87 процентів … Селянин хоче володіти землею … Вона наша з діда-прадіда. Без неї жити ми не можемо … Ми тільки знаємо, як вона дихає, ми тільки знаємо, як зелені поля і трави усміхаються нам. Ми тільки знаємо, як вона любить, коли ми біля неї ходимо, коли її оремо… Вона, як мати для нас …

… більшовики нашу любов до рідної землі хочуть видерти нам з голови і з серця. Та ще так, щоб ми … працю в землю вкладали, а Москва буде жити з нашої праці. ( Петлюра С. Московська воша. - Київ, ВЦ “Просвіта”, 2016, с. 79-80).

4 Спротив селянства

Колективізація викликала запеклий спротив. Приблизні  підрахунки свідчать, що кількість повстанців  в Україні  1930 р. складала майже 40 тис. осіб. В багатьох місцях проти селян  застосовували артилерію, бронетехніку, навіть авіацію. Були випадки, коли армійські  частини  переходили  на бік повстанців.

Через безвихідь  селяни почали забивати худобу, ховати та псувати   інвентар. Село почало самознищуватись.

Перевірка таблиці.

5 «Розкуркулення»

Хто такий «куркуль»?

Яку частку  мали ці  господарі  на селі  у 1923 р.

Основою добробуту заможних селян  була важка праця, заощадливість. Ця частина селянства була міцніше пов’язана із землею і не бажала її позбутися.

Щодо куркулів вживали такі заходи: на них було посилено податковий тиск, була заборона купувати машини, реманент, не можна було застосовувати найману працю.

В грудні 1929 року на конференції істориків – марксистів Й.Сталін поставив  завдання «ліквідувати  куркульство як клас». В кінці січня 1930 року  постановою ЦК ВКП(б) передбачалося  ліквідувати  куркульство  як клас в районах суцільної  колективізації.

На 1 липня 1930 року розкуркулено   90 тис. селянських  господарств України (1,8%). Конфісковано  та передано до колгоспів  худоби, реманенту, будівель на суму 90-95 млн.крб.

В 1931 році ліквідація заможних господарств продовжилась. Загалом в Україні «розкуркулено» близько 200 тис. селянських господарств. Це з родинами становить приблизно  до 1,5 млн. осіб. Більшу половину  з них виселено  до Сибіру та на Північ. Ця безправна категорія населення називалась «спецпереселенцями і не мала жодних прав.

Прошу експертів дати оцінку тому, що відбувалося в той час на селі.

Очікувані відповіді:

Представник влади: Створення великої держави проходило в важких умовах. Вороги чинили запеклий спротив. Ми погоджуємось, що були подекуди перегиби, але зрештою всі труднощі були подолані, і в СРСР утвердився  колгоспний строй, який дав  людям змогу вільної праці  в передових господарствах.

Незалежний економіст: Колгоспи  це – фактично феодально –кріпосницьке  господарство, що насильницькими методами змушує дарма працювати, знищує  сільськогосподарську еліту, підприємливих  та активних господарів. Такі господарства приречені на самознищення.

6 Голодомор 1932-1933 рр.

Викладач  розподіляє студентів на групи, які  мають визначити соціальні, моральні, християнські, етичні, правові наслідки Голодомору.

Визначаються апологет КП(б)У, а також незалежний експерт, які мають оцінити економічну політику влади в той час та її наслідки.

Що таке Голодомор?

Впродовж січня – листопада 1930р. було заготовлено 400 млн. пудів хліба. За цей самий період 1931р. держзаготівля становила 380 млн. пудів. Але цього домоглися за рахунок виснаження села. У багатьох селян в 1931р. вилучили все збіжжя, в тому числі і посівний фонд. Взимку 1931-1932р. голод вже стукав в селянські хати. Якою ж була державна політика на селі під час Голодомору?

•         Закон від 07/08-32р. «Про крадіжки соціалістичної власності» (“закон про п’ять колосків”): розстріл з конфіскацією майна або 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
•         Французський мислитель Ален Безансон в праці “Війна” більшовиків проти селян. 1933” зазначає: “Восени 1932 року українське село уподібнилося до табору смерті. Табірні правила передбачали смерть або тюрму за крадіжку соціалістичної власності, тобто кількох картоплин…”

Праця Безансона «Війна більшовиків проти селян. 1933».

«Оскільки та спілка («пролетаріяту»  й «бідного селянства») не мала в реальному житті  жодного обґрунтування, було вигадано таку собі дияволичну постать, втілення зла на селі, селянського вампіра, поплічника капіталізму – куркуля. Коли фальшива концепція дійсності набрала сили, вона почала діяти з енергією розривної кулі, спричиняючи неабияке кровопролиття. Останньою причиною катастрофи, що її слід означити, є , відтак, безглузда ідея, яка оволодіває безтямними головами, або ж голови, що стають безтямні через цю ідею. Велика таємниця!»

Реального куркуля  (3-5 % сільського населення), який продукував 20% врожаю зерна, підмінено політично-припарованим метафізичним куркулем… Це класовий ворог, нелюд. Навіть розорений, він не стане бідняком, він залишається куркулем… Куркульським дітям, яких не було депортовано разом з батьками, ніхто не мав права дати прилисток. Вони помирали тисячами, як зайці в борозні…

Історики погодилися на цифрі до 15 млн депортованих. Велику частину тих людей було вивезено до Сибіру і покинуто серед лісів без знарядь праці, без харчів. Настала зима, і вони повмирали».

«Винищення селянської еліти, здібних та ініціативних виробників,  організаторів остаточно перебило хребет одній з найпотужніших у світі сільськогосподарських цивілізацій. Натомість  залишилась перелякана і ледаща юрба.»

«…Фронтальний наступ секти власть імущих проти майже не диференційованої селянської маси, означеної правлячою ідеологією як ворог, що його належало знищити».

•         План хлібозаготівель виконати будь-якою ціною.
•         “Чорні дошки” для тих, хто не виконував план: конфіскація продовольчих та посівних фондів, припинення постачання товарів.
•         Репресії.
•         Подвірні обшуки з щупами, вилучення всіх продуктів харчування.

Студентам пропонується послухати запис спогадів про Голод Саніної Параски Іванівни, нині, нажаль, покійної, яка і в 83 роки боялася, щоб ми не називали її імені, коли будемо слухати її розповідь.

(додаток 5)

Розповідь вчителя: «Родина моєї бабуні Ралко Килини Сидорівни, яка мешкала в селищі Горностаївка Херсонської області, була дуже заможною. Її батько, Ралко Сидір Терентійович, мав сто гектарів орної землі. Велика й роботяща родина важко працювала на цій землі, найманих робітників мали лише на уборці врожаю. Такі хазяї не могли залежати від радянської влади і прийняти її. Батька з матір’ю  бабуні заморили голодом через те, що вони не пішли до колгоспу. А великі родини старших братів Ралка Олександра Сидоровича та Ралка Василя Сидоровича вивезли до Вологодської області, викинули на сніг, фактично прирікши на смерть. В живих  залишився лише один небіж Ралко Антон Васильович.»

Студенти теж розказують відомі їм історії власних родин про жахіття Голодомору.

7.1 Виступи експертів (додаток 6)

Прошу виступити з висновками – моральні, етичні, соціальні, правові наслідки Голодомору.

Бесіда за прослуханою інформацією:

• Що таке геноцид?
• Чи був Голодомор геноцидом?
• Чому, на вашу думку, факт Голодомору за радянських часів замовчувався?

Прошу виступити апологета КП(б)У та незалежного експерта.

Як ви вважаєте, на кому лежить провина в цьому штучному голоді?

Як ви вважаєте, чому дехто не визнає Голодомор геноцидом українства?

Яка акція щорічно відбувається в четверту суботу листопада? Хто з вас запалює свічку? Навіщо потрібна ця пам'ять? (Ролик “Запали свічку”).

7.2 Тезаурус заняття.

Очікувані відповіді: «хлібозаготівельна криза», багатоукладна економіка, кооперація, колективізація, «куркуль», «розкуркулення», генофонд, геноцид, Голодомор.

7.3 Подивіться на епіграф. Чи знайшли ви відповідь на запитання?

Як ви вважаєте, чи можна нинішні негаразди в суспільстві пов’язувати з Голодомором?

Змоделюйте, якою була б Україна без колективізації та штучного Голоду.

Свої враження по темі заняття прошу записати на листиках та приклеїти їх на символічне «Дерево знання».             

Дякую всім за продуктивну працю.

8 Коментар оцінок.

9 Підсумок заняття, висновки.

10 Домашнє завдання: вчити за конспектами, опрацювати текст підручника, творче завдання: спитати знайомих, сусідів про роки Голодомору.

Додаток №1

Таблиця 1.

«Соціально-класова структура сільського населення в 1917-1923 рр.»

Додаток № 2

• Чим зумовлено згортання непу та перехід до індустріалізації?
• Які економічні завдання планувалося вирішити в індустріалізації та якими методами?
• Під впливом яких факторів почалася форсована індустріалізація? Як ви вважаєте, чи була альтернатива форсованій індустріалізації?
• Які були джерела фінансування індустріалізації?
• Чи змінився в роки п’ятирічки життєвий рівень народу? В чому були ці зміни?
• Припустіть, якою б стала Україна, якби не було згорнуто неп.
   

Додаток №3

«Сталінська індустріалізаціяУкраїни»

1. До індустріалізації СРСР перейшов:

а) післі революції

б) після громадянської війни

в) після воєнного комунізму

г) після «непу»

2. Курс на індустріалізацію взято:

а) на ХІV з’їзді КПРС в 1925р.

б) на ХІV з’їзді ВКП(б) в 1925р.

в) на ХІV з’їзді РКП (б) в 1925р.

3. Індустріалізація – це:

а) поступовий гармонійний розвиток всіх галузей господарства

б) прискорений розвиток всіх галузей господарства

в) створення потужної важкої промисловості

г) вірно все вищеназване

4. Індустріалізація надавала перевагу:

а) промисловості групи А

б) промисловості групи Б

в) розвитку сільського господарства

г) вірно все вищеназване

5. Основною перешкодою для здійснення індустріалізації було:

а) нестача робочої сили

б) нестача сировини

в) нестача коштів

г) вірно все вищесказане

6. Створення потужної оборонної промисловості було необхідно, бо:

а) була велика зовнішня загроза

б) були плани встановлення світового панування

в) вірно все вищесказане

7. Що не біло джерелом постачання коштів на індустріалізацію:

а) накопичення прибутків в самій промисловості

б) позики у населення

в) вилучення коштів з сільського господарства

г) вірно все вищесказане

8. Великі будови перших п’ятирічок здійснені руками:

а) мільйонів в’язнів ГУЛАГу

б) вчорашніми селянами

в) робітниками промислових центрів

г) вірно все вищесказане

9. Що було побудовано в Маріуполі в роки другої п’ятирічки:

а) «Ілліча»

б) «Азовмаш»

в) «Азовсталь»

10. Наслідком індустріалізації стало:

а) урбанізація

б) знелюднення міст

в) зменшення кількості міст

Додаток № 4

План лекції

1 Кооперування та колективізація. Причини колективізації

2 Перехід до прискореної колективізації

3 Насильницьке створення колгоспів

4 Спротив селян

5 «Розкуркулення»

6 Голод 1932-1933 рр.

Додаток 5

До дня народження дослідника Голодомору Джеймса Мейса СБУ оприлюднює архівні документи КДБ про свідоме замовчування трагедії радянською владою

Сьогодні, 18 лютого, ми згадуємо Джеймса Ернеста Мейса (James Earnest Mace), якому мало б виповнитися 65 років. Завдяки дослідженням відомого історика, політолога, дослідника історії СРСР та Центрально-Східної Європи світ дізнався про Голодомор в Україні 1932-1933 років. Він першим назвав цю трагедію українського народу Геноцидом.

«Справжній друг України, чия чесність і принциповість допомогла розповісти усьому світові правду, яка замовчувалась й жорстко вичищалася радянськими репресивними органами», ‒ наголосив Голова СБУ Василь Грицак, спілкуючись з журналістами. «І сьогодні Україна, протидіючи російській агресії, відчуває підтримку зарубіжних інтелектуалів, учених, публіцистів, які виставляють цивілізаційні «маяки», за які не наважиться відступати жодний публічний діяч», ‒ підкреслив він.

Працюючи над дослідницькою програмою Гарвардського університету «Усна історія українського голоду 1932–1933 рр.», Дж. Мейс зібрав понад півсотні аудіо-записів очевидців, що вижили під час Голодомору, й після війни опинилися в США. Результати дослідження стали основою книги Роберта Конквеста «Жнива скорботи», виданої у 1986 році.

У 1986-1990 роках історик стає виконавчим директором тимчасової комісії з дослідження Голодомору 1932-1933 років (US Commission on the Ukraine Famine), звіт якої у 1988 році був переданий у посольство СРСР у Вашингтоні і потрапив до ЦК Компартії України.

КДБ уважно стежило за дослідженнями Голодомору закордоном і доповідало компартійним босам. У Галузевому державному архіві Служби безпеки України зберігаються унікальні документи за підписом Голови Комітету Державної Безпеки Української РСР Миколи Голушка – інформування до ЦК Компартії України «Про спроби противника активізувати антирадянську кампанію довкола так званого «штучного голоду» в Україні в 1932-1933 роках» та «Об усилении антисоветской шумихи за рубежом в святи с вопросом о массовом голоде на Украине». На сторінках цих документів згадується Дж. Мейс і його Комісія, діяльність яких викликала у СРСР передбачувану паніку.

Керівник КДБ пише про штучний голод і українську трагедію виключно в лапках. Згадує буржуазні засоби масової інформації і зарубіжні націоналістичні центри. Оприлюднені СБУ документи радянських органів держбезпеки розкривають чекістські методи, повністю успадковані спецслужбами сусідньої держави, – організація замовних статей «західних вчених і журналістів», промивання мізків представникам творчої інтелігенції перед поїздками за кордон, залучення заангажованих експертів для придушення «антісовєтской шуміхі». Служба безпеки України розсекретила всі віднайдені в архіві документи про Голодомор, вони у вільному доступі, з ними працюють історики, письменники, громадяни, котрі шукають правду про своїх родичів. СБУ було відкрито й розслідувано кримінальну справу, за матеріалами якої український суд поіменно назвав винуватців Голодомору в Україні – очільників партійних і радянських органів. Прес-центр СБ України

Додаток 6

Очікувані відповіді

Соціальні наслідки Голодомору

Голодом знищено до 4,5 млн. осіб.

Непрямі втрати становлять десятки мільйонів осіб.

Знищена селянська еліта, здібні та ініціативні виробники, організатори.

Завдано удару одній з найпотужніших у світі сільськогосподарських цивілізацій. Натомість залишилась перелякана і ледаща юрба. Це удар по національній першооснові – українському селянству, яке споконвіку берегло генетичний код нації.

Вважається, що народ, який утратив 2-3% найактивніших людей – переможений. Ми ж, українці, в 30-40-х рр. ХХ ст. втратили третину.

Підірвано генофонд українства.

Очікувані відповіді

Моральні наслідки Голодомору

Повчання Володимира Мономаха своїм дітям містить заповіт: «Не забувати убогих і подавати сиротам» сплюндроване.

Влада показала: вона може забрати не лише хліб, а й життя. Життя нічого не варте. Рушаться родини, діти зростають безбатченками, бачать навколо смерть. Іде покоління без коренів, без звичаїв і традицій. Безбатченки називали батьком Сталіна.

Люди жили в атмосфері постійного страху, який вбиває в людині все людяне. Іде руйнація, спотворення особистості.

Але ж хтось нишпорив по горищах, погребах, стодолах, забирав останній шматочок хліба у дитини.

Плекається подвійна мораль.

Додаток 6

Очікувані відповіді

Етичні наслідки Голодомору

При владі були люди, які зреклися Бога й людської моралі.

Порушено християнські заповіді: не вбий, люби ближнього свого.

Померла ціла Україна без молитви й панахиди, невідспівані.

Очікувані відповіді

Правові наслідки Голодомору

Це був геноцид у законі.

Мільйони безневинних людей знищено без суда і слідства. Сплюндровані закони, права людей. Задля мети збудувати нове досконале суспільство влада присвоїла собі право вбивати. Придумані псевдоюридичні звинувачення на кшталт «ворог народу» або «член родини ворога народу».

Безневинних людей, трударів правляча ідеологія означила як ворога, що його належало знищити. Тобто сама влада творила беззаконня. З’являється правовий нігілізм.

Людське життя нічого не варте.