Урок на тему: Тема. Припинення українізації. Посилення русифікаторської політики. Розстріляне відродження. Антицерковна політика влади та її наслідки.

Тема. Припинення українізації. Посилення русифікаторської політики. Розстріляне відродження. Антицерковна політика влади та її наслідки. Ідеологізація національно-культурного життя радянської України. Освіта, наука, мистецтво.

Мета: показати, що культура розглядалася керівництвом держави як підґрунтя ідеології; підкреслити, що одночасно зі створенням умов для розвитку освіти і науки були знищені сотні представників культури, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі»; розвивати в учнів уміння аналізувати, зіставляти, робити висновки; виховувати в них кращі моральні якості.

Очікувані результати: учні зможуть

• розповідати про зміни в системі освіти, науки;
• вказувати на здобутки української культури в 1920 – 1930-ті рр,;
• характеризувати процес ідеалізації національно-культурного життя

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник Гісем О. В. Всесвітня історія (рівень стандарту) : підруч. Для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / О.В Гісем, О.О. Мартинюк. Харків : Вид-во «Ранок», 2018. – 240 с., іл., атлас, портрети, репродукції, схеми й таблиці.

Основні терміни та поняття: культурна революція», «нова людина», радянська інтелігенція, український буржуазний націоналізм, атеїзм, соціалістичний реалізм.

Основні дати: 1930 р. — постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов'язкове початкове навчання» та «Про введення обов'язкового загального початкового навчання в Україні»;

1933 р. — відновлення університетів;

травень 1934 р. — постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР»;

1935 р. — скасування соціальних обмежень для абітурієнтів;

1938—1939 н. р. — запровадження обов'язкового вивчення російської мови з 2 по 10 класи.

Структура уроку:

І. Організаційний етап.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Актуалізація опорних знань,умінь та навичок.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

1. Культурна революція. Риси розвитку культури в 1930-ті рр.

2. Ліквідація неписьменності. Розвиток шкільної та вищої освіти.

3. Розвиток науки.

4. Література, музика, театр, живопис, кіномистецтво.

5. Релігійне життя.

V. Вивчення нового матеріалу.

VI. Узагальнення та систематизація знань

VII. Підведення підсумку уроку.

VIII. Визначення домашнього завдання.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап.

Привітання з учнями, повідомлення теми, мети уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Історичний диктант

1) Що стало приводом до масових репресій 1930-х рр. у СРСР?

2) Коли відбувся перший показовий судовий процес над «ворогами народу»?

3) Які органи чинили масові репресії?

4) У якому році Й. Сталін установив свою одноосібну владу?

5) Яку конституцію називають Сталінською?

6) Розкрийте зміст поняття «масові репресії».

7) Коли була прийнята сталінська конституція в УРСР?

8) Яка соціальна група перебувала на верхівці радянської ієрархії?

9) Які основні класи суспільства визнавалися в СРСР?

10) Який прошарок радянського суспільства був найбільш безправним?

11) Масові репресії в УСРР розпочалися раніше чи пізніше, ніж в інших регіонах СРСР?

12) Назвіть три найгучніші показові судові процеси, що мали місце в УСРР.

ІІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок.

Запитання та завдання.

1) Поясніть, як ви розумієте термін «лікнеп» і яким були його результати в Україні в 1920 р.

Орієнтована відповідь учнів: культурно-освітня кампанія; її здійснювала більшовицька партія у 20–30-ті роки XX ст.; кампанію спрямовано подолати неписьменність серед широких верств населення, передусім сільського. В Україні людей навчали грамоти через мережу товариства «Геть неписьменність»; його створено 1923 року.

2) Чому радянська влада надавала великого значення керівництву культурним процесом в Україні в 1917—1920 рр.?

Орієнтована відповідь учнів:  Більшовики врахували величезний потяг народних мас до культури і постаралися вигідно для себе використати його. Вони розуміли, що культура може стати важливим чинником у політичній боротьбі. Щоб керувати діями сотень тисяч озброєних людей, треба було передусім впливати на їхню свідомість. Тому у поширенні здобутків загальнолюдської культури більшовики робили наголос на ідеологічних аспектах. Пов'язуючи ідеологію і культуру, вони обирали найкоротший шлях для зміцнення своєї влади.

4) Визначте основні здобутки культурного будівництва 1920-х рр.

Орієнтована відповідь учнів:   У науці розвиток Національна академія наук України та внески науковців Д. Багалій, С.Єфремов, А. Кримський, М. Кащенко.,М.Туган-Барановський.

5) Назвіть провідних діячів культури 1920-х рр. Схарактеризуйте основні напрямки їхньої творчості.

Серед прозаїків, які розпочали свій творчий шлях у ці буремні роки, класики української радянської літератури. Це — А.Головко, О. Донченко, Іван Ле, Остап Вишня, С.Скляренко.  Поети Володимир Сосюра поетична збірка «Червона зима», Павло Тичина «Сонячні кларнети»

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Як ви вважаєте чому 1930 відбуваються зміни в культурі.

Орієнтована відповідь учнів. Радянська влада намагалася здійснити контроль над всіма сверами життя суспільства вдаючи до терору.

V. Вивчення нового матеріалу.
Розповідь учителя

У 1930-х рр. культурне будівництво розглядалося як один із фронтів соціалістичного будівництва, на якому необхідно було здійснити «революцію в умах трудящих». Швидкими темпами створювалися умови для розвитку масової тоталітарної культури. Ця діяльність була революційною за масштабами й результатами та дістала назву культурної революції.

Культура розглядалася радянським керівництвом як важіль для зміцнення політичної влади, підґрунтя ідеології. Держава намагалася обмежити внутрішній світ людини тільки тими цінностями, які не суперечили комуністичній доктрині, діючи при цьому методами виховання, пропаганди й терору.

До незгодних із генеральною лінією партії застосовувалися репресії. Практично велася жорстока боротьба з діячами культури, які прагнули зберегти національні традиції. Для України це обернулося знищенням культурної еліти.

Мета культурної революції: утвердження марксистської ідеології; створення державної системи освіти; забезпечення загального мінімуму освіти; формування соціалістичної інтелігенції; утвердження методу соціалістичного реалізму в літературі та мистецтві, розвитку науки й техніки.

Робота з термінами та поняттями

Культурна революція — форма подолання культурної відсталості, боротьба з неписьменністю, насадження соціалістичної культури, єдиної ідеології в СРСР.

Соціалістичний реалізм — напрям у культурі; найбільшого поширення набув у СРСР, де вважався частиною офіційної ідеології. Основні риси: присутність нового героя — революціонера-пролетаря, комуніста, оспівування комуністичних ідеалів, відображення й оцінка життєвих ситуацій із точки зору марксизму-ленінізму, багатогранність художніх форм і проявів. Митці, які не вписувалися у визначені межі соцреалізму, підлягали утискам або вигнанню. Попри офіційність та ідеологічну спрямованість, чимало творів соцреалізму мають художню та історичну цінність.

Особливості розвитку культури в 1930-ті рр.:

жорсткий контроль із боку держави;

ідеологізація всіх сфер культурного життя;

чітка визначеність форм, стилів, жанрів, смаків;

підпорядкованість смаку вождя та його оточення;

основна мета: показати велич, «вічність» режиму та зміцнити культ вождя;

репресії проти тих, хто своєю творчістю йшов урозріз із режимом. Наслідки культурної революції в СРСР (УРСР):

ідеологізація духовного життя, насильницьке впровадження партійних норм розуміння культури, ідеологічна ізоляція країни;

ліквідація неписьменності населення, уніфікація та примітизація освіти, її ідеологічне спрямування;

швидке формування нової інтелігенції, вихованої в комуністичному дусі (на 1941 р. — 14 млн осіб), і нищення старої;

уніфікація духовного життя;

використання найважливіших досягнень фундаментальної науки передусім в інтересах військового виробництва, ідеологізація наукових досліджень.

2. Ліквідація неписьменності. Розвиток шкільної та вищої освіти.

Розповідь учителя

У 1930-ті рр. триває реалізація заходів із ліквідації неписьменності. Хоча зусилля громадськості та держави не дали 100%-го результату, але досягнуті показники були вагомими, і на кінець 1939 р., порівняно з початком століття, в українських губерніях налічувалося лише 15 % неписьменних віком до 50 років замість 72 %.

Продовжувала вдосконалюватися й система шкільної освіти. Так, у 1930 р. вийшли постанови ЦК ВКП(б) «Про загальне обов’язкове початкове навчання» і «Про введення обов’язкового загального початкового навчання в Україні», які закріплювали принцип обов’язковості навчання. Школа розглядалася державою як один із найвагоміших ідеологічних інститутів. Розпочалася грандіозна кампанія — «всенародний похід за всеобуч». (Всеобуч — «всеобщее обучение».)

Реалізація принципу всеобучу потребувала нових шкільних приміщень, підручників, посібників, програм, кадрів учителів. При Раднаркомі УСРР було створено комітет сприяння всеобучу на чолі з В. Чубарем. Перебудовувалася вже існуюча шкільна мережа: початкові школи переводилися на семирічне навчання, деякі семирічки — на десятирічне. На початку другої п’ятирічки в Україні навчанням було охоплено 98 % дітей віком до 10 років.

Велика увага приділялася змісту навчальних програм і підручників, особливо з гуманітарних предметів. У 1931 р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову про те, що «початкова і середня школа повинна виховати покоління, здатне остаточно встановити комунізм». Учитель мав дотримуватися апробованих програм і текстів підручників.

Особливо контролювалося викладання історії. Згідно з постановою ЦК ВКП(б) та РНК СРСР, предметом вітчизняної історії вважалася історія СРСР. Практично це була історія Росії з деякими відомостями про минуле інших національних республік. Історія України як окремий навчальний предмет зникла.

Важливе значення відводилося позакласній та позашкільній роботі. Створювалися дитячі технічні станції юних натуралістів, спортивні школи, будинки художнього виховання, театри юного глядача тощо, проводилися олімпіади, конкурси, виставки.

Швидкими темпами відбувалося спорудження нових шкіл. За часи другої п’ятирічки в Україні було побудовано 1864 школи, при цьому кількість середніх шкіл зросла майже в десять разів.

У травні 1934 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР». Запроваджувалася єдина структура загальноосвітньої школи трьох типів: початкова (чотирирічне навчання), неповна середня (семирічне навчання) і середня (десятирічне навчання).

Коренізація, що активно проводилася у 1920-ті рр., сприяла розвитку національної школи. На початку другої п’ятирічки в українських школах навчалося понад 80 % учнів, що відповідало питомій вазі українців у складі населення республіки. Національні меншини мали власні школи. Але після згортання заходів із коренізації (українізації) українська мова починає поступово виживатися із системи освіти. Так, у 1938—1939 навчальному році було запроваджене обов’язкове вивчення російської мови з 2 по 10 класи. Поступово російська мова стала основною навчальною дисципліною. Так посилилася русифікація, що негативно впливало на розвиток національної школи.

Нормальне функціонування народного господарства й управління було неможливе без спеціалістів. Тому від початку 1930-х рр. зросли масштаби підготовки фахівців робітничо-селянського походження через робітфаки, технікуми й вузи. При підготовці фахівців стали більше уваги приділяти якості навчання, подовжилися строки навчання.

У 1933 р. відновилася діяльність університетів в Україні, різко зросли можливості для науково-дослідної роботи вузів. У 1934 р. було встановлено наукові ступені кандидатів і докторів наук, а в 1935 р. були скасовані обмеження, пов’язані із соціальним походженням абітурієнтів.

За кількістю студентів Україна випередила Велику Британію, Німеччину, Францію. А кількість підготовлених за другої п’ятирічки спеціалістів майже дорівнювала кількості спеціалістів в усій дореволюційній Росії. Проте вони значно поступалися за якістю, особливо помітно нижчим був загальнокультурний рівень українських спеціалістів.

Фактично в 1930-х рр. відбулося формування нової інтелігенції, вихованої в комуністичному дусі. Більшість старої інтелігенції була знищена в результаті масових репресій.

Робота з докуметом

ДОВІДКА НАРКОМАТУ ОСВІТИ УКРАЇНИ ПРО НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ В УКРАЇНІ (березень 1938 р.).

1. На Україні є 21 656 шкіл, у яких навчається 5 143 789 учнів. Викладання в школах ведеться 21 мовою. Так, наприклад, з українською мовою навчання є 18 101 школа... Крім того, є 838 шкіл (так звані мішані школи), викладання в яких ведеться кількома мовами...

2. У багатьох випадках під виглядом національних шкіл вороги народу — троцькісти, бухарінці та буржуазні націоналісти... штучно насаджували особливі німецькі, шведські, болгарські та інші школи; перетворюючи їх на осередки для проведення контрреволюційної роботи й буржуазно-націоналістичного, антирадянського впливу на дітей...

3. Більшість шкіл із польською, німецькою, болгарською та іншими мовами викладання не мають достатніх контингентів дітей... Головною причиною такого стану є те, що багато національних шкіл насаджувалися штучно, діти, що в них навчалися, зовсім не знали мови, якою ведеться викладання...

4. Виявлено багато випадків примусу українського й російського населення відправляти своїх дітей до польських, чеських та інших національних шкіл...

5. Національні школи не забезпечені вчителями, підручниками, програмами та наочними довідниками, у результаті чого діти цих шкіл не набувають достатніх знань основ науки та не повною мірою готові для вступу до середніх і вищих навчальних закладів. Кількість класів і дітей у національних польських, чеських, шведських та інших школах із кожним роком зменшується, тому що в низці шкіл фактично не було набору в перші класи, а зі старших класів діти переходять до російських та українських шкіл.

6. На Україні є один німецький педагогічний інститут, два національні відділи (польський, болгарський) при Київському й Одеському українському інститутах, 13 національних технікумів і педучилищ, які засмітнені ворожими елементами, не вкомплектовані кваліфікованими педагогічними кадрами.

У зв’язку з цим прошу питання про реорганизацію особливих національних шкіл розглянути на найближчому засіданні ЦК КП(б)У.

1) Яким був стан національної освіти в УРСР на кінець 1930-х рр.?

2) Чи можна говорити про вільний розвиток національних меншин і їх освіти в УРСР?

3) Чим аргументувалася необхідність згортання національних шкіл? Які із зазначених у документі аргументів є об'єктивними, а які — суб'єктивними?

3. Розвиток науки.

Розповідь учителя

Центром розвитку науки була Всеукраїнська академія наук, яку в 1936 р. перейменували в Академію наук УСРР. Від 1922 до 1929 р. її президентом був А. Заболотний, а від 1930 р. — О. Богомолець. У 1929 р. було оновлено склад Академії наук. Держава фінансувала її та контролювала виконання планових завдань. У науково-дослідних інститутах було досягнуто вагомих результатів.

Діяльність як вузівських, так і академічних учених перебувала під суворим контролем держави, значна їх частина була репресована. Українознавчі дослідження піддавалися постійній критиці як націоналістичні.

Цікаво знати

У 1931 р. влада пішла на створення в межах ВУАН Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), президентом якої став О. Шліхтер. Передбачалося, що таке об’єднання наукових установ успішніше розв’язуватиме проблеми суспільних наук, на відміну від буржуазної Всеукраїнської академії наук. У 1936 р. були організовані академічні інститути гуманітарного профілю — економіки, історії України, українського фольклору, української літератури.

Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника та складають таблицю «Розвиток науки», визначивши прізвища видатних українських учених і галузі науки, у яких вони уславилися.

4. Література, музика, театр, живопис, кіномистецтво.

Заслуховування кращих рефератів на тему «Розвиток української літератури, музики, театру, живопису, кіномистецтва в 1930-ті рр.».

Робота з термінами та поняттями

«Розстріляне відродження» — нищення молодих представників української культури, літераторів і митців, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі. Загалом було репресовано понад 500 осіб.

Цікаво знати

Одним із прикладів терору є розправа з учасниками з’їзду кобзарів і лірників в 1934 р. У ЦК КП(б)У було висловлено думку, що кобза й бандура є класово ворожими інструментами, оскільки «орієнтують музичний фронт на часи гетьманів та козацької романтики». Учасників з’їзду (майже 300 осіб) було заарештовано та розстріляно. Так радянська влада розправилася з тими, хто оспівував визвольну боротьбу українського народу й не хотів слідувати методу соціалістичного реалізму в мистецтві.

5. Релігійне життя.

Розповідь учителя

(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ В 1930-х рр.

Дата	Подія
1 січня 1928 р.	Уведення в дію Адміністративного кодексу УСРР, який містив розділ «Правила про культи». Утрачав силу декрет уряду УСРР про свободу совісті
1929 р.	Звинувачення УАПЦ в антирадянській діяльності (на початку 1930 р. самоліквідувалася)
1930 р.	Арешт 2000 священиків, усіх ієрархів УАПЦ
1932 р.	Оголошення Й. Сталіним другої п'ятирічки «безбожною», «п'ятирічкою знищення релігії»
1934—1935 рр.	Масове закриття церков, знищення культових споруд (залишилося лише 9 % діючих церков порівняно з 1913 р.)

VI. Узагальнення та систематизація знань.

Бесіда за запитаннями

1) Чому партія приділяла велику увагу культурному будівництву?

2) Що таке культурна революція?

3) У чому полягали здобутки в галузі освіти і науки?

4) Чи можна дати однозначну оцінку розвитку освіти і науки в 1930-х рр. в Україні? Поясніть свою думку.

5) Чи змінилася політика держави у ставленні до культури в 1930-ті рр. порівняно з попереднім десятиліттям? Обґрунтуйте власну думку.

Запитання для дискусії

1) Чим була зумовлена активна боротьба в 1930-ті рр. сталінського режиму з церквою?

2) Чи досягла культурна революція своєї мети?

VII. Підведення підсумку уроку.

Розвиток української культури в 1930-х рр. супроводжувався становленням тоталітарного режиму, масовими репресіями, боротьбою за ліквідацію неписьменності, згортанням українізації й насадженням русифікації.

Наслідками зазначених подій стало впровадження єдиного творчого методу — соціалістичного реалізму, завершення культурної революції, знищення представників культури, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі («розстріляне відродження»).

Держава намагалася контролювати не лише поведінку, а й мислення людей. Із цією метою створювалися спілки письменників, художників, композиторів. Зовні влада підкреслювала повагу до національних форм культури, але насправді прагнула уніфікувати зміст культурницького процесу за ідеологічними стандартами соціалістичного реалізму.

VIII. Визначення домашнього завдання.

1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника § 27.

2) Підготуйтеся до узагальнення знань за темою «Закріплення радянської влади в Україні (1929—1939 рр.)».