Урок на тему "Управління конфліктами"

Тема: Управління конфліктами.

1.Природа конфлікту, його складові

2. Види, причини конфліктів

3.Способи вирішення конфліктів

Терміни: конфлікт, стреси, способи вирішення конфліктів

Питання для самостійного вивчення:

1.Стреси та фактори, що їх викликають, шляхи їх уникнення

Література:

Жигалов В.Т., Шимановська Л.М.  «Основи менеджменту і управлінської  діяльності», 1997

Кондратюк А.О. «Основи менеджменту», 1999

Хміль Ф.І. « Менеджмент»,1995

1.У процесі функціонування організації в ній обов′язково виникають конфліктні ситуації і конфлікти.

Конфліктна ситуація – це сформована обстановка, поява умов при якій можливе виникнення конфлікту. У випадку неправильних дій менеджерів конфліктної ситуації можуть перерости в конфлікти.

Конфлікт – протиріччя або незгода між двома конфліктуючими сторонами (окремими працівниками, групами) з яких  -небудь проблем.

Як рушійна сила вони необхідні. Вони розвиваються за визначено схемою:

Поява причини- вираження (невдоволення) – пропозиції щодо усунення – невиконання пропозицій – конфлікт.

Розрізняють 4 основних типи конфліктів:

1)Внутрішньоособовий – коли до однієї людини висуваються суперечливі вимоги з приводу того, який повинен бути результат її праці, коли в працівника низький рівень задоволення від праці, невпевненість у собі чи в організації, часткою якої він є;

2)Міжособовий конфлікт – виявляється в боротьбі керівників за обмежені ресурси, капітал чи робочу силу за використання певного обладнання, за схвалення певних ідей;

3)Між особистістю і групою – коли очікування групи знаходять в суперечності з очікуваннями окремої особистості, коли особистість займе позицію , що відрізняється від позиції групи, коли керівник змушений застосовувати дисциплінарні методи, які можуть бути непопулярними серед підлеглих, тоді група може нанести зустрічний удар – змінити своє ставлення до керівника;

4)Міжгруповий – через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп, у ході боротьби між структурними підрозділами за матеріальні , фінансові чи трудові ресурси.

2. Причини конфліктів: обмеженість ресурсів – розподіл ресурсів завжди призводить до конфлікту,  взаємозалежність  завдань –при неадекватній роботі одного з підрозділів або людини взаємозалежність завдань може стати причиною конфлікту; розбіжності в цілях – спеціалізовані підрозділи формують свої цілі і можуть приділяти їх досягненню більшу увагу, ніж досягнення цілей усієї організації, відмінності в уявленнях  та цінностях – замість того, щоб об'єктивно оцінювати ситуацію, люди можуть розглядати тільки ті, погляди, які на їхню думку, позитивні для групи і особистих потреб, незадовільні комунікації – погане передавання інформації є як причиною , так і наслідком конфлікту, заважаючи окремим працівникам чи групі розуміти ситуацію або погляди інших.

Види конфліктів:

1.за сутичкою інтересів: «плюс –плюс» - сутичка позитивних інтересів, «мінус – плюс» - сутичка негативних інтересів з позитивними, «плюс –мінус» - сутичка позитивних інтересів із негативними.

2.за спрямованістю: ділові конфлікти – мають позитивний характер, спрямований на подолання застою, рутини, на боротьбу нового із старим,

Конфлікти – інтриги –мають негативний характер, вони лихорадять і руйнують колектив, знижують ефективність роботи.

3.за змістом:

Виробничі - пов′язані з виробничими факторами, і особистісні - пов′язані з діяльністю і поведінкою окремих осіб

4.за рівнями управління: вертикальні – виникають між працівниками різних рівні управління, горизонтальні – виникають між працівниками одного рівня управління або становища в системі діяльності.

Причини конфліктів можна об′єднати в 3 групи:

Причини виробничого характеру – організація оплати праці, обладнання робочих місць, умови праці, режим праці і відпочинку;

Причини, пов′язані з недоліками стилю керівництва  - методи поводження з людьми характер ухвалення рішення механізм контролю;

Причини соціально –психологічного характеру – психологічна несумісність, негативні якості працівників, грубість, нестриманість, хамство.

Різні конфліктні ситуації і конфлікти мають неоднакову технологію їхнього вирішення. Однак, обов′язковими повинні бути такі дії: вивчення і оцінка конфліктних ситуацій, прогноз можливого результату від конфлікту, вибір способу вирішення конфліктних ситуацій і конфлікту.

Якщо бажання двох людей не збігаються, то відповідно до рекомендацій Томаса Килмена поведінку людини , можна описати в межах таких словесних «вимірів»: Упертість, за допомогою якої вона намагається реалізувати свої бажання , готовність до співробітництва, що показує наскільки одна людина намагається задовольнити свої бажання іншої людини».

3.Стилі вирішення конфліктів.

1.відхилення

2.поступливість

3.конкуренція (домінування)

4.компроміс

5.співробітництво

Способи вирішення конфліктів:

1.Роз'яснення вимог  до праці – які результати очікуються від співробітника чи підрозділу,

2.Координаційні й інтеграційні механізми – чітко визначаються ієрархія повноважень і взаємодії людей, порядок прийняття рішень і інформаційні потоки в організації,

загально організаційні комплексні цілі  - спільні зусилля працівників з досягнення загальної мети 3.знижують вірогідність виникнення конфлікту між ними,

4.Структура  системи винагород – винагороду можна використовувати як метод уникнення чи управління конфліктною ситуацією, здійснюючи вплив на поведінку людей,

5.Ухилення – стиль , що людина намагається відійти від конфлікту,

6.Згладжування – характерний поведінкою , яка диктується переконаннями , що не варто злитися , оскільки це в кінцевому результаті негативно позначається на всіх, 

7.Примушування – намагання примусити прийняти свою точку зору будь – яким чином,

8.Компроміс – прийняття точки зору іншої сторони, але тільки до певної межі,

9.Вирішення проблеми – визнанням розбіжностей у думках і готовністю ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти вихід,  прийнятний для всіх сторін.