Урок на тему: вивчення Т. Шевченка «Заповіт».

Урок вивчення Т. Шевченка «Заповіт» у 7 класі

Тема: «Твір, що єднає минуле, теперішнє й майбутнє».

Мета: донести учням поетове бачення май­бутнього рідного народу: розкрити ідею твору "Заповіт"; удосконалювати навички виразного читання, уміння аналізувати поетичний твір; прищеплювати усвідомлення того, що здатність мріяти - невід'ємна риса характеру розвиненої людини; виховувати почуття вірності - ідеї, Батьківщині, принципам.

Обладнання: музичний запис "Заповіту", світлини пам'ятників Т. Шевченкові  в Києві, Харкові, Москві, Палермо й інших містах.

Перебіг уроку

I. Актуалізація опорних знань. Перевірка виконання домашнього завдання.

II.     Мотивація навчальної діяльності.

1.  Починаючи з XX ст., в Україні врочисті збори з відзначення роковин Шевченка, інших визначних подій і дат національного життя від­кривались і закінчувались виконанням ''За­повіту". Він став неофіційним гімном україн­ської нації, який традиційно прослуховували стоячи на знак шани до твору і його автора. По­слухаймо його і ми.

2.  Звучить запис "Заповіту" (муз. Г. Гладкого).

III.   Оголошення теми, мети і завдань уроку.

IV.   Сприймання й засвоєння учнями на­вчального матеріалу.

1. Історія створення "Заповіту" Т. Шевченка.

"Заповіт" було написано 25 грудня 1845 року, че­рез 11 днів після послання "І мертвим, і живим..." Але ці дні теж були наповнені небувалим творчим підне­сенням. 17 грудня написано "Холодний Яр", 19 груд­ня - "Давидові псалми", 20 грудня - "Маленькій Мар'яні", 21 грудня - "Минають дні. минають ночі...", 22 грудня - "Три літа". Щодня - новий поетичний шедевр.

Шевченко жив тоді в мастку свого знайомого С. Самойлова в с. В'юнища (тепер село знесено у зв'яз­ку зі спорудженням Канівського водосховища). Хоч і недалеко від Переяслава було не село, все одно почу­вав себе відірваним від усього світу. Можливо, він, сам по собі дуже товариський, зумів зосередитися. Прийшло натхнення, а з ним і виняткова сконцентрованість усіх духовних сил. Хвороба цьому ніби й не заважала, навпаки, вона загострила чуття поета. Проте сталося найгірше - хвороба прогресува­ла: звичайне застудне захворювання перейшло в запа­лення легенів. Піднявся жар.

Шевченко не міг не знати, що його спіткала небез­печна хвороба, яка в тогочасних умовах дуже часто призводила до смерті. Було вирішено: негайно переїхати до Переяслава, там близький товариш Шевченка Л. Козачковський, досвідчений лікар, може вря­тувати його, Напередодні Різдва, десь 23 грудня, хворого Тараса привезли в Переяслав, де його оточили увагою і турботою.

Шевченко ніби відчував наближення смерті. Втра­чаючи свідомість, у стані марення, він олівцем на ар­куші паперу написав слова свого "Заповіту". Після то­го - повне забуття, непритомність. А коли до кімнати хворого зайшов А. Козачковський, він "помітив на сто­лику списаний аркуш. Узяв, став читати. Перечитав раз, удруге, мов не вірячи, що тут могло бути таке напи­сано. Якийсь час вражено дивився на тяжко хворого поета. «Боже! - вигукнув подумки. - Та цей коротень­кий вірш довший за найдовше життя. Він - вічний!»

Підсунув ближче стілець до ліжка хворого, сів. Те­пер він не відійде звідси ні на хвилину, не має права. "Як умру..." Ти не вмреш, Тарасе, ти житимеш іще довго, довго...

Стомлений украй, через якийсь час (Козачковсь­кий) непомітно задрімав. Стрепенувся, наче від чи­йогось надто пильного погляду. Справді, на нього невідривно дивились глибоко запалі Тарасові очі. Мовби не впізнавали. Козачковський радісно кинув­ся - це був погляд людини, яка пережила смертельну кризу, людини, котра заново входила в земний світ...

- От і живий! - мовив полегшено. - А ти пишеш: "Як умру..."

Тарас мовчав, ніби не почув чи не збагнув сказано­го. Але ні, озвався:

-  Коли написав, то вже хай буде.

(Наводиться за виданням: Клочек Г. Поезія Та­раса Шевченка: Сучасна інтерпретація. - К.: Освіта, 1998. -С.45.)

2.  Виразне читання поезії учнями.

Рекомендації щодо виразного читання

Спочатку треба читати тихо, повільно і лагід­но, зі смутком, інтимно-довірливо. В міру набли­ження до кінця першої спареної строфи голос читця дужчає, темп швидшає. Наступна здвоєна строфа читається неголосно (тихше, ніж кінець попередньої строфи), але схвильовано, а тому швидше, останній рядок - різко. Останній строфі треба приділити найбільшу увагу. Перші чотири рядки слід розпочати не швидко, але голосно, пристрасно, заклично. Зважаючи на алітерацію, вимовляти цей звук з деяким притиском, за­ключні чотири рядки читаються ще повільніше, тихше, але урочисто, піднесено, приблизно так, як читався початок твору (Степанишин Б. Ви­вчення творчості Т.Г.Шевченка в школі. - К., І 969. - С. 47, 48).

3.  Аналіз поезії.

Учитель. У слідчій справі па Шевченка за­писано: "Этот художник... сочинял стихи на малороссииском языке, самого возмутительного содержания... Co стихами в Малороссии могли посеяться и впоследствин укорениться мысли о мнимом блаженстве времен гетманщины, о счастье возвратить эти времена и о возможности Украйнє существовать в виде отдельного государства..."

(Кирило-Мефодіївське товариство. - К.. 1990. - Т.2. -С. 329.)

Запитання  и завдання

•  Проаналізувавши зміст "Заповіту", подумайте, що найбільше хвилювало Тараса Григоровича на порозі смерті.

•  Коли і з якою метою пишеться заповіт? Кому і що заповідав Шевченко у своєму творі?

•  Чи однакова інтонація "Заповіту"? Відповідно до чого змінюється настрій поезії?

•  У яких рядках відчувається найбільше емоційне напруження? З чим воно пов'язане?

•  Які символи України згадуються в поезії. Чо­му ліричний герой мріє бути похованим на могилі?

•  Як ви розумієте слова "а до того я не знаю Бога"? Чи справді Шевченко був безвірником?

•  Чи свідчать рядки "І вражою злою кров'ю Волю окропіте..." про жорстокість поета? До кого зверне­но ці рядки? До чого закликає автор?

•  Які мрії Шевченко виразив словами "сім'я ве­лика, вольна, нова":

•  Знайдіть у "Заповіті" приклади алітерації. З якою метою вона використовується?

Довідка

Алітерація - повторення у віршовій формі однако­вих приголосних звуків для підсилення виразності ху­дожньої мови.

•  Випишіть із поезії метафори, поясніть їхній зміст.

•  Яке місце відводить собі поет у майбутній Україні?

•  Які мрії Шевченка здійснились, а які заповіти ще не виконано?

•  Які вислови "Заповіту" стали крилатими?

•  Яким постає з рядків твору сам автор?

•  Як в Україні і за її межами вшановують пам'ять Тараса Шевченка?

V. Підбиття підсумків уроку.

"Пам'ятники Т. Шевченкові". Учнівські по­відомлення.

1. Пам'ятник Т. Шевченкові в Києві - спорудже­но за постановою Ради народних комісарів УРСР та ЦКК11(б)У від 10.IV.1935. Автори: скульптор М. Манізер та архітектор Є. Левінсон. Пам'ятник установлено в Шевченківському парку навпроти Київською національного університету ім. Тараса Шевченка на земляному пагорбку пірамідальної форми. Висота по­статі сягає за 6 м, а всього пам'ятника - близько 14  м.

Постамент   виготовлено з рожево­го граніту, а фігу­ру відлито з бронзи на Ленінградському   заводі   ху­дожнього   лиття. Весь  комплекс пам'ятника добре вписується  в загальний ансамбль парку. Скульптор реалістично відтворив образ геніального поета й митця в усій його величі. Т. Шевченко стоїть у глибокій задумі, стримуючи в собі не­збориму силу і гнів... На постаменті напис: "Т. Г. Шев­ченко. 1814 -1861". А нижче слова з його "Заповіту":

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

2. Пам'ятник Т. Шевченкові в Москві - збудова­но за постановою Ради Міністрів СРСР від 15.VI.1962 р. на відзначення 150-річчя від дня народження Шевченка. 30.1Х.1962 р. Міністерство культури СРСР оголосило Всесоюзний конкурс на проект пам'ятника. Надійшло 33 проекти. Пере­можцями стали українські скульптори М. Грицюк, Ю. Синькевич і А. Фуженко та архітектори А. Сницарєв, Ю. Чеканюк. Пам'ятник установлено на набе­режній ім. Тараса Шевченка, у сквері перед будни­ком готелю "Украйна". Висота пам'ятника - 14 м. Постамент виготовлено із жежелівського граніту, постать відлито з бронзи. Пам'ятник відзначається простотою і ясністю композиційного задуму. Мо­гутня постать поета, що ніби виростає зі скелі, пря­мує назустріч бурі. Пам'ятник урочисто відкрито 10. VI. 1964 р.

3.  Пам'ятник Т. Шевченкові в канадійському місті Палермо - споруджено в одному з осередків україн­ського населення провінції Онтаріо (поблизу м. То­ронто) як дар українського народу укра­їнцям, що жи­вуть у Кана­ді. Автори: скульптори М. Вронський і О. Олійник, архітектор В. Гнєздилов. Бронзову по­стать поета встановлено на невисоко­му постамен­ті з сірого гра­ніту (загаль­на висота па­м'ятника - 4 м). На постаменті викарбувало напис: "Т. Г. Шевченко 1814-1861. Віл українського радянсь­кого народу українцям Капати". Урочисте відкриття першого на американському континенті пам'ятника Шевченкові відбулося 1.VI1.1951 р. В композиції мо­нумента, в русі, постаті й атрибутах відтворено образ енергійної, сповненої духовних сил людини...

4. Пам'ятник Т. Шевченкові в Харкові - збудовано за постановою Харківської міськради від 2.VI. 1929 р. У 1930-1933 pp. було оголошено кілька конкурсів на проект пам'ятника Шевченкові в Харкові. Перемож­цями стали скульптор М. Манізер і архітектор Й. Лангбард. Пам'ятник установлено в міському парку на Сумській вулиці. Висота його - 16,5 м, постаті поета -5,5 м. Круглий постамент зі східцями виготовлено з сірого лабрадориту, постать поета й інші фігури відли­то з бронзи в Ленінграді. Пам'ятник добре вписується в загальний ансамблі) парку. Центральна частина постать Шевченка на повен зріст - піднята на три­гранному пілоні. Довкола пілона на ступінчастих вис­тупах розміщено 16 фігур, які символізують історичне минуле українського народу. Тут - постать Шевченкової "Катерини", знесилений селянин, група по­встанців часів Коліївщини, кріпак із жорном на пле­чах, солдат-рекрут, далі юнак і літній робітник, що символізують собою події революції в Росії 1905-1907 pp., і дві постаті, що уособлюють події 1917 p.; на найвищих бічних висту­пах - чотири постаті, які підняли пра­пор перемоги: військовик, селянин, шах­тар і дівчина-студентка з книжкою в руках. Глибоку ідею монумен­та автори втілили в ясні скульптурні й архітектурні форми. Для різних персонажів скульпторові позували визначні українські актори Н. Ужвій, А. Бучма, І. Мар'яненко й О. Сердюк. На центральному пілоні напис: "Шевченко". Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 24.Ш.1935 р.

(Наводиться за виданням: Шевченківський словник. -К.: Наук, думка, 1977. ~ Т. 2. - С. 77, 78.)

• Про які пам'ятники Т. Шевченкові в Україні та інших країнах ви знаєте?
• Як ви гадаєте, чому потрібна й така форма увічнення пам'яті про визначних людей?

Усне малювання.

Уявіть себе скульптором, якому дали завдання створити пам'ятник Т. Шевченкові. Яким був би ваш пам'ятник?

Домашнє завдання. Вивчити напам'ять "Запо­віт" Т. Шевченка.