Урок на тему:"Втілення головної ідеї вірша Джона Кітса "Про коника і цвіркуна" через поетизацію образу природи. Людина і природа".

Тема: Втілення головної ідеї вірша Джона Кітса «Про коника і цвіркуна» через поетизацію образу природи. Людина і природа.

 (5 клас)

Мета: навчальна: познайомити учнів з творчістю відомого англійського письменника Джона Кітса, допомогти їм відкрити для себе красу поезії; формувати предметні та ключові компетентності учнів відповідно до Державного стандарту;

Розвивальна:формувати навички виразного читання та початкового аналізу поезії;розвивати критичне мислення; сприяти усвідомленню понять «тема» та «ідея» твору;

Виховна: формувати естетичні смаки і творчі здібності; виховувати любов до природи, до поезії.

Обладнання: портрет Джона Кітса, записи на дошці, проектор, презентація «Подорож музеєм Джона Кітса» та «Поезія «Про коника т цвіркуна», звуки природи, спів цвіркуна, схема художніх світів.

Тип уроку:урок засвоєння  нового матеріалу.

Форма уроку: урок- подорож

Епіграф: «Природа – вічний зразок мистецтва,

                   а найвизначніший та найблагородніший

                   предмет у природі - Людина». 

                                                                                                      В.Бєлінський

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання з учнями.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і завдань уроку, запис у зошити.

Сьогодні ми розпочинаємо чергову цікаву мандрівку у світ літературних творів, предметом зображення в яких став світ природи та   людини .

Перша сторінка присвячена ознайомленню зі сторінками життєвого і творчого шляху англійського поета-романтика Джона Кітса та його вірша «Про коника і цвіркуна». Ми розширяємо горизонти наших вмінь в царині виразного читання поетичних творів, вдосконалюємо навички осмислення віршованих творів. Оскільки твір Джона Кітса пов’язаний зі світом природи, маємо навчитися характеризувати художні світи вірша та знаходити в них те, що пов’язує людину і природу.

І наше завдання  виявити яке ж місце людини у природних світах поезії ?

Запишіть у зошити тему уроку.

Слайд1                 

Втілення головної ідеї вірша Джона Кітса «Про коника і цвіркуна» через поетиз ацію образу природи. Людина і природа. 

Перш ніж ми розпочнемо безпосередню роботу з текстом вірша Кітса «Про коника і цвіркуна», з’ясуємо для себе, якою людиною був поет, що прожив таке коротке життя, чому через декілька століть нам цікаві його твори, яке місце в його світосприйнятті відігравало спілкування з природою.

Слово вчителя

— Усі ми любимо подорожувати пішки чи транспортом, гірськими стежками, широкими степовими дорогами, безмежними морськими просторами. Але ще можна мандрувати подумки, вмить перенестися до найвіддаленішого куточка нашої планети, в минуле і майбутнє, у світ чарівний і неповторний.  Сьогодні ми помандруємо до Англії, країни, що розташована на заході Європи. Ця країна має цікаве і багате минуле.

 Слайд2                 

У невеличкому вишуканому  Лондоні, столиці Англії, є такі тихі куточки, про які знають лише справжні англійці. Ці місця пов’язані із життям і творчістю митців, котрі створили славу Англії: Букінгемський палац, Тауер, Біг Бен та інші. Серед темної зелені у північній частині Лондона — Хемпстеді — заховався будинок-музей видатного англійського поета Джона Кітса. Сюди приходять ті, для кого поезія є не тільки друкованими рядками в книжці, а живильним джерелом для серця. Як і двісті років тому, сьогодні у будинку Джона Кітса його шанувальники читають вірші, слухають музику, говорять про красу і людські почуття, які може увінчати тільки мистецтво.

Слайд 3               

 Сьогодні ми з вами побуваємо в музеї поета, який створимо за допомогою власної уяви.

Перегляд слайд-презентації «Музей Джона Кітса».

 

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями нового матерілу

 

Учитель. Ось-ось зазвучить музика, ми заплющимо очі і зможемо уявити цей музей. (Звучить «Місячна соната» Й. С. Баха.)

Розплющуємо очі . Ми в Англії в Хемпстеді, біля будинку-музею Джона Кітса.

Слайд 4                           

                                      

А тепер оглянемо кімнати музею. Зробити це ми зможемо за допомогою екскурсоводів.

• Кімната дитинства

Слайд5  Екскурсовод   

                                                

 

Англія прекрасна! Я готовий

Не відати чужих полів, озер, лугів,

Не знати, як красуються убори

У піснях бардів нам чужих лісів.

 

Так Джон Кітс писав про свою батьківщину, яку безмежно любив.

Тут усе залишилося майже так, як було за життя митця: картини, книжки, рукописи… У цій маленькій, бідній, але затишній кімнаті 31 жовтня 1795 р. в сім’ї конюха народився Джон. У майбутнього поета було ще три брати: Джордж, Томас, Ендрю та сестра Фанні. У родині не було великих статків, але батьки дбали про навчання і виховання своїх дітей. Після смерті батьків вихованням та опікою перейнялася бабуся Аліса Дженнінгс. Вона заохотила Джона до вивчення медицини в лондонських шпиталях, але досить швидко хлопець зрозумів, що його покликання — література. Не маючи класичної освіти, він надолужував прогалини в навчанні завдяки читанню.

 

• Кімната сумних хвилин, або кімната сліз

 Слайд 6   Екскурсовод.

                                           

               Надіє, усміхнись душі моїй

               І крилами чоло мені обвій!

                                                             Дж. Кітс

 

 Жодне людське життя не буває без сліз, смутку. Багато їх випало на долю Джона.

 У цій кімнаті музею, освітленій тривожним фіолетовим світлом, живуть сумні хвилини життя поета. Ніжний серпанок на вікнах, здається, зітканий зі сліз. Картини теж вкриті серпанком, ніби туманом сліз, що застилає очі. То сльози, пролиті в день трагічної смерті батька, сльози за найріднішою людиною — матір’ю, котра померла від страшної невиліковної хвороби, коли Джону було лише 14 років.

Страждання в очах хлопчика, якому довелося самотужки прокладати шлях у житті.

 А ще — скрутний фінансовий стан і хвороба. Та надії на краще не покидали юнака.

Завдання. Запишіть асоціативний ланцюжок до слова «сльози».

 

• Кімната щастя

Слайд 7. Екскурсовод.

 

    

 

                   …я не марно влив

                   В сонетний лад мої нічні зітхання!

                                                                                                     

                                                                    Дж. Кітс

 

 У цьому приміщенні панує запах щастя. Це запах свіжих польових квітів, улюблених цукерок, весняного дощу, осінніх плодів, таємничих озер. Ви відчуваєте, як радість починає переповнювати вас. Мало хто з письменників чи поетів умів так щиро дарувати хвилини радості іншим, як це робив Джон Кітс. А дарунком було чисте, як кришталь, слово, яке тихим дзвоном дійшло до нас із глибини віків.

 Поет учить нас бачити душу в кожній квітці, в кожному листочкові, дослухатися до тихого плину води, шелесту трав.

Радість спілкування з видатними людьми того часу, другом Жозефом Северном. Подорожі «до природи» Шотландії та Ірландії.

Щасливі хвилини пристрасного кохання…

 

• Кімната поезії

Слайд 8 Екскурсовод.

 

                                 

              Поезія — це дотик до душі…

                                                      Л. Костенко

 

У цій кімнаті — дух поезії, у яку Джон був безмежно закоханий. Книга відкрила перед ним чарівні обрії мистецтва, до яких він линув на крилах своєї уяви. Про поезію він сказав такі слова: «…це невичерпний потік світла, який робить яскравішими і насиченішими природні барви. Якщо поезія не з’являється так само природно, як листя на дереві, краще, якщо вона не з’явиться взагалі».

 

• Кімната пам’яті

Слайд 9 Екскурсовод.

 

                                      

                     Твоє ім’я в сльозах живе, як спів…

                                                                            Г. Жученко

 

 Хоч немало гірких хвилин випало на долю поета, та він був по-своєму щасливою людиною. Адже таке коротке, але яскраве життя не минуло марно. Написав він не так багато поетичних творів, але того, що він зробив у літературі, вистачило, щоб ним захоплювався О. Пушкін.

 У Римі, де похований Дж. Кітс, на надгробку викарбовані слова, які автор сам продиктував своєму другу Джозефу Северну: «Тут похований той, чиє ім’я написане водою…». Чому саме водою? Ми можемо тільки здогадуватися. Напевно, тому, що вода втілювала для нього вічний рух природи, яка ніколи не повторює своїх форм, яка постійно змінюється і вражає тими змінами, яка завжди поруч з людиною і дає приклад невичерпності буття…

 Слово вчителя

Перевіримо чи уважно ви прослухали екскурсію.

• Прийом «Закінчіть речення»
• Джон Кітс народився …           ( 31 жовтня 1795 р. в сім’ї  конюха)
• Батьківщина поета …                ( Англія. Лондон. Хемпстеді)
• Крім Джона, у сім’ї було … дітей.            (4) три брати та сестра)
• Після смерті батьків дітей виховувала …  (бабуся Аліса Дженнінгс) 
• Джон Кітс здобув професію …                  (хірурга та фармацефта)
• Поет подорожував до …                (подорож до Шотландії та Ірландії)
• Дж. Кітс похований у …                     (у Римі)

 

На жаль непересічний талант Кітса залишився не вповні реалізованим із-за ранньої смерті. Та його думки продовжують жити в невмирущій «поезії землі».

 

Розпочнемо знайомство із кращими зразками світової поезії, що присвячені природі, мистецтву. Одним із найвідоміших творів ранньої поезії Кітса став прозоро-прос­тий своїми образами й глибокий за думкою сонет «Про коника і цвіркуна».

Кітс написав поезію експромтом у поетичному змаганні з поетом Лі Хантом (за свідченнями сучасників усього за п’ятнадцять хвилин!). Його коник  і цвіркун вбачають сенсом свого життя – увесь рік співати «гімн природі – радість без кінця».

1.Робота з літературознавчим словником

Сонет – це 14-рядковий вірш, який складається із двох катренів (чотирирядкова строфа) і двох терценів (трирядкова строфа). Найвідомішими творцями сонетів були італійці Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, француз Вільям Шекспір.

     Твір відноситься до пейзажної поезії.

Пейзаж – опис природи в художньому творі. Він вказує на час і місце дії.

ІV. Аналітичне дослідження вірша Джона Кітса «Про коника і цвіркуна»

2. Виразне читання  сонета мовою оригіналу підготовленим учнем  

-Ми маємо чудову нагоду познайомитися з віршем Джона Кітса «Про коника і цвіркуна»  у його первісному звучанні, ви прослухаєте його мовою оригіналу.

The poetry of earth is never dead:
When all the birds are faint with the hot sun,
And hide in cooling trees, a voice will run
From hedge to hedge about the new-mown mead;

That is the Grasshopper's - he takes the lead
In summer luxury, - he has never done
With his delights; for when tired out with fun
He rests at ease beneath some pleasant weed.

The poetry of earth is ceasing never;
On a lone winter evening, when the frost
Has wrought a silence, from the stove there shrills

The Cricket's song, in warmth increasing ever,
And seems to one, in drowsiness half lost,
The Grasshopper's among some grassy hills.

 

- Яке враження він на вас справив? Що ви відчували, слухаючи твір?

 

3. Виразне читання напам’ять сонета підготовленим учнем  

- Прослухайте  вірш у перекладі Василя Мисика українською мовою.

Про коника та цвіркуна 

Поезія землі не вмре ніколи. 
Опівдні, як мовчать серед гілок 
Птахи в гаю, невтомний голосок 
Обнизує покоси й частоколи. 

Це коник, він поймає гори й доли, 
На стернях довгий ведучи танок, 
А стомиться - стихає на часок 
У затінку стебла або стодоли. 

Поезія землі не оніміє: 
Коли зима в мовчання крижане 
Поля заковує, цвіркун у хаті 

Заводить пісню, що в теплі міцніє, 
Нагадуючи всім, хто задрімне, 
Спів коника в траві на сіножаті. 

Переклад Василя Мисика

 

- Висловіть тепер своє враження про твір. Подумайте. Коли вам це було легше зробити? Чому?

- Чи є для вас щось незрозуміле у вірші?

4. Словникова робота

Коник –комаха, яка здатна стрибати (рос.кузнечик);

(розповідь учнів, що вони знають про коника)

Цвіркун – різновид коника, часто живе в людській оселі;

(розповідь учнів, що вони знають про цвіркуна)

Частоколи –огорожі;

Стерня –залишки стебел і корінців після скошування зернових;

Стодола- господарське приміщення  для зберігання врожаю (снопів, сіна, полови, зерна;

Доли –долини, простір;

Сіножать – місце, відведене для косіння трави на сіно.

- Перечитайте мовчки ще раз вірш. Доведіть, що це сонет. (14 рядків)

- Про що йдеться у вірші? (про красу природи)

5. Музейна технологія. Творча робота.

        Уявіть, що вам необхідно створити віртуальний музей поезії.

Робота в парах.

Виберіть з поезії:

        -   зорові образи природи (Гай, гори, долини, стерня на полях, коник в траві,  

           літо,  стодола, зима, , цвіркун, трава і сіножать)

• звукові образи (спів коника, пісня цвіркуна, птахів, мовчання, тріскіт вогника у хаті, зима поля заковує .)
• дотикові образи (холод, мороз, спека, тепло)

-  кольори  (зелений , жовтий, білий, жовтогарячий)

-  Виокремте з тексту центральні образи вірша. (Коник та Цвіркун).

-  Що ви про нього знаєте? (Розповідь учнів).

1 учень. Коник на зріст з пальчик-мізинчик, зеленого кольору, 3 пари ніг, очі, живе в землі в ямці. Він німий, тертям крил створює тріскучі звуки, а грає своїми крильцями, наче на скрипці, Цвірчить з ранку до ночі.

2 учень. Цвіркун – зовні нагадує коричневого коника, але задні лапи у нього більші, він ними захищається. Живуть цвіркуни у полі, лісі, печерах, парках. Ведуть нічний спосіб життя, тому вдень їх не знайдеш. Ці комахи не завдають людям шкоди. Харчуються квітками, листям. Є цвіркун хатній – завдовжки 2 см. солом’яного кольору. Сюрчить увечері і вночі. Є польовий, трошки більший – чорного кольору, живе в нірках.

Стратегія «Кола Вена».

         - Що спільного між коником і цвіркуном? (вони комахи, співають пісню, складають  «позію землі»)

        - Чим відрізняються один від одного? Де живуть чи в одну пору року! (кольором, живуть у різні пори року. Коник в природі – в літку,цвіркун у хаті -  в зимку)

 Можемо зробити висновок, що автор відправляє читача до художнього світу літа (коника) і художнього світу зими (цвіркуна) )(на дошці прикріплюємо картинки літа та зими, біля них картинки коника та цвіркуна)

 

- На скільки частин ми можемо умовно поділити вірш?  (На дві; картини літа у першій частині і зими – у другій)

 

Прийом «Гронування»

- Доведіть, що у першій частині показано картину спекотного літнього полудня. Знайдіть ознаки.(«опівдні», навіть «птахи мовчать серед гілок», коник ховається «у затінку стебла або стодоли, покоси, частоколи, стодола, птахи в гаю, )(учні роблять записи на паперових квітах і прикріплюють на дошку біля літнього пейзажу).

В природі все мовчить.  З якої причини? (Спека, середина дня).

      - То чому коник не спить? Його голос лунає навіть тоді, коли усе живе завмерло, втомившись від спеки.

  - Який рядок вірша є відповіддю на запитання: «Чому коник спочиває дуже мало»?(Перший рядок. «Поезія землі не вмре ніколи»)

- Що таке поезія землі? (Може, це звуки, що видає природа – щебет птахів, шелест вітру, шум дощу тощо).

- Хто в цій частині вірша втілює в собі поезію землі? (Коник) (Своїм співом він немов нагадує, що життя не припиняється ні на мить). 

Прийом « Гронування»

- Доведіть рядками із тексту, що у другій частині показана картина суворої зими. («…зима» , «мовчання крижане»  «заковує», тут все замовкає, «мороз створив тишу», але природа живе, вона має свої голоси).(Слайд «картина зими».

- Хто не кориться зимі? Чия пісня звучить в цій частині вірша, де вона лунає?(Цвіркун, в теплій хаті)

- Про що він нагадує? (цвіркун своєю піснею нагадує про коника і тепле літечко).

- Чим схожі пісня коника і цвіркуна? Що спільного в звуковому оформленні двох частин вірша? (Вони співають в той час, коли навколо залягає тиша)

Учитель. Діти, зверніть увагу на таку деталь: результати дії сонця і морозу аналогічні – усе живе завмирає. Влітку про життя нагадує невтомний голосок коника, а взимку – пісня цвіркуна, яка лунає все голосніше, пронизливіше… І мимоволі в цю вечірню годину згадується коник, що сховався серед трави на пагорбі. Одна пісня переходить у іншу, літо змінюється зимою, і цей процес неперервний. Таким чином цвіркун і коник утворюють композиційне коло, підтверджуючи думку автора про вічний рух життя.

- В яких рядках звучить ця думка? («поезія землі не вмре ніколи», «поезія землі не оніміє»).

- Як ви зрозуміли ці слова? (Природа завжди жива)

Учитель. Зверніть увагу на вислів «поезія землі». Це краса вічної природи, яка чудова будь-якої пори року. Поезія – це мистецтво, а земля – це природа. Але для Джона Кітса вони нерозривні і перебувають у постійній гармонії. У цьому сонеті автор надзвичайно повно і виразно передав своє світле сприйняття вічного руху життя і краси природи. Він дає живу картину літнього дня, яку відчуваєш так само реально, як і затишок натопленої кімнати взимку, коли в полях бушують заметілі. Звукові, зорові, дотикові враження зливаються в єдине ціле. Поет розкриває в малому велике, бачить прекрасне в звичайнісінькому.

Таким розкриває нам світ природи автор.

- Чи є у вірші згадки про людину?  Підтвердьте текстом (покоси, стерня, яку скосила людина, тепла хата, яку натопила людина)

     Згадка про людину є не прямою, а опосередкованою, через предмети.

- Де знаходиться людина? (Це частина природи, людина і природа у гармонійних стосунках).

- Який ще світ зявляється у творі? (Людини і природи)

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

 

    Узагальнюючи матеріал уроку, давайте спробуємо дати відповідь  на проблемне запитання нашого уроку : Яке ж місце людини у природних світах поезії ?

      Подумайте як у словах В. Бєлінського , взяті за епіграф до нашого уроку розкривається це завдання?

                    «Природа – вічний зразок мистецтва,

                   а найвизначніший та найблагородніший

                   предмет у природі - Людина». 

                                                                                                      В.Бєлінський.

 

 

Учитель. Ми тільки робимо перші кроки в чарівному саду зарубіжної літератури і ви маєте запам’ятати наш урок. Про які б фантастичні істоти не писав письменник, про які дива природи, в центрі його уваги завжди буде стояти - Людина.

- Визначте тему та ідею ( головну думку) вірша.

Тема: Опис картин природи.

Ідея: Невмирущість краси природи , вічність буття , утвердження гармонії природи і людини.

   Учитель. Ось і добігла до кінця екскурсія уявним музеєм. Ви дізнались про щасливі і трагічні миті життя Джона Кітса, торкнулися справжньої краси природи. Відправляємось додому, збираємо валізи. Що ми візьмемо з собою у життя?

 

Прийом «Асоціативне гроно»

Я – частинка природи, тому:

-берегтиму природу, піклуватимуся про неї;

- саджатиму дерева, кущі і квіти;

-не буду смітити;

- допомагатиму зимуючим птахам, виготовлю годівнички.

Заключне слово вчителя.

Головне для кожного з нас – осягнути красу світу серцем і душею. А ще розумом , бо тоді люди не зможуть нищити природу. Можливо, це і є шлях до гармонії. Я вам бажаю, що ви знайшли цей шлях і жили в гармонії з природою.

ІV. Аргументація і виставлення оцінок.

         V. Домашнє завдання.

 

    Виразно читати вірш «Про коника та цвіркуна», виписати художні тропи, використані у вірші.

    Написати міні-твір «Улюблений куточок природи» (за вибором учнів).