Урок на тему "Запорізька Січ - козацька республіка""

Про матеріал
Дана розробка уроку з історії України дає змогу познайомитися з життям українських козаків, їх військового мистецтва та життям на Січі.
Перегляд файлу

Тема уроку: Запорізька Січ – козацька республіка.

Мета:

  •  систематизувати знання учнів періоду виникнення козацтва і Запорозької Січі;
  • розвивати вміння готувати повідомлення на задану тему, застосовуючи технології проектного навчання; розвивати в учнів уяву, ораторські здібності, інтерес до козацтва як феноменального явища в українській історії;
  • виховувати повагу до історичного минулого українського народу, почуття обов’язку та гордості за героїчне минуле своєї Вітчизни,  культуру мовлення, толерантність, демократизм і патріотизм;
  • формувати громадянську позицію учнів.

 

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

  • застосовувати та пояснювати на прикладах терміни: «козацтво», «низове козацтво», «Січ», «Запорозька Січ», «козацька республіка», «козацькі клейноди»;
  • характеризувати господарську діяльність та звичаї козаків;
  • визначати особливості військово-політичної організації козацтва;
  • показувати на карті території проживання козацтва та місця січей-фортець та Запорозької Січі;
  • удосконалити навички роботи з джерелами інформації, робити висновки, узагальнення, вміння будувати розповідь, давати характеристику історичним діячам.

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма уроку: урок-козацький похід

 

Обладнання уроку:

 - портрет Д.Вишневецького

- запис «Козацького маршу»

-ноутбук

-мультимедійний проектор

-козацький костюм

-презентації

- картина «Сімя козака»

- атлас

- роздавальний матеріал ( історичні документи, тестові завдання)

- булава

- книги про козацтво

                                                 Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання, створення позитивного емоційного настрою.

- Доброго нам дня! У зв’язку з тим, що успіх будь – якого  творчого процесу залежить від його початку, то я рекомендую створити спокійну атмосферу для подальшої співпраці. Сядемо зручніше , посміхнемося собі, своїм однокласникам, побажаємо впевненості, успіху в розкритті своїх можливостей. Генрі Форд говорив: «Зібратися разом –це початок, триматися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх.» Тож разом до роботи! Ми продовжуємо з вами вивчення теми «Українські землі в 16 столітті».

Розповідь вчителя супроводжується показом слайдів презентації «Козаки».

Оголошення теми і завдань уроку.

                                                                                                 Епіграф до уроку: 

«Так ось вона, Січ! Ось воно те гніздо, звідкіля вилітають усі ті горді, як орли, і дужі, як леви. Ось звідки розливається козацька воля по всій Україні».

                                                                                     М.В. Гоголь

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Україна! Край наш рідний!  Від скіфів, від часів Київської держави і Запорозької Січі бере витоки наш родовід. Віками наш народ протистояв ворогам, віками виховував своє прагнення до свободи і незалежності, гартував свою силу і волю, щоб боронити рідну землю.

Мабуть, немає нічого найдорожчого у людини, крім батька, матері і тієї землі,

на якій вона народилася, по якій вона робила перші кроки, яка з раннього дитинства допомагає кожному рости, міцніти, набиратися сил та мужності, а ще набиратися мудрості від людей, серед яких зростає.

У глибину століть сягає історія нашого народу. І в кожного з нас повинна бути

пам’ять про наше героїчне минуле і сьогодні. Тому що існує в народі думка: «Дерево життя — це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок — символ минулого, другий — сучасного, третій — майбутнього». Усе навколишнє — це наслідок минулих подій, а в тому,що відбувається зараз, народжується майбутнє.

Сьогодні ми все частіше звертаємось до минулого нашої Батьківщини. Звер-

таємось до минулого, щоб краще зрозуміти сучасне. Між минулим, сучасним і майбутнім існує нерозривний, тісний зв’язок. Підтвердження цьому — наше сьогодення. Ми живемо в часи відродження Української держави. Її незалежність — це наслідок вікового прагнення українців бачити свій край вільним. Пережив наш край виняткові події, впливав на розвиток багатьох держав, породив незвичайних людей. Хто вони, ці люди?

Щоб дізнатися про них,  ми вирушаємо в козацький похід, мандрівку на Запоріжжя разом із славними героями – козаками і станемо свідками тих далеких подій, що складали історію нашої славної України.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Давайте згадаємо з вивченого у 5 класі, а також скористаємося знаннями,  які ми одержали з того , що в нашій школі існує козацька республіка:

  1. Що означає слово козак?
  2. Який вигляд мав козак?

Гра «Асоціація»

На дошці учитель схематично малює людину (малюнок 1) і пропонує учням прикрасити її козацькою атрибутикою, тобто предметами, які асоціюються зі словом «козак» (шаровари, оселедець, шабля, вуса, шапка-бирка тощо — все це повинні назвати учні). Доповнюючи картинку отримаємо щось на зразок малюнка 2.

 

http://academia.in.ua/sites/default/files/field/image/pict.JPG

Після цієї роботи виходить хлопець в одязі козака (для порівняння).

  1. Якими були козаки, які риси характеру вони мали?

Робота в групах .

Запропонувати учням вибрати і назвати характерні риси українського козака:

1 –ша група – позитивні риси, 2-га – негативні.

Можна скористатися допомогою з довідки:

військова доблесть; мужність, хоробрість, спритність; байдужість до смерті; схильність до пиятики; винахідливість; хвастощі подвигами, зброєю; чесність, щирість; схильність до лінощів і  гультяйства; щедрість; безпечність, легковажність; безкорисливість; повага до старших,  побратимство; почуття патріотизму; почуття гумору; любов до музики і пісні.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя про існуючі версії походження козацтва та про  причини утворення козацтва.

Історична довідка. Поняття «козак» з’явилось ще за часів Київської Русі. Зокрема, це стосувалось людності, яка жила біля південних кордонів Київської Русі. І мали вони дві назви: бровники (1145 р.) та берладники.

У 1240 р. – перша писемна згадка про козаків в “Таємній історії монголів”

У 1303р. - писемна згадка про козаків у словнику половецької мови «Кодекс Куманікус».

1474 р. згадка про козаків у генуезькій хроніці.

1489 р. – перша згадка про козаків у польських хроніках.

Причини появи козацтва:

1. Уходники

2. Боротьба з татарами

3. Релігійний, національний, економічний, соціальний гніт польських, литовських магнатів

А ось і вона, Запорізька Січ.

Розповідь вчителя про Дмитра Вишневецького супроводжується слайдами презентації «Козаки» .

Повідомлення вчителя про Запорізьку Січ.

Територія козацької держави називалась Землями війська Запорізького. Відомо 8 дніпровських січей. (Учні на екрані комп’ютера розглядають їх назви та місце розташування на карті в атласах).

Робота з джерелом

«Січ — то була простора площа на Дніпровім острові (спочатку на Хортиці, потім на Базавлуці і Томаківці). З усіх боків омивали ці острови могутні води Дніпра, а ще, крім того, на самому острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й поставлено високий, гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикались, стояли гармати й козацька сторожа...

Довкола площі стояли побудовані хатки, так звані...«курені». Ті хатки були накриті очеретом або кінськими шкірами. У тій хатці жив один курінь з курінним отаманом.

Посередині Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору навіть скромна, але всередині оздоблена золотом й сріблом, бо козаки були набожні й дуже дбали про свою церкву, а під час читання Євангелія тримали шаблі наполовину витягнені з піхов на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою віру. Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву і купували щораз кращі нові хоругви та ікони. На Січі, крім хаток-куренів, були й склади зі зброєю, з гарматами, з човнами та харчами. Коло складів стояла нічна сторожа» (Гриценко І. С, Карабанов М. М., Лотоцький А. Л. Гомін віків. — К.: Проза, 1994. — С 74-76).

Слово вчителя.

Запорозька Січ стала зародком нової української (козацької) державності, її, як державне утворення, характеризують такі ознаки:

Ознаки державності

Характер прояву ознак

Військовий устрій

Січові козаки складали військо-кіш, кіш поділявся на військові одиниці - курені (38 куренів).

 

 Територіальний устрій

Територія, яку контролювала Січ, поділялася на паланки (5-10 паланок) на чолі з полковниками. Паланкове козацтво проживало на хуторах та в містечках.

 

Форма правління

Запорізька Січ була козацькою республікою. Верховна влада на Січі належала козацькій раді, брати участь у якій мали право всі козаки. Козацька рада обирала старшину: кошового отамана (гетьмана), писаря, обозного, суддю, осавулів. Кожен курінь аналогічно обирав курінну старшину. Козацька рада збиралася, як правило, щороку 1 січня.

 

Правова система

Діяло звичаєве козацьке право, яке склалося в XV -сер. XVI ст.

 

Козаки були рівними перед законом, рівними у праві користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, обирати старшину.

 

Як бачимо, Запорозька Січ як державне утворення і як соціальна організація мала яскраво виражений демократичний характер. Це пояснюється тим, що:

- по-перше, Запорозьку Січ створив сам народ, утіливши в ній свій волелюбний характер й ідеали суспільного життя;

- по-друге, щоб вижити в умовах постійної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої), козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними порядками.

 

Уся повнота влади в козацькій державі належала Січовій ( Військовій) раді, причому право голосувати мав кожен запорожець (звідси і назва республіка). Ради відбувалися 2 – 3рази на рік : на початку січня, другого – третього дня після Великодня, 1 жовтня ( на свято Покрови).

Рада керувала всіма важливими справами Січі. Вона проводила внутрішню та зовнішню політику, укладала мир чи оголошувала війну, приймала й надсилала посольства, чинила суд. На вибраній раді обирали козацький уряд – Кіш – військову старшину.

Військове та адміністративне керівництво Запорізької Січі називалося козацькою військовою старшиною: кошовим отаманом, військовим суддею, військовим осавулом, військовим писарем і курінними отаманами.

Кошовому отаману належала військово – адміністративна та судова влада на Січі. А під час війни у нього була взагалі необмежена влада. Його помічники були: військовий писар, військовий осавул тощо.

Яким було повсякденне життя козаків?

Повідомлення учнів «Побратимство» та «Січове життя».

Побратимство

 Запорожців не лякала небезпека морських походів, бо вони прагнули визволити з неволі своїх ближніх: у всякого ж запорожця був за морем у неволі або брат, або батько, або сестра, або мила-наречена, або щирий товариш-побратим, і кожен добрий козак-запорожець охоче нехтував небезпекою і навіть оддавав своє життя за волю родичів і побратимів.

Побратимство в запорожців перебувало у великій шані. Народні оповідання зберегли нам багато випадків про те, коли козак, одшукавши свого побратима в неволі й не маючи коштів, щоб його викупити, віддавався сам на каторгу з тим, аби турок випустив його побратима на волю. Кожен господар на це згоджувався, бо йому корисніше було мати свіжого, дужого чоловіка замість кволого, знесиленого невольницьким життям та працею. Бувало й так, що визволений побратим, поживши кілька років на Січі, знову вертався в неволю, щоб заступити на каторзі свого вірного товариша.

На знак побратимства запорожці мінялися хрестами з тіла, а далі в них усе було спільне: вони дарували один одному коней, зброю й інші речі. В походах побратими, бувало, не з'їдять один без одного шматка хліба; в боях же вони билися поруч і рятували один одного від смерті або захищали своїм тілом.

 Побратимство надавало запорожцям великої сили. Воно було однією з таємних причин їхньої непереможності й того, що ворог рідко захоплював січовика в бранці. Коли траплялося, що когось із побратимів хтось кривдив чи ображав, то другий зараз же заступався за нього; якщо ж побратима зрадливо вбивали, то його названий брат, лишившись живим, ставав за нього месником.

Січове життя

 Повернувшись із походу, запорожці ділили здобич; одібравши кожен свою частину, вони починали гуляти. Козаки наче квапилися розтринькати все те, що їм припало; ніби навмисне виставляли всім на очі своє нехтування грішми та всяким добром.

 Ще із середини XVI століття за січовими окопами були шинки, в яких жиди торгували горілкою, а крамарі не тільки продавали запорожцям те, що потрібне для простого козацького життя, а ще й скуповували від них добуту на війні здобич. У перші дні після походу на січовому базарі невгаваючи грали музики, горілка виставлялася повними кухвами, і козаки вибивали гопака так, що курява підіймалася вище куренів. Гульня тривала кілька днів із ранку до пізньої ночі, доки стомлені запорожці не валилися на землю й засинали, хто де впав.

Коли гультяї пропивали своє добро, січове життя починало наближатися до звичайного - буденного. Військовий осаул або й сам кошовий виходили на майдан і вмовляли п'яні гурти облишити гульню та йти до куренів обідати або там вечеряти. За спокійного часу на Січі пили мало, й січове життя складалося по-іншому.

 Всі запорожці вставали завжди до схід сонця й прямували на річку вмиватися або купатися. Це робили не тільки влітку, а й восени, а дехто - і цілу зиму. Коли знову сходилися до куренів, то кухарі ставили на столи вагани, повні гарячої соломахи (житнє борошно, зварене з водою і засмажене олією), і запорожці, помолившись богу, сідали за столи та, діставши з-за халяви чобота або з-за пояса ложку, снідали.

 Після сніданку всяк брався до свого діла: хто латав собі одяг або правив взуття, а хто йшов до Дніпра прати свою сорочку, а вона в нього була єдина - випере її в річці, обсушить на сонці та й зодягає знову. Інші козаки поралися біля своєї зброї або лагодили військові човни. А чимало запорожців, побравши з табуна своїх коней, виїздили за січові окопи на герць. Найбільше тут старалася запорозька молодь. Юнаки виробляли на конях усілякі витівки: розігнавши коня, ставали ногами на кульбаку; підкидали догори шапку і влучали в неї кулею з рушниці; перестрибували кіньми рівчаки й тини; вибігали верхом на крутобокі могили тощо, а далі кидалися один з одним рубатися шаблями “до першої крові”.

Кожен статечний запорожець мав свого джуру. Після татарського наскоку на Україну в селах і в містах лишалися тисячі посиротілих дітей. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки, жалуючи бідолах, брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до курінних кабиць. Допомагаючи кухарям, діти-приймаки за кілька літ навчалися запорозьких звичаїв, переслуховували від захожих кобзарів усі думи й пісні та ставали свідомими синами України та Війська Запорозького. Коли такому хлопцеві минало років 12 - 14, той запорожець, що привіз його з України, брав свого вихованця джурою - чистити названому батькові зброю, поратися біля коня, їздити разом із ним у походи, підносити під час бою баклагу з водою тощо. Перебуваючи в степах і на морі, серед страшної небезпеки, джури часто ставали батькам у великій пригоді, а сягнувши парубочих літ, самі переходили в запорозькі козаки.

Так тривало на Січі до обіду; о півдні на січовій башті стріляли з гармати, і все товариство мерщій квапилося до куренів обідати.

 Військова старшина: кошовий отаман, суддя, писар і осавул - обідали й спали в тих же куренях, у яких були приписані товаришами, й сідали за столом поруч із курінним отаманом. Тільки вже за часів Нової Січі, в XVIII столітті, запорозька старшина почала будувати собі окремі хати біля паланки.

По обіді дехто з козаків лягав у холодку спати, інші вилежувалися понад берегом Дніпра, а деякі, закликавши до свого гурту кобзаря, слухали пісень та дум, розповідаючи один одному в ті хвилини, коли відпочивав кобзар, про пригоди із свого життя.

 Надвечір подавали вечерю - здебільшого гречані галушки із часником або юшку з риби, а добре попоївши, хто не спав удень, лягав спати; хто ж відіспався - збиралися на січовому майдані або над Дніпром, щоб гуртом поспівати, й затримувалися, аж доки не погасне вечірня зоря, а часом вигравали на сопілках, скрипках, кобзах, басах та басолях, вибивали ще й на бубнах; охочі ж до танців під ту музику танцювали гопака.

Так минав на Січі день, поки запорожцям не ставало нудно без праці; тоді вони впрошували довбиша йти на майдан та бити у котли, і товариство, зачувши звуки литавр, збиралося докупи, сходилася й старшина, і козаки питали кошового:

 - А що, батьку, чи не час нам уже знову пошарпати турецькі городи? Може, бог поможе нам хоч мало-мало визволити з неволі наших братів?

Якщо рада одностайно ухвалювала вирушати Війську Запорозькому в похід, то все січове життя одразу відмінялося. У Великому Лузі цюкали сокири та тріщали дерева, а берегом біля Січі в казанах кипів дьоготь, вкриваючи річку пахучим димом… То військо козаків лагодило до походу свої чайки та конопатило їх. Тоді вже в Січі ніхто не міг побачити, щоб запорожці пиячили. Кошовий отаман, коли б здибав такого гультяя, то добре відчухрав би його чубуком своєї люльки або тим, що трапиться під руку, а коли б той ще сперечався і змагався, то й до гармати звелів би прикувати неслуха без сорочки, щоб погодувати своїм тілом комарів.

 У XVI та XVII століттях мало хто із запорожців доживав до старості - всі гинули в боях або під час походів; коли ж кого минала ворожа куля чи шабля, то такий козак, відчувши свою неміч, несподівано зникав із Січі невідомо куди. Здебільшого похилі запорожці ховалися в захисні кутки запорозьких земель і десь у байраках, між дубами та скелями, довбали собі печери, викопували криниці й жили там, плекаючи бджіл та рятуючи свої душі в постах і молитвах.

За козацькими звичаями, смерть на ліжку вважали ганьбою, навіть божою карою за гріхи, і через те в бойовищі запорожець не уникав смерті, а йшов їй назустріч.

Інші підстаркуваті козаки доживали свого віку в монастирях, а перед тим, якщо мали гроші, то заводили на Січі й по дорозі до “місця смиріння” страшенну гульню. Кого здибає, було, такий “прощальник” на шляху, зараз же частує, а проходячи повз містечка, купує на базарах усілякі гостинці й роздає їх дітям; а то ще найме музиків та й танцює, аж доки наблизиться до монастирської брами, а тоді вмить схаменеться і все, що в нього лишиться, віддає на монастир.

Повідомлення учнів  і презентація «Військове мистецтво козаків»

Вчитель: 

- Так яка ж вона, Запорозька Січ?

Учні можуть дати такі відповіді:

Справедлива республіка

Незалежна

Заснована на рівноправності і братерстві

Жорстока, суворо карає тих, хто порушує закони

Горда

Відважна

Волелюбна

Могутня

Безстрашна

Вільна

 

Робота з документом

Документ. З «Опису України» Гійома де Боплана

«Коли зберуться всі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен із них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає...

Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча додає, що недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх батьків (так вони називали між собою один одного). На ці слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: «Слава! Слава!» Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому».

Запитання

Як ви вважаєте, яка подія із життя запорожців описана в документі, і що ви про неї дізналися на сьогоднішньому уроці?

 

Фізкультхвилинка

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій поклоніться

За щасливий день вчорашній

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

 

V. Закріплення нових знань учнів

Тестування

1. Перша Запорозька Січ була створена на острові:

А Велика Хортиця;

Б Томаківка;

В Мала Хортиця.

2. Який колір домінував на козацьких корогвах?

А Малиновий;

Б синій;

В жовтий.

3. Чому козацьке укріплення називали Січчю?

А. Тут козаки давали відсіч ворогам;

Б. вона була збудована із зрублених або січених колод;

В. бо таку назву носила масова бійка — січа.

4. Що козаки обов'язково будували на Січі?

А Млин;

Б церкву;

В шинок.

5. Назвіть автора тритомної праці «Історія запорозьких козаків».

А М. Грушевський;

Б Гійом-Лавассер де Боплан;

В Д. Яворницький.

6. Запорозьке військо називалося:

А дружина;

Б кіш;

В курінь.

7. На гербі Війська Запорозького було зображено:

А козацький човен;

Б козака з рушницею;

В козака з бандурою.

VІ. Підсумок уроку. Оцінювання.

 

Вчитель :

 - Пройшли часи. Залишилися високі могили, які гомонять уночі з буйним вітром про славні події запорожців. Залишилися місця, де колись вирувало життя, чудові козацькі думи та історичні пісні. Залишився старий сивий Дніпро, який колись любо колихав на своїх хвилях високі легкі козацькі човни. А в нас збереглася свята пам’ять про славні подвиги наших предків запорожців. У нашій школі діє козацька республіка, є свій гетьман, курінні отамани, є своя пісня. Тож давайте згадаємо її і заспіваємо.

Звучить пісня «Сяяли на сонці шаблі запорожців»

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Виконати завдання № 20 – 26, 30 в робочому зошиті з друкованою основою.

Виконати завдання в контурній карті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
18 листопада 2019
Переглядів
276
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку