Урок на тему: "Зона мішаних і широколистяних лісів"

Тема: Зона мішаних і широколистяних лісів

 Мета: продовжити формувати вміння учнів складати характеристику природньої зони; розвивати практичні навички школярів роботи з підручником, картою; сприяти вихованню бережливого ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення: урок-подорож.

Обладнання: фізична карта України, карта фізико-географічного районування України, атласи, ілюстративний матеріал.

                        Хід уроку

1.   Організаційно-мотиваційний етап

Сьогодні світ пізнає Україну. Сьогодні ми пізнаємо Україну, особливості її природи, ландшафтів.  Ми зупиняємося на вивченні зони мішаних лісів. Це перша природна зона України, яку ми будемо розглядати. Ми з вами зараз вирушаємо в цікаву подорож, під час якої зробимо декілька зупинок.

  Перед подорожжю перевіримо багаж знань наших мандрівників. Це і буде перша зупинка.

2.   Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

Зупинка №1. Гра „Вірю-не вірю”

1. Чи вірите ви, що природна зона-це частина природної країни?

2. Чи вірите ви, що зона мішаних лісів займає найбільшу площу серед природних зон України?

3. Чи вірите ви, що рельєф зони мішаних лісів переважно височинний?

4. Чи вірите ви, що максимальна абсолютна висота Полісся 316м?

5. Чи вірите ви, що в рельєфі Полісся трапляються льодовикові  форми рельєфу?

6. Чи вірите ви в те, що Українське Полісся є найбільш зволоженою природньою зоною України?

7. Чи вірите ви, що в зоні мішаних лісів переважають південні вітри?

8. Чи вірите ви, що Полісся- найбільший в Україні нагромаджувач прісної води?

9. Чи вірите ви, що найбільші річки Полісся-Горинь, Уж?

10. Чи вірите ви, що Українське Полісся поділяється на 5 фізико-географічних областей?

11. Чи вірите ви, що більша частина районів Черніговської області знаходиться в межах зони мішаних лісів?

3.   Вивчення нового матеріалу

  Отож, продовжуємо нашу подорож. Наступні наші зупинки пов`язані з планом характеристики природньої зони.

 Зупинка №2. Грунтова.

  Одним із важливих компонентів ПК є грунт.

Завдання. Які ж основні типи грунтів характерні для нього? Давайте звернемось по допомогу до карти. Знайдіть потрібну інформацію на карті „Грунти” в атласах.(Переважають дерново-підзолисті)

За картою „Родючість грунтів” в атласах визначте родючість цих грунтів. (Дерново-підзолисті грунти малородючі.)

   Дерново-підзолисті грунти мають слабкий і середній ступінь підзолотості, 1-3% гумусу(18-24 см), мають кислу реакцію, потребують вапнування. При внесенні органічних і мінеральних добрив стають родючими.

Завдання. Знову звернемося до карти, які ще грунти, крім дерново-підзолистих, є на Поліссі? (В долинах річок лучні та лучно-болотні, торфово-болотні та торфовища.)

   Лучні грунти утворилися під лучною рослинністю при неглибокому заляганні грунтових вод. Вміст гумусу 3-6%, вони багаті на поживні речовини.

   Болотні грунти утворилися в умовах надмірного зволоження при високому рівні грунтових вод. Для сільськогосподарського використання цих грунтів треба застосовувати меліоративні заходи.

Завдання. Оформимо здобутий матеріал у вигляді невеличкої схеми.

  Заходи по підвищенню родючості:

внесення добрив;                               протиерозійні заходи;

вапнування;                                        меліорація.

сівозміна; 

Зупинка №3. Флористична

               Уявіть собі ліс...

               Білий гомін беріз

               І ялин заповідних мовчання.

               Крик сови з-за ріки,

               Коли гаснуть зірки

               За хвилину якусь до світання.

               Уявіть собі ліс...

   На території Полісся ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та вільхові ліси. Крім основних порід, в них трапляються бук, ялина, осика, береза.

   Соснові ліси-бори або борові займають значну площу. Ростуть на грунтах з малою кількість поживних речовин, Дерева ростуть не густо, кущів майже немає, а трав часто немає зовсім. Серед напівкущів найчастіше зустрічається чорниця, брусниця, з трав`янистих рослин-сон, котячі лапки, чебрець, верес.

Так, верес росте на галявинах, де більше сонця. Його квіти лілово-рожеві, іноді білі, дрібненькі. Це красива лісова рослина. Бджоли збирають з його квіток нектар, з якого роблять вересовий мед. Люди використовують цю рослину для лікування.

Найбільш поширені в Поліссі субори-сосново-дубові ліси. Вони ростуть на більш багатих ґрунтах. У них розвинений підлісок, багато кущів, земля майже суцільно вкрита трав`янистою рослинністю. У підліску розповсюджена ліщина, бруслина, бузина, зрідка рододендрон жовтий. Це кущ, який зберігся з третинного періоду. Занесений до Червоно книги України.

Всім нам з дитинства знайомі назви дерев: сосна, береза, дуб, клен. А що ми знаємо про них?

Деякі учасники нашої подорожі більш детально знайомилися з рослинами Полісся. Вони поділяться з нами здобутою інформацією.

*** Звідкіля з`явилася у лісі ця висока та струнка красуня-сосна? За давньою грецькою легендою, жила колись чарівна німфа Пітіс. Була вона молода, вродлива і весела. За щиру вдачу сподобалась вона  богові північних вітрів Бореєві. Надумав він заволодіти дівчиною і перенести її з квітучих нив на снігові простори. Злякалася Пітіс і почала благати лісового бога Пана сховати її. Укрив лісовик зеленим гіллям німфу, а сам пішов у справах.

У цю мить налетів Борей. Дерева розхитує кущі гне, між ними красу шукає. Та вона міцно тримає свої шати. Від холодного вітру померзли трави, опало листя, лише шати Петіс зеленіють, не вмирають. Не витримала німфа, задерев`яніла від холоду, завмерла деревом-красунею з вічно зеленими голками. А сльози її стали  прозорою смолою на стовбурі.

Росте дерево і на пісках, і на бідних грунтах, і на болотах, і навіть на гранітних скелях. Цікаво, що слово „сосна” бере початок від кельського слова „скала”. Сосна має міцне розгалужене коріння, яким вона може чіплятися за каміння і тягнеться вглиб до вологи. Міцний стрижень коріння дає змогу протистояти рослині буйному вітру. Сосну висаджують для захисту від пісків. На півдні України саме посадка сосни кримської захистили родючі землі Придніпров`я від сипучих пісків так званої Одеської пустелі.

Деревину сосни вважають чи не найціннішою. М`яка, легка, малосучкувата, легко обробляється, стійка проти гниття-ось скільки важливих якостей. Сосна-основний будівельний матеріал у житловому і промисловому будівництві. Телеграфні і телефонні стовпи, дамби та греблі, набережні, мости, портові споруди та кріплення вугільних шахт. У народі кажуть: „Що не соснина, то дім та хатина”. Хати, що поставлені із сосни не руйнуються 150 і більше років. Велика заслуга в цьому належить смолі, що міститься в деревині. Вона має бактерицидні властивості. Ще давні єгиптяни використовували смолу для бальзамування. Зі смоли-живиці перегонкою виробляють скипидар і каніфоль. Скипидар потрібний для виробництва лаків, фарб, парфумів. Виготовляють з нього технічну камфору, що використовується у гумовій та фармацевтичній промисловості, у виробництві пластмас, кіноплівок і навіть вибухівки. Має він і добру дезинфікуючу властивість. Коли скипидар окислюється на повітрі, утворюється озон. Ось чому так легко дихається в сосновому лісі. У ньому в десять разів менше мікробів, ніж, наприклад, у березовому гаю. Тому сосна-найбільш популярне фітоцидне дерево.

Каніфоль, вважають, дістала свою назву від міста Колофол, яке існувало в Давній Греції. Вона незамінна майже в сімдесяти галузях промисловості, її використовують для смичків струнних музичних інструментів, під час паяння радіоелементів, у виготовленні лаку та сургучу. Домішка каніфолі в мастиці, що застосовується при виробництві електричних ламп, дала змогу зробити з`єднання скла та металу досить міцним. Має каніфоль велике значення для поліграфії. Але чи не найбільший споживач каніфолі-паперова промисловість. Папір обробляють каніфоллю, щоб він був рівний і не вбирав вологу.

Розповідаючи про сосну, не можна обминути й бурштин. Цей славнозвісний самоцвіт, назва якого звичайно поєднується з Прибалтикою, є і в Україні. Ще на початку 18ст. тут із місцевого бурштину виготовляли різні прикраси. На Волині, у Житомирі, на Рівненщині, поблизу Києва та в багатьох інших місцях були кустарні майстерні, де обробляли бурштин. Багато легенд існує про походження бурштину. Науково довели його рослинну природу К. Ліней та М. Ломоносов.

Колись давно там, де росли сосни, панувала спека. Дрімучі ліси покривали сушу, спускалися до моря. Пекуче сонце витоплювало смолу з вічнозелених сосен. Дерева вмирали, падали, потрапляли в море. Смола кам`яніла, але прозорість і ясність зберегла. Зовні бурштин нагадує камінь. Він твердий добре обробляється, не розчиняється у воді. Тому його вважали мінералом геологічного походження.

Бурштин використовується у промисловості. Він містить до 7% бурштинової кислоти, що використовується для вичинки штучної шкіри, для фарбування пластмас. Бурштиновим лаком покривають меблі.

*** Небагато дерев зацвітає раніше за вільху. Тільки-но перше весняне сонце пригріє землю й почне танути сніг, вона ніби світлішає, крона її стає рудуватозолотавою. З`являються дрібні жовті квітки, зібрані в циліндричні суцвіття, дуже схожі на сережки.

Має вільха одну рідкісну особливість, якої немає  в інших дерев. Якщо під нею розкопати грунт, на коренях можна побачити оранжеві бульбочки. Тут „квартирують” дрібні живі істоти, що відіграють величезну роль у житті рослин: вони добувають з повітря азот і синтезують його в інші сполуки, які легко засвоюються рослинами. Називаються ці мікроорганізми актиноміцетами, або променистими грибками. Один з різновидів таких грибів утворює бульбочки на коренях вільхи. Це вигідне співжиття: гриби мають постійний притулок і підживлення від вільхи, а вона-персональне азотне підживлення. Тому часто вільху називають азотозбирачем. І тягнуться до неї рослини-нітрофіли - ті, що люблять азотну „дієту”.

Відомо близько 80 видів вільхи. У нашій країні-3, з них найбільш поширені вільха клейка, або чорна і вільха сіра.

Вільха клейка-струнке високе дерево, іноді до 35 метрів заввишки дерево, з невеликою яйцеподібною кроною і стовбуром, покритим темно-бурою корою. Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, у плавнях Бугу та Дніпра, на березі Дніпровського лиману, менше в Лісостепу та Карпатах. На вільху припадає майже 4% державного лісового фонду нашої країни. Росте вільха клейка досить швидко і цінується як дерево, що закріплює береги річок, каналів та водоймів.

Досить поширена і вільха сіра. У неї листки більш загострені і зі споду сіруваті.

Найбільш цінною для господарства є вільха клейка. Її деревина легка, м`яка, однорідна за будовою, добре розчеплюється, обробляється та фарбується. З неї виготовляють фанеру. З деревини вільхи сірої виготовляють креслярське вугілля та вугілля для виробництва пороху. Деревина вільхи має цікаву властивість: ті місця, де пройшла пилка чи сокира, на повітрі набувають червонуватого відтінку. Невипадково деревину вільхи використовують для імітації найцінніших у меблевій промисловості порід-горіха, червоного і чорного дерева.

Ще особливість деревини вільхи-висока водостійкість. Щоправда, на повітрі вона досить легко вражається шкідниками. Та й вік її не дуже довгий-100-150 років. Оскільки вільха тривка у водному середовищі, з неї роблять палі, колодязні зруби, підпори в шахтах,  різні підводні споруди. Археологічні розкопки довели, що підводні споруди з вільхи витримують кілька століть.

У лісовій аптеці вільсі належить чільне місце. З давніх-давен народні лікарі пропонували відвари кори та листків при простуді, суглобному ревматизмі. У наукову медицину проклала вона шлях недавно. Майже в кожній аптеці можна знайти  вільхові шишечки, які використовують при шлункових захворюваннях, а також як кровоспинний засіб. Діюча сила-це дубильні речовини, а їх у корі та листках чимало, близько 16%. Звідси і лікувальна сила вільхи.

*** У сиву давнину слов`яни рік, як і тепер, поділяли на дванадцять місяців. Але починався він не січнем, а березнем. Танув останній сніг, підсихали останні калюжі, на луках з`являлися перші зелені стебелинки. Пробуджувалась природа, саме час у поле збиратись, до сівби готуватись. Так чим же це не початок життя? Чим не початок нового року?

Берези одні з перших дерев надягали зелене вбрання. Тому і місяць, що починав рік, називався березозіль. Українська мова зберегла давню назву.

Здавна це дерево шанують люди. Біла красуня! У якого дерева ще такий чистий і світлий стовбур? За будь-якої погоди, у будь-який час, незалежно від пори року здалека помітиш її, упізнаєш, ні з яким іншим деревом не сплутаєш. З давніх-давен береза стала символом чистоти, невинності і ніжності.

Багато цікавого можна розповісти про березу. Ось, наприклад, березова кора, або берест. Люди робили з нього посуд і кошики, гаманці, легке взуття. Його використовували замість паперу, видряпуючи слова кістяною паличкою. Тепер берест найчастіше використовують для добування дьогтю. Масляниста чорна з різким запахом рідина йде для обробки шкіри-чорної юхти та чобіт. Дьоготь уберігає шкіру від псування. Очищений дьоготь використовують у парфумерії, медицині, ветиринарії. Дьоготь може бути замінником паливних та мастильних матеріалів. Березове вугілля-найкраще вугілля для металургії, активоване-вживають при харчових отруєннях.

Узагалі народна та наукова медицина широко використовує березу. Настій з бруньок та листків-сечогінний та жовчогінний засіб. Свіжі листки допомагають при ревматизмі, заспокоюють біль у забитих місцях. Настоєм з листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову, щоб зменшити випадання волосся. Дуже корисний березовий сік. Він містить цукор, вітаміни, яблучну кислоту.

 Біла красуня прикрашає алеї, вулиці, парки. Береза-одна з найважливіших порід при створенні лісомеліоративних насаджень: її висаджують на піщаному грунті, де вона разом із сосною започатковують майбутні ліси.

На Поліссі поширені луки, де типовими рослинами є валеріана лікарська, плавун верболистий, осоки.

На низинних болотах ростуть очерет, рогіз, осоки, півники болотні.

На верхових болотах основна рослина-сфагнум-білий мох, із залишків якого утворюється торф, а також росте журавлина, росичка.

 Зупинка №4. Фауністична

Досить різноманітний тваринний світ зони мішаних лісів.

Завдання. За допомогою карти атласу назвіть найпоширеніших тварин зони. Познайомимося з деякими з них детально. (Учням було дано випереджальне завдання.)

*** Лось звичайний-один із найбільших звірів України. Він має характерний вигляд: ноги довгі, голова видовжена, горбоноса, вуха великі. Верхня губа сильно нависає над нижньою. У самців влітку і восени великі лопатоподібні роги. Забарвлення коричневе, взимку сірувато-коричневе. Ноги білі або білуваті.

Зима важкий період у житті лосів. Високий сніг перешкоджає пересуванню. У цей час лосі тримаються в густих перелісках з осики, берези, горобини, поїдаючи кору та гілки цих дерев. Улітку лосі більшу частину часу живляться вночі, активно переміщуючись. У спеку вони знаходять прохолодні місця, відпочивають . Люблять лежати на обмілинах або у воді. Вони чудово плавають і пірнають. У великі морози лосі люблять лягати у пухкий сніг, що зменшує тепловіддачу, а у заметіль ховаються у густих заростях хвойних дерев. Переміщуються взимку лосі мало, у зв`язку з глибоким снігом. Живляться часто вдень.

Тримаються лосі поодиноко або невеликими групами. Улітку дорослі самки ходять з лосенятами, інколи до них приєднуються минулорічні лосенята. Період парування починається з середини осені. У цей час самці дуже збуджені, вони ламають рогами гілки і верхівки молодих дерев, вибивають копитами ями, ревуть, між самцями відбуваються бійки за самок. Цей період триває близько двох місяців. У травні-червні лосиха народжує 1-2коричневих лосенят, які вже через кілька годин можуть ходити за матір`ю. Живляться лосенята молоком матері до 4 місяців, але вже в тижневому віці починають їсти листя дерев і кущів. Лосенята швидко ростуть і до осені досягають маси 120-130кг. Лосі живуть 20-25 років, але більшість тварин у природних умовах гинуть швидше.

    Цей ліс-його

    Він тут володар.

    В стихію цю

    Він коренем вроста,

    Бо так розпорядилася природа,

    І так було,

    І вічно буде так.

    Він-цар один

    У цім безкраїм лісі,

     Між цих беріз,

    Між сосен і дубів...

    І гордий лось

    Про це своїй лосисі

     Протяжно, урочисто засурмив.

*** Заєць-біляк-мешканець лісових просторів. Заселяє переважно ліси, розріджені луками, заростями купини, вирубками, де є хороші корми і можливість сховатися. Забарвлення шерсті у біляка міняється за сезонами. Узимку біляк виправдовує свою назву, бо вдягнутий у чисто біле хутро і тільки кінчики вух у нього чорні.

Заєць-біляк-переважно нічна тварина, а найбільша активність у нього спостерігається у передранкові і передвечірні години. День він проводить, лежачи у затишному місці під кущем, вивернутим корінням дерева, у густій траві.

У біляка найкраще розвинутий слух, за допомогою якого він орієнтується під час небезпеки. Зір і нюх розвинуті слабо, і до людини, яка стоїть нерухомо, заєць підбігає іноді дуже близько.

Малят зайці народжують тричі на рік на початку травня, наприкінці червня і на початку серпня. Уже з першого дня після народження вони здатні бігати. Виводок тримається біля матері, не розбігаючись. Під час небезпеки зайчиха прагне відвести від виводка ворога, прикидаючись хворою або пораненою. Зайченята ростуть дуже швидко, оскільки молоко самки дуже поживне. Якщо голодних зайчат зустріне інша самка, вона їх нагодує своїм молоком.

Заєць-біляк ціниться як мисливсько-промислова тварина. М`ясо його хорошої якості, використовується й хутро. Цей звір є окрасою природи.

*** Тетеруки раніше були поширені в Україні. Улюблені місця-узлісся, березові гаї, вирубки біля боліт. Дорослий самець має червоні брови, чорне з металевим відблиском оперення, „біле дзеркальце” на крилах. Самка так само, як і молоді птахи, сірувато-сіра або ж сіренька, строката, що дає їй змогу маскуватися під час висиджування яєць.

Тетерук більшу частину свого життя проводить на землі. Літає швидко і легко. Птах не боїться холоду і взимку живе на деревах, але під час великих морозів  заривається у глибокий сніг, де робить ходи до 8 метрів завдовжки. Коли виникає снігова кірка, багато птахів гине , не маючи змоги пробитися через неї.

У тетерука навесні відбуваються шлюбні ігри-тетерукові токи. Рано-вранці самці збираються на галявині, розпустивши пір`я, починають бурмотіти, наскакуючи один на одного. Маленькі пташенята здобувають собі корм, як тільки виходять із гнізда. Побачивши ворога, самка тетерука нерідко відвертає на себе увагу. А пташенята тим часом розсипаються у траві, припадаючи до землі, і сидять нерухомо, зовсім непомітні.

*** Рябчик має строкате, плямисте забарвлення з рудуватими і білими смужками, звідси і назва. Цей птах надзвичайно спритно бігає між кущами, травою і навіть важко помітити в заростях. Свою присутність птахи викривають протяжним свистом. Оселяються рябчики у хвойних і листяних лісах. Живуть птахи парами, кожна з них має свою ділянку і гніздо влаштовує  в ямці. Самка має захисне забарвленняі майже непомітна в добре замаскованому гнізді. Через декілька годин після вилуплення пташенята швидко бігають і разом із самкою переходять на поляни, просіки та узлісся в пошуках комах.

*** Бобер європейський-найбільший гризун наших місць. Маса його 20-30кг. Добре пристосований до водно-наземного способу життя. Між пальцями задніх кінцівок у нього є плавальні перетинки. Хвіст плоский, лопатоподібний, допомагає бобрам плавати. Хутро бобра не намокає. Колір хутра від світлокоричневого до чорного.

Бобри поселяються на берегах повільних лісових річок, стариць і озер. Вони уникають широких річок із швидкою течією, а також водойм, що промерзають до дна. Важливою є наявність біля водойм деревокущової рослинності з м`яких листяних порід, а також водної і прибережної рослинності, що складає раціон бобра.

На вподобаній водоймі бобри влаштовують нори та хатки. Нори риють при наявності крутих берегів. Вхід у нору завжди розташовується під водою. У болотистих місцях замість нір бобри вимушені будувати конічну хатку 1-2метри заввишки, яка складається з хмизу і гілок, скріплених мулом або глиною. Усередині хатки влаштовується простора „кімната”, виходи з якої ведуть у воду. Взимку в хатках утримується плюсова температура, вода не замерзає, і бобри мають можливість виходити у воду під лід.

За допомогою своїх міцних різців звірі не тільки легко перегризають гілки, але й звалюють великі дерева, підгризаючи їх біля основи. Осику діаметром 5-7см бобер звалює за 2хв. У зваленого дерева бобри відгризають гілки, розділяють його на частини, частково поїдають на місці, в те, що залишилося, сплавляють до житла або до місця будівництва греблі. Дерево 10-12 см у діаметрі бобер звалює за одну ніч, так що до ренку на місці роботи звірка залишається лише пеньок і купа тирси. Активні бобри у присмерку і в ночі. Хутро бобра високо цінується. В Україні бобри охороняються законом.

Зупинка № 5. Екологічна  

                         Ліс зустрів мене як друга

                         Тінню від дубів крислатих,

                         Смутком білої берези,

                         Що дорожчий нам за радість,

                         Кленів лапами густими,

                        Сосни гомоном одвічним,

                         Срібним шемранням осик.

                         Ти рости на втіху людям,

                         Отіняй нам світлі ріки,

                         Що полям несуть вологу,

                         Що запліднюють сади.

                                                М. Рильський 

Різноманітні ландшафти Українського Полісся, але вони зазнали значного впливу господарської діяльності людини. Внаслідок цього зменшується площа лісів, зникають рослини і тварини, забруднюється навколишнє середовище.

Аварія на ЧАЕС (26 квітня) забрала наших лісів площею в 400 га.

 Завдання. Перед нашою подорожжю нам доставили конверт, але відкрити ми зможемо його лише тоді, коли відгадаємо, що там зберігається. Є підказки-ключові слова:

„документ” - „список” - „дата народження-1976р.”-„видано-1980р.”-„червоний” - „книга”. (Червона книга)

До книги потрапили рослини і тварини, що підлягають охороні. Познайомимось з деякими йз них.

Гра „Відгадай”

1. Рослина, назва якої говорить, що вона із лісу. (Лілія лісова)
2. Рослина-хижак. (Росичка)
3. Квіти, що говорять. (Горицвіт)
4. Ласощі для вовка. (Вовчі ягоди)
5. Пара для журавля. (Журавлина)
6. Рослина, що вміє плавати. (Водяний горіх плаваючий)
7. Зазвичай приходить вночі. (Сон чорніючий)
8. Рослина з-під снігу. (Підсніжник)
9. Тварина з довгим носом і хвостом. (Вихухіль)
10.  Глухий птах. (Глухар)
11.  Птах для полювання. (Сокіл)
12.  Взимку білий. (Заєць-біляк)
13.  Хоч степовий, а живе в лісі. (Тхір степовий)
14.  З родини котячих. (Рись)

 Запам`ятаймо ці види рослин і тварин, і давайте робити все, щоб вони не зникли. З метою охорони ПК Полісся створюються заповідники, національні парки, заказники.

Завдання.  За допомогою підручника і карти атласу знайдіть найбільш відомі природоохоронні території Полісся.

4.   Закріплення нових знань і умінь учнів

Ось ми і підійшли до завершального етапу нашої подорожі. Та ще ми повинні закріпити свої знання, провівши міні-конкурс „Знавець природи Полісся”.

                           Картка  №1

Встановіть відповідність:

1. Вільха                               а) З нього виробляють посуд

2. Береза                               б) Дерево „азотозбирач”

3. Верес                                 в) З його решток утворюється торф

4. Сосна                                г) Бджоли збирають з його квіток солодкий

                                               нектар

5. Сфагнум                           д) Має найміцнішу деревину

                                 Картка №2

Встановіть відповідність:

1. Бобер                                 а) Має строкате забарвлення

2. Заєць-біляк                       б) Велика копитна тварина

3. Рябчик                              в) Найбільший гризун

4. Лось                                  г) Забарвлення шерсті міняється за сезонами

5. Кабан дикий                    д) Цінна мисливська тварина

5. Підсумок уроку

Ми детально ознайомилися  з усіма природними компонентами зони мішаних лісів. Нам слід пам`ятати, що всі вони в ПК взаємопов`язані і впливають один на одного.

 Оцінювання роботи учнів.

6. Домашнє завдання.