Тема. Народні перекази: «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожці», «Ой Морозе-Морозенку»
Мета:
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
Обладнання, наочність: дидактичний матеріал.
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Забезпечення емоційної готовності до уроку
2. Перевірка домашнього завдання
3. Актуалізація опорних знань
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Сьогодні ми поринемо у світ ще однієї чарівної сторінки усної народної творчості – народних переказів. (Учитель записує на дошці, учні записують у зошит тему уроку)
Ви, діти, вже зрозуміли з попередніх уроків,що серед прозових жанрів фольклору перекази посідають значне місце, бо відображають життєві факти шляхом переповідання почутого, що наближує їх до реальності. Першоосновою в них має бути свідчення про спогади очевидців. Вони набувають нового емоційного забарвлення,бо передаються з уст в уста, проте реальність фактів залишається непорушною. А мета їхня — донести до нащадків сутність тих чи інших подій, нерідко — з повчальним та виховним підтекстом.
Народні перекази відзначаються плинністю, рухомістю текстів, бо їхня форма залежить від рівня імпровізаційної майстерності оповідача. Ці твори завжди несуть у собі ідеї гуманності, соціальної справедливості, здорової етики. Вони вчать бережливого ставлення до природи, високої моралі в людських відносинах. В історико-героїчних переказах сильні патріотичні мотиви. Усе це викликає до них інтерес в різні періоди життя народу. А тому і нам трапилася можливість познайомитися із ними.
2. Читання народних переказів
«Ой Морозе-Морозенку».
Пояснення назви та цікава інформація за змістом переказу.
3. Виразне читання переказу.
4. Аналіз народного переказу «Ой Морозе-Морозенку» у формі бесіди за змістом прочитаного твору:
Робота в робочих зошитах
Тема: розповідь про відважного полковника Морозенка.
Ідея: уславлення мужності, відваги славного полководця у боротьбі з ворогами.
Основна думка: слава про відважного героя залишиться у віках.
Жанр:народний переказ.
Дійові особи: Морозенко, батько Хмель, шляхта, козаки, Ярема Вишневецький.
5. Робота над структурою переказу.
Запишіть у зошити перебіг подій.
Логічні частини: Події:
Зачин —
Розвиток подій —
Розв'язання проблеми —
Кінцівка —
5. «Про білгородський кисіль».
Пояснення назви та додаткова інформація за змістом переказу.
Бєлгород — місто, засноване у XIII столітті як фортеця Бєлгород на історичній території Слобідської України, а тому серед місцевого населення було відоме також як Білгород. Цю фортецю неодноразово спалювали під час набігів татаро-монголів, і через це за указом царя Федора Івановича вона була відбудована заново, причому цього разу будівельним матеріалом був камінь. Відтоді Бєлгород став головним містом 800-кілометрової оборонної лінії, яка захищала Російську державу від набігів кримських татар. На початку XVIII століття, після приєднання України, була побудована нова оборонна лінія, і стратегічне значення Бєлгорода значно зменшилося. Незабаром після завоювання Криму 1785 року місто було виключене з числа активних фортець.
Печеніги — об’єднання тюркських та інших племен. Перша згадка про печенігів у «Повісті минулих літ» датована 915 роком, коли князь Ігор уклав з ними договір, після чого вони перекочували до кордонів Візантії та Угорщини. 920 року князь Ігор здійснив похід проти печенігів, але 944 року вони взяли участь у поході Ігоря на Візантію. Упродовж першої половини X ст. напади печенігів суттєво не відбились на відносинах Русі з Візантійською імперією та мусульманськими державами Каспію. Після падіння Хозарського каганату кількість печенігів у Північному Причорномор’ї значно збільшилась.
968 року відбувся їхній перший напад на Київ. 972 року печеніги розбили біля дніпрових порогів дружину князя Святослава Ігоровича, який загинув у цьому бою. Після його смерті печеніги посилили напади на Русь. У 988-997 роках князь Володимир Святославич вів запеклу боротьбу з печенігами. Інтенсивно зміцнюючи південні кордони своєї держави, він збудував ряд укріплених замків по річках Сулі, Стугні і Трубежу.
Останній похід печенігів на Київську Русь відбувся 1036 року, коли вони зазнали нищівної поразки під Києвом від війська Ярослава Мудрого. На знак цієї перемоги було збудовано Софійський собор.
Князь Володимир Святославич (958-1015) — державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський, великий князь Київський. Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського та його рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим із руських князів розпочав карбувати власну монету, канонізований католицькою і православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
Виразне читання переказу.
Аналіз народного переказу «Білгородський кисіль» у формі бесіди за питаннями:
Тема: розповідь про перемогу білгородців над печенігами.
Ідея: уславлення мужності, відваги народу у боротьбі з ворогами, уміння допомогти у скрутну хвилину.
Основна думка: людина без батьківщини – що дерево без коріння.
Жанр: народний переказ.
Дійові особи: князь Володимир, старці, городяни, печеніги.
6.«Прийом у запорожці».
Пояснення назви та додаткова інформація за змістом переказу.
Козаки (запорожці) — вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з XV століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону. Основним заняттям козаків була війна: патрулювання торгових шляхів, захист українських земель від татарських навал, участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
Князь Дмитро Вишневецький у 50-х роках XVI століття побудував на острові Мала Хортиця фортецю. До складу гарнізону на Хортицькому острові входили як козаки, так і бояри, драби, слуги. Проживання козаків Вишневецького єдиною громадою в специфічних умовах сприяло зародженню військово-політичної організації запорозького товариства. Побудований Вишневецьким замок став прототипом козацького укріплення, яке, утвердившись на острові Томаківка у 60-70-х роках XVI століття, дістало назву Запорозької Січі.
Запорозька Січ — це фортеця-містечко. На території фортеці зазвичай знаходилися площа, церква, адміністративні споруди, курені, комори тощо. Стіни фортець запорозьких козаків були з насипів земляних валів і дерев’яних укріплень. Козаки жили там увесь вільний від військової діяльності час.
Виразне читання учнями переказу «Прийом у запорожців».
Первинна рефлексія.
Поділіться своїми емоціями, враженнями, думками після прочитання твору.
Бесіда за змістом прочитаного твору:
Колективно, учні роблять записи в зошити.
Тема: розповідь про вибір товариства, зображення побуту та звичаїв запорізьких козаків.
Ідея: демонстрування винахідливості українських воїнів під час вибору гідних новобранців, возвеличення сміливості, відважності запорожців.
Основна думка: людина без товариша не може бути переможцем .
Жанр: народний переказ.
Дійові особи: запорожці, хлопці з Гетьманщини
7. Теорія літератури
Переказ — це усна оповідь про життєві факти, драматичні ситуації, пов’язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого. Джерелом виникнення цього жанру були розповіді очевидців чи учасників історичних подій минулого, які, викликавши зацікавлення слухачів, почали передаватися з уст в уста. Суттєвою ознакою цього жанру є те, що оповідач перебуває зовні і не бере участі в зображуваних подіях. Найдавніші перекази стосуються часів Київської Русі, серед новітніх виділяються оповіді про національно-визвольні армії і рухи, події Першої та Другої світових воєн. Найчисельнішу групу становлять перекази доби Козаччини, серед яких виділяють оповіді про рядових козаків, їхній побут, звичаї, боротьбу з ворогами.
Групи переказів:
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
V. Виставлення, мотивація оцінок.
Усний твір «Чи можна подвиги козаків вважати безсмертними»
VI. Домашнє завдання.
Відповідати на запитання.
Створити власні ілюстрації до творів (за бажанням).