Урок "Не дай спати ходячому..." (Т.Шевченко. "Минають дні, минають ночі". Духовно-психологічний стан суспільної свідомості тогочасної України)

Про матеріал

Пропонований конспект уроку допоможе навчати учнів виразно та вдумливо читати поезію; розвивати навички аналізу художнього тексту, коментувати основні мотиви та ідеї поезії, висловлювати власні міркування; виховувати усвідомлення громадянської позиції як прояву її духовності.

Перегляд файлу

«НЕ ДАЙ СПАТИ ХОДЯЧОМУ…»

 

Тема. Т.Шевченко. «Минають дні, минають ночі…». Духовно-психологічний стан суспільної свідомості тогочасної України.

Мета: навчати учнів виразно та вдумливо читати поезію; розвивати навички аналізу художнього тексту, коментувати основні мотиви та ідеї поезії, висловлювати власні міркування; виховувати усвідомлення громадянської позиції як прояву її духовності.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-психологічне дослідження душевного стану авторського «я».

Наочність, обладнання: портрет Т.Шевченка, тлумачні та літературознавчі словники.

Форми, методи й прийоми роботи: «Це цікаво», проблемне запитання, робота з таблицею, словникова робота, бесіда, робота зі схемо, «Розминка», «Асоціативний кущ».

Міжпредметні зв’язки: українська мова (фразеологія, наказовий спосіб дієслів, вищий ступінь порівняння прикметника, дієслівна тавтологія, займенник, синоніми), психологія (психологічний стан людини), історія України (імперія і національний портрет).

Теорія літератури: антитеза, інверсія, метафора, міфологема, архетип, ліричний герой, риторичне запитання, розв’язка, оксюморон, алюзія, інвектива, тавтологія, рефрен, синонім, філософська лірика.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. МОТИВАЦІЙНИЙ ЕТАП

«Розминка».

  • Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте слово «минають»?

«Асоціативний кущ».

колишній   забутий   минулий

 

проходять     МИНАЮТЬ   зроблений

 

пройдений   безповоротний   завершений

 

Словникова робота.

Минати проходити, протікати недалеко від чого-небудь.

  • Що ви можете сказати про вірш Т.Шевченка з такою назвою?
  • Про що, на вашу думку, в ньому йдеться? (Міркування учнів).

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

  • Саме це ми і спробуємо з’ясувати на уроці.

IV. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Система запитань і завдань.

Виразне читання поезії Т.Шевченка «Минають дні, минають ночі…» вчителем.

 - На скільки частин ви поділили б поезію? (На дві).

Заповнення таблиці.

І частина

ІІ частина

Болісні роздуми людини, що усвідомила безперспективність підневільного, «рослинного» існування, без пошуків сенсу життя

Осмислення можливих варіантів-трансформацій особистої долі в парадигмі соціальної проблематики- долі України

 - Що охоплює вас, як читачів, уже з перших рядків поезії? (відчуття незворотного часоплину).

- Чим воно виражене? (Дієслівною тавтологією у поєднанні з нагромадженням 13 звукосполук ми-мі-ли-лі-ле-ло-ла).

 - Що створює? (Гармонію, а сонорні з голосними – переливання звуків, що нагадують течію ріки).

 - Що підкреслює антитеза «дні-ночі»? (Безперервність процесу плину часу).

 - А лексема «літо»? (Означає не лише пору року, а й символізує найкращу, найпліднішу пору людського життя).

 - Пропоную дослідити послідовні у часі описи психологічних станів ліричного героя.

 - Завдяки чому нагнітається відчуття невідворотності часоплину? (Інверсії).

Теорія літератури.

Інверсія – (лат. inversio — перевертання, переставляння) — одна із стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову.

  •            Що відчувається у другому рядку? (Емоційно-експресивна напруга, що виступає психологічною константою всієї першої частини, увиразнюючи відчуття смутку, туги, непоправної втрати).

«Шелестить пожовкле листя» - перші два слова передають звукову та колористичну характеристику осені, що в цьому вірші є символом душевного занепаду особистості.

«Дні-ночі-літо-листя» - такий образно-асоціативний ряд «зовнішнього» плану перед появою «внутрішнього» образу «гаснуть очі».

  •            Відомо, що очі – дзеркало душі. Що відкриває зорова метафора «гаснуть очі»? (Ряд образів самоспоглядання – «заснули думи, серце спить»).

«Це цікаво!»

У язичництві такі прафольклорні елементи, як «очі», «думи», «серце» належать до міфологем архетипного рівня.

Теорія літератури.

Метафора – це перенесення назви з одного предмета чи явища дійсності на інший, на основі їх подібності в якому-небудь відношенні.

Міфологема - (від дав.-гр. μῦθος — сказання, переказ та дав.-гр. λόγος — слово, думка) — найменший неподільний складовий елемент міфу.

Архетип – (грец. arche — початок, походження і typos — форма, відбиток) — прообраз, первісний образ, ідея.

Серце – уособлення божественного в людині. Цей образ-символ ще двічі з’явиться у вірші. Коли «серце спить», людська душа нікчемніє.

  • За допомогою якого слова виражається ідея духовного занепаду? (Займенника «все»).

Словникова робота.

Все - вичерпне охоплення, сукупність предметів, явищ, дій, понять; те, що є, без винятку.

  • Створити схему.

                                                                країна

категорія часу                                                      категорія простору

 

 

 

 

 

 

                                                                          люди

 

  •            У чому, на вашу думку, полягала особливість Шевченкового бачення тогочасних українських духовно-суспільних реалій? (У тому, що автор подав моторошний образ українського середовища у хворобливому стані громадянської та душевної летаргії – «все заснуло»).
  •            На чому наголошує поет завдяки тавтології «живу-доживаю»? ( На душевному зламі).

Теорія літератури.

Тавтологія - риторична фігура, повторення однакових або схожих за змістом слів.

Чим віє від 7 рядка? (Трагічною спустошеністю).

  •            Чому? Обгрунтуйте. (Бо тільки вкрай зневірена, стомлена людина може сказати: «так по світу волочусь»).
  •            Про що свідчить дієслово на позначення руху – «волочусь»?

Словникова робота.

Волочитись – ходити скрізь без мети; блукати.

  •              Яка констатація може стати крапкою в описі душевного стану авторського «я»? («бо вже не плачу й не сміюсь»).
  •            На що вказує чергова антитеза? (Характеризує душевний стан поета, який водночас є ліричним героєм твору).
  •            Що зафіксовано у розглянутих восьми рядках? (Наростання відчуття катастрофи – особистої й суспільної).
  •            Що фіксує ліричний герой? (Зовнішні зміни).
  •            Що усвідомлює? (Свій внутрішній колапс).

Словникова робота.

Колапс – (від лат. collapsus — падіння) — руйнування якоїсь структури під впливом системної кризи.

  •            Що може чекати на ліричного героя? (Або смерть фізична і духовна перемога, або біологічний злам і відхід у духовне небуття).
  •            Який шлях обирає ліричний герой Т.Шевченка?
  •            До кого він звертається? (До долі).
  •            Яка розв’язка твору?  (Автор після риторичного запитання знаходить означення для долі – «ніяка»: «нема ніякої»).

Теорія літератури.

Розв’язка – епізод, яким завершується розвиток сюжету в творі; завершальний елемент розповіді, який вирішує конфлікт художнього твору; протилежне за значенням до зав'язки.

Риторичне запитання – це питання, яке ставиться не з метою отримання відповіді, а з метою афористичного узагальнення загальновідомої або очевидної думки.

  •              Що поет засвідчив цими словами? (Цілковиту духовну та національну безперспективність суспільства з «ніякою долею»).
  •              Як же «прописано» міфологему «долі» у вірші? («Не дай спати ходячому, / Серцем замирати/ І гнилою колодою / По світу валятись»).
  •              Які виражальні засоби допомагають змалювати домінуючий духовно-психологічний стан тогочасного українського суспільства?

Колективне заповнення таблиці.

Виражальні засоби

оксиморонна метафора

синонімічна метафора

метафора

«спати ходячому»

«серцем завмирати»,

«серце спить»

«гнилою колодою по світу валятись»

Теорія літератури.

Оксюморон – це стилістичний прийом, заснований на «поєднання непоєднуваного», коли протилежні явища зв'язуються воєдино.

Синонім - (від грец. synonymos - однойменний) - це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням.

  • Прочитайте уривок від слів: «А дай жити, серцем жити…» до «І світ запалити!»
  •            Як викладено прохання до Бога? (Через дієслівну форму наказового способу «дай», «жити», «серцем жити»).
  • Яку алюзію на біблійну заповідь ви помітили? («І людей любити» - любити ближнього).

Теорія літератури.

Алюзія – (лат. allusio — натяк, жарт) — стилістична фігура, що містить указівку, аналогію чи натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні.

  • Чому Т.Шевченко різко змінює загальну тональність поезії? (Заперечує «злу» долю).
  •              До якого висновку підводить інвектива «проклинать і світ запалити»? (Тут ідеться про революцію).

Теорія літератури.

Інвектива -  (лат. inuectiuo oratio — лайлива промова) — різкий виступ проти когось або чогось, викриття, образливий словесний напад.

 - Який бік душі українця розкривається у ІІ частині твору? (Романтично-піднесений, спонений звитяги).

 - Хто є ліричним героєм? (Безжалісний ясновидець-аналітик. «Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, / А ще гірше – спати, спати / І спати на волі - /І заснути навік-віки, / І сліду не кинуть/ ніякого, однаково, / Чи жив, чи загинув!»)

 - Що ж криється за прикметником у вищому ступені порівняння «гірше»? (Шевченко має на увазі прихід омріяної, вибореної волі, коли народ, що не готовий до держави і націєтворення, продовжує «спати, спати і спати на волі». Автор вказує з допомогою оксюморону на стан суспільної апатії).

Словникова робота.

Апатія – це психофізичний стан крайнього небажання і неможливість спонукати себе до дії.

  •            Який присуд Т.Шевченка? (Однозначний і безповоротний: нація переживатиме остаточний занепад – засне «навік-віки»).
  • Які художні засоби активно використовує поет?

Художні засоби

фразеологізм-метонімія

антитеза

прислівникова антитеза

«І сліду не кинуть»

«Чи жив, чи загинув»

«Навік-віки»

 

Теорія літератури.

Метонімія – (грец. μετωνυμία — перейменування) — це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою.

Фразеологізм  - це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову.

Проблемне запитання.

  • Чи актуальна й нині недуга української суспільності? (Міркування учнів).
  •              Чим закінчується вірш? (Строфічним рефреном: «Доле, де ти, доле, де ти? / Нема ніякої!/ Коли доброї жаль, Боже,/ То дай злої! злої!»).

Теорія літератури.

Строфічний рефрен – повтор.

  • Навіщо поет вдається до прикінцевого повтору?
  •            Яке його змістове наповнення? (Перебуваючи в тяжких роздумах, ліричний герой так і залишається у стані марного очікування: бажана «добра» доля, на жаль, для суспільства недосяжна).
  •            Художнє бачення поетом розвитку українського суспільства, рівнів національного самоусвідомлення відповідає тогочасним історичним реаліям і не втратило актуальності й нині. У вірші «Минають дні, минають ночі» змодельовано чотири духовно-психологічні стани українського громадянства.

Колективне заповнення таблиці.

Духовно-психологічні стани українського громадянства

І стан

ІІ стан

ІІІ стан

IV стан

«ніяка» доля

«добра» доля

«зла» доля

доля «гірше ніякої»

символ національного марного очікування й нездатності здійснити прогресивні перетворення в суспільстві, брак індивідуальної та колективної волі

здійсненні суспільних перетворень через імператив християнського закону любові до ближнього, життя серця, торжество духовного та національного начала в людині

суспільні перетворення в Україні революційного характеру через зневаження релігійних та моральних законів («проклинать»), через насилля («світ запалити»), прозріння у трагічні події ХХ століття

відбувається прихід псевдоволі, квазінезалежності, коли народ «спить на волі»

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Бесіда.

  •            До якого виду лірики належить вірш Т.Шевченка «Минають дні, минають ночі»? (Філософської лірики).

Теорія літератури.

Філософська лірика – твори, які у своєму змісті передають прагнення людського розуму в образно-емоційній формі висвітлити важливі питання сенсу життя.

  • Над чим замислюється поет? (Над сутністю людського життя).
  • На яке протиставлення митець звертає увагу читача? (Двох способів життя людини).
  •            Що ж Т.Шевченко показав у вірші крізь призму чотирьох доль? (Стан суспільної свідомості тогочасної України).
  •            Минуло більше 200 років. Чи змінилася ментальність пересічного українця? (Майже ні).
  •            І сьогодні подібна ідеологія домінує в Україні. Т.Шевченко і нині достукується до кожного мислячого серця, щоб ми не спали й прокинулись «навік-віки».
  •            Отже, у вірші «Минають дні, минають ночі» Тарас Шевченко окреслив концептуальні варіанти розвитку українства в історичній перспективі.

VI. РЕФЛЕКСІЯ

VII. ОЦІНЮВАННЯ

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Обов’язкове:

  1. Вивчити вірш напам’ять.
  2. Написати вірш-стилізацію.

За бажанням:

  1. Зробити ідейно-художній аналіз поезії Т.Шевченка «Минають дні, минають ночі».
  2. Скласти акровірш про поета.
  3. Дослідити яскраві поетичні образи, особливості ритмо-мелодики, художні засоби поезії.
  4. Розглянути філософську лірику поета в контексті його біографії.

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  1.           Азьомов В. Від «Минають дні, минають ночі» до «Заповіту»: у пошуках національної долі. - №3, 2013. – С.37-40.
  2.           Шевченко Т. Кобзар/ Передм. П.Мовчана. / К.: Вид. центр «Просвіта», 2011. – С.315-316.
doc
До підручника
Українська література 9 клас (Коваленко Л.Т., Бернадська Н.І.)
Додано
28 червня 2018
Переглядів
405
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку