Обереги нашого роду
Мета: ознайомити дітей з використанням українських оберегів різних видів у народному побуті та обрядах; розширити знання про культуру українського народу; виховувати любов до української минувшини, її звичаїв та культури; розвивати у дітей потяг до прекрасного, естетичний смак; відроджувати культуру українського народу.
Обереги нашого роду
Виховний захід
Мета: ознайомити дітей з використанням українських оберегів різних видів у народному побуті та обрядах; розширити знання про культуру українського народу; виховувати любов до української минувшини, її звичаїв та культури; розвивати у дітей потяг до прекрасного, естетичний смак; відроджувати культуру українського народу.
Обладнання: мультимедійний комплекс, білий папір, кольоровий папір, клей, зразки ляльок-мотанок.
Хід заходу:
Педагог: Українська хата – святиня й оберіг нашого народу. Кожну людину від народження і до кінця її днів радо зустрічали батьківський поріг та тепле домашнє вогнище. А що ж то за хата без мальовничої квіткової грядочки під вікном, на якій буяють мальви й чорнобривці, ружі і півонії?! А біля самої хати милується кущ калини.
Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців – клен, у росіян – береза, а у нас, українців, - верба і калина. Правду каже народна мудрість: «Без верби і калини нема України».
Кущ калини біля батьківської хати - це не лише окраса подвір’я, а й глибокий символ, духовна спадщина. І якщо троянди й виноград, за влучним висловом Максима Рильського, - красиве і корисне, то калина ввібрала в себе обидві ознаки, вона – духовний потяг до своєї рідної землі, оберегу, традицій.
Мабуть, добре проросла корінням в українській душі калина, адже не лише біля хати милують око червоні кетяги, а й на диво-рушниках та сорочках-вишиванках.
Конкурс загадок
Хто ж тія люди не знає,
Від застуди їх перші має,
На кущах вони висять
І як маків цвіт горять. (Калина)
Стоїть над водою
З розплетеною косою. ( Верба)
На портреті висить красується,
Всі в світлиці ним милуються. (Рушник)
Був зерном він у землі,
Став із хлібом на столі,
З ним їсти ми сідаємо,
І гостей стрічаємо. (Хліб)
Сяду я тихенько,
Розпишу яєчко,
Сонечко вшаную,
Квітку намалюю,
Та на щастя людям
Потім подарую. (Писанка)
Ой, цвіте на Україні красне літо,
Ой, збирають чорноброві в чоло квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг. (Вінок)
Педагог: Український рушник… Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження людини, ювілейні урочистості. У кожної пісні свої слова, своя мелодія – так, як і узор на рушникові, але всі вони виплекані чарівною та загадковою українською душею.
По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали й діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Хліб і рушник – одвічні обереги українців. Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. У народі кажуть: «Хата без рушника, що родина без дітей»
Вишиті рушники вважалися священними, їм поклонялися наші предки. Рушники берегли, їх передавали з покоління в покоління.
Конкурс аплікацій: «Рушничок»
Не лише рушник був оберегом долі людини, а й сорочка-вишиванка. Вишиванка – це символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті. Оберіг від всякої хвороби ї напасті. Дочка ніколи не одягала материної сорочки, щоб не повторити того горя, яке зазнала мати. Не давали перезнімати узор зі своїх сорочок, щоб з узором і доля не пішла, мабуть, того і буяє Україна неповторністю сорочок.
А от якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку, то на багатство. Іще дуже-дуже багато різник прикмет стосовно до сорочки-вишиванки існує у народі. А от одна достовірно правдива6 «Хто народився у сорочці – весь рік щасливим буде».
Педагог: Сьогодні ми оглянемо старовинну ляльку-мотанку. Чому вона так зветься – бо в основі цієї ляльки була а бо палиця, або кукурудза, або тканина скручена у валик і всі деталі ляльки примотані до основи ниткою. Для наших пращурів лялька була ї іграшкою, і оберегом, і подарунком, і символом достатку та щасливої долі.
Демонстрація різних видів ляльок-мотанок (за допомогою мультимедійного комплексу)
У давнину, у осінні та зимові вечори, збиралися ваші прабабусі, щоб для своїх діточок виготовити ляльки-мотанки для гри, в подарунок нареченим, для оберегів своєї родини, бо вірили в священний оберіг сім’ї. Вважалось, що лялька-мотанка, як берегиня роду, приносила у сім’ю злагоду, любов, оберігала від лиха та дарувала здоров’я.
Ось ці ляльки є берегинями родини. А чи хто з вас знає щось про ляльки, які ось тут знаходяться?
Педагог демонструє зразки ляльок-мотанок, виготовлених заздалегідь.
Після підведення підсумків заняття педагог декламує вихованцям вірш:
Без минулого не буде майбуття
Пам’ятай про це дорослий і дитя,
Тож вивчаймо, переймаймо ми від мами
Унікальне все що зроблене руками.
Неповторне, найдорожче завжди й нині
Все, що с творене давно на Україні.