Урок: "Оксиди: поняття, склад і назви, фізичні властивості, поширеність у природі, використання."

Обладнання: проектор, мультимедійна дошка, зразки оксидів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Структура уроку

І. Організаційний етап…………………………………………………………………………….1 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань…………………………………………………………………..5 хв.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності…………………………………………………………..5 хв.

ІV. Вивчення нового матеріалу………………………………………………………………….25хв.

1. Поняття про оксиди.
2. Склад оксидів
3. Номенклатура.
4. Фізичні властивості.
5. Поширеність у природі.
6. Застосування оксидів.

V. Усвідомлення і закріплення знань…………………………………………………………..5 хв.

VI.  Домашнє завдання…………………………………………………………………………….1хв.

VII. Підбиття підсумків уроку……………………………………………………………………5 хв.

Хід уроку

Учитель пояснює, що буде вивчатися в новій темі, називає тему уроку, просить сформулювати питання, які слід, на думку учнів, розглянути на уроці.

(за 2 тижні до вивчення теми учні об’єдналися в групи, кожна отримала завдання:

Хіміки – дослідники: класифікують речовини; дають визначення оксидам; виводять загальну формулу; визначають правила номенклатури оксидів.

Фізхіміки: визначають фізичні властивості оксидів.

Хіміки – геологи: досліджують поширення  оксидів в природі.

Хіміки – практики: досліджують сфери використання оксидів.

Хіміки – естети: знаходять вірші про оксиди; оксиди – етюди; оксиди – фарби.

Кожна група виступає на відповідному етапі уроку.)

• Бесіда

Проводиться бесіда щодо класифікації речовин, у процесі бесіди формулюються поняття «прості речовини», «складні речовини», пригадують відмінності між металами і неметалами, неорганічними і органічними речовинами (виступ групи «Хіміки-дослідники», слайд 2)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Прийом «Відстрочена відгадка».

Учитель: Хіба ми можемо уявити життя без мінералі і гірських порід, фарб, піску, дорогоцінних каменів: рубіну і сапфіру. А чи всім відомо з яких речовин складається все вище перераховане?

Сьогодні ми познайомимося з цими загадковими і дуже необхідними нам речовинами.

2. Оголошення теми, мети та очікуваних результатів уроку.
3. Мозковий штурм.

Учитель пропонує учням пригадати, що їм відомо стосовно класу оксидів. Висловлювання дітей стисло та схематично занотовуються на дошці з лівої сторони (наприклад, під знаком «+»).

Учитель запитує, що невідомо стосовно класу оксидів. Висловлювання дітей стисло занотовуються на дошці з правої сторони (наприклад, під знаком «-»).

Відповідно до записів формулюються цілі уроку

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття про оксиди.

Учитель. Мабуть, важко переоцінити значення сполук, які ми сьогодні будемо вивчати, для нашої планети та для людини. Там, де немає цих сполук, немає життя. Ці сполуки утворюють мінера­ли, руди, глини, рідкий мінерал, який домінує на нашій планеті. Чим більше людина дізнається про навколишній світ, тим сильн­ішим стає почуття благоговіння перед цими речовинами, які є основою життя, основою всієї планети.

(виступ групи «Хіміки-естети»)

Земля дарує буйство кольорів,

Нектару пахощами щедро поїть,

Щоб кожен з нас, як свічечка, горів

Перед іконою природи дорогої …

Основа вічної краси –

Молекули цих дивовижних речовин

Лиш два складають елементи.

Вони пануючі у всі моменти,

І Оксиген один із них…

2. Склад оксидів

(виступ групи «Хіміки-дослідники»)

Оксиди — це складні речовини, молекули яких складаються з двох елементів, один з яких Оксиген. Наприклад: кальцій оксид — СаО. Молекула даного оксиду складається з двох елементів — атома Кальцію та атома Оксигену. Алюміній оксид — А1₂0₃. Молекула оксиду складається з двох атомів Алюмінію та трьох атомів Оксигену.

3. Номенклатура.

Учитель. Кожна хімічна сполука має мати свою власну назву. Для того, щоб хіміки з різних міст і країн розуміли одне одного, назви речовин складаються за певними правилами (правила хімічної номенклатури). Назви оксидам також дають за цими правилами.

(виступ групи «Хіміки-дослідники», слайд3)

4. Фізичні властивості.

(виступ групи «Фізхіміки», слайд 4)

5. Поширеність у природі

(виступ групи «Хіміки-геологи», слайд 5,6,7)

 

6. Застосування оксидів.

(виступ групи та «Хіміки-практики»)

• в хімічній промисловості для добування кислот і основ
• в сільському господарстві як отрутохімікати (As₂O₃)
• для осушування газів та рідин (P₂O₅)
• для виробництва вогнетривких фарб і тканин (SiO₂)
• для виготовлення багатьох ліків (Bi₂O₃)
• в ювелірній промисловості (AI₂O₃ – кристали корунду як дорогоцінні камені: рубін – червоного, сапфір – синього кольору)
• в будівництві та для виготовлення скла (SiO₂)
• як паливо, відновник під час виплавляння сталі (СО)
• для виготовлення фарби
• відновлення металів з руд

CО₂ – вуглекислий газ

• виділяється в атмосферу в результаті дихання та з глибин землі
• необхідний для фотосинтезу
• парниковий газ
• важчий за повітря (“Собача печера” поблизу Неаполя, Долина смерті на о. Ява) використовують для виробництва цукру, газованих вод, соди, при гасінні пожеж

Н₂О – джерело життя

• вкриває земну поверхню
• впливає на геологічні процеси
• впливає на клімат (має теплоємність)
• захищає Землю від космічного холоду
• необхідна для хімічних процесів в живих організмах
• тіло людини на 65% складається з води
• використовується у промисловості, будівництві, для транспорту, в сільському господарстві, у побуті

( виступ групи «Хіміки-естети», слайд 8,9,10)

Продовжити розповідь про дивний оксид — воду наша група пропонує невеличким етюдом.

«Уранці трави тяжіють, прогинаються під тяжістю роси... Якесь благоденне, неповторне почуття охоплює людину, коли вона бо­соніж ступає на них. Роса приємно холодить, наповнює душу і тіло чудодійною прохолодою, животворною силою.

Потривожені трави струшують росу, ніби прокидаючись, жал­кують за втраченим сном. Нахилися і лови у свої долоні краплини життя. І вони, ніби коштовні перли, сяятимуть безцінним скар­бом, скарбом життя, скарбом вічності.

Напийся життєдайної роси і відчуєш, як настане полегшення. А на твоєму обличчі, коли ти вмиєшся вранішньою росою, осяде земна краса — безцінний дар природи. Тебе полонить мудрість роси, її неповторність, якою наділяє її неня Земля. Роса наро­джена земною любов'ю та безсмертям. Візьми в долоні росяний бальзам і напийся його. Ти відчуєш, як тобі передасться земна сила, напоєна сонячними далями, зоряними дорогами, мудрістю поколінь. Ти відчуєш щось таємниче, чого не можеш осягнути своїм розумом.

Коли йдеш ранковими травами, залишаєш за собою росяні доро­ги, ніби боїшся заблукати в туманному просторі ранку. І ти простя­гаєш долоні з диво-росою назустріч сонцю. Турботлива неня Земля наділяє тебе земною силою життя. І ти вдячно вклоняєшся їй...»

Учитель. Ви прослухали етюд. Що називається етюдом?

Учень. Слово «етюд» походить від французького «етюде» — ви­вчення. Літературний етюд — це літературний твір, створений для вивчення. Він невеликий за обсягом, легко сприймається і вив­чається. В українській літературі до цього жанру зверталися М.Ко­цюбинський, І.Нечуй-Левицький, П.Мирний. Етюди в літературі мають описовий характер.

Учитель. Хто ще звертається до етюдів у своїй діяльності?

Учениця. До етюдів звертаються художники. Етюд у живописі слугує підготовчим матеріалом для великої картини, скульптури, мозаїки. До цього жанру звертаються живописці, скульптори, гра­фіки. Для створення картини «Явлення Христа народу» художник Іванов використав близько 140 етюдів. Велику кількість етюдів написав Тарас Шевченко, коли навчався в художній академії. Не­повторними є етюди-пейзажі художника І.Левітана

Учень. Я хочу продовжити розповідь про етюди. Музичні етюди — це інструментальні твори, п'єси, що використовують класичні технічні прийоми гри. Етюди об'єднуються в етюдні збірники, Відомі етюди для фортепіано С.Рахманінова, О.Скрябіна, М.Лисенка, К.Клементі, П.Чайковського, Ф.Шопена, С.Косенка та Ліста. Справжнім віртуозом скрипічних етюдів був Н.Паганіні.

Учитель. Вслухайтеся у звуки етюду (учень виконує на скрипці або звучить аудіозапис).

Учитель. А тепер послухайте «Революційний» етюд Ф.Шопена.  Яка буря звуків та порив думок, це революція душі композитора, нездоланність його духу. А скільки краси, прагнення дії, незвичайного польоту думок! (Звучить твір Шопена «Революційний етюд».)

Учитель. Ми сьогодні ознайомилися з дивовижним класом неорганічних сполук — оксидами. А тепер вирушаємо в подорож до країни фарб. Людина давно звернула увагу на різні кольори, які існують у природі. Фантазія людини малювала незвичайні та незабутні картини. Спочатку вони з'явилися на скелях, а пізніше на полотнах та папері. Малювали фарбами. А що таке фарби? Фарби — це оксиди.

Перед вами чорна фарба, яку називають барвою ночі й смутку. Завдяки їй художник може передати на картині смуток, скорботу, горе, велич володарки ночі, страх, неміч. Формула чорної фарби: FeO • СаО • А1₂0₃. Д.Менделєєв підібрав темні кольори фарб і запропонував ху­дожнику А.Куїнджі намалювати картину. Так завдяки великому хіміку з'явилася одна з найкращих картин художника «Ніч на Дніпрі».

Учениця. Цією фарбою я люблю малювати графічні роботи. У тоненьких, рівних лініях своя краса та неповторність.

Учитель. Коричнева фарба — королівська. Вона надає картині багатства та розкоші. Погляньте на портрети знатних мужів. Тут переважають коричнева фарба та її відтінки. Формула фарби: МnО • Мn0₂ • Мn(ОН)₂.

Учениця. Мені подобаються картини К.Брюллова. На його по­лотнах можна побачити дивне поєднання коричневих барв із го­лубими. Особливо на картині «Останній день Помпеї», де ко­ричневі та коричнево-червоні тони підкреслюють трагізм катас­трофи.

Учитель. Білий колір несе світло, ніжність. У поєднанні з інши­ми фарбами він дає ніжну гаму відтінків, які створюють казковість, загадковість, чарівність. Цілий ряд художників успішно викорис­товують свинцеве білило. Його формула: РЬО • А1₂0₃.

Учень. Я хочу звернути увагу на титанове білило — Ті0₂. Його широко використовують для одержання білого скла. Погляньте на хмари на картинах. Вони такі чисті та прозорі. Це досягається завдяки титановому білилу.

Найдавнішим білилом вважають цинкове білило. Однак воно має один недолік: при змішуванні з іншими фарбами білило не дає чистоти відтінку, фарба стає матовою. Цинкове білило любив імпресіоніст Клод Моне. Його картини сприймаються через лег­кий туман, що робить їх трохи розпливчастими, далекими, незем­ними.

Досить своєрідно використовував білила Пабло Пікассо. Ця фарба давала контраст і робила картину неповторною.

Учитель. Синій колір дуже поширений у природі. Скільки разів ми дивилися на небо і щоразу бачили там різний блакитний колір. Він то світло-голубий, то сіро-голубий, то ніжно-зелено-голубий. Майже всі природні етюди мають величезну гаму блакитних кольо­рів. Синій колір — це колір очей людини, він на прапорі нашої країни. Саме він символізує чисте українське небо, чистоту душі народу. Яка чиста синь в українській майоліці, порцеляні, ке­раміці, писанках, малюнках українських майстринь.

Цю фарбу утворює синій кобальт: СоО • А1₂0₃.

Учень. Без синьої фарби не обходиться жоден художник. Мені дуже подобаються сині та голубі тони в народному розписі.

Учитель. Кольором життя називають зелений, який заспокоює, робить душу людини доброю. Формула фарби: Сr0₃ • А1₂0₃.

Учениця. Мене вражає гама відтінків зеленого кольору. Навесні я нарахувала їх аж 50. На мою думку, зелений — це колір весни. Тоді, коли прокидається природа, зелена барва домінує над іншими.

Учитель. Ви здійснили подорож у дивовижний світ кольорів. Для вас це своєрідне відкриття таємничої країни фарб і оксидів. Ми перегорнули одну з найцікавіших сторінок світу оксидів. Чим більше людина дізнається про навколишній світ, тим сильнішим стає почуття благоговіння перед цими речовинами, які є ОСНОВОЮ ЖИТТЯ, ОСНОВОЮ ВСІЄЇ ПЛАНЕТ

V. Усвідомлення і закріплення знань

(учні відповідають на запитання (слайд 11) і передають право відповіді будь-кому з однокласників)

VI.  Домашнє завдання: вивчити параграф підручника, виконати вправи на розсуд вчителя

VII. Підбиття підсумків уроку (учитель підбиває підсумки уроку, виставляє оцінки виступаючим і найактивнішим учням)