Урок "Основні норми сучасної літературної вимови."

Про матеріал

ТЕМА. Основні норми сучасної літературної вимови.

Мета: вивчити орфоепічні норми української мови; причини відхилення від них; основні правила української орфоепії; розвивати належну культуру усного мовлення, вміння дотримуватися норм літературної вимови голосних і приголосних в українських і запозичених словах; виховувати культуру мовлення.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник (Плющ М., Тихоша В.), картки із таблицями.

Перегляд файлу

ТЕМА. ОСНОВНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ.

 

Мета: вивчити   орфоепічні норми української мови; причини відхилення від них; основні правила української орфоепії; розвивати  належну культуру усного мовлення, вміння дотримуватися норм літературної вимови голосних і приголосних в українських і запозичених словах; виховувати культуру мовлення.

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

 

Обладнання: підручник (Плющ М., Тихоша В.), картки із таблицями.

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ І КОРЕКЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 

V. ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ Й ПЛАНУВАННЯ

     1. Повідомлення теми й завдань уроку

     2. Узгодження цілей уроку з учнями

*Очікувані результати

*засвоїти нові терміни;

*пригадати основні орфоепічні норми;

*поглибити вміння виразного читання;

*запам’ятати слова з літерою ґ;

*розвивати комунікативність.

 

VІ. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.Дослідження теми

 

А) Опрацювання теорії(підручник, таблиця)

 «Незакінчені речення»

Орфоепія (від грецьк. orthos — правильний і epos — мовлення) — це… ( 1) сукупність правил вимови, що становлять систему норм літературної мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови).

 

Фонологічні помилки зумовлюються… (незнанням фонемного складу сучасної української літературної мови і проявляються в заміні якоїсь фонеми іншою фонемою).

 

Фонетичні помилки — це… (вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів фонем). 

 

ОРФОЕПІЧНІ ПРАВИЛА ВИМОВИ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

 

[а], [і], [у] 

вимовляються чітко і виразно у будь- якій позиції у слові: [а]рмія, б[а]шт[а]н, р[а]д[а]; [з'ір], [т'існо]; д[у]б, к[у]ди

[о]

вимовляється чітко на початку слова і в наголошеній позиції після твердих і м’яких приголосних ([о]браз, м[о]л[о]к[о], ль[о]х). Ненаголошений [о] в позиції перед постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у] — [оу]: [гоулубка], [зоузул'а]

[і]

іноді наближається до [и] — [іи]: инколи], [іинод'і], [іин'ії]

ненаголошений [у]

вимовляється як нескладотворчий [у] — [ӯ]:

[виучау]. Таке [ӯ] на письмі передається як в: вивчав

[е]

чітко й виразно вимовляється тільки в наголошеній позиції: [ден'], [горобец'], а також на початку слова: [епоха], [елег’ійа]. Ненаголошений [е] вимовляється наближено до [и] — [ие]: [ниесу], [миен'і]. Перед складом з наголошеним [у], [і], [и] він майже переходить в [и], перед складом з [а], [о] — вимовляється як звук середній між [е] та [и] — [еи]: [сеило], [веисна]; перед складом з [е] — вимовляється з незначним наближенням до [и]: [меине], [неисе], [беиреза]

[и]

вимовляється виразно в позиції під наголосом: [вишн'а], [лине] та перед [й]: [виесокиї]. Вимова ненаголошеного [и] наближається до [е]: перед складом з наголошеним [е] вимовляється як [еи]: [жиеве], [тиехен'кий], перед складами з іншими голосними наближення до [е] мало помітне: [жиевий], [диев’іц':а], [диевуйус']

 

ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

 дзвінкі приголосні 

не втрачають дзвінкості в кінці слова та в позиції перед глухими приголосними (крім [г], [з]): [горб], [пох’ід], [наказ], [н'іжка], але [н'іхт'і], [леихкий], [ш:умом] (з шумом); у префіксі без- [з] не оглушується

глухі перед дзвінкими

вимовляються дзвінко внаслідок асиміляції за дзвінкістю: [бород'ба], [проз'ба], [воґзал], [фудбол]

губні [б], [п], [в], [м], [ф] 

у кінці слова вимовляються твердо: [с'ім], [др'іб], а перед [і] — напівпом’якшено: [б’іл'], [в’ік], [м’іж], [п’ід], [ф’ігура], у словах іншомовного походження зберігають пом’якшення перед голосними заднього ряду ([у], [о], [а]): [б’уро].

Шиплячі

в кінці слова і складу, а також перед голосними [а], [о], [у], [е], [и] завжди вимовляються твердо: [п’іч], [курча], [чес'т'], [чаша]. Лише у позиції перед [і] ці звуки вимовляються напівпом’якшено: [нож’і], [груш’і], [оч’і]

[ц] у кінці слова 

завжди вимовляємо [ц']: [к’інец'], [хл'ібец'], [сиенйц'а]; крім слів іншомовного походження та вигуків: [палац], [бац]

буквосполучення дж, дз

передають одну фонему в межах морфеми: [джеирело], [дзеркало]; або дві різні на межі морфем: [надзвуковий]

щілинний [г]

проривний [ґ]

вимовляється як гортанний: [гай], [гор'іх], [гора], [гуси], [сн'іг], [агроном], а проривний [ґ] звучить у небагатьох словах: [аґрус], [ґанок] та інших

 

 

 

 

 

Б) Робота з підручником

Виконання практичних вправ

§22, впр. 237, 238.

 

VІІ. ВИКОНАННЯ ВПРАВ НА ЗАКРІПЛЕННЯ ЗАСВОЄНОГО, ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК

  1. Фонетичний практикум

На дошці здійснити фонетичний розбір слів і пояснити правильну вимову звуків у них:

[зоузул'а], [чес'т'], [диев’іц':а], [надзвуковий], [леихкий], [беирес':а], [анеґдóт], [арти́с'ц'і], [багáч:ати], [бол'іц:е], [бород'бá], [брáц’кий].

 

2. Робота в парах зі словниками. Виписати слова із літерою ґ (до 20)

Виконати фонетичний розбір 2 слів із них.

 

VІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Визначити перспективи знань здобутих на уроці

*використовувати у мовленні засвоєні норми;

*збагачувати словник новими словами;

*дотримуватися культури спілкування.

1. Аргументоване оцінювання роботи учнів на уроці

 

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити § 22, виконати вправу 241.

 

1

 

doc
До підручника
Українська мова (профільний рівень) 10 клас (Плющ М.Я. та ін.)
Додано
8 грудня 2018
Переглядів
3242
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку