ТЕМА. Основні норми сучасної літературної вимови.
Мета: вивчити орфоепічні норми української мови; причини відхилення від них; основні правила української орфоепії; розвивати належну культуру усного мовлення, вміння дотримуватися норм літературної вимови голосних і приголосних в українських і запозичених словах; виховувати культуру мовлення.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник (Плющ М., Тихоша В.), картки із таблицями.
ТЕМА. ОСНОВНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ.
Мета: вивчити орфоепічні норми української мови; причини відхилення від них; основні правила української орфоепії; розвивати належну культуру усного мовлення, вміння дотримуватися норм літературної вимови голосних і приголосних в українських і запозичених словах; виховувати культуру мовлення.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник (Плющ М., Тихоша В.), картки із таблицями.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ І КОРЕКЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
V. ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ Й ПЛАНУВАННЯ
1. Повідомлення теми й завдань уроку
2. Узгодження цілей уроку з учнями
*Очікувані результати
*засвоїти нові терміни;
*пригадати основні орфоепічні норми;
*поглибити вміння виразного читання;
*запам’ятати слова з літерою ґ;
*розвивати комунікативність.
VІ. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1.Дослідження теми
А) Опрацювання теорії(підручник, таблиця)
«Незакінчені речення»
Орфоепія (від грецьк. orthos — правильний і epos — мовлення) — це… ( 1) сукупність правил вимови, що становлять систему норм літературної мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови).
Фонологічні помилки зумовлюються… (незнанням фонемного складу сучасної української літературної мови і проявляються в заміні якоїсь фонеми іншою фонемою).
Фонетичні помилки — це… (вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів фонем).
ОРФОЕПІЧНІ ПРАВИЛА ВИМОВИ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
[а], [і], [у] |
вимовляються чітко і виразно у будь- якій позиції у слові: [а]рмія, б[а]шт[а]н, р[а]д[а]; [з'ір], [т'існо]; д[у]б, к[у]ди |
[о] |
вимовляється чітко на початку слова і в наголошеній позиції після твердих і м’яких приголосних ([о]браз, м[о]л[о]к[о], ль[о]х). Ненаголошений [о] в позиції перед постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у] — [оу]: [гоулубка], [зоузул'а] |
[і] |
іноді наближається до [и] — [іи]: [іинколи], [іинод'і], [іин'ії] |
ненаголошений [у] |
вимовляється як нескладотворчий [у] — [ӯ]: [виучау]. Таке [ӯ] на письмі передається як в: вивчав |
[е] |
чітко й виразно вимовляється тільки в наголошеній позиції: [ден'], [горобец'], а також на початку слова: [епоха], [елег’ійа]. Ненаголошений [е] вимовляється наближено до [и] — [ие]: [ниесу], [миен'і]. Перед складом з наголошеним [у], [і], [и] він майже переходить в [и], перед складом з [а], [о] — вимовляється як звук середній між [е] та [и] — [еи]: [сеило], [веисна]; перед складом з [е] — вимовляється з незначним наближенням до [и]: [меине], [неисе], [беиреза] |
[и] |
вимовляється виразно в позиції під наголосом: [вишн'а], [лине] та перед [й]: [виесокиї]. Вимова ненаголошеного [и] наближається до [е]: перед складом з наголошеним [е] вимовляється як [еи]: [жиеве], [тиехен'кий], перед складами з іншими голосними наближення до [е] мало помітне: [жиевий], [диев’іц':а], [диевуйус'] |
ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
дзвінкі приголосні |
не втрачають дзвінкості в кінці слова та в позиції перед глухими приголосними (крім [г], [з]): [горб], [пох’ід], [наказ], [н'іжка], але [н'іхт'і], [леихкий], [ш:умом] (з шумом); у префіксі без- [з] не оглушується |
глухі перед дзвінкими |
вимовляються дзвінко внаслідок асиміляції за дзвінкістю: [бород'ба], [проз'ба], [воґзал], [фудбол] |
губні [б], [п], [в], [м], [ф] |
у кінці слова вимовляються твердо: [с'ім], [др'іб], а перед [і] — напівпом’якшено: [б’іл'], [в’ік], [м’іж], [п’ід], [ф’ігура], у словах іншомовного походження зберігають пом’якшення перед голосними заднього ряду ([у], [о], [а]): [б’уро]. |
Шиплячі |
в кінці слова і складу, а також перед голосними [а], [о], [у], [е], [и] завжди вимовляються твердо: [п’іч], [курча], [чес'т'], [чаша]. Лише у позиції перед [і] ці звуки вимовляються напівпом’якшено: [нож’і], [груш’і], [оч’і] |
[ц] у кінці слова |
завжди вимовляємо [ц']: [к’інец'], [хл'ібец'], [сиенйц'а]; крім слів іншомовного походження та вигуків: [палац], [бац] |
буквосполучення дж, дз |
передають одну фонему в межах морфеми: [джеирело], [дзеркало]; або дві різні на межі морфем: [надзвуковий] |
щілинний [г] проривний [ґ] |
вимовляється як гортанний: [гай], [гор'іх], [гора], [гуси], [сн'іг], [агроном], а проривний [ґ] звучить у небагатьох словах: [аґрус], [ґанок] та інших |
Б) Робота з підручником
Виконання практичних вправ
§22, впр. 237, 238.
VІІ. ВИКОНАННЯ ВПРАВ НА ЗАКРІПЛЕННЯ ЗАСВОЄНОГО, ФОРМУВАННЯ УМІНЬ І НАВИЧОК
На дошці здійснити фонетичний розбір слів і пояснити правильну вимову звуків у них:
[зоузул'а], [чес'т'], [диев’іц':а], [надзвуковий], [леихкий], [беирес':а], [анеґдóт], [арти́с'ц'і], [багáч:ати], [бол'іц:е], [бород'бá], [брáц’кий].
2. Робота в парах зі словниками. Виписати слова із літерою ґ (до 20)
Виконати фонетичний розбір 2 слів із них.
VІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
1. Визначити перспективи знань здобутих на уроці
*використовувати у мовленні засвоєні норми;
*збагачувати словник новими словами;
*дотримуватися культури спілкування.
1. Аргументоване оцінювання роботи учнів на уроці
ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити § 22, виконати вправу 241.
1