Тема: Особливості світогляду Б.Шоу. Специфіка п`єси «Пігмаліон», динаміка образу головної героїні.
Мета: розширити знання учнів з теми «Новаторство драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст.»,зацікавити особистістю і творчістю Б.Шоу, удосконалювати навички аналізу тексту, розвивати соціальну,творчу компетентності старшокласників,формувати навички критичного мислення, співпраці з іншими учасниками освітнього процесу,виховувати відповідальне ставлення до своїх вчинків, прищеплювати інтерес до слова, театру.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Б.Шоу, текст п’єси «Пігмаліон», учнівська ілюстрація «Осінній Лондон», аудіозапис музики Моцарта(симфонія №5), театральні маски, реквізит для інсценування.
Головна моя заслуга перед моїми сучасниками
в тому, що мені з великим успіхом вдалося заставити
мислити чоловіків і жінок…
Б.Шоу
Перебіг уроку
І.Організаційний момент
ІІ.Оголошення теми й мети. Мотивація навчальної діяльності
Учитель: Діти, на сьогодні ви прочитали твір, автор якого надав соціальної гостроти, проблемного характеру і блискучої сатирично-парадоксальної форми п’єсам, вивівши з глухого кута стару англійську драму. А гайда до британської столиці, яку ось так зобразив на папері ваш однокласник.
Рольова гра «Інтерв’ю з письменником»
Учитель: Лондон. Дощовий вечір. Під холодними сріблястими нитками зіщулились будинки, розгойдуються стомлені ліхтарі; вогко, незатишно… А в письменницькій кімнаті – світло. За столом немолодий чоловік з охайною борідкою, прямим поглядом живих очей і з незмінною люлькою в руці – Джордж Бернард Шоу. Поруч пізні гості: його колега – критик із «Театрального огляду» і наша сучасниця. Не дивуйтеся цьому сусідству, адже в житті і творчості Б.Шоу було чимало парадоксів, краще вслухаємось у розмову.
Учениця - «сучасниця» : Я Вам не заздрю, містере Шоу, Ваша творчість, здається, старіє, як і колишні політичні погляди.
Учень – «Б.Шоу»: Я нітрохи не жалкую з приводу своїх соціалістичних поглядів, а своєю творчістю я прагнув відтворити життя людини у взаємозв’язку із суспільством. Я людина вулиці, оратор і заради мистецтва як такого не написав би ні рядка.
Учениця – «сучасниця»: Так, але Ваші не чітко завершені п’єси, мабуть, не підійдуть сучасному читачеві.
Учень –«критик»: Вибачте, місс, але ж Бернард Шоу – новатор в галузі драми! Він наділив героїв дискусією , яка викриває несправжні ідеали та пусте мрійництво, висуває особливу концепцію героя, стверджуючи, що людство поділяється на міщан, ідеалістів і реалістів. Він кидає виклик буржуазному суспільству у своїх п’єсах: «Будинки вдівця», «Професія місіс Уоррен», «Учень диявола». Проте в інших творах є і героїчне, є й місце коханню.
Учениця – «сучасниця»: Так, так, це радує. Хоча містер Шоу і проти показу життя лише через інтимні спонукання і мотиви, але він доводить, що життя набагато складніше, як і світ людських почуттів.
Учень – «Б.Шоу»: Я скажу Вам більше, чарівна дівчино, мої перші романи були відкинуті видавництвами. А ось публіцистика принесла успіх.
Учень – «критик»: Містер Шоу спочатку працював музичним критиком у газеті «Star» під іменем Карно де Бассето, а потім театральним оглядачем багатьох газет і журналів. Його блискучі оригінальні судження і парадоксальні по формі статті приковували загальну увагу.
Учениця – «сучасниця»: Так, нам знайомі статті про музику Вагнера, Моцарта і те, що містер Шоу сам спробував писати музичні твори, хоча вони не були надто успішними.
(Звучить музика Моцарта)
Учень – «Б.Шоу»: Всі мої твори – мої діти; для когось вони гарні, для когось – ні. Всі вони пам’ятні мені. А ще я мріяв про театр філософів, де актори і глядачі володіли б умінням дійти до самої суті окремих явищ.
Учень – «критик»: Дякуємо Вам, сер, за відвертість. А також дозвольте наголосити читачам: улюбленим прийомом Шоу – сатирика є парадокс, а він, як відомо, друг генія.
Учень – «Б.Шоу»: Парадокс, але не я це оголосив. Дякую.
Учениця – «сучасниця»: Ось чому я не одразу дійшла висновку, читаючи п’єсу «Пігмаліон», що не ситуація – парадокс! Цікаво, а як інші читачі? (Музика стихає, гасне лампа на столі)
Словникова робота
Парадокс (з гр. неочікуваний, дивний) – вираз або судження, що різко розходиться з усталеною, традиційною думкою або (інколи тільки зовні) здоровим глуздом.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Евристична бесіда:
ІV. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу
1.Інсценізація сцени зустрічі професора з Елізою.
2.Обговорення читацьких вражень і почуттів:
- Чи сподобався вам професор?
- Що можна сказати про особистість Хіггінса? Які риси характеру йому притаманні?
- Розкажіть про Елізу, її походження, вдачу.
- Хто вам більше симпатичний Хіггінс чи Пікерінг? Чому?
- Як змінюється Еліза в подальшому?
3.Робота з текстом (читання в ролях уривку з ІІІ дії)
4.Проблемне запитання: навчання фонетиці (адже це її єдине бажання на шляху до мрії) вирішує проблеми Елізи?
5.Дослідна робота:
- Опрацюйте ІV дію п’єси. Чи можна ствердити, що стосунки між головними героями сягають кульмінації? Хто кому дає урок моралі?
- Знаючи, що за основу твору взято давньогрецький міф і навіть винесено в заголовок, порівняйте фінал обох текстів.
V. Узагальнення вивченого на уроці
- Нагадайте, як називається прийом, коли замість очікуваного – чуєш протилежне від загальноприйнятого? (відкривається маска на дошці, під нею напис – парадокс)
- А чому, на вашу думку, Б.Шоу залишав свої п’єси (у т.ч. і «Пігмаліон») відкритими у фіналі?
Звернімося до епіграфа уроку, якраз ці слова підтверджують ваші відповіді. (відкривається друга маска – звернення до розуму)
-А як би ви дописали фінал? (метод «фанфік»)
Бачимо, у нас розгортається дискусія. І в самій п’єсі часто спостерігається це явище. Про що дискутують герої? (Про суспільство, манери, почуття…) У цьому Бернард Шоу – майстер (відкривається третя маска – дискусія)
Рефлексія
VІІ. Домашнє завдання
Виписати приклади парадоксів Б.Шоу;переглянути одну з відомих екранізацій твору «Пігмаліон» на вибір.
1