Урок "«П’яний корабель» Артюра Рембо – передбачення всього подальшого життя поета"

Міністерство освіти і  науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської

 обласної державної адміністрації

Криворізький професійний гірничо – технологічний ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок на тему:

«П’яний корабель» Артюра Рембо – передбачення всього подальшого життя поета».

 

 

 

 

                                                                                                      Підготувала:

                                                                                                      викладач

                                                                                                      світової літератури

                                                                                                      Єгорова Н.М

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2018 р.

Тема:    «П’яний корабель» Артюра Рембо – передбачення всього подальшого життя поета».

Мета:    проаналізувати ліричний твір А. Рембо «П’яний корабель», порівняти життєвий шлях автора з поезією, розвивати уміння аналізувати поетичні твори, уміння зіставляти, критично мислити; виховувати в учнів художній смак та любов до слова.

Обладнання:  портрет Артюра Рембо, мультимедійна система уривки з  фільму.

 

Хід уроку:

Артюр Рембо «Життя».

І. Актуалізація опорних знань учнів

 

Викладач:В історії французької поезії Рембо займає виняткове місце. Він творив в момент, коли завдання зруйнувати старий світ в ім’я зовсім нового суспільства ставало найголовнішим. В своїй сфері, в поезії, Рембо беззаперечно віддався розрусі. Але якщо порівняти зв’язок поезій двох століть, XIX та XX, з аркою, що хитається, то саме руйнівник Рембо, саме його поезія буде тим з’єднуючим каменем, який з’єднав дві частини своду і без якого вся арка рухнула б: ось він Рембо - руйнівник, який утримує на собі зв’язок часу поезії.

Тема уроку : «П’яний корабель» Артюра Рембо – передбачення всього подальшого життя поета. А. Рембо прожив зовсім мало - 37 років. Писав - тільки чотири з них. «П'яний корабель» був створений А. Рембо в 16 років.

16 років… Що це за вік? Про що мріє молода людина в 16?

В. Сухомлинський писав: «У 16 років, озирнувшись назад, ти вже повинен побачити плоди своєї праці, зробити перший підсумок свого життя». Давайте й ми з вами спробуємо підбити підсумки тих років, які ви вже прожили, спробуємо оглянутись назад, або, навпаки, заглянути в майбутнє.

Відповіді дітей. В 16 років важко сказати, що нас чекає попереду, цей період, юність, можна порівняти з весною, природа прокидається після зимової сплячки, гріє сонечко і ніщо не передбачає біди… Давайте звернемось до життєвих фактів А. Рембо, щоб зрозуміти, чи дійсно він у своєму «П'яному кораблі»  зміг передбачити своє майбутнє.

ІІ. Основний зміст уроку

 1-й учень: Все в Рембо було не так як у людей . Надзвичайно раннє розкриття таланту: всі «три періоди» творчості були пройдені ним і закінчені в інтервалі між п’ятнадцятьма і дев’ятнадцятьма роками. Юний поет сподівався зробити зі своєї поезії знаряддя для стрімкої зміни світу. Та швидко настало розчарування, залишалась тільки надія хоч самому прорватись «крізь пекло», вийти з лабіринту европейсько-християнського суспільства до вимріяного, не зіпсованого ідеєю провини і первородного гріха дохристиянського Півдня.

Рембо став великим поетом тяжкою ціною. Ще до народження йому було приготовлено тяжке життя. Він був дитиною нещасливого шлюбу. Його батько, капітан Фредерик Рембо, з користі одружився на Віталі Кюиф, дівчині з багатої сільської родини, вони мали будинок в Шарневілі і землю поблизу. Хоча в шлюбі народилося п’ятеро дітей, четверо з яких вижило, батько ніколи не жив вдома, і діти майже не бачили його. Мати займалася деспотичним вихованням дітей і керувала будинком.

2-й учень: Жан-Нікола-Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 р. в провінційному місті Шарлевіль, що на півночі Франції.

Все в будинку підпорядковувалось престижу і поповненню бюджету сім’ї. Найменші ігри дітей несли за собою домашні арешти з сидінням на хлібі з водою. Гнітюча атмосфера, яка панувала в домі, впливала на поета, зробила його похмурим, замкненим та дратівливим. Мати покладала великі сподівання саме на Артюра, він був слухняний, старанний, гарно навчався: він був першим учнем з усіх предметів, переходив з одного класу в інший. Та сподіванням матері не довелося збутися, домашній деспотизм будив протест в душі хлопця, набирала сили відраза і невдоволення матір’ю.

Викладач:У Рембо був план: вивести суспільство до світлого майбутнього в ролі поета-страждальця та ясновидця, поезія якого переганяє життя і вказує людям шлях до щастя.

Поет перетворює себе в ясновидця тривалим, безмірним й обміркованим розладом всіх почуттів. Він іде на будь-які форми любові, страждання, божевілля... він стає найбільш хворим із усіх, найбільш злочинним, найбільш проклятим - і вченим із вчених. Тому що він досяг невідомого, тому що збагачує свою душу і так заможну! Він досяг незбагненного! Теорія яснобачення засновується на душі, що під дією важких вправ поет може перестати бути самим собою і дійсно стане посередником між людством і Всесвітом.

Поет більше не творець, а музичний інструмент, на якому грають об’єктивні сили. Завдання поета полягає в тому, щоб бути провидцем, пророком, посередником між людьми та позареальним світом.

Вперше теорія яснобачення почала проявлятися у вірші 1871 р. – «П’яний корабель». Відмічено, що вірш передбачає все подальше життя поета.

3-й учень: Відомий вірш Рембо «П’яний корабель» - це пісня про корабель без керма і вітрил, який носиться по морям, насолоджується своєю волею, вільним бігом та красою пейзажів, які швидко змінюються, можливістю сприймати невідоме:

«Я бачив береги Флориди неземної»

У вірші вражає швидкість зміни кадрів, вміння передавати швидкість руху, образність, лексика, поетичне бачення, метафоричність. Весь вірш - це одна розгорнута метафора, з’являються невимушено різкі слова, інколи переходячи в грубу лексику. Більше всього насторожує відношення зовнішньої активності та закритої від самого поета пасивності.

Один з найдинамічних творів світової поезії, він поетизує ніби випадковий - по волі хвиль - біг корабля. Якщо в цьому забігу поета - корабля є цілісність, то вона заключається ніби в підготовці до іншої, нерозкритої діяльності. В розповіді про переможний вільний біг корабля з’являється песимістичний фон. Таким і був біг корабля Рембо. Одна з причин художньої гармонійності вірша - його правдивість.

Викладач:Творець  «пісні океану»  не  бачив моря.  Вірш був  написаний в Шарлевілі влітку 1871 року незадовго до переїзду до Парижу.

До цього поет вже намагався втекти з дому, де все йому було ненависним, але юнакові не вистачало грошей для оплати квитка, і молодого бунтаря в 1870 р. прямо з вокзалу повернули додому. Через 10 днів він знову намагався втекти. Голодні дні, скитання наповнили його душу радісним відчуттям свободи, що ми й бачимо в «П’яному кораблі».

В травні 1871 р. Рембо прирахував П. Верлена до числа поетів яснобачення і вп’яте тікає з дому до Парижу, де його чекає П. Верлен. Поки Рембо створював вірш «П’яний корабель», його життєва ситуація стала нестерпною. До кінця 1871 р. поет, який залишався в Шарлевілі, був затравлений деспотизмом  матері. Він мріє влаштуватись звичайним робочим в Шарлевілі навіть за мізерну зарплатню. Мати також хотіла щоб непокірний син зник з її очей.

Тому Рембо у вересні звернувся з двома листами до П. Верлена, вклавши в них декілька віршів 1871 р., та зізнавшись, що в нього немає коштів для поїздки до Парижу. З листа Верлена вціліла фраза: «Приїздіть, дорогий друже, велична душа, - вас запрошують, вас чекають» (Перший фрагмент).

Рембо приїхав, і привіз з собою новий вірш - «П’яний корабель».

П. Верлен був збентежений і гордий тим, що відкрив генія.(Другий фрагмент).

 4-й учень: Але Рембо продовжує з фанатичним завзяттям розхитування всіх почуттів: він не їсть, багато п’є. (Третій фрагмент).

 І тому похмурий, різкий, роздратований він не зміг вжитися у волелюбній паризській богемі. Терпіти, на перший погляд невихованого та задиристого юнака міг один Верлен. Рембо дозволяє собі критикувати поезію Верлена, вони часто сперечаються про кохання. Верлен не міг жити без поезії, а Рембо поезія здавалась цінною, поки вона виконувала поставлені перед нею завдання. (Четвертий фрагмент).

Верлен потребував товариша набагато більше, ніж той його, Рембо робився саркастичним по відношенню до Верлена. Молодшому, який був готовий залишити поезію, старший став зовсім чужим. Рембо розчарувався в ефекті яснобачення, йому не потрібно було приводити в розлад почуття і не потрібне було хмільне життя з Верленом. Друзі їдуть в Бельгію та на довгий час в Лондон. (П’ятий фрагмент).

 Та внаслідок постійної нестачі грошей, докорів сумління П. Верлена з приводу сварок з дружиною, постійних запоїв, між поетами траплялися сварки. Одна зі сварок 10 липня 1873 р. в Брюсселі закінчилось тим, що не зовсім тверезий Верлен вистрілив з револьвера в Рембо і легко поранив його в руку, за це його засудили до двох років ув’язнення.

5-й учень: Рембо нічого не залишалося, як повернутися на материну ферму, тут він швидко закінчив невелику книгу, єдину видану за життя поета   «Одне літо в пеклі», де розповів про своє поетичне минуле, про теорію яснобачення і розлад всіх почуттів, як про пройдений шлях «крізь пекло». Тепер він мріє відійти від поезії, яка насправді, за його думкою, не ефективна. (Шостий фрагмент).

Залишивши плани змінити світ з допомогою поезії яснобачення, Рембо взагалі не збирається повертатися до мистецтва, можливості якого здавались йому збіднілими, цьому слугували і особисті обставини: влітку 1873 р. поезія асоціювалась з неприємним йому     П.Верленом, з п’яними сварками, з тим днем, коли Верлен намагався його вбити. (Сьомий фрагмент)

6-й учень: Основна тема вірша - мандри душі особистості у світі своєї уяви та в житті. «П’яний корабель» починається з мотиву пробудження ліричного героя: «Я вирушив туди, куди хотів давно», «Моє пробудження благословили шквали», «Колись глухий,... я за водою плив». Образ корабля, який нарешті позбавився ланцюгів, символічно відображає потяг ліричного героя до пошуку іншого, відмінного від звичайного, світу, а також себе - теж іншого, вільного у своїй фантазії, думках, мріях.

 У центрі - символічний образ людини - корабля, що ототожнюється з самим поетом, який стрімко несеться «без керма і вітрил» по безбережним «морським цвинтарям»  назустріч невідомому, можливо, і власній загибелі. На шляху перед ним виникають дивні пейзажі, встають вигадливі картини, і важко  зрозуміти: реальні вони, чи це тільки плід хворої уяви.

 Я знаю небеса, роздерті блискавками ,

 І смерчі, й течії, і бачив я зірки

 З очима голубів, що мріють вечорами

 І навіть те, чого не бачив рід людський.

Перенасиченість контрастними образами допомагає авторові відобразити складність і багатогранність життя, яким живе душа ліричного героя. Його не лякають шторми й шквали, він ладен загинути, але не відступиться від пошуків таємного змісту буття. Він мріє знайти у стихії життєвих бур і власних почуттів прадавню Європу та незнані острови, куди треба показати шлях іншим.

 7-й учень: Вірш символічно називається «П’яний корабель». У творі неодноразово звучить мотив сп’яніння. З одного боку, це забуття нудної буденності, сірого й нецікавого життя, а з іншого - відчуття припливу нестримної фантазії та енергії. Ліричного героя п'янить розмаїття почуттів, небачені глибини, які несподівано відкрилися йому в його душі та в іншому, тільки йому відомому, вимірі всесвіту. Він закоханий у стихію, відчуває повне злиття з нею, а вона, в свою чергу, викликає в ньому поетичне натхнення, пробуджує творчі сили.

З тих днів купаюсь я в гучній поемі моря,

Таємним сяєвом настояних зірок,

Ковтаю вод блакить, де часом у просторі

Зринає втопленик, який увесь промок.

8-й учень:  На жаль, при відмінних здібностях          А. Рембо, енергії, молодості, здоров’ї він був змушений вести життя бідного волоцюги.

Подорожує він як правило, весною, коли тепло, і без грошей, пішки. Дивного волоцюгу без документів не дуже хотіли брати на роботу, він викликав підозри в влади Німеччини і Австрії, крім того, ночівля на холоді, відсутність теплого одягу призводили до того, що Рембо хворів, він боявся холодів Європи, яка все більше ставала йому ненависною. А на Схід, який був для нього таким бажаним, без коштів не було можливості вирушити.

Влітку 1876 р., завербувавшись у повстанські війська, Рембо нарешті вирушає на Схід, а звідти був відправлений на Яву, дизертирував звідти  через три тижні і піший повернувся до Шарлевілю. Ще багато разів, гнаний відразою до християнської цивілізації, Рембо йшов з дому, він відчув і страшний холод Альп, був в Олександрії, працював на Кіпрі, але не витримуючи важких умов, хворим повертався додому.

9-й учень: В творі драматичне напруження поступово зростає. Здолавши небезпечні коловороти, штилі і безліч штормів, ліричний герой досягає апогею у своїх почуттях, які, здається, от-от наблизять його до «таємного смислу». Вражає й гранична щирість, своєрідна сповідальність, з якими поет розповідає про побачене й пережите, пророкуючи свою власну долю.

Я досить сліз пролив. Були жорстокі зорі,

І місяць серце тис, і сонце так пекло!

Украй терпка любов мене п'янила в морі,

О мій розбитий кіль! О зранене крило!

 

Але цей злет духу несподівано змінюється буденною картиною, замість безмежного океану - холодна й брудна калюжа, а замість звільненого «п’яного корабля» – «вутлий кораблик», який, пускає в присмерку засмучене хлоп’я. Враз погасли всі зорі, стихли всі шквали й пісні вітрів, настала мертва тиша серед сірих сутінків.

 Викладач: А.Рембо залишався бути «блудним сином» суспільства, яке він зненавидів і яке від нього відвернулося. Ніхто не допомагав Рембо і самогубство, а точніше вбивство, продовжувалось.

Нарешті він влаштовується на постійне місце роботи: у нестерпно важких умовах Рембо служить торговельним агентом спочатку в Адені, а потім в Ефіопії. Та життя його таке ж страшне, як і раніше: він відмовляє собі в усьому, живе в антисанітарних умовах, погано їсть, він самотній. До нього доходять вісті про поетичну славу, але це його не цікавить, за цей час ним не написано жодного віршованого рядка.

На весні 1891 р., коли пройшло десять років його життя в Африці, в Рембо проявилась пухлина правого коліна. Він не може ходити, 15 березня 1891 р. не може встати з ліжка. Жахлива подорож та ампутація ноги в Марселі. Але все марно: хвороба - саркома приковує Рембо до ліжка.(Восьмий фрагмент)

Декілька останніх місяців страждань постійно поряд знаходиться сестра Ізабелла, саме вона їде з братом з Шарлевілю до Марселя на лікування, та йому стає все гірше... Рембо за день до смерті, в момент останнього просвітлення надиктовує коротку записку з проханням замовити квиток на пароплав і бажає плисти туди, в Ефіопію.10 листопада він, самотній і нікому не відомий,  помирає.  (Дев’ятий фрагмент)

 10-й учень: Море у вірші - це символ і почуттів, і примхливої життєвої долі, і поезії. Морські течії несуть ліричного героя невідомо куди, та він убачає в цьому таємний, ще не знаний смисл. Він сподівається на здійснення своїх не усвідомлених до кінця мрій. Реальний світ для ліричного героя є справжньою трагедією - тут немає простору для фантазій й польоту почуттів.

Герой віднайшов головне - себе, того, хто не зможе підкоритися законам прагматичної дійсності, бо визнає лише один закон - поетичного духу, фантазії та вільних почуттів.

Я до Європи мчусь, її калюж бажаю,

Де між холодних хвиль, у мряці запашній,

Засмучене дитя навшпинечках пускає,

Немов метелик той, хисткий кораблик свій.

Не можу більше я, сп'янілий весь від браги,

Пускатись по шляхах вантажних кораблів,

Ні гордо підіймати свої огні та стяги,

Ні впевнено плисти під поглядом мостів.  

 

ІІ. Підведення підсумків уроку.

Читання поезії Рембо

ІІІ. Закріплення набутих знань

Бесіда з учнями.

Заключне слово вчителя.