УРОК ПАМ’ЯТІ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ

УРОК ПАМ’ЯТІ ТРАГЕДІЇ БАБИНОГО ЯРУ

В ХХ столітті Україну спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, депортація кримсько-татарського народу … У 2016 році виповнюється 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Ця трагедія та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України.

Наслідки Другої світової війни вражають величезними жертвами. Від рук німецьких загарбників загинули десятки мільйонів людей. У світі є чимало місць, що символізують пам'ять про тих, хто стали жертвами загарбницьких планів нацистської Німеччини. Одне з таких місць знаходиться в Україні. Це - Бабин Яр, урочище Шевченківського району Києва.  Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистами євреїв та циган, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, а також радянських підпільників, членів Організації українських націоналістів, душевнохворих, заручників, "саботажників", порушників комендантської години та інших.

З року в рік до Бабиного Яру приходять люди, щоб віддати шану полеглим, а головне - зберегти у суспільній свідомості пам'ять про трагічні дні страшної війни.

Події, які відбулися в урочищі Бабин Яр у Києві рівно 75 років тому, суттєво змінили уявлення про межу людської жорстокості, зневаги, ненависті і, водночас, стали маніфестом співчуття і людяності.

Пригадаймо, як це було …

Колись Бабин Яр був лощиною на околиці Києва. Сьогодні він лежить майже у центрі міста, на його території розташовані парк, житлові будинки та дороги. Упродовж багатьох століть Бабин Яр був частиною ланцюга красивих западин, що межували із Києвом на північному заході. Ці яри слугували природними оборонними об’єктами і захищали від нападників.

Під час ІІ світової війни ця місцевість була використана для проведення масових розстрілів киян. За найпоширенішою версією, німці вирішили помститися за вибухи і пожежі в центрі міста, винуватцями яких, як вони вважали, були євреї.

Уранці в п’ятницю 19 вересня 1941 р. німецькі солдати окупували Київ. У суботу, 20 вересня, на колишньому складі зброї поблизу Києво-Печерської Лаври вибухнула міна. Німецькі вояки розпочали арешти євреїв на вулицях

У п’ятницю, 26 вересня, представники німецьких збройних сил та СС провели засідання, на якому було погоджено дії щодо євреїв Києва. Було вирішено не утримувати їх у гетто, а зібрати і негайно та остаточно знищити у Бабиному Яру. (Відео 1)

Есесівці вже розстрілювали там військовополонених. Тож, першими у Бабиному Яру розстріляли не мирних євреїв, а військових комісарів.

У неділю, 28 вересня, новостворена українська поліція розмістила по місту 2 тисячі примірників наказу, викладеного російською, українською та німецькою мовами, що стосувався євреїв Києва та навколишніх територій.

«Вони йшли, обдурені і пограбовані, зціплені і понурені, викликаючи жах у тих, хто бачив їх, хоча деякі були одягнені в найкращий одяг» Більшість євреїв повірили німцям, що їх будуть переселяти, адже німецький народ - цивілізована нація. Отже, євреї почали збиратися в дорогу. Сім’ї пекли хліб на дорогу, шили похідні речові мішки, винаймали підводи. Більшість з них думало, що їм передбачається переїзд в провінційні міста

Убивства євреїв відбувалися одночасно в трьох різних місцях Бабиного Яру. Людей розстрілювали, коли ті лежали або стояли на вузькому виступі. Немовлят виривали з рук дорослих і просто кидали у провалля.

Чимало неєвреїв стали свідками цієї трагедії. Інна Наливайченко, українка, якій тоді було дванадцять років, таємно спостерігала за подіями усього лиш за 70 метрів від яру. Вона бачила красиву дівчину з кучерявим чорним волоссям, яка відмовилася роздягнутися, попри те, що її дуже жорстоко побили. Цю нескориму дівчину застрелили на місці.

Того дня стрілянина почалася о 10:00 і тривала до 17:00-18:00. Проте не всіх євреїв встигли розстріляти. Живих загнали ночувати до гаражів. Після невимовних страждань, які вони пережили тієї ночі, наступного дня вони загинули від куль нацистів. За даними СС, 29 та 30 вересня німецькі військові частини розстріляли 33 771 єврея.

Коли вже майже стемніло, німці, яким допомагали місцеві, обходили тіла жертв, шукаючи з ліхтарями тих, хто вижив, і вбивали їх.

Тисячі українців, незважаючи на смертельну небезпеку, рятували своїх єврейських співгромадян від нацистських окупантів.

Убивці належали до зондеркоманди 4а, підрозділу айнзацгрупи С, якою керував Штандартенфюрер СС Пауль Блобель, поліції безпеки та СД. Але вони не діяли самостійно: їм допомагав резервний 45-й батальйон поліції з м. Гамбурга та 303-й батальйон поліції із м. Бремена, а також перекладачі, місцеві допоміжні поліцаї. (Відео 2) Paul Blobel

Київ став першим великим містом в Європі, в якому було знищено майже усіх жителів-євреїв. Однак після 30 вересня розстріли цивільних євреїв та єврейських військовополонених у Бабиному Яру тривали принаймні до кінця жовтня (це підтверджують історичні дослідження). (Відео 3)

Серед репресованих і загиблих чимало українців - членів Організації українських націоналістів. В Бабиному Яру було розстріляно близько 40 тис. українців. У Бабиному Яру вбивали не тільки євреїв. Упродовж 1942-43 рр. німецькими окупантами було закатовано понад сто тисяч людей різних національностей, зокрема українців, євреїв, циган, росіян тощо.

Від рук нацистських карателів загинула відома українська поетеса публіцист, літературний критик, член ОУН Олена Теліга

«Я хочу сказати кілька слів — одну тисячну частину з того, про що я сьогодні думаю і що мені хотілося б тут сказати. Я хочу звернутися до вас як до людей — як до своїх братів по людству. Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів». Іван Дзюба, український письменник і дисидент

На Нюрнберзькому процесі було озвучено реальну кількість загиблих в Бабиному Яру.

Це був справжній жахливий геноцид єврейського та українського народів.

ВІЧНА ПАМ`ЯТЬ